Рости на спасіння (проповідь)

неділя, 29 листопада 2015 р.

Проповідь на передостанню неділю церковного року

  ЧЕКАЄМО І ПРАГНЕМО СКОРОГО ПРИХОДУ ХРИСТА
                                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
           
Насамперед знайте оце, що в останні дні прийдуть із насмішками глузії, що ходитимуть за своїми пожадливостями, та й скажуть: «Де обітниця Його приходу? Бо від того часу, як позасинали наші батьки, усе залишається так від початку творіння».  Бо сховане від тих, хто хоче цього, що небо було напочатку, а земля із води та водою складена словом Божим, тому тодішній світ, водою потоплений, згинув. А теперішні небо й земля заховані тим самим словом, і зберігаються для огню на день суду й загибелі безбожних людей. Нехай же одне це не буде заховане від вас, улюблені, що в Господа один день немов тисяча років, а тисяча років немов один день! Не бариться Господь із обітницею, як деякі вважають це барінням, але вам довготерпить, бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття. День же Господній прибуде, як злодій вночі, коли з гуркотом небо мине, а стихії, розпечені, ринуть, а земля та діла, що на ній, погорять...  А коли все оце поруйнується, то якими мусите бути в святому житті та в побожності ви, що чекаєте й прагнете скорого приходу Божого дня, в якім небо, палючися, зникне, а розпалені стихії розтопляться? Але за Його обітницею ми дожидаємо неба нового й нової землі, що праведність на них пробуває. Тож, улюблені, чекаючи цього, попильнуйте, щоб ви знайшлися для Нього нескверні та чисті у мирі. А довготерпіння Господа нашого вважайте за спасіння, як і улюблений брат наш Павло написав був до вас за даною йому мудрістю (2 Петра 3:3-15).

Благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого!  (2 Петр. 1:2) Амінь.

Дорогі брати і сестри, світ в якому ми живемо наповнений обманами.  В цьому світі егоїстичні, горді та зарозумілі люди ставлять себе і свій розум над Божим Словом і таким чином, ні в чому не сумніваючись, атакують нашу віру. Вони кажуть, що безсмертя душі і вічне життя – це, насправді, видавання бажаного за дійсне. Вони можуть насміхатися із самих основ нашого сповідання, або ставити палиці в колеса проповіді Слова Божого.

 В середині 1990-их років, коли відроджувалася Українська Лютеранська Церква, один із високих чиновників, на моє щире здивування, чому влада настільки затягує із реєстрацією церкви, глузливо відповів: «Христос терпел и вам велел».

Ми всі памятаємо, як нас, без усяких причин, виганяли із різних місць, які ми орендували, вчасно сплачуючи орендну плату, слідкуючи за чистотою в приміщеннях, докладаючи зусиль і нам, і нашим орендодавцям було добре. Проте, коли на президентських виборах переміг Віктор Янукович, представники його спецслужб і державних установ розпочали утиски протестантських церков, домагаючись, аби ті, що навчають Божому Слову та Боже Слово проповідували, не мали для цього належних умов.

Чому вони так робили?  Бо зневажали Боже Слово і не мали страху Божого. Натомість ними рухала гординя і зарозумілість.  Гординя, зарозумілість, відсутність страху Божого привела і до народних протестів, і до вбивств мирних громадян, і до теперішньої війни. Така само гординя, зарозумілість і відсутність страху до Бога привели до нищення українського народу окупаційним російським комуністичним режимом у 1932-1933 роках, коли мільйони наших співвітчизників загинули від Голодомору.

Усі убивці народу, переслідники Церкви, бандити і корупціонери – всі вони мають спільний знаменник – вони не вірять в Бога і хотіли би, аби в Бога ніхто теж не вірував. І вони на практиці застосовують власне невірство.  Нічого нового тут немає. Апостол Петро в сьогоднішньому листі попереджує нас саме про таке ставлення світу.

Він каже, «що в останні дні прийдуть із насмішками глузії, що ходитимуть за своїми пожадливостями». Коли Христів Апостол говорить про останні дні, то він не має на увазі декілька днів до повернення Христа у славі.  Вислів останні дні означає весь час від Вознесіння нашого Господа Христа і аж до Останнього Дня, тобто дня повернення Сина Божого у славі. Ми живемо в останні дні.  В наші дні ходять із насмішками глузії. Вони не дбають про ваше добре. Вони дбають про свою плоть, про власні егоїстичні інтереси і про те, аби зруйнувати вашу віру.

Яким чином вони це намагаються зробити? Вони намагаються посіяти сумнів до Божої обітниці. Тут теж немає нічого нового. Так само, як диявол у раю, спокушував наших прабатьків, Адама та Єву, засумніватися у Божому Слові, так само і тут його слуги, глузії, намагаються спокусити нас засумніватися у Божому Слові. «Де обітниця Його приходу? Бо від того часу, як позасинали наші батьки, усе залишається так від початку творіння» – кажуть вони.

Вони наводять масу різних теорій на підтвердження своїх насмішок: теорію про великий вибух, теорію про еволюцію, і ще казна що, аби лишень довести, що Бога немає. Проте Господь,а би вберегти нас від таких насмішників, нагадує нам сьогодні, що це Він – вічний Бог. І це ВІн створив світ Своїм Словом. І це Він був також знищив усе людство за винятком сімї Ноя у водах всесвітнього потопу.

Ті всі люди були знищені за власне невірство, через яке вони потопали у гріхах і беззаконні. Вони так само глузували з Бога і з Ноя, Божого проповідника, який намагався привести всю цивілізацію, яка тоді існувала до покаяння. Вони не розкаялися. Їхній бунт проти Бога тривав. Вони знаходили тисячі відмовок, аби не вірувати в Бога і не поклонятися Творцеві.  Бог їх усіх знищив у потопі.

Що  буде з цим світом? Що буде із цими усіма невіруючими людьми, з усіма тими, що глузують з Бога, з Його Слова, з віруючих і з усіма тими, що відмовляються розкаятися та увірувати в Христа?  Апостол Петро каже: «А теперішні небо й земля заховані тим самим словом, і зберігаються для огню на день суду й загибелі безбожних людей».

Перший грішний світ був знищений потопом. Всі безбожні люди у час приходу Христа, будуть нищені огнем аду впродовж цілої вічності. Але ось минає рік за роком, а Господь Христос не повертається.  Невже Він справді бариться? 

Ми можемо робити хибні висновки, не розуміючи природи нашого Бога. Господь Святий Дух через Апостола каже нам про те, що для Бога – тисяча років, наче один день. Для нас один рік може тривати досить довго. Бог же – вічний. Для вічного Бога дві тисячі років, які скоро проминуть від часу вознесіння Ісуса Христа, наче два дні.  Хіба це довго? Зовсім ні. Ми або наші нащадки не повинні дивуватися, якщо світ протриває в очах Божий цілий тиждень – ще пять тисяч років.

Ми можемо дивуватися, чому Господь цього дня знову не повернувся. Апостол наводить ще одну причину: «Не бариться Господь із обітницею, як деякі вважають це барінням, але вам довготерпить, бо не хоче, щоб хто загинув, але щоб усі навернулися до каяття».  Про це каже і Апостол Павло: «Бо це добре й приємне Спасителеві нашому Богові, що хоче, щоб усі люди спаслися, і прийшли до пізнання правди» (1 Тим. 2:3, 4). 

Божий Син помер за гріхи всіх без винятку людей.  Він пролив Свою святу і невинну кров не лише за нас, але й за всіх людей довкола нас. Ісусова жертва – жертва за гріхи усіх поколінь, які жили, живуть і житимуть до часу Його повернення у славі. Ісус воскрес, аби всі, хто вірує в Нього, були виправдані і успадкували вічне життя.

Як чудово, що ви, любі віруючі, прощені.  Як добре, що ви – виправдані. Як любо на серці, коли знаєш, що Бог тебе любить і приготував для тебе Царство Небесне і вічне життя. Як радісно бути з Богом і щонеділі отримувати запевнення про Христову любов у Його істинних тілі та крові, якими Він нас причащає щоразу, коли накривається Стіл Господній і ми підходимо до цього Столу у вірі в Сина Божого.

Але стільки людей довкола нас перебувають у невірстві і приречені до руйнівного вогню аду. А чи не бувало у вашому житті також періоду, коли ви коїли свідомий гріх або потрапляючи в тенета світу та диявола, відпадали від Христа, відходили від церкви і втрачали віру. Сьогодні Господь нам наводить ще одне свідчення Своєї любові до людства – Його довготерпіння.

Проте це не слід розуміти так, наче Господь настільки довготерпеливий, що ми можемо день за днем, рік за роком нехтувати Його благодаттю і любовю, бо вкінці, мовляв, все-одно спасемося. Це – не так! Господь Святий Дух застерігає нас проти такої фальшивої безпечності.

«День же Господній», – каже Апостол, «прибуде, як злодій вночі, коли з гуркотом небо мине, а стихії, розпечені, ринуть, а земля та діла, що на ній, погорять…» Злодій не приходить тоді, коли його ждуть.  Він приходить і діє в найнесподіваніший момент. Господь Ісус Христос каже: «Знайте ж це, що коли б знав господар, о котрій сторожі прийде злодій, то він пильнував би, і підкопати свого дому не дав би. Тому будьте готові й ви, бо прийде Син Людський тієї години, коли ви не думаєте!» (Мт. 24:43, 44).

Який жах чекає на невіруючий світ! Здається, що він триватиме вічно, але раптом зявляється у славі Господь і всесвіт, у стабільності, якого всі були впевнені – всесвіт, який досліджували космічні станції, раптом почне зникати. Небо з гуркотом мине, а наша планета буде спалена до останньої молекули в жахливому вогні. І все це настане раптово, несподівано, так само як раптовим і несподіваним буде повернення Сина Людського у славі, в ескорті Його святих ангелів.

 Але те, що для світу буде як несподіваний прихід злодія, і відбирання усіх мирських надій і сподівань, і катастрофа, і жахіття – для вас, любі діти Отця Небесного, буде великою радістю. Адже ми побачимо нашого люблячого Спасителя, Який забере нас до Себе у Царство, де буде нове небо і нова земля – новий всесвіт і все нове, без сліз, без горя, без хвороб, без страждань і без смерті.  Адже там немає гріха, а пробуває там праведність.

Останній День, день повернення Христа у славі – буде радісним днем для кожного віруючого і для кожної віруючої. Бо саме відтоді почнеться найрадісніша, найкраща, найпрекрасніша частина вашого вічного життя, життя, яке почалося у мить вашого народження згори, від Духа і води.

Світ, в якому ми живемо, приречений і диявол про це знає. Тим безсовіснішими і підступнішими будуть його напади на християн, на вчення Церкви, на Слово Боже, чим ближче стає день повернення Христа у славі. Через це Апостол Христів кличе всіх нас, аби ми пильнували, щоб знайшлися для Христа нескверні та чисті у мирі. Прийди, Господи Ісусе!  Амінь.


Мир вам усім у Христі! Амінь (1 Петр. 5:14).

Немає коментарів: