Рости на спасіння (проповідь)

вівторок, 17 листопада 2015 р.

Небезпека для батьків

                                     
        Є ще один спосіб зневаги батьків – набагато                      небезпечніший і витонченіший ніж  перший ..., який прикрашається і дає, аби його вважали за правдиве шанування батьків.  Це буває тоді, коли дитина робить що собі хоче, а батьки, з природної любові, дозволяють їй це робити. У цьому випадку вони шанують одне одного і одне одного люблять. З усіх боків – це гарно: задоволені батько і мати і задоволена дитина.
     Ця пошесть настільки поширена, що перший вид зневаги побачити важко. Цей другий вид зневаги постає із того факту, що батьки засліплені і ані не знають, ані не шанують Бога в сенсі перших Трьох Заповідей. З цієї причини вони не бачать, чого бракує їхнім дітям або ж як вони повинні їх навчати чи виховувати.  Саме для того, аби догоджати людям та досягати успіху, тренують вони дітей для мирської пошани, мирського задоволення та мирських володінь. Дітям це подобається і вони, звісно, радісно, без всяких грубощів, виявляють до них послух.
     Таким чином  Божа заповідь просто падає на самий низ, мимоволі та явно з добрих причин.  Отже так виконується написане в пророків Ісаї та Єремії, що діти руйнуються рідними батьками (Іс. 57:5; Єр. 7:31; 32:35). Вони роблять те, що робив цар Манасія. Цей цар приніс у жертву ідолові Молохові рідного сина і спалив його.[1] Що ж це ще окрім, як принесення у жертву рідної дитини та спалення її, коли батьки готують рідних дітей більше любити світ, аніж любити Бога та дають, аби їхні діти робили, що хочуть і згорали в мирській пожадливості, любові, насолоді, добрі та пошані, але дають, аби в них згасла Божа любов і шана та любов до вічних благословень.
     Ой, як небезпечно бути батьком чи матір’ю, де верховенствують лише плоть і кров!  Справді саме через це, що батькам наказано навчати рідних дітей, бо знання і виконання перших Трьох Заповідей і останніх Шести Заповідей, залежать від цієї Заповіді. Як каже Псалом 78 (:5-6): «Про які наказав був Він нашим батькам завідомити про них синів їхніх, щоб знало про це покоління майбутнє, сини, що народжені будуть, устануть і будуть розповідати своїм дітям». Це – також причина того, чому Бог просить, аби ми шанували наших батьків, тобто любили їх зі страхом; бо та інша любов – вона без страху, а отже вона більше зневага, аніж шана.

Мартін Лютер, з Трактату про добрі діла




[1] 2 Цар. 21:6.

Немає коментарів: