Рости на спасіння (проповідь)

неділя, 25 вересня 2016 р.

Проповідь на 13-у неділю по Св. Трійці


                  ІСТИННА ВЕЛИЧ

             (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Тоді приступила до Нього мати синів Зеведеєвих, і вклонилась, і просила від Нього чогось. А Він їй сказав: «Чого хочеш?» Вона каже Йому: «Скажи, щоб обидва сини мої ці сіли в Царстві Твоїм праворуч один, і ліворуч від Тебе один». А Ісус відповів і сказав: «Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу, що Я її питиму або христитися хрищенням, що я ним хрищуся?» Вони кажуть Йому: «Можемо». Він говорить до них: «Ви питимете Мою чашу і будете христитися хрищенням, що Я ним хрищуся. А сидіти праворуч Мене та ліворуч не Моє це давати, а кому від Мого Отця те вготовано». Як почули це десятеро, стали гніватися на обох тих братів. А Ісус їх покликав і промовив: «Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі їх тиснуть.  Не так буде між вами, але хто великим із вас хоче бути, хай буде слугою він вам. А хто з вас бути першим бажає, нехай буде він вам за раба.  Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох!» (Євангеліє від Св. Матвія 20:20-28).

Благодать, милість, мир від Бога Отця нашого і Христа Ісуса, Господа нашого (1 Тим. 1:2) Амінь.

Дорогі брати і сестри, у віці 32-ох років Авраам Лінкольн, відомий тепер цілому світові, як президент Сполучених Штатів Америки, писав: «Я нічого не зробив, аби будь-яка людська істота згадувала про мене, що колись я такий був. Але я бажаю жити так, аби поєднати моє життя з подіями мого часу та мого покоління – із чимось таким, що зацікавить моїх співвітчизників». Лінкольн багато чого добився на своїй посаді.

В тому, аби прагнути високої посади, в принципі немає нічого поганого. Питання, радше криється в тому, для чого потрібна влада. Для чого потрібна та або інша посада. У нашому суспільстві закріпився стереотип про те, що влада це спосіб заробляти величезні гроші.

Ми давно перестали дивуватися з того, що найбільш розкішний спосіб життя з власними маєтками, літаками, розкішними авто, яхтами та закордонними віллами мають навіть не наші бізнесмени, які мусять заробляти кожну гривню власною працею, а мають усе це насамперед і в основному представники влади. 

Декілька днів тому в журналі «Новое время» була авторська колонка під красномовною назвою «Корупція = бідність». Під словом бідність мається на увазі бідність для народу. Адже корупція – це джерело неймовірного збагачення саме представників влади за рахунок тотального доведення до збідніння і убозтва переважної маси населення.

Саме таке бажання стати надзвичайно багатими за рахунок корупції кличе багатьох українців у владу. Аби змінити такі підходи до влади, кличуть наші союзники на Заході, до загальної і нещадної боротьби проти корупції, проти визискування народу тими, хто має цьому народові служити або радше обслуговувати потреби українського народу.

Саме через це настільки важливими є наші молитви за українську владу, не лише один раз на тиждень, коли ми збираємося церквою на службу Божу, а частіше, бажано щодня або й тоді, коли випадає для цього особлива нагода.  Як навчає нас Господь Святий Дух через Апостола Павла: «Отже, перш над усе я благаю чинити молитви, благання, прохання, подяки за всіх людей, за царів та за всіх, хто при владі, щоб могли ми провадити тихе й мирне життя в усякій побожності та чистості» (1 Тим. 2:1, 2).

Сьогоднішнє Євангеліє розпочинається із прохання матері двох Апостолів, Івана та Якова. За близькосхідним звичаєм вона не висловила свого прохання прямолінійно, але «вклонилась, і просила від Нього чогось». Господь, звісно, знав про її прохання, адже як каже Псалмоспівець: «Дорогу мою та лежання моє виміряєш, і Ти всі путі мої знаєш, бо ще слова нема на моїм язиці, а вже, Господи, – знаєш те все!» (Пс. 138:3, 4). Але Син Божий просить її висловити своє бажання і сьогодні ми маємо це чудесне Євангеліє. «Чого хочеш?» – дуже коротке питання від Христа.

А у відповідь прохання про владу для її синів: «Скажи, щоб обидва сини мої ці сіли в Царстві Твоїм праворуч один, і ліворуч від Тебе один». Навіть якщо мати Апостолів не зовсім добре розуміла Божий задум щодо влади, вона мала сильну віру. Вона визнає Ісуса Божим Єдинородним Сином. Вона вірує, що Йому належить вся повнота влади. Вона чекає на Царство Боже у славі.

Але вона, як і багато наших співвітчизників, не розуміє природи Царства і Божого замислу для влади. Через це Господь дорікає їй і її синам, які стоять поряд зі свою матірю: «Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу, що Я її питиму або христитися хрищенням, що я ним хрищуся?» Вони кажуть Йому: «Можемо». Як каже про них блаженний Августин: «Вони прагнуть повищення, але не бачать сходинки, на яку треба ступити.

Саме цю сходинку називає Ісус чашою і хрищенням. Ні Яків, ні Іван не розуміють того значення, яке вкладає Син Божий у слова «чаша» і «хрищення». Через це і відповідь їхня – поспішна, необдумана у готовність і пити, і христитися, якщо це стосується влади у Царстві Божому.

Проте, як влучно зазначив Св. Августин, мова йде про сходинку. І цю сходинку мусить подолати Ісус.  Після того, як Він здолає її, усі, хто вірує в Нього, зможуть сміливо ступати на неї і бути впевненими, що Царство Боже – їхнє.

Ця чаша, яку Ісус має випити і це хрищення, яким Ісус має охриститися – Його страждання за гріхи світу, за гріхи Івана і Якова, за ваші гріхи і за мої гріхи. Ніхто не міг випити тієї чаші сповна, бо та чаша – гнів Божий за гріхи цілого світу.  Як і не міг ніхто христитися хрищенням Голгофського хреста, з якого спливала кров, що змиває гріх кожної людини.

Це міг зробити тільки Ісус. Бо Він – Єдинородний Син Божий. Бо Він – вічний Бог та істинна людина в одній Особі. Тільки Його жертва була достатньою за гріх світу. Тільки Його кров була і залишається святою, і життєдайною для усіх, хто вірує в Нього. 


І тільки Ісус це зробив.  Його жертва – за всі гріхи усіх без винятку людей. Його воскресіння служить світлим і прекрасним доказом повноти та досконалості Його хресної жертви. Його царювання є торжеством любов Бога до вас, любі брати і сестри. Адже нині і завжди істина залишається незмінною – кожен, хто вірує в Ісуса Христа – прощений і виправданий, і є дитя Боже, і має вічне життя.

Вже після сходження Святого Духа сповняться слова Сина Божого, які Він промовив у нашому Євангелії до Івана та Якова: «Ви питимете Мою чашу і будете христитися хрищенням, що Я ним хрищуся. А сидіти праворуч Мене та ліворуч не Моє це давати, а кому від Мого Отця те вготовано». Вони з готовністю йтимуть на мученицьку смерть, як це сталося з Яковом або в тюрми, вигнання та заслання, як це сталося з Іваном. Бо їхня сходинка, їхня чаша і їхнє хрищення буде у радісному знанні про те, що страждання і смерть є лише переходом до вічного життя у Царстві Божому, яке для них і для всіх віруючих здобув розп’ятий і воскреслий Ісус Христос, Божий Син, істинний Цар.  Втім про місце царювання вони мають відповідь отримати від Отця, але перед цим дізнатися божественну істину про сутність влади та сутність істинної величі.

Інколи, після виборів у органи влади, можна почути розгнівані тиради на адресу переможців. Яків та Іван не добилися посад у Божому Царстві, але вже отримали бурю від Своїх братів-Апостолів. «Як почули це десятеро, стали гніватися на обох тих братів», – написано в Євангелії.

І тоді вони чують істину Божу про справжню велич і про Божий замисел для влади: «Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі їх тиснуть». Так живе грішний світ. Так правлять ті, хто сам для себе є богом і для кого найважливіший його власний добробут – добробут будь-якою ціною. А найпростіший спосіб його добитися – тиснути, душити тих, хто під тобою. Це – те, що ми мали в Україні останні декілька десятиліть. Ця дорога не веде до Царства Божого її прихильників. Вона виходить із гріха і закінчується пеклом. Ця дорога – згубна і для країни, яку вона веде до розорення і в кінці-кінців – до колапсу.

Але є інша дорога. Вона теж не веде Царства Божого. Але з нього вона виходить і ним вона пролягає і в ньому звісно вона завершується. Бо нею ходять ті, хто вже належить Христові і ним живе. Нею ходять ті, хто любить Христа і нею ходять ті, в кому живе Господь Святий Дух.

Ісус пояснює: «Не так буде між вами, але хто великим із вас хоче бути, – хай буде слугою він вам. А хто з вас бути першим бажає, – нехай буде він вам за раба». Це – парадокс, але він – істина та логіка, за якою діють небеса і живе Боже Царство. Отець служить нам щодня, даючи хліб насущний, Господь Святий Дух служить нам щодня, докоряючи і втішаючи нас, кличе нас до Христа, просвітлює Своїми дарами, навчає нас і діє через нас.

Син Божий ставить за приклад Самого Себе: «Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох!» Ісус служить, піклуючись про гостей на весіллі, перетворюючи воду на вино. Служить, проповідуючи Євангеліє. Служить, невтомно зцілюючи хворих і воскрешаючи померлих. Служить, годуючи голодних і стишуючи бурю на морі. Все земне життя Ісуса – служіння ближньому. Апостол Іван на закінчення Євангелія пише: «Багато є й іншого, що Ісус учинив. Але думаю, що коли б написати про все те зокрема про кожне, то й сам світ не вмістив би написаних книг!» (21:25).

Але найбільше і найголовніше служіння, яке Ісус здійснив і продовжує здійснювати для кожного з нас – Його хрест, з якого й досі лине Його свята кров на прощення наших гріхів. Ісус служить нам сьогодні сходячи і торкаючись кожного з нас Своїми істинними тілом і кров’ю у хлібі та вині Святої Вечері, даруючи нам прощення гріхів і вічне життя у Його Царстві. Служіння Христове триває і триватиме завжди. Бо сутність божественної влади служіння. Істинна велич криється у тому, щоб бути рабом, слугою для ближнього, часто – нижчого від тебе.

Коли я був відвідував Вісконсинський Лютеранських Коледж, який, серед інших фахівців готує бізнесменів, то мав зустріч із тодішнім Президентом Коледжу, який показав мені пам’ятник на території коледжу, що зображав сюжет із Чистого Четверга – Христос, Який миє ноги Петрові. І пояснив, що такий пам’ятник вибраний для бізнес-коледжу не випадково, адже християни покликані служити ближньому. Так само бізнес покликаний служити Богові і людям. У цьому наше земне покликання, покликання усіх тих, хто вірує в Христа. У цьому істинна велич Божих слуг. Де буде таке служіння, там зміниться все довкола нас. І зміниться сама Україна.

Любі брати і сестри, хай Господь зміцнює нашу віру, аби ми бажали бути великими у Царстві Божому через служіння нашим ближнім у цьому світі, у нашій рідній Україні, і повсюди, куди покличе нас Господь Бог. Служімо нашим братам і сестрам, служімо нашим співвітчизникам, служімо всім людям на кожному місці нашого земного покликання, як і Христос служить нам невпинно. Йому слава повіки віків!  Амінь.

Благодать з вами! Амінь (2 Тимофія 4:22).

Немає коментарів: