Рости на спасіння (проповідь)

неділя, 5 жовтня 2014 р.

Проповідь на 17-у неділю П'ятдесятниці

ПІЗНАТИ ХРИСТОВУ ЛЮБОВ
                                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
                           
Тому-то благаю я вас не занепадати духом через терпіння моє через вас, бо воно ваша слава. Для того схиляю коліна свої перед Отцем, що від Нього має ймення кожен рід на небі й на землі, щоб Він дав вам за багатством слави Своєї силою зміцнитися через Духа Його в чоловікові внутрішнім, щоб Христос через віру замешкав у ваших серцях, щоб ви, закорінені й основані в любові, змогли зрозуміти зо всіма святими, що то ширина й довжина, і глибина й вишина, і пізнати Христову любов, яка перевищує знання, щоб були ви наповнені всякою повнотою Божою. А Тому, Хто може зробити значно більш над усе, чого просимо або думаємо, силою, що діє в нас, Тому слава в Церкві та в Христі Ісусі на всі покоління на вічні віки. Амінь    (Ефесян 3:13-21).

Нехай буде вам благодать та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!  (Еф. 1:2) Амінь.

Дорогі брати і сестри, кажуть, що прообразом Джеймса Бонда був відомий англійський розвідник Томас Лоуренс. 1915 року він, будучи одним з провідників арабського повстання проти Османської Імперії, перетинав з декількома арабами пустелю. Їхали вони на верблюдах, закриваючись від сонця і піску. Мали з собою вони обмежений запас їжі та води. Раптом один араб спитався: «А де Джасмін?». «Хто такий Джасмін?», – спитався другий араб. «А це той такий жовтуватий чоловік.  Він убив був якогось турецького митника і втік у пустелю».  Незабаром стало очевидним, що Джасмін зомлів від спеки і десь у пустелі випав із сідла. Нарешті один араб промовив: «Яка різниця? Джасмін і копійки не вартий».  Тож вони продовжили свою подорож на верблюдах.

Лоренц же повернувся і поїхав назад, у палючу пустелю. Через півтори години він знайшов Джасміна, засліпленого і майже божевільного від спеки та спраги. Лоуренс поділився із цим нещасним своїм невеликим запасом дорогоцінної води, посадив на свого верблюда і привіз його ввечері до гурту решти арабів. Араби були вкрай здивовані. Джасміна, не вартого, на їхню думку й копійки, Лоуренс врятував, ризикуючи власним життям. Невіруючим важко збагнути тих, хто допомагає іншим, нічого не вартим, на думку невіруючих, людям.

Сьогоднішній наш текст зі Святого Писання починається із благання Св. Павла не занепадати духом через Павлове терпіння або ж страждання за християн у Ефесі. Грішній людській природі властиво занепадати духом, коли починається біда. Але не так із віруючими, коли справа стосується переслідувань заради Христа. Господь у Нагірній проповіді каже: «Блаженні вигнані за правду, бо їхнє Царство Небесне. Блаженні ви, як ганьбити та гнати вас будуть, і будуть облудно на вас наговорювати всяке слово лихе ради Мене. Радійте та веселіться, нагорода бо ваша велика на небесах! Бо так гнали й пророків, що були перед вами» (Мт. 5:10-12).

Апостол Павло нині переслідуваний. Він зазнає утисків і страждань.  Але водночас він уклінно просить християн залишатися бадьорими і бачити в тому, що відбувається із Христовим Апостолом – славу. І ця слава не просто Павлова, хоча Павло в цей час є блаженним, як і є блаженним є кожен переслідуваний християнин. Ця слава – їхня. Як і нашою є слава будь-якого переслідуваного проповідника чистого, непофальшованого Євангелія.

Адже чим сильніших ударів по Церкві завдає темрява, тим яснішим і яскравішим стає істинне Світло – Христос, Якому Церква поклоняється і Який є Головою Церкви, а ми всі є частинами тіла Христового. Отже, все, що відбувається з одним із нас, особливо із тим, хто залишається вірним Істині – Христові, стосується кожного з нас, бо стосується це всього тіла Христового, усієї Соборної Християнської і Апостольської Церкви.

Можна, звичайно, як араби з історії про Лоуренса, байдуже далі їхати на верблюдах і вважати, що комусь не пощастило – врешті-решт він сам «нарвався». Але тоді не треба називати себе християнином і при першій-ліпшій нагоді цим пишатися. Страждання наших сповідників є нашою славою через наше поєднання сповідуванням Христа в Його тілі – Христовій Церкві, в якій Бог об’єднує і євреїв таких як Павло і язичників, таких як християнин в Ефесі.

Павло каже сьогодні, що він продовжує молитися за своїх одновірців у ефеській церкві. Молитва його особлива. Вона не стосується припинення переслідувань або визволення Павла з неволі. Вона не стосується процвітання в цьому світі, достатку, їжі, одягу і всіх інших земних благ.  «Бож усього того погани шукають; але знає Отець ваш Небесний, що всього того вам потрібно», – каже про подібні молитви наш Господь.

Павло ж каже: «Для того схиляю коліна свої перед Отцем, що від Нього має ймення кожен рід на небі й на землі, щоб Він дав вам за багатством слави Своєї силою зміцнитися через Духа Його в чоловікові внутрішнім». Святе Писання на сьогодні описує нам сьогодні задіяння у наше спасіння Святої Трійці: Отця, і Сина, і Святого Духа не у звичайному порядку, який ми використовуємо в нашій Хрищальній формулі.

Найперше Апостол згадує Отця Небесного. Він – Творець усього без винятку. Він – Творець усіх родів і народів на землі і на небесах.  Він – Податель усякого добра.  Він – люблячий Отець. Він – Отець, Який піклується про людство, а особливо про Своїх любих дітей – віруючих. До Нього звертається у молитві наш любий Апостол, аби Він дав нам за багатством слави Своєї не золота і не срібла, а Своєю силою зміцнитися в чоловікові внутрішнім.

Ми бачимо довкола себе різних людей. Хтось високий, а хтось низький.  Хтось має сильні, «накачані» мязи, а хтось ледь ходить білим світом, а то й прикутий до ліжка. Але може бути людина надзвичайно могутня фізично, а водночас квола духовно. Біснуватий із легіоном демонів усередині рвав ланцюги і кайдани трощив (Мр. 5), але духовно був цілковито мертвий. Лазар лежав хворий і в ранах біля будинку багатого, але Лазар, на відміну від багатого, що не мав недостачі ні в чому, був, лежачи і в раних, могутній у чоловікові внутрішньому, бо він мав віру.

Апостол Павло каже нам сьогодні звідки приходить ця сила віри – звідки зміцнюється чоловік внутрішній. Він каже «силою зміцнитися через Духа Його». Ось де береться наша сила. Не в наших зусиллях, не в наших ділах, а через Святого Духа – Другу Особу Святої Трійці. І зауважте, любі брати і сестри, що ми міцні у людині внутрішній вірою в Христа.

Віра в Ісуса Христа – ось головна мета діяльності Святого Духа в світі. Господь Святий Дух має свій інструмент для творення цієї віри. І Апостол Павло в Посланні до римлян (10:17) підсумовує, як діє Господь Святий Дух: «Віра – від слухання, а слухання – через Слово Христове». Апостол Павло найперше молиться, аби Господь Святий Дух творив цю віру в Христа в наших серцях і зміцнював її.


Ось чому на вівтарі в нас на найвиднішому місці лежить Євангеліє у Слові.  Ось чому ц нас на вівтарі поряд із Євангелієм у Слові, розташоване Євангеліє у Таїнстві Святої Вечері.  Бо Євангеліє у Слові, яке ми чуємо і в Слові воплоченому, яке ми куштуємо у Євхаристії, зміцнює нашу віру, роблячи наші серця домівкою Сина Божого, бо самі по собі ми немічні, а сильними нас робить лише Христос, як про це сповідує Апостол: «Я все можу в Тім, Хто мене підкріпляє, в Ісусі Христі» (Фил. 4:13). 
Господь Святий Дух через нашого Апостола каже для чого нам потрібна ця віра. Не для того, аби ми сподівалися заслужити собі спасіння.  Не для того, аби хвалитися собою чи своїми ділами.  Віра потрібна для зовсім іншого.  Апостол каже, що ця віра потрібна нам, аби ми, будучи закорінені й основані в любові, тобто на любові Христовій, змогли зрозуміти щось насправді неосяжне.

Апостол каже, аби ми могли зрозуміти «що то ширина й довжина, і глибина й вишина». Це друга молитва Апостола на сьогодні. Віра приносить нам розуміння Христа.  Невіруючий може сотні разів переглядати Біблію, писати про неї якісь критичні нісенітниці, які будуть радо підхоплюватися таким само невіруючим світом і тиражуватися навіть у популярних журналах. Але невіруючий ніколи не зрозуміє  ані Христа, ані усієї величі Христової любові.

Це розуміння дає лише Господь Святий Дух Своїм віруючим дітям – вам, любі брати і сестри.  Христова любов справді неосяжна.  Вона простягається на весь світ і охоплює все людство. Не всі цю любов цінують. Дуже багато людей цю любов у невірстві відкидають. Але цю любов розуміють усі святі – усі спасенні вірою в Месію-Христа, починаючи від Адама, і закінчуючи останньою людиною, яка народиться на цьому світові і увірує в Ісуса Христа.

Недаремно Апостол Павло молиться про пізнання цієї любові у вірі. Адже так важливо знати Христа люблячого –  Христа, Який нас прощає.  Так важливо розуміти і знати Христа, Який нас настільки любить, що забирає гріхи кожного з нас на Себе і несе всі ці гріхи на Голгофу.  Важливо розуміти невимірність любові Сина Божого, Ісуса Христа, Який нас настільки любить, що віддає Себе Самого у жертву за всіх нас і за кожного з нас зокрема.

Голгофа, хрест Господній – ось мірило Христової любові і коли ми розуміємо Христову любов, ми хочемо бачити хрест, бо саме він є найбільшим символом любові Сина Божого до кожного віруючого і до цілої Церкви – до всіх святих. Христова любов до вас, любі брати і сестри, спонукала Його, аби Він обрав смерть на хресті за ваші гріхи заради того, аби ви могли сьогодні тішитися і прощенням ваших гріхів у Його Ім’я і радіти Його воскресінням, яке передвіщає ваше грядуще воскресіння у час повернення розп’ятого і воскреслого Христа у славі.

Любов Христову осягає лише віра.  Коли вам погано, згадайте про Христову любов. Знайте, що Він вас любить завжди: і тоді, коли вас люблять інші люди, і тоді, коли вас може ненавидіти ваша сімя або навіть ціле місто або й ціла країна. Христова любов ніколи не перестає і саме про Христову любов виспівує кожен Христів Апостол.

Вони цю любов пізнали у своєму житті і на власному прикладі.  Не було Апостола, який одним або іншим чином не зрадив був Бога. Але Христос їх полюбив і їх спас. І точно так само Христос любить вас, дорогі віруючі Української Лютеранської Церкви і Він хоче, аби ви сьогодні пізнали ще більше невимірність і невичерпність Його любові до вас особисто. Відомий розвідник Лоуренс повернувся, аби порятувати того, кого навіть його товариші вважали за ніщо. Ісус помер за всіх грішників таких як Джасмін з оповіді про Лоуренса і таких як ми, безбожних і ворожих істот до Бога, адже такими були ми до нашого спасіння.

Світ, наша грішна плоть, а особливо диявол з усіх сил будуть намагатися нас переконати в тому, що Бог нас не любить. Але Господь Святий Дух діє всупереч світові, плоті і всім демонам на світі.  Через це Він так хоче, аби ми були щонеділі в церкві, бо саме тут, сьогодні, зміцнюється наша віра в Христа, наша внутрішня людина стає сильнішою і ми більше переконуємося в тому, що Христос нас любить більше, більше і більше.

Апостол сьогодні молиться про наше наповнення цією Божою любовю, аби все наше єство було наповнене усіма Божими дарами. Молімося про це сьогодні і ми, знаючи і надіючись на Бога, Який «може зробити значно більш над усе, чого просимо або думаємо, силою, що діє в нас, Тому слава в Церкві та в Христі Ісусі на всі покоління на вічні віки. Амінь».


Благодать зо всіма, що незмінно люблять Господа нашого Ісуса Христа! Амінь (Еф. 6:24).

Немає коментарів: