Рости на спасіння (проповідь)

неділя, 22 листопада 2015 р.

Проповідь на 24-у неділю по Св. Трійці

        ШАНУВАТИ СИНА 
ТА ВОСКРЕСІННЯ ЖИТТЯ
(Нарис проповіді пастиря 
В’ячеслава Горпинчука)
           
А Ісус відповів їм: «Отець Мій працює аж досі, працюю і Я».  І тому то юдеї ще більш намагалися вбити Його, що не тільки суботу порушував Він, але й Бога Отцем Своїм звав, тим роблячись Богові рівним. Відповів же Ісус і сказав їм: «Поправді, поправді кажу вам: Син нічого робити не може Сам від Себе, тільки те, що Він бачить, що робить Отець; бо що робить Він, те так само й Син робить. Бо Отець любить Сина, і показує все, що Сам робить, Йому. І покаже Йому діла більші від цих, щоб ви дивувались. Бо як мертвих Отець воскрешає й оживлює, так і Син, кого хоче, оживлює. Бо Отець і не судить нікого, а ввесь суд віддав Синові, щоб усі шанували і Сина, як шанують Отця. Хто не шанує Сина, не шанує Отця, що послав Його. Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає слова Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, життя вічне той має, і на суд не приходить, але перейшов він від смерти в життя. Поправді, поправді кажу вам: Наступає година, і тепер уже є, коли голос Божого Сина почують померлі, а ті, що почують, оживуть. Бо як має Отець життя Сам у Собі, так і Синові дав життя мати в Самому Собі. І Він дав Йому силу чинити і суд, бо Він Людський Син. Не дивуйтесь цьому, бо надходить година, коли всі, хто в гробах, Його голос почують, і повиходять ті, що чинили добро, – на воскресення життя, а котрі зло чинили, – на воскресення Суду» (Євангеліє від Св. Івана 5:17-29).

Благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (2 Кор. 1:2) Амінь.

Дорогі брати і сестри, в американській столиці, Вашингтоні є дуже видатний примірник Конституції Сполучених Штатів Америки. З першого погляду вона здається мішаниною неправильних рядків і незвичайних букв. Але відвідувачі, які пильно на неї дивляться, раптом бачать повернуте до них обличчя Джорджа Вашингтона.  Лінії  і букви утворюють подобу одного із отців-засновників американської нації.

Як Джордж Вашингтон проглядається у згаданій мною Конституції, так набагато яскравіше сяє крізь усю Біблію Ісус Христос. Від першої книги Біблії, Буття і до останньої книги Біблії, Обявлення, центральною і головною темою Святого Писання є Син Божий і Син Людський, Ісус Христос.

Проте як багато людей не хочуть бачити в Біблії Христа таким, як Він є. Натомість вони хочуть бачити свої уявлення про Нього, а то й не бачити Сина Божого, а бачити в Писанні набір правил, виконуючи які, можна спастися. Але без Христа Біблії не зрозуміти.

У сьогоднішній євангельській оповіді на боці розгніваних юдеїв могли би легко взяти участь ті люди, які вважають, що слід дотримуватися суботи, тобто шостого дня тижня в українському календарі. Юдеї, сучасники Ісуса, звинувачували Його в порушенні суботи, адже Ісус в суботу зцілив паралізованого чоловіка.

            Ісуса не раз і не два звинувачують в порушенні суботи.  Для людей, для яких важливі правила, Бог не такий важливий. Бог і Його милосердя залишаються на другому місці. Головне – виконати правило. А юдейські правила могли би позмагатися у своїй складності та відсутності милосердя навіть з багатьма українськими законами.

            Проте Ісусові не потрібні правила. Правила потрібні для грішників. Ісус – святий Бог. Він дав Закон Своєму народові біля гори Сінай. І Він знав для чого цей Закон був даний. Не для того, щоб доставити їх на небеса. А для того, щоб навчити їх, що за допомогою Закону, тобто власними ділами та заслугами на небеса вони ніколи не потраплять. Ісус дав їм Закон, аби юдеї, як і всі інші люди спасіння шукали не в ділах, а в Ньому – у Христі.

            Так само, як у Христі є зцілення для паралізованого. Так само у Христі для паралізованого є прощення усіх гріхів. Так само, як у Христі – милосердя. Так само, як Христос є нестримне джерело благодаті. І як пише дещо раніше Апостол Іван «з Його (тобто з Христової) повноти ми одержали всі, а то благодать на благодать» (Ів. 1:16).

            На звинувачення юдеїв Ісус відповідає просто: «Отець Мій працює аж досі, працюю і Я». Що буде, коли Отець хоча б на мить перестане працювати?  Що буде, коли хоча б на мить припиниться Його любляча опіка над створеним світом? Якби не Бог нас сили зла, та величезна демонічна рать, одразу стерла би в порох. Проте працює Отець. Працює Син. Працює Святий Дух.

            Хвилина за хвилиною, година за годиною, день за днем, рік за роком виливається на нас Боже милосердя, Божа благодать, Божа любов. Ось зцілений і фізично, і духовно ще один грішник. Він отримав не лише здоровя, але найголовніше – Він отримав прощення гріхів.

            Чому ж тоді юдеї настільки розгнівані? Не лише через суботу, через яку на Ісуса гнівалися б і багато сучасних любителів суботи і здорової їжі та способу життя. Тепер у юдеїв є не лише гнів на Ісуса, але й бажання вбити Його, бо «не тільки суботу порушував Він, але й Бога Отцем Своїм звав, тим роблячись Богові рівним».

            Це така негативна прогресія. Якщо вчепився за якийсь день, або за діло, то коли будеш дуже послідовним, то дійдеш до того, що будеш вимагати, аби Ісус не робив Себе Богові рівним. Не дивно, що секта «свідків Єгови» – логічне продовження любителів суботи, які ганьблять усіх інших християн за те, що ми збираємося в неділю.

            Адже там де є наголос на Законі і де є велика надія на виконання Закону і на власну праведність, там Христа потрібно все менше і менше, а згодом і зовсім непотрібно. Або потрібен зовсім інший Христос – Христос, яким можна маніпулювати. Христос, який виконуватиме всі забаганки. Христос, який буде завойовником світу для юдеїв. Христос, який буде хлопчиком на побігеньках.

            Для цієї ролі найкраще згодився би Христос-людина. Хтось подібний до царя Давида або в крайньому разі – до царя Соломона. Але Христос-Бог? Як це може бути? І для чого це все їм праведним і достойним нащадкам Авраама і всіх інших великих богословів? Проте Христос – інший.  Христос – людина, при чому людина істинна, досконала і абсолютно свята.

            Але Він також каже про Себе: «Поправді, поправді кажу вам: Син нічого робити не може Сам від Себе, тільки те, що Він бачить, що робить Отець; бо що робить Він, те так само й Син робить». Він робить точно те, що робить Отець. Його воля – однакова з волею Отця. Він бачить Отця і діє з Ним у повній і абсолютній гармонії. Ісус Христос – настільки поєднаний з Отцем, що будь-яка спроба відєднати Сина від Отця, обвинуватити Його в тому, що Він – не рівний Богові – жахливий наклеп і гріх.

            Ісус зцілив був паралізованого, бо точно це так само робить Отець. Ісус простив гріхи розкаяному грішникові, бо точно так це робить Отець. Ісус докоряє тим, хто впевнений, що вони прокладуть собі дорогу до небес власними ділами, бо точно так їм докоряє Отець.
            Отець любить Сина. І ця любов належить Синові через те, що Він споконвіку народжений Отцем і споконвіку перебуває з Отцем і у святості. Ця любов належить Синові, бо Син – Однороджений від Отця, а Сам Отець каже про Нього: «Це – Син Мій Улюблений, Його слухайтеся!» (Лк. 9:35). Як люблячий батько показує своєму рідному синові своє ремесло, власну працю – ще більше і ще досконаліше Отець показує Свою працю Своєму Синові. Він нічого від Сина не приховує.

            І Син має таку владу з Отцем, що серед народу, до якого Він посланий, буде все більше й більше здивування від тих чуд, які Він незабаром учинить. Ці діла не є для Сина чимось незвичайним. Творець світу і людини може все. Він – всемогутній. Але великі діла Ісус чинитиме для того, аби ті, що бачитимуть чуда, могли здивуватися, а здивувавшись, зрозуміти та визнати разом із Никодимом, учителем Ізраїлю: «Учителю, знаємо ми, що прийшов Ти від Бога, як Учитель, бо не може ніхто таких чуд учинити, які чиниш Ти, коли Бог із ним не буде» (Ів. 3:2).

            Ісус – тут говорить щось більше, ніж визнає Никодим. Ісус говорить сьогодні те, за що більшість Никодимових колег офіційно засудять Ісуса на смерть. Ісус каже, що Він – істинний Бог. Бог всемогутній, ділами Якого будуть дивуватися. Ісус ці діла робить для того, аби зі здивування прийшло не просто розуміння, Хто є серед Ізраїлю, але й щоб прийшла віра. Як напише в кінці свого Євангелія Іван: «Багато ж і інших ознак учинив був Ісус у присутності учнів Своїх, що в книзі оцій не записані. Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, життя мали в Ім'я Його!» (Ів. 20:30, 31).

            Єдинородний Син має всю повноту влади Отця.  І найнеприємніша новина для всіх єретиків, зі Свідками Єгови включно – Ісус має весь суд. Хто не шанує Сина так само як Отця, тобто як істинного Бога – буде засуджений: вже зараз на такій людині перебуває гнів Божий, а у вічності її чекають муки аду.

            Водночас, любі брати і сестри, сьогодні Ісус промовляє чудесні слова для віруючих. Він каже: «Поправді, поправді кажу вам: Хто слухає слова Мого, і вірує в Того, Хто послав Мене, життя вічне той має, і на суд не приходить, але перейшов він від смерти в життя». Господь дає рецепт вічного життя – слухайте Ісуса, довіряйте Його Словам, віруйте в Отця, Який послав нам Сина і смерть над вами влади не має – коли ви довіряєте Ісусові, то навіть коли ваше тіло перестане жити, ваша душа буде жива в Ісуса. Господь називає вас, любі віруючі, тими, хто перейшов від смерті в життя.

Ви були в смерті, як і зараз у ній перебувають, часто самі того не відаючи, усі невіруючі.  Але зі смерті ви вийшли. І увійшли в життя. Як? Віруючи в Христа, віруючи в Отця, віруючи в Святого Духа. Смерть над вами більше влади немає. Натомість ви маєте життя вже, нині і це життя не знає часових меж.

Але на цьому втіха для нас не завершується. Господь далі промовляє вкрай важливе послання.   Завжди коли ми чуємо ці слова «Поправді, поправді», а грецькою вони звучать «Амінь, амінь» і перекласти їх ще можна «Істинно, істинно», то ми знаємо, що Господь привертає нашу увагу до особливо важливого послання, яке ми повинні і памятати, і розмірковувати про нього, і найголовніше – вірувати в нього.

Господь каже нам сьогодні: «Поправді, поправді кажу вам: Наступає година, і тепер уже є, коли голос Божого Сина почують померлі, а ті, що почують, оживуть. Бо як має Отець життя Сам у Собі, так і Синові дав життя мати в Самому Собі. І Він дав Йому силу чинити і суд, бо Він Людський Син».  Які втішливі слова!  Христос забрав на Себе всі наші гріхи. Він обмив їх на Голгофському хресті Своєю святою і дорогоцінною кров’ю. Він помер на нашому місці. Він здолав нашу смерть. Бо смерть не могла тримати істинного Бога та нашого Спасителя у людській плоті. Христос воскрес і Він воскресить кожного із нас, що віруємо Йому, що стаємо вже сьогодні причасниками Його істинних тіла та крові у хлібі та вині Святої Вечері.

Господь каже, що всі мертві, усі без винятку почують Його голос. О, який то славний і водночас для багатьох страшний буде день. Воскреснуть усі, починаючи від Адама і закінчуючи останньою людиною, яка помре до приходу Христа у славі.

Але буде два воскресіння – одне воскресіння життя, а інше воскресіння суду. Господь каже, що для вічного життя воскреснуть ті, що чинили добро. І коли Спаситель говорить про чинення добра, то ми памятаємо, що раніше Він пояснює, яке саме діло Він має на увазі. А це діло таке – шанувати Сина, як і Отця, довіряти кожному Христовому слову, кожному слову Біблії, бачити в Біблії Христа, вірувати в Бога – тобто, вірувати в Христа. Віруєш в Христа, отже чиниш добро, отже вийдеш на воскресіння життя.  А коли не віруєш, то добра не робиш і вийдеш на воскресіння суду, тобто для проведення вічності в аду.

Хай ласкавий Господь Своїм Словом і Таїнством зміцнює нашу віру, аби ми завжди були доброчинцями, тобто віруючими, а в кінці вийшли на воскресіння життя у вічному Царстві Божому.  Заради Христа. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде зо всіма вами! Амінь.



Немає коментарів: