Рости на спасіння (проповідь)

неділя, 14 грудня 2014 р.

Проповідь на 1-у неділю Церковного Новоліття (Адвенту)

МЕЧІ НА ЛЕМЕШІ
                                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
                           
Слово, що його бачив Ісая, син Амосів, про Юдею та про Єрусалим: І станеться на кінці днів, міцно поставлена буде гора дому Господнього на шпилі гір, і піднята буде вона понад згір'я, і полинуть до неї всі люди. І підуть численні народи та й скажуть: «Ходіть та зберімось на гору Господню, до дому Бога Якового, і доріг Своїх Він нас навчить, і ми підемо стежками Його!» Бо вийде з Сіону Закон, і слово Господнє з Єрусалиму. І Він буде судити між людьми, і буде численні народи розсуджувати. І мечі свої перекують вони на лемеші, а списи свої на серпи. Не підійме меча народ проти народу, і більше не будуть навчатись війни! Доме Яковів, ідіть, і попростуємо в світлі Господньому!  (Ісаї 2:1-5).

Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!   (Рим. 1:7) Амінь.

Дорогі брати і сестри, один із англійських журналів,  «Квотелі Рівю» писав 1825 року: «Що може бути абсурднішим за думку про те , що локомотиви зможуть пересуватися вдвічі швидше за поштову карету?» 1926 року Лі Дефорест, науковець і винахідник писав: «Хоча теоретично телебачення імовірне, але я вважаю, що ми не повинні марнувати наш час на його розвиток через неможливість його використовувати для фінансів і торгівлі».

1901 року Вільям Бакстер у американському щомісячному науково-популярному виданні «Поплар саєнс» писав: «Як засіб швидкого пересування, авіація не зможе конкурувати із залізницею». Ці три вислови, як і деякі тогочасні вислови про автомобілі, не передбачали доброго майбутнього для людських винаходів, якими сьогодні повсюди користуються цивілізовані люди і без яких, власне кажучи, годі уявити наше теперішнє життя.  Не може такого бути! Цього ніколи не буде! Навряд чи таке буде – такі заяви лунали щодо того, що стало невідємною частиною реальності в якій ми живемо.

Людські мрії, задуми стали реальністю. Наскільки ж більше це стосується Божих задумів! Ісая, наш любий пророк, жив за сімсот років до Христа. Ще до нього колись єдиний і могутній Ізраїль через гріх розколовся на два царства: Ізраїль і Юдею. Вони вже ніколи не будуть такими могутніми, яким був єдиний Ізраїль за царів Давида і Соломона.  Довкола них піднімаються на ноги могутні імперії, які грабуватимуть і Ізраїль, і Юдею. Пророки Божі закликали народ в обох царствах розкаятися і попереджували про неминучість Божої кари – руйнування країн і вигнання людей в неволю.

Але як часто ми слухаємося такі серйозні застереження? Як часто ми ігноруємо ними, махаємо на них рукою і йдемо собі далі власним курсом, коячи гріхи і нехтуючи святим і справедливим Богом!  Наш грішний розум переконує нас, що Божі погрози стосуються не нас. Минає день, минає другий. Минає рік, а то й десятиліття і ми думаємо: «Ну, з нами точно нічого дуже поганого не станеться!» 

Цар Давид, під натхненням Святого Духа молиться до Господа: «Безбожний в своїм гордуванні женеться за вбогим, хай схоплені будуть у підступах, які замишляли вони! Бо жаданням своєї душі нечестивий пишається, а ласун проклинає, зневажає він Господа. У гордощах каже безбожний, що Він не слідкує, бо Бога нема, оце всі його помисли!... Сильні дороги його повсякчасно, від нього суди Твої високо, тим то віддмухує він ворогів своїх...  Сказав він у серці своєму: «Я не захитаюсь, бо лиха навіки не буде мені...» Уста його повні прокляття й обмани та зради, під його язиком злочинство й переступ. Причаївшись, сидить на подвір'ях, мордує невинного, його очі слідкують за вбогим...  В укритті він чатує, як лев той у зарості, чатує схопити убогого, хапає убогого й тягне його в свою сітку... Припадає, знижається він, і попадають убогі в його міцні кігті...  Безбожний говорить у серці своїм: «Бог забув, заховав Він обличчя Своє, не побачить ніколи» (Пс. 9:23-32).

Так думало і багато юдеїв, які відверто насміхалися із пророків, з проповідників, бо не вірили, що можуть настати жахливі зміни. І для багатьох з них вони дійсно не наставали за їхнього життя на землі. Багато-хто дізнавався про жахливу зміну в його житті, померши і потрапивши до аду.  Втім, хіба є великою втіхою знати, що твої нечестиві діти, яких ти не виховував у страхові Божому, зазнають повної люті Божого гніву?  Адже Юдея таки впала. Єрусалим був таки спустошений вавилонянами. Храм був зруйнований ворогами Божого народу, а народ опинився у вигнанні, у неволі. Боже Слово, яке застерігає про покарання за гріх, збувається з набагато більшою вірогідністю ніж найоптимістичніші прогнози будь-яких вчених на цьому світі. «Господь Цар на вічні віки, із землі Його згинуть погани!» – так завершує свою молитву цар Давид.

Проте для тих, що каються у власних гріхах і надіються на Господа, Бог через пророка Ісаю дає зовсім інше послання. Це послання про дві прекрасні пори, одна з яких почалася через сімсот років по його житті, і яка, попри всі війни і проблеми, триває нині. Ісая каже: «І станеться на кінці днів, міцно поставлена буде гора дому Господнього на шпилі гір, і піднята буде вона понад згір'я, і полинуть до неї всі люди». Кінець тих днів – це завершення цілої епохи Старого Заповіту, в яку живе Ісая.  Всі віруючі чекали кінця тих днів, бо їхня надія була в Тому, Хто прийде у кінці тих днів. Їхня надія була у Месії, у Христі. 

Бо гора дому Господнього не просто здіймається над усіма горами. Власне кажучи, Сіон – набагато нижчий за багато гір на світі.  За висотою йому не зрівнятися з Еверестом, який ще називають дахом нашої планети. Сіон набагато нижчий нашої Говерли і лише вдвічі вищий від Замкової Гори, яку ще називають Боною і навпроти якої в місті Кременці розташована наша церква Хреста Господнього. Чому ж тоді Ісая пророкує, що Сіон підніметься вище від Евересту?

Це сталося духовно і це сталося через Христа. Він, будучи вічним Сином Божим і Сином Людським, Який народився у Віфлеємі, будучи святим і праведним, забрав на Себе всі наші гріхи. Ісус Христос був піднесений на Хрест Голгофи. То був звичайний хрест для страти злочинців, але через Того, Хто був на хресті, Він став хрестом благословення для злочинців проти Бога, для грішників.  Бо на хресті за наші гріхи був розпятий істинний Бог і істинний Чоловік, Святий Ізраїлів, про Якого звіщали усі пророки. На тому хресті Ісус Своєю кровю обмив усі наші провини проти Бога. На тому хресті Ісус помер на нашому місці і замість нас. На тому хресті здійснилося викуплення усіх нас від влади гріха, смерті і диявола, що підтвердилося переможним виходом Христа із гробу.

Через Христа розпятого і Його прощення, гора Сіон вивищується над усіма горами світу. Вона вища від київських гір, на яких міг стояти Св. Андрій Первозванний. Вона вище від Евересту. «Бо», – пророкує Ісая, «вийде з Сіону Закон, і слово Господнє з Єрусалиму». Із Сіону, із Єрусалиму виходить Закон, слово Господнє.  Ісая пророкує про вихід з Єрусалиму Доброї Новини про спасіння у Христі. Ісая пророкує про вихід з Єрусалиму Євангелія.

Це відбулося тоді, коли на учнів зійшов Святий Дух і відбулася перша євангельська проповідь апостолів.  Вони проповідували про Христа, а їх чули, як написано «парфяни та мідяни та еламіти, також мешканці Месопотамії, Юдеї та Каппадокії, Понту та Азії, і Фріґії та Памфілії, Єгипту й лівійських земель край Кірени, і захожі римляни, юдеї й нововірці, крітяни й араби» (Дії 2:9-11). Чимало цих людей увірували в Христа, у прощення гріхів самою вірою в Сина Божого і повернулися з цією спасенною вірою до своїх рідних домівок, до своїх рідних країн. А потім, коли почалися переслідування християн в Єрусалимі, вони понесли це Слово, це чудесне Євангеліє за межі Давидового міста, як і заповідав та передвіщав водночас воскреслий Спаситель: «Моїми ви свідками будете в Єрусалимі, і в усій Юдеї та в Самарії, та аж до останнього краю землі» (Дії 1:8).

Ось так Слово Господнє вийшло з Єрусалиму і крокує далі усіма краями землі. Так воно крокує Україною і Києвом.  Через це підносить високо над усі гори гора Сіон, гора Євангелія, бо там у виправданні самою вірою у Христа дім Бога Якового – там Церква. Вона – не у виправданні ділами.  Вона не у виправдані Законом. Бо інакше Ісая пророкував би про іншу гору Сінай – гору, де Бог дав євреям через Мойсея Закон. Фізична гора Сінай втричі вища за гору Сіон. Але духовно гора Сіон в тисячі разів вища за Сінай, так само Євангеліє вище стоїть від Закону, бо Євангеліє дає спасіння і вічне життя, а Законом «гріх пізнається» (Рим. 3:20).

Закон не творить віри в Бога і не кличе людей до Бога. А творить віру слово Господнє з Єрусалиму, Євангеліє про те, що Бог нас любить і з непохитною Своєї любові прощає нас і дарує нам вічне життя. Через це ми хочемо іти на Господню гору, до дому Бога Якового, до Церкви Христової, до нашої громади, бо тут нам Господь Христос виявляє Свою любов у Слові, підтверджує її у годуванні нас Своїми істинними тілом і кровю під виглядом хліба та вина Господньої Вечері. Через Христа і у Христі, гора Сіон, Євангеліє, вивищується над усіма іншим горами, над усіма іншими доктринами, науками і релігіями.  Ісая бачить це за сімсот років до Різдва Христового і це збулося. Бог – не винахідник. Бог Творець історії і все, що Він каже, збувається.

Ісая бачить також щось інше. Він бачить те, чого ми поки що не бачимо на власні очі, а можемо бачити поки що лише очима віри. Ісая каже, що Христос «буде судити між людьми, і буде численні народи розсуджувати».  Звісна річ, Господь Церкви, Ісус Христос і зараз діє у світі Своєю всемогутньою силою. Але Ісая тут говорить вже про завершенні усієї грішної історії світу.  Він говорить про час, коли Цар Христос повернеться у славі і воскресить усіх без винятку людей. І тоді буде Останній Суд, який для невіруючих буде Страшним Судом. Тоді ви, любі брати і сестри, що уповаєте сьогодні на Христа, почуєте Його лагідне запрошення: «Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу» (Мт. 25:34). А невіруючі почують жахливий вирок: «Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований» (Мт. 25:41).

І ви, любі віруючі, увійдете в зовсім інший світ, світ без гріха. На другій стороні вулиці від будівлі Організації Обєднаних Націй в Нью Йорку, на камяній стіні написані саме ці два передостанні речення Ісаї з нашого сьогоднішнього тексту: «І мечі свої перекують вони на лемеші, а списи свої на серпи. Не підійме меча народ проти народу, і більше не будуть навчатись війни!» Вони напевне написані з огляду на мрію величезної кількості людей жити в мирі на землі. Вся історія людства, а особливо російсько-українська війна свідчать про те, що ці слова не стосуються цього грішного світу, а стосуються саме Царства Небесного, у яке нас введе наш Спаситель Христос після того, як воскресить нас із мертвих або перемінить, якщо ми не помремо до часу Його повернення у славі.

Ми вже тут маємо мир із Богом через Христа, а у Царстві Небесному, маючи досконалі тіла і розум, і емоції, ми будемо радіти миром із усіма людьми з різних народів, які спаслися і отримали вічне життя самою вірою в Христа. У Царстві Небесному не буде сварок, не буде конфліктів, не буде воєн і не буде армій. Там буде одна єдина Христова Церква, яка нині збирається довкола Слова і Таїнств і не виляє ділами, а простує до Царства Небесного і життя вічного у Світлі Господньому, у Його святому Євангелії. Заради Христа. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).

Немає коментарів: