БЛАЖЕННІСТЬ ВІРИ
(Нарис
проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Тими днями зібралась Марія й пішла, поспішаючи, у гірську околицю, у
місто Юдине. І ввійшла вона в дім Захарія,
та й поздоровила Єлисавету. Коли ж Єлисавета зачула Маріїн привіт, затріпотала
дитина в утробі її. І Єлисавета наповнилась Духом Святим, і скрикнула голосом
гучним, та й прорекла: «Благословенна Ти між жонами, і благословенний Плід
утроби твоєї! І звідкіля мені це, що до мене прийшла мати мого Господа? Бо як
тільки в вухах моїх голос привіту твого забринів, від радощів затріпотала
дитина в утробі моїй! Блаженна ж та, що
повірила, бо сповниться проречене їй від Господа!» А Марія промовила: «Величає душа моя Господа,
і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм, що зглянувся Він на покору Своєї раби, бо
ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть, бо велике вчинив мені
Потужний! Його ж Імення святе, і милість Його з роду в рід на тих, хто боїться
Його! Він показує міць Свого рамена, розпорошує тих, хто пишається думкою серця
свого! Він могутніх скидає з престолів, підіймає покірливих, удовольняє
голодних добром, а багатих пускає ні з чим! Пригорнув Він Ізраїля, Свого слугу,
щоб милість згадати, як прорік був Він нашим отцям, Аврааму й насінню його аж
повіки!» І залишалась у неї Марія щось місяців зо три, та й вернулась до дому
свого. (Євангеліє від Св. Луки 1:39-56).
Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Рим. 1:7) Амінь.
Дорогі брати і сестри, до Різдва
лишається близько десяти днів і наш євангельський текст сьогодні переносить нас
у Галілею і Юдею. Галілеї цього разу присвячено всього на всього одне речення
про те, як Діва Марія зібралася і поспішила у гірську околицю, в Юдине місто,
аби привітати свою родичку старого віку з вагітністю. Про цю новину Марія
дізналася від Ангела Гавриїла, який перед цим повідомив, що Марія зачне від
Святого Духа і народить Спасителя світу.
Тож Марія пішла до своєї родички,
благословенної Богом, поспішаючи. Родичі – благословення. Віруючі родичі – благословення подвійне. Адже
від них можна почути і справедливий докір, коли ми грішимо і втіху, коли наше
сумління занепокоєння і від них можна розраховувати на молитву і в радості, і в
горі. Сьогодні, дивлячись на Марію, як вона поспішає до своєї родички
Єлисавети, нам варто згадати про той час, коли ми не дуже поспішали саме тоді,
коли наші родичі нас найбільше потребували. Вони могли на нас чекати, а ми все
не знаходили часу, а натомість могли знаходити масу різних відмовок, аби лишень
не прийти на допомогу, тоді коли вона найбільше була потрібна, або й навіть
розділити їхню радість.
І ось Марія вже на місці. Ось вона входить у дім Захарія і поздоровляє
Єлисавету з тим, що вона скоро стане матір’ю і народить сина. В Марії не було багато часу між чудесною
подією Благовіщення і приходом до дому Захарія. І ось тут відбувається ще одне
чудо. «Коли ж Єлисавета зачула Маріїн
привіт, затріпотала дитина в утробі її. І Єлисавета наповнилась Духом Святим, і
скрикнула голосом гучним, та й прорекла: «Благословенна Ти між жонами, і
благословенний Плід утроби твоєї!»
Єлисавета – вагітна. І хоча
дитина в її утробі ще не народилася, євангеліст Лука називає не ненародженого
Івана дитиною. Не плодом, як люблять називати дітей в материнських утробах
убивці і їхні співучасники – усі любителі абортів. Дитиною називає Івана в утробі Лука. І не
лише це, але й ця дитина тріпоче, почувши слова Маріїного привіту. Сильне застереження тим, хто вважає, що діти
не можуть вірувати в Христа. І сильне підбадьорення вагітним жінкам приходити
до церкви, аби чути Євангеліє. Бо Євангеліє чують не лише вони, але й їхні
діти, які ще перебувають в утробах. Віра
– дар Святого Духа, який приноситься через Євангеліє.
Віруюча ж і вагітна Єлисавета наповнюється Святим Духом і називає свою любу родичку Марію найблаженнішою,
найщасливішою між жінками. Марія напевно хотіла подібні слова промовити
Єлисаветі, адже повідомлення про чудесну вагітність старої своєї родички вона
отримала від Ангела Божого. Але
Єлисавета не дає можливості їй багато говорити. Бо те, що сталося з Марією найважливіше
з усього, що може тільки статися із будь-якою жінкою. Бо Марія – не просто теж вагітна – і цю
таємницю Єлисаветі розкриває Святий Дух у мить наповнення Єлисавети.
Про цей високий привілей бути
матір’ю Спасителя мріяла ще Єва. Але випав цей
привілей простій дівчині з Давидового роду, Марії. Вона – найблагословенніша,
найщасливіша серед жіночого роду. І такою вона є не через власні заслуги, а
через Плід її утроби, через Того, Хто від неї народиться – через Господа і
Спасителя Ісуса Христа. «І звідкіля мені
це, що до мене прийшла мати мого Господа?» – дивується Єлисавета. І вона не
лише дивується. Вона сповідує власну негідність, недостатність власної природи
і власних діл для того, аби мати достоїнство бути навіть відвіданою матір’ю її Господа і Спасителя,
вже не кажучи про те, аби цими ділами бути спасенною і стояти перед праведним
Господом.
Втім Мати Господа поспішила до
Єлисавети в гості після Благовіщення. І з нею в гості до Єлисавети приходить
Сам Господь. Бо Дитя Христос є
справжньою причиною радісного трепоту дитини Єлисавети – майбутнього пророка
Івана Христителя. І через Христа Спасителя є найщасливішою між жінками Діва
Марія. Вона блаженна, бо вона, каже Єлисавета «повірила, бо сповниться проречене їй від Господа!»
«Блаженна ж та, що повірила, бо сповниться проречене їй від Господа!»
– каже сповнена Святим Духом Єлисавета. Любі брати і сестри, ці слова – велика
істина, що до всіх віруючих у Христа. Господь промовляє і до вас. Звісно ж
Марія мала особливе послання і особливу місію – бути Матір’ю нашого Господа. Але сьогоднішні слова стосуються і вас. Адже
Господь народився для вас і для вашого спасіння. Блаженні ті, хто в це вірує.
Господь Христос, любі брати і сестри забрав всі ваші гріхи і провини і обмив їх
Своєю святою кров’ю на
хресті. Він помер за ваші гріхи. Блаженні, хто в це вірує. Ісус Христос, Син
Божий і Син Маріїн воскреснув, вийшовши переможцем над смертю Своє і вашою.
Христос живе і ви будете жити вічно. Блаженні ті, що повірили, бо сповниться
вам проречене від Господа.
Проречене від Господа сповнилося
Марії, бо вона повірила. Вона віруюча
Діва. Вона – віруюча Мати Божа. Вона – блаженна між жонами. Вона найблаженніша
між жінками. Вона – одна з найчудесніших свідків із тієї хмари свідків про яку
говорить Господь Святий Дух у Посланні до євреїв (12:1). І вона – найчудесніший свідок серед жінок, що
перевершує Сарру, яку Писання ставить за взірець віруючої жінки Старого
Заповіту. «За прикладом Діви Марії і
всіх святих, себе самих і все життя наше Христу Богу доручімо!», – це прохання
по особливому звучить, коли ми стаємо ще на одну неділю ближче до Різдва –
часу, коли Діва Марія разом із Йосипом ідуть до Віфлеєму, аби там у родинному
місті народився Син Давида, Цар Ізраїлю, Спаситель світу, Син Божий. Там у різдвяному Віфлеємі, до якого ми в ці
дні поступово підходимо сьогодні разом із Єлисаветою і Марією виконається в ту
найпершу Різдвяну ніч, проречене Марії від Господа.
На відміну від багатьох пихатих і
нахабних людей, які будь-яке благословення Боже приписують власній святості,
власній самоправедності, власним ділам і всяким іншим безбожним нісенітницям
Марія усю славу і величання спрямовує на Бога. «Величає душа моя Господа, і радіє мій дух у Бозі, Спасі моїм», –
співає Богородиця. На перше місце у своїй щирій Величальній пісні Діва ставить
Того, Хто є на найпершому місці у її житті Господа Бога-Спасителя. Часто ми
чуємо у світі, особливо з уст богословів слова Господь або Господь Бог. Але не
так часто ми чуємо цей чудовий вислів, який використовує сьогодні Діва Марія –
Бог Спаситель.
Саме Богом Спасителем є для неї
Господь. Марія сповідує у Величальній, що вона – грішна, бо безгрішним Бог-Спас
не потрібен, а потрібен він тільки грішникам, що визнають власні гріхи і
каються в них. Такою є Марія. Вона – розкаяна грішниця і вона – віруюча. Через
це вона не просто говорить про те, що Бог-Спаситель є. Вона називає Його Бог-Спас мій. Це її Бог-Спаситель. Точно так само, як цей
Господь є вашим Богом-Спасителем, любі брати і сестри.
Марія співає далі, що цей
Бог-Спаситель «зглянувся Він на покору
Своєї раби», і далі продовжує Величальну, «бо ось від часу цього всі роди мене за блаженну вважатимуть, бо велике
вчинив мені Потужний!» Бог не вибрав Іродіяду або якусь вельмишановну
юдейським світом пані або панну на Матір для Свого Сина. Якби Він так зробив,
то сьогодні про Бога вже й не згадували б, бо тоді в світі запанувала би
релігія самозвеличення і пихатості, яку сьогодні руйнує пісня Богородиці. Бог
вибрав Марію, покірну Свою рабу, Свою віруючу слугу, яка надіялася на Самого
Бога і уповала на Нього і вірувала кожному Його Слову, як це ми чуємо і в
нашому сьогоднішньому Євангелії. І знову
всю славу віддає Марія Богові, Якого називає вона сьогодні ще й Потужним.
А наступні слова – знову слова
втіхи для нас, любі брати і сестри. «Його
ж Імення святе, і милість Його з роду в рід на тих, хто боїться Його!»
Імення Боже святе. Жоден гріх не може перебувати в його присутності. Він буде судити світ відповідно до Своєї
святості та відповідно до гріха невіруючого світу. Але до тих, хто боїться
Його, тобто хто вірує в Нього – на тих, співає Марія, милість Його з роду в
рід. Бог виявляє Свою милість, Бог виливає Свою благодать на всі покоління
віруючих дітей. Бог любить вас, любі
віруючі. Бог хоче виливати Свою непохитну любов на всі покоління ваших
нащадків. Аби лишень вони вірували,
впокорялися перед Богом і Його Словом, уповали на Господа, а Бог їх ніколи не
покине. Божа любов до вас і до них ніколи не припиниться.
І навпаки Бог виявляє Свою міць
до тих, що вважають ніби Бог слабкий, думають, що Богові байдуже до їхнього
гріха, вважають, що вони дуже розумні і коли треба буде, то й перехитрять
Самого Бога. Сьогодні Євангеліє вкотре застерігає тих, що надіються у спасінні
на власний розум, власну праведність або власні діла – не надійтеся, співає
Діва – Бог вас Своєю могутністю розпорошить – вас не буде серед тих, що
ввійдуть у вічне життя.
Цього року ми самі переконалися в
істинності слів із Величальної. Могутній Янукович був скинутий з престолу. Ще могутніший Путін сміється з Бога, вбиваючи
християн, наче Марія цю пісню співає не про нього. Йому і всім кровожерним
тиранам варто ці слова записати і програвати, допоки вони не збагнуть однієї
Божої істини: «Він могутніх скидає з
престолів, підіймає покірливих». І
це стосується не лише духовних речей, але й цілої світової історії. Бог – Бог
справедливості. Не людської справедливості, а справедливості божественної.
Марія далі співає про Бога, що
Він «удовольняє голодних добром, а
багатих пускає ні з чим!» Так буває і в світі. Але найчастіше так буває в
історії спасіння. Ті, що вважають себе за багатим і вважають, що все мають і що
їм не потрібні ані Боже прощення, ані Боже милосердя, ані хрест Спасителя, ані
Свята Вечеря, у які даються нам істинні тіло та кров Христові на прощення
гріхів і вічне життя, однієї миті збідніють, щойно розпрощаються із цим грішним
і тлінним тілом і опиняться в аду.
І навпаки бідні, ті, що не мають
чим хвалитися, окрім як власними гріхами і ходять з простягнутою рукою, немов
жебраки, прохаючи Божої милості і прощення, і віруючи в Боже милосердя і Божу
любов у Христі і тільки заради Нього, отримають величезне багатство – Царство
Небесне і вічне життя з Богом-Спасителем, Який, як співає Діва Марія «Пригорнув Він Ізраїля, Свого слугу, щоб
милість згадати, як прорік був Він нашим отцям, Аврааму й насінню його аж
повіки!» Заради Христа і в Ньому. Амінь.
Благодать Господа нашого Ісуса
Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).
Немає коментарів:
Дописати коментар