неділю, 4 вересня 2016 р.

Проповідь на 10-у неділю по Св. Трійці

                                        УЧАСНИКИ ХРИСТА

                     (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)



Тому-то, як каже Дух Святий: «Сьогодні, як голос Його ви почуєте, не робіть затверділими ваших сердець, як під час нарікань, за дня випробовування на пустині, де Мене випробовували отці ваші, Мене випробовували, і бачили працю Мою сорок років. Через це Я розгнівався був на той рід і сказав: «Постійно вони блудять серцем, вони не пізнали доріг Моїх», тому Я присягнув був у гніві Своїм, що вони до Мого відпочинку не ввійдуть!» Стережіться, брати, щоб у комусь із вас не було злого серця невірства, що воно відступало б від Бога Живого! Але кожного дня заохочуйте один одного, доки зветься «Сьогодні», щоб запеклим не став котрий з вас через підступ гріха. Бо ми стали учасниками Христа, коли тільки почате життя ми затримаємо певним аж до кінця, аж поки говориться: «Сьогодні, як голос Його ви почуєте, не робіть затверділими ваших сердець, як під час нарікань!»  (Євреїв 3:7-15).

Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Гал. 1:3) Амінь.

Дорогі брати і сестри, кажуть, що стародавні греки мали статую, яка називалася Нагода. Вона стояла навшпиньки, аби показати як швидко і непомітно вона може минутися, пройти повз. На лобі вона мала пасмо хвилястого волосся, щоб люди могли за нього вхопитися. А позаду вона була лисою, аби показати, що коли вона вже пройшла, то вже нема за що схопитися. Нагода втрачена.

             Ізраїль, який мав сімдесят душ і якого Господь зі Своєї милості через слугу Свого Йосипа врятував від голодної смерті, привівши до Єгипту, виріс у великий народ. За чотириста років благодаті Божої він виріс у настільки великий народ, що єгиптяни, які перетворили народ Божий на рабів, намагалися використовувати тогочасні засоби контролю за народжуваністю євреїв – убивство єврейських новонароджених хлопчиків.

Через вісімдесят років після людиноненависницького розпорядження єгипетської влади і дедалі нестерпніших умов для рабів-євреїв, Господь послав Свого раба, Мойсея, аби визволити Свій народ, згідно обітниці, з рабства і привести їх до Обіцяного Краю, Ханаану, краю, що тік молоком і медом.

Для Єгипту, тогочасної наддержави світу, слова пророка здавалися зухвалими вимогами. Як вони могли відпустити на свободу цілий народ рабів? Вимоги пророка здавалися рабовласникам зухвалістю, допоки Господь не навів на Єгипет Свої страшні десять кар. Найстрашнішою карою єгипетською було убивство Ангелом Божим усіх перворідних єгипетських. Єврейські доми і доми всіх віруючих, позначені кров’ю пасхального ягняти, були від цієї кари збережені, а невіруючі змогли на собі пізнати жах утрати любих діток.

«І знявся великий зойк в Єгипті, бо не було дому, щоб не було там померлого!...», – читаємо в Біблії. «І покликав фараон Мойсея та Аарона вночі, та й сказав: «Устаньте, вийдіть з-посеред народу мого, і ви, і сини Ізраїлеві. І йдіть, служіть Господеві, як ви казали! І дрібну вашу худобу, і худобу вашу велику візьміть, як ви казали, та й ідіть. І поблагословіть і мене!» І квапили єгиптяни народ той, щоб спішно відпустити їх із краю, бо казали: «Усі ми помремо!» (2 М. 12:31-33).

Вже, коли євреї під проводом Божим вирушили до обіцяної нової домівки, фараон і його військо кинулися наздоганяти своїх колишніх рабів, але були знищені Господом Церкви у водах Червоного моря.

            І ось Божий народ – на свободі. Він прямує до Обіцяного Краю. Прямує випаленою сонцем пустинею до квітучої землі. Чудова нагода, аби почати життя вільного народу у єдності з Богом та під Його святим захистом. Але що натомість сталося? Майже всі дорослі євреї, визволені з Єгипту могутньою Божою рукою, таку нагоду втратили. Всі вони, окрім двох людей, Ісуса Навина та Калева, двох відданих Господу розвідників, повмирали в пустині і відправилися звідти просто у невгасиме полумя аду – на вічні муки.  Всі вони втратили віру в Бога, не довіряли Його обітницям і хотіли насолоджуватися лише цим світом. Тож нерозкаяні не отримали ні цього світу, ні Обіцяного Краю, ані вічного життя.

            Так буває з Божим народом, із християнами нині. Будучи визволеними із рабства диявола, гріха та вічної смерті, ми йдучи випаленою пустинею цього світу, забуваємо про доброту та милосердя Боже, про Його любов і благодать.  Натомість ми починаємо нарікати і прагнемо отримати від цього світу все по максимуму, навіть якщо це коштує перебування з Богом та віри в Христа.

            Нам хочеться бути як світ. Нам хочеться бути такими як єгиптяни. Нам хочеться Єгипту, а не Обіцяного Краю. Нам хочеться саме цього світу, а не Царства Небесного. Врешті-решт, Бог промовляє: «Гаразд, ти вибрав цей світ. Залишайся в ньому. Але знай, залишаючись в ньому, ти також залишаєшся у гріхах, у владі диявола і смерті! І майбутнє твоє – в аду, у вічних муках, де твій плач і скрегіт зубів буде тривати мільярди і трильйони років – цілу вічність!»

            «Тому-то, як каже Дух Святий: «Сьогодні, як голос Його ви почуєте, не робіть затверділими ваших сердець, як під час нарікань, за дня випробовування на пустині, де Мене випробовували отці ваші, Мене випробовували, і бачили працю Мою сорок років. Через це Я розгнівався був на той рід і сказав: «Постійно вони блудять серцем, вони не пізнали доріг Моїх», тому Я присягнув був у гніві Своїм, що вони до Мого відпочинку не ввійдуть!» Серйозні слова застереження, грізне попередження від Бога Святого Духа!

            Ці ж самі слова звернуті до нас.  До нас кличе сьогодні Бог: «Стережіться, брати, щоб у комусь із вас не було злого серця невірства, що воно відступало б від Бога Живого!» Бог творить у вас, любі брати і сестри, чисті серця, як про це просить цар Давид, звертаючись до Господа: «Серце чисте створи мені, Боже, і тривалого духа в моєму нутрі віднови» (Пс. 50:12). Таке серце хоче бути з Богом. Таке серце обмите кровю Христовою. Таке серце зміцнюється Христовим Словом і знаходить поживу в Христових істинних тілі та крові, якими воно причащається у хлібі та вині Святої Вечері.

            Але коли немає Христового Слова, коли немає таїнственної дорогоцінної поживи там нове серце слабне і на його місці знову зявляється те серце, яке було до народження нової людини – тоді знову починає панувати зле серце.  Це серце Господь Святий Дух називає злим серцем невірства. Воно відступає від Бога Живого і женеться за ідолами цього світу і каже нам: «Я прагну справжнього, повного життя!»

            Але правда полягає в тому, що де немає Бога Живого, там немає і життя. Це правда: Бог – довготерпеливий і многомилостивий. Але правда й в тому, що час, відведений на у цьому світі, аби в Нього увірували, спливає до кінця.  Цей час ми ще називаємо часом благодаті – коли Бог творить у наших серцях віру в Христа, просить нас слухатися Божого Сина і слідувати, несучи наші хрести, за Спасителем.  Бо де Христос – там життя, і там життя подостатком – життя вічне.

            Через це Господь Святий Дух продовжує: «Кожного дня заохочуйте один одного, доки зветься «Сьогодні», щоб запеклим не став котрий з вас через підступ гріха». Навіть не один день на тиждень кличе нас Господь підбадьорювати один одного, а кожного дня, допоки триває «Сьогодні», тобто допоки триває наше життя в цьому грішному світі.

            На небі такого підбадьорення не потрібно буде. Там ми будемо бачити нашого люблячого Бога, там ми будемо ходити і розмовляти з Христом.  Там ми перебуватимемо у чудесному і святому товаристві усіх спасенних віруючих. Коли настане воскресіння мертвих, ми будемо мати безгрішні і святі тіла, які матимуть абсолютно чисті серця і вічне життя. І там не потрібно буде підбадьорення, бо там не буде підступу гріха – отруйних обманів, які розпускає сатана про гріх і про світ, і найголовніше про Христа.

            Тож тут, у цьому світі, ми потребуємо підбадьорення братів і сестер. Коли ми бачимо, як брат і сестра не бажають зазнати будь-якого утиску або втрати заради Христа, коли ми бачимо, як вони заради мирських задоволень нехтують Христом, Його Словом і Святим Причастям, то Господь кличе нас таких заохочувати, аби вони казали обманам сатани, грішної плоті та світу «Ні!» і втікали від пасток, розставлених гріхом – втікали до Христа і до Його Слова, до Церкви, до щонедільного зібрання святих довкола Слова і Таїнства.

            Таким слід говорити: «Любий брате, люба сестро!  Диявол, плоть і світ намагаються обманути тебе. Вони намагаються переконати тебе, що в Єгипті, у рабстві, тобто в цьому світі – дуже добре. Вони не хочуть, аби ти йшов дорогою до Обіцяного Краю – до небесної домівки, до воскресіння мертвих і до вічного життя в Божому Царстві.  Вони хочуть, аби ти тут трохи пожив без Бога, а потім умер і потрапив на вічні муки до аду.  Не роби цього. Не йди від Христа, але будь з Христом, горнися до Нього у Євангелії, покріпляйся Ним у Святій Вечері на прощення твоїх гріхів і провин і на життя вічне! Сатана тебе ненавидить. А Бог тебе любить! Тож будь із Богом і з тими людьми, що люблять Бога».

            «Бо ми стали учасниками Христа, коли тільки почате життя ми затримаємо певним аж до кінця, аж поки говориться: «Сьогодні, як голос Його ви почуєте, не робіть затверділими ваших сердець, як під час нарікань!» – ці слова заохочення стосуються і нас, любі брати і сестри. І ми можемо їх так само використовувати для заохочення інших віруючих у Сина Божого.

            Господь учинив нас Своїми учасниками. Він зодягнув нас у Себе у купелі Хрищення. Він годує нас Своїм Євангелієм. Він каже: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм» (Мт. 11:28, 19). «Усе прийде до Мене, що Отець дає Мені, а того, хто до Мене приходить, Я не вижену геть. Бо Я з неба зійшов не на те, щоб волю чинити Свою, але волю Того, Хто послав Мене. Оце ж воля Того, Хто послав Мене, – щоб з усього, що дав Мені Він, Я нічого не стратив, але воскресив те останнього дня. Оце ж воля Мого Отця, – щоб усякий, хто Сина бачить та вірує в Нього, мав вічне життя, і того воскрешу Я останнього дня» (Ів. 6:37-40).

            Господь нікого не проганяє, хто пробуває в Ньому, хто довіряє Йому, вірує в Нього, уповає на Нього.  Він усім вам, любі брати і сестри, хоче добра, хоче спасіння, хоче вічного життя.  Він усе зробив для того, аби мали вічне життя. Просто залишайтеся у Христі.  Не відкидайте Його Слова, Його благодаті, Його милості, Його прощення і Його запрошення бути в цьому світі разом із Ним. Аби потім мати вічне життя у Божому Царстві.  Заради Христа. Амінь.

            Благодать зо всіма, що незмінно люблять Господа нашого Ісуса Христа! Амінь (Еф. 6:24).          

Немає коментарів: