Рости на спасіння (проповідь)

четвер, 2 жовтня 2014 р.

Добрі проповідники, а не соціальні активісти

 
За Таїнствами і в Таїнствах стоїть євангельська велич Божого Слова, яке обдаровує: "Навіть якби за нас було видано і розіпнуто Христа тисячу разів, то все це було би даремно, якби було відсутнє Слово Боже і якби воно не поширювалося і не давалося мені із запрошенням: це для вас, візьміть те, що ваше".  Звідси виходить євангельський примат проповідування: "Головним у службі Божій є навчати Євангелію" (Ап. XV:42). "Ніщо не втримує людей у Церкві краще, як добре проповідування" (Ап. XXIV:50, німецький варіант). Якби "американського клірика" справді почали сприймати як "пишномовного зануду, незгідного зелота або геніальну некомпетенту людину", як про це зауважив декілька років тому Гарві Кокс, - тоді не є рішенням додавання ще четвертого рівня блазня, Коксової "нової породи", "клірика- соціального активіста".  Радше єдиними ліками є покаянне повернення до служіння як до Predigtamt (проповідницького служіння), тобто як до священного, центрального і надмірно вимогливого діла серйозного проповідування, з якого, і лише з якого, випливає правдиве відновлення у Церкві (2 Кор. 2:14 і далі; 1 Тим. 4:11-16; 2 Тим. 4:1-5). Правдиві любов і пошана до Євангелія вимагають компетентних проповідників. "Ординувати грубих віслюків" (Ап. XXVIII:3, німецький варіант) означає виливання зневаги на Євангеліє.

Професор Курт Маркворт, "Церква та її спільнота, служіння і управління"

Немає коментарів: