Життя Церкви, а саме церкви помісної формується природою євангельського проповідування і євангельських Таїнств та їхніми внутрішніми зв'язками. Між цими святими інструментами спасіння немає ніякої конкуренції, а є лише натісніша інтеграція. Одне Хрищення (Еф. 4:5) є Хрищенням в Одного Господа і в Одну Віру, які є змістом усього євангельского проголошення. Коли Пилип "євангелізував" (еванґелізато) Ісусом ефіопського євнуха (Дії 8:35), то Хрищення було невід'ємною частиною цієї "євангелізації", яка, відповідно, прямо привела до прохання про те Таїнство (вірш 37). Таїнство Вівтаря також існує, аби звіщати "смерть Господню... аж доки Він прийде" (1 Кор. 11:26). Посиланням на "проголошення Євангелія, віру, молитву і подяку" Апологія сповідує те, що для Реформації було очевидним: "церемонія (Меси або ж Святої Вечері) була запроваджена через них і не може бути від них відділеною" (XXIV:35).Професор Курт Маркворт, "Церква та її спільнота, служіння і управління"
Немає коментарів:
Дописати коментар