День Св. Кіпріана Карфагенського, пастиря і мученика

     Сьогодні ми згадуємо Св. Кіпріана Карфагенського і дякуємо за нього Господу.  Св. Кіпріан (прибл. 200-258 р. по Р. Х.) був славетним єпископом північно-африканського міста Карфаген приблизно 248 року по Різдві Христовім. Під час переслідувань римського імператора Деція, Кіпріан із Карфагену втік, але через два роки повернувся.  Він був змушений брати участь у розв'язанні проблеми тих християн, які відпали від віри під час переслідувань, а тепер хотіли повернутися в Церкву.  Було ухвалено рішення, що цих християн, що були відпали, можна відновлювати, але їхнє відновлення може відбуватися лише після періоду покути, яка продемонструє їхню вірність. Під час переслідувань у час імператора Валер'яна, Кіпріан спочатку переховувався, а потім здався владі. 258 року по Різдві Христовім йому за віру в Христа відрубали голову.

Молитва на День Св. Кіпріана Карфагенського, пастиря і мученика:

 Всемогутній Боже!  Ти дав слузі Твоєму, Кіпріанові, відвагу сповідувати Ім'я нашого Спасителя, Ісуса Христа, перед правителями цього світу і Ти дав йому мужність померти за проголошувану ним віру. Подай нам сили, аби ми завжди готові були звістити причину надії нашої і радісно постраждати заради нашого Господа Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Тривалий дух

Тож «дух тривалий» – певна віра і віра, яка не сумнівається, яка не блукає від думки до думки, як це роблять діти (Еф. 4:14), але яка зростає і стає переконаною, як також каже Павло (Рим. 8:38): «я пересвідчився». Коли задіяні благодать і прощення гріхів, то мусять бути відкинуті всі сумніви. Це – не від наших сил, а Боже твориво.

Мартін Лютер, З лекції на Псалом 51

День Святого Хреста Господнього

Сьогодні в нас - одне із найперших свят, яке Церква почала святкувати щорічно і робить це далі. День Святого Хреста Господнього традиційно служить нагадуванням про віднайдення 27 вересня 320 року хреста, на якому був розп'ятий Ісус. Цей хрест було віднайдено Оленою, матір'ю римського Імператора Костянтина Великого.  У зв'язку із освяченням базиліки на місці розп'яття Ісуса і Його воскресіння, Костянтин 335 року видав наказ про святкування цього дня.  Благочестива християнка Олена допомогла визначити і провести дослідження  багатьох Біблійних місць, пов'язаних із життям, служінням, смертю і воскресінням Ісуса. День Святого Хреста Господнього залишився популярним і в східному , і в західному християнстві.  Чимало лютеранських парафій називаються парафіями Святого Хреста. 

Молитва на День Святого Хреста Господнього:

Милосердний Боже!  Твій Син, Ісус Христос, був піднесений на хреста, аби понести гріх світу і притягнути до Себе всіх людей. Дай, аби ми, що славимо Його смерть задля нашого викуплення могли вірно прислухатися до Його поклику нести хрест і йти за Ісусом, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Порядок виправдання і обновлення

        

     Обновлення, освячення, чесноти та наші добрі діла не є нашим виправданням і примиренням, як і не є їхніми частинками. Виправдання складається виключно із даремного зарахування Христової праведності та із відпущення гріхів заради Христа, Якого ми осягаємо самою вірою (Римлян 4:5-7). Бо наші добрі діла не входять у коло (як про це говорить Лютер) чи статтю, чи дію виправдання, але там правлять лише благодать, лише Христос, лише віра, лише відпущення гріхів.
     Так само, хоча відродження чи відновлення йдуть разом із виправданням, проте їх не можна змішувати чи плутати одне з одним, бо виправдання - це одне, а відновлення - інше. І хоча їх не можна відокремлювати через різницю в часі, а в порядку значимості чи за природою, виправдання передує, а відновлення йде потім і останнє не приходить у природі виправдання, але є її плодом чи наслідком.

Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

Проповідь на 13-у неділю по Св. Трійці

                  ІСТИННА ВЕЛИЧ

             (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Тоді приступила до Нього мати синів Зеведеєвих, і вклонилась, і просила від Нього чогось. А Він їй сказав: «Чого хочеш?» Вона каже Йому: «Скажи, щоб обидва сини мої ці сіли в Царстві Твоїм праворуч один, і ліворуч від Тебе один». А Ісус відповів і сказав: «Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу, що Я її питиму або христитися хрищенням, що я ним хрищуся?» Вони кажуть Йому: «Можемо». Він говорить до них: «Ви питимете Мою чашу і будете христитися хрищенням, що Я ним хрищуся. А сидіти праворуч Мене та ліворуч не Моє це давати, а кому від Мого Отця те вготовано». Як почули це десятеро, стали гніватися на обох тих братів. А Ісус їх покликав і промовив: «Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі їх тиснуть.  Не так буде між вами, але хто великим із вас хоче бути, – хай буде слугою він вам. А хто з вас бути першим бажає, – нехай буде він вам за раба.  Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох!» (Євангеліє від Св. Матвія 20:20-28).

Благодать, милість, мир від Бога Отця нашого і Христа Ісуса, Господа нашого (1 Тим. 1:2) Амінь.

Дорогі брати і сестри, у віці 32-ох років Авраам Лінкольн, відомий тепер цілому світові, як президент Сполучених Штатів Америки, писав: «Я нічого не зробив, аби будь-яка людська істота згадувала про мене, що колись я такий був. Але я бажаю жити так, аби поєднати моє життя з подіями мого часу та мого покоління – із чимось таким, що зацікавить моїх співвітчизників». Лінкольн багато чого добився на своїй посаді.

В тому, аби прагнути високої посади, в принципі немає нічого поганого. Питання, радше криється в тому, для чого потрібна влада. Для чого потрібна та або інша посада. У нашому суспільстві закріпився стереотип про те, що влада це спосіб заробляти величезні гроші.

Ми давно перестали дивуватися з того, що найбільш розкішний спосіб життя з власними маєтками, літаками, розкішними авто, яхтами та закордонними віллами мають навіть не наші бізнесмени, які мусять заробляти кожну гривню власною працею, а мають усе це насамперед і в основному представники влади. 

Декілька днів тому в журналі «Новое время» була авторська колонка під красномовною назвою «Корупція = бідність». Під словом бідність мається на увазі бідність для народу. Адже корупція – це джерело неймовірного збагачення саме представників влади за рахунок тотального доведення до збідніння і убозтва переважної маси населення.

Саме таке бажання стати надзвичайно багатими за рахунок корупції кличе багатьох українців у владу. Аби змінити такі підходи до влади, кличуть наші союзники на Заході, до загальної і нещадної боротьби проти корупції, проти визискування народу тими, хто має цьому народові служити або радше обслуговувати потреби українського народу.

Саме через це настільки важливими є наші молитви за українську владу, не лише один раз на тиждень, коли ми збираємося церквою на службу Божу, а частіше, бажано щодня або й тоді, коли випадає для цього особлива нагода.  Як навчає нас Господь Святий Дух через Апостола Павла: «Отже, перш над усе я благаю чинити молитви, благання, прохання, подяки за всіх людей, за царів та за всіх, хто при владі, щоб могли ми провадити тихе й мирне життя в усякій побожності та чистості» (1 Тим. 2:1, 2).

Сьогоднішнє Євангеліє розпочинається із прохання матері двох Апостолів, Івана та Якова. За близькосхідним звичаєм вона не висловила свого прохання прямолінійно, але «вклонилась, і просила від Нього чогось». Господь, звісно, знав про її прохання, адже як каже Псалмоспівець: «Дорогу мою та лежання моє виміряєш, і Ти всі путі мої знаєш, бо ще слова нема на моїм язиці, а вже, Господи, – знаєш те все!» (Пс. 138:3, 4). Але Син Божий просить її висловити своє бажання і сьогодні ми маємо це чудесне Євангеліє. «Чого хочеш?» – дуже коротке питання від Христа.

А у відповідь прохання про владу для її синів: «Скажи, щоб обидва сини мої ці сіли в Царстві Твоїм праворуч один, і ліворуч від Тебе один». Навіть якщо мати Апостолів не зовсім добре розуміла Божий задум щодо влади, вона мала сильну віру. Вона визнає Ісуса Божим Єдинородним Сином. Вона вірує, що Йому належить вся повнота влади. Вона чекає на Царство Боже у славі.

Але вона, як і багато наших співвітчизників, не розуміє природи Царства і Божого замислу для влади. Через це Господь дорікає їй і її синам, які стоять поряд зі свою матір’ю: «Не знаєте, чого просите. Чи ж можете ви пити чашу, що Я її питиму або христитися хрищенням, що я ним хрищуся?» Вони кажуть Йому: «Можемо». Як каже про них блаженний Августин: «Вони прагнуть повищення, але не бачать сходинки, на яку треба ступити.

Саме цю сходинку називає Ісус чашою і хрищенням. Ні Яків, ні Іван не розуміють того значення, яке вкладає Син Божий у слова «чаша» і «хрищення». Через це і відповідь їхня – поспішна, необдумана у готовність і пити, і христитися, якщо це стосується влади у Царстві Божому.

Проте, як влучно зазначив Св. Августин, мова йде про сходинку. І цю сходинку мусить подолати Ісус.  Після того, як Він здолає її, усі, хто вірує в Нього, зможуть сміливо ступати на неї і бути впевненими, що Царство Боже – їхнє.

Ця чаша, яку Ісус має випити і це хрищення, яким Ісус має охриститися – Його страждання за гріхи світу, за гріхи Івана і Якова, за ваші гріхи і за мої гріхи. Ніхто не міг випити тієї чаші сповна, бо та чаша – гнів Божий за гріхи цілого світу.  Як і не міг ніхто христитися хрищенням Голгофського хреста, з якого спливала кров, що змиває гріх кожної людини.

Це міг зробити тільки Ісус. Бо Він – Єдинородний Син Божий. Бо Він – вічний Бог та істинна людина в одній Особі. Тільки Його жертва була достатньою за гріх світу. Тільки Його кров була і залишається святою, і життєдайною для усіх, хто вірує в Нього. 

І тільки Ісус це зробив.  Його жертва – за всі гріхи усіх без винятку людей. Його воскресіння служить світлим і прекрасним доказом повноти та досконалості Його хресної жертви. Його царювання є торжеством любов Бога до вас, любі брати і сестри. Адже нині і завжди істина залишається незмінною – кожен, хто вірує в Ісуса Христа – прощений і виправданий, і є дитя Боже, і має вічне життя.

Вже після сходження Святого Духа сповняться слова Сина Божого, які Він промовив у нашому Євангелії до Івана та Якова: «Ви питимете Мою чашу і будете христитися хрищенням, що Я ним хрищуся. А сидіти праворуч Мене та ліворуч не Моє це давати, а кому від Мого Отця те вготовано». Вони з готовністю йтимуть на мученицьку смерть, як це сталося з Яковом або в тюрми, вигнання та заслання, як це сталося з Іваном. Бо їхня сходинка, їхня чаша і їхнє хрищення буде у радісному знанні про те, що страждання і смерть є лише переходом до вічного життя у Царстві Божому, яке для них і для всіх віруючих здобув розп’ятий і воскреслий Ісус Христос, Божий Син, істинний Цар.  Втім про місце царювання вони мають відповідь отримати від Отця, але перед цим дізнатися божественну істину про сутність влади та сутність істинної величі.

Інколи, після виборів у органи влади, можна почути розгнівані тиради на адресу переможців. Яків та Іван не добилися посад у Божому Царстві, але вже отримали бурю від Своїх братів-Апостолів. «Як почули це десятеро, стали гніватися на обох тих братів», – написано в Євангелії.

І тоді вони чують істину Божу про справжню велич і про Божий замисел для влади: «Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі їх тиснуть». Так живе грішний світ. Так правлять ті, хто сам для себе є богом і для кого найважливіший його власний добробут – добробут будь-якою ціною. А найпростіший спосіб його добитися – тиснути, душити тих, хто під тобою. Це – те, що ми мали в Україні останні декілька десятиліть. Ця дорога не веде до Царства Божого її прихильників. Вона виходить із гріха і закінчується пеклом. Ця дорога – згубна і для країни, яку вона веде до розорення і в кінці-кінців – до колапсу.

Але є інша дорога. Вона теж не веде Царства Божого. Але з нього вона виходить і ним вона пролягає і в ньому звісно вона завершується. Бо нею ходять ті, хто вже належить Христові і ним живе. Нею ходять ті, хто любить Христа і нею ходять ті, в кому живе Господь Святий Дух.

Ісус пояснює: «Не так буде між вами, але хто великим із вас хоче бути, – хай буде слугою він вам. А хто з вас бути першим бажає, – нехай буде він вам за раба». Це – парадокс, але він – істина та логіка, за якою діють небеса і живе Боже Царство. Отець служить нам щодня, даючи хліб насущний, Господь Святий Дух служить нам щодня, докоряючи і втішаючи нас, кличе нас до Христа, просвітлює Своїми дарами, навчає нас і діє через нас.

Син Божий ставить за приклад Самого Себе: «Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох!» Ісус служить, піклуючись про гостей на весіллі, перетворюючи воду на вино. Служить, проповідуючи Євангеліє. Служить, невтомно зцілюючи хворих і воскрешаючи померлих. Служить, годуючи голодних і стишуючи бурю на морі. Все земне життя Ісуса – служіння ближньому. Апостол Іван на закінчення Євангелія пише: «Багато є й іншого, що Ісус учинив. Але думаю, що коли б написати про все те зокрема про кожне, то й сам світ не вмістив би написаних книг!» (21:25).

Але найбільше і найголовніше служіння, яке Ісус здійснив і продовжує здійснювати для кожного з нас – Його хрест, з якого й досі лине Його свята кров на прощення наших гріхів. Ісус служить нам сьогодні сходячи і торкаючись кожного з нас Своїми істинними тілом і кров’ю у хлібі та вині Святої Вечері, даруючи нам прощення гріхів і вічне життя у Його Царстві. Служіння Христове триває і триватиме завжди. Бо сутність божественної влади служіння. Істинна велич криється у тому, щоб бути рабом, слугою для ближнього, часто – нижчого від тебе.

Коли я був відвідував Вісконсинський Лютеранських Коледж, який, серед інших фахівців готує бізнесменів, то мав зустріч із тодішнім Президентом Коледжу, який показав мені пам’ятник на території коледжу, що зображав сюжет із Чистого Четверга – Христос, Який миє ноги Петрові. І пояснив, що такий пам’ятник вибраний для бізнес-коледжу не випадково, адже християни покликані служити ближньому. Так само бізнес покликаний служити Богові і людям. У цьому наше земне покликання, покликання усіх тих, хто вірує в Христа. У цьому істинна велич Божих слуг. Де буде таке служіння, там зміниться все довкола нас. І зміниться сама Україна.

Любі брати і сестри, хай Господь зміцнює нашу віру, аби ми бажали бути великими у Царстві Божому через служіння нашим ближнім у цьому світі, у нашій рідній Україні, і повсюди, куди покличе нас Господь Бог. Служімо нашим братам і сестрам, служімо нашим співвітчизникам, служімо всім людям на кожному місці нашого земного покликання, як і Христос служить нам невпинно. Йому слава повіки віків!  Амінь.

Благодать з вами! Амінь (2 Тимофія 4:22).

Хочу Слова, а не чуда

     Не зважатиму я на жодну особу, не прийму я жодного чуда, жодному ангелові я не віритиму, які навчатимуть мене чомусь іншому, ніж Боже Слово. Йому і Божим ділам вірю через те, що обоє вони між собою і в усьому від початку світу лунають однаково. Бо Слово залишається незмінним з самого початку і в своєму мисленні та відчуттях я знаходжу, що все так є, як каже Боже Слово і в усіх історіях ми бачимо, як з ним узгоджуються діла Божі – як тисячу років тому, так само діє Бог і нині. Я хочу Слово, чуда я не хочу. Еразм же хотів чуд, хоча він Слово мав, але Слова не тримався.

Із Застільних бесід доктора Мартіна Лютера

До Реформації

Грецька Церква бачила в християнстві об’явлення Лоґоса, як Верховного Божественного Розуму. Для неї християнство було істинною філософією…

Сили, які правили (Західною) Церквою, були Мойсей без морального Закону та Левій без його дружини…

Чарльз Краут, Консервативна реформація і її богослов’я

Тривалість початого діла

       «Серце чисте створи в мені, Боже». Тут він не говорить про якусь миттєву дію, а про тривалість діла, яке було почате так наче він каже: «Ти почав у мені Своє діло, аби я довіряв Твоєму милосердю. Тож, що почав Ти, тепер доверши. Утверди, Боже, те, що Ти почав був у мені. Бо не той, хто починає, «а хто витерпить аж до кінця, – той буде спасений» (Мт. 10:22)….

Ми навчаємо і віруємо… про благодать…, що благодать – постійне та тривале діяння або ж дія через яку нас захоплює Святий Дух і рухає, щоб ми не були без віри в Його обітниці і щоб ми думали те, що угодне і приємне Богові. Дух – живий, а не мертвий. Так само як життя ніколи не є бездіяльним, але допоки воно є, то щось робить, бо навіть у сні життя не бездіяльне, бо тіло або, як у дітей, росте, або відчуваються інші діла життя, як-от: дихання чи пульс – так само й Святий Дух у побожних людях не є бездіяльним, а завжди робить щось таке, що стосується Царства Божого. Застерігаю вас, аби ви звикли до належного розуміння цього богословського терміну «створи» і не думали про нього, як про якусь разову дію, а про постійне правило, консервацію і зростання у духовних діях у вірному серці.

Мартін Лютер, З лекції на Псалом 51 

Не апостольське - не християнське

          Ті, що тримаються учення Спасителя, будуть триматися і вчення Апостолів (Івана 15:20), бо це – не два різних учення, а одне й те саме (Івана 16:15; 17:8-14).  Разом зі Св. Павлом (Галатів 2:8) ці Апостоли мали свідчити істину про Ісуса та Його діло спасіння, яке має кульмінацію у Його торжествуючому воскресінні з гробу (Дії 1:21, 22). Тож Християнська Церква будується «на основі апостолів і пророків, де наріжним каменем є Сам Ісус Христос» (Ефесян 2:20). Свята Церква – Апостольська (Нікейський Символ віри). А що не апостольське – тому не бути християнським.

 Курт Маркворт, "Святе Писання: Книга Христова" 

Молитва за євреїв

     Всемогутній і віковічний Боже! Ти любиш виявляти милосердя. Благаємо Тебе - зглянься над Твоїм давнім народом, аби визнаючи Ісуса Христа, Який є Світло істини, євреї були визволені від темряви - через Ісуса Христа, Твого Сина, а нашого Господа. Амінь.

З Лютеранського співаника

День Св. Курта Маркворта, пастиря і сповідника

   Сьогодні ми згадуємо Превелебного доктора і професора Курта Маркворта, великого святого і учителя Християнської Церкви, пастиря і сповідника і дякуємо за нього Господу.  Професор Маркворт був тим богословом, який значною мірою і безпосередньо вплинув на відродження і становлення Української Лютеранської Церкви, як через свої поради, книги так і через лекції та семінари, які він проводив в Україні.
      
     Курт Маркворт народився 20 червня 1934 року в Таллінні (Естонія) і незабаром через Таїнство Хрищення став громадянином Царства Небесного. Зазнаючи чимало переслідувань і втеч від радянського режиму через близькість до царської родини,  сім’я Курта Маркворта  спершу опинилася на півночі Західної Німеччини, а потім в Сполучених Штатах Америки, де 1952 року Курт став причасником Лютеранської Церкви в Наєку, Нью  Йорк.  Освіту Курт Маркворт здобув у Колегіальному Інституті "Конкордія" в Бронксвіллі (Нью Йорк), Семінарії "Конкордія" в Сен-Луїсі (штат Міссурі) та Університеті Західного Онтаріо (Канада).
     
     Пастирське служіння Курта Маркворта розпочалося з Церкви Святої Трійці в Везерфорді (штат Техас) і продовжилося в лютеранських парафіях Австралії (Квінзленд).  Там пастир Маркворт служив у Раді Коледжу "Конкордія" в Тувумбі. Від 1975 року аж до часу завершення земного життя святий Курт Маркворт служив професором Богословської Семінарії "Конкордія" спочатку в Спрінгфілді, а потім у Форт Вейні (штат Індіана).  Професор Маркворт став уславленим і дуже популярним професором, письменником, апологетом і промовцем.      
     Святий Курт Маркворт з любов’ю ставився до України. Саме з України, як це любив повторювати професор, мала походження його мати. Доктор Маркворт похвально згадував Преамбулу до Конституції України, в якій згадується Бог і відповідальність перед Ним, і говорив, що наша країна у такому ставленні до Бога – унікальна і несе приклад позитивний цілому світові. 

     Непохитна віра в Господа, чинна любов’ю – такі характеристики можна дати цьому учителеві Церкви, енциклопедичні знання і богословський геній якого яскраво проявилися, як у його лекціях, семінарах, так і в книгах, і в практичному житті. Простота і водночас аристократичність, надзвичайно гармонійне поєднання серйозності та гумору у викладанні, у працях і спілкуванні робили доктора Маркворта улюбленим професором студентів богослов’я на багатьох континентах.     

     Глибоке знання Писання, відданість Лютеранським Віросповіданням, пошана до Отців Церкви, любов до літургії Церкви і зокрема до літургії Івана Золотоустого, якою користується наша Церква, що їх мав і практикував отець Курт, служать підбадьоренням для кожного богослова і будь-якого християнина, який любить свою Церкву і цінує її спадщину з багатьох тисячоліть. Професор Маркворт любив усю Церкву Христову і однаково прагнув добра всім християнам, самовіддано працюючи над тим, аби «могуче росло та зміцнялося Божеє Слово» (Дії 19:20) по всьому світові. Зараз він перебуває із Господом, у небесній домівці.  Українські лютерани мають можливість читати українською мовою його одну з його найбільш відомих праць "Церква та її спільнота, служіння і управління".

Молитва на День Св. Курта Маркворта, пастиря і сповідника:

     Господи Боже, Отче Небесний! Через вчення і приклад життя професора Маркворта, Ти готуєш нас до приходу Твого Сина, аби Він забрав Свою Наречену, Церкву Твою, щоб з усіма викупленими ми могли в кінці увійти на Його вічний весільний банкет. Прийми нашу подяку за життя цього святого і подай нам щедрою міркою дар Духа Твого Святого, аби ми повторювали його приклад; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Проповідь на 12-у неділю по Св. Трійці

               УСТА БЛАГОСЛОВЕННЯ

           (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Не багато-хто ставайте, брати мої, учителями, знавши, що більший осуд приймемо. Бо багато ми всі помиляємось. Коли хто не помиляється в слові, то це – муж досконалий, спроможний приборкувати й усе тіло. От і коням вкладаєм уздечки до рота, щоб корилися нам, і ми всім їхнім тілом керуємо. От і кораблі, хоч які величезні та гнані вітрами жорстокими, проте найменшим стерном скеровуються, куди хоче стерничий. Так само й язик, малий член, але хвалиться вельми! Ось маленький огонь, а запалює величезного ліса! І язик – то огонь. Як світ неправости, поставлений так поміж нашими членами, язик сквернить усе тіло, запалює круг життя, і сам запалюється від геєнни. Бо всяка природа звірів і пташок, гадів і морських потвор приборкується, і приборкана буде природою людською, та не може ніхто із людей язика вгамувати, він зло безупинне, він повний отрути смертельної! Ним ми благословляємо Бога й Отця, і ним проклинаєм людей, що створені на Божу подобу. Із тих самих уст виходить благословення й прокляття. Не повинно, брати мої, щоб так це було! Хіба з одного отвору виходить вода солодка й гірка? Хіба може, брати мої, фігове дерево родити оливки, або виноград фіги? Солодка вода не тече з солонця (Якова 3:1-12).

Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Гал. 1:3) Амінь.

Дорогі брати і сестри, прізвище Геббельс на довгі роки стало синонімом неперевершеної брехливості та пропаганди. І таким воно могло б залишатися на довгі десятиліття, якби не Дмітрій Кісєлов, російський пропагандист і офіційний державний російський брехун, який робив і робить усе, аби відібрати пекельні лаври в офіційного пропагандиста нацистської Німеччини.

Чимало з нас, особливо ті, що мали або й до цього часу мають друзів чи то в Росії, чи то в окупованих Криму та частинах Донбасу, дивувалися або й до цього часу дивуються, що то таке сталося з росіянами та нашими співвітчизниками на окупованих територіях, що вони настільки сильно почали ненавидіти Україну та українців?  Що мусило статися із тими людьми, які приїздили до нашої країни, тішилися українською гостинністю і раптом почали якщо не закликати до війни проти нас, то принаймні палко підтримують пародію на російського Гітлера?

Майже дев’яносто відсотків росіян у захваті від того, що витворяє Путін. Адже на їхню думку він бореться проти страшного зла. Адже на Україні правлять нацисти. В Слов’янську вони, наприклад, були розіпнули хлопчика. А ще ненависть українців настільки велика, що ми, виявляється, оберігаємо синьо-жовтих синичок, але убиваємо синьо-червоно-білих снігурів. 

Відповідь ми знаходимо в російській пропаганді. Адже згадані мною вигадки та маса інших жахіть повторюються зранку до вечора на російських телеекранах у супроводі певних картинок і декого доводять до нестямної ненависті, а в декому цю нестямну ненависть вже просто підживлюють.

Справа не лише в обманщикові.  Справа і в тих, хто любить слухати обмани, неправду. Тоді зерно неправди падає на родючий ґрунт і приносить свої плоди: недовіру, заздрість, ненависть і розпалює в людині, що слухає так неправду найгірші пороки.

             Необов’язково бути пропагандистом і отримувати заробітну плату з Кремля, аби стати соратником Дмітрія Кісєльова. Можна і словом не прохоплюватися про російсько-українську війну. Можна взагалі жодним словом не згадувати слова «Росія» або «Україна», але перебувати в одному товаристві з усіма гітлерівськими чи путінськими пропагандистами. Для цього достатньо одного – не контролювати власного язика.

Адже, коли ми кажемо неправду, або ширимо плітку про нашого ближнього, коли розпускаємо про нього погану славу то чим ми відрізняємося від сумновідомих пропагандистів. У нас можуть дуже маленькі цілі, у порівнянні з ними. Можливо ми не руйнуємо країн, але ми ефективно можемо зруйнувати наших братів і сестер, сім’ї, наші церкви, нашу спільноту. А руйнування країни стоятиме на порядку денному.

Не випадково сьогодні Господь Святий Дух через Апостола Якова кличе нас бути вельми пильними щодо того, як ми користуємося нашими устами. Найстрашніша загроза, яку несе неконтрольоване користування язиком – руйнування вічного життя.

Інколи люди не усвідомлюють великої відповідальності ставати учителем або проповідником у церкві. Церква – не установа для заробляння грошей і не установа, покликанням якої є зцілення хворих на різні тілесні чи психічні хвороби.  Церква – це наречена Христова, яка звіщає Євангеліє і її головне завдання спасати людей до життя вічного в Божому Царстві.

Але часом в один ряд із Геббельсом і Кісєльовим потрапляють і інші імена, як-от: Рутефорд, засновник культу «Свідки Єгови» або й сумнозвісні релігійні діячі з України, як-от Аделаджа або Мунтян. Апостол Яків лише повторює застереження Сина Божого, Який каже: «Хто ж спокусить одне з цих малих, що вірують в Мене, то краще б такому було, коли б жорно млинове на шию йому почепити, і його потопити в морській глибині...» (Мт. 18:6).

Звісно, ж немалі кари чекають і на того, хто спокусить від істинної, чистої, євангельської віри і дорослого. Як каже Апостол: «Не багато-хто ставайте, брати мої, учителями, знавши, що більший осуд приймемо». Не буде тоді виправдання, що, мовляв, я не знав, через це робив, як вважав за потрібне. Якщо не знаєш Слова – не ставай учителем, не бери участі в обмані і тоді тобі не доведеться стояти перед Господом осудженим.

Язик, про який сьогодні нам розповідає Апостол Яків – дуже маленька частина тіла, але може привести, як бачимо в нашому щоденному житті, до дуже серйозних наслідків. Апостол порівнює його зі стерном, яке керує цілим кораблем.

Інколи, коли стерно, повернуте не в той бік, може статися велика біда.  Ми всі знаємо історію «Титаніка». А буквально декілька років тому ми бачили катастрофу круїзного лайнера «Коста Конкордія». Невчасно повернуте стерно привело до загибелі десятків людей. Язик подібно до стерна може привести людей до духовної смерті. Може привести до фізичної смерті. А може викликати інші жахливі проблеми.

Язик також порівнюється із огнем, який запалює коло життя. Не так давно в Каліфорнії палахкотіли величезні лісові території цього мальовничого американського штату. В новинах промайнуло, що був якийсь підпалювач.  Небагато треба, аби підпалити величезний ліс. Достатньо кинути тліючого недопалка, навіть не думаючи про те, що це може привести до велетенської пожежі. І так само одне непродумане слово може почати масові руйнування довколишнього життя.

Язик ще порівнюється з отвором, з якого тече вода. Вона або солона, або прісна. Або гірка, або придатна до пиття. Або руйнує життя, або є життєдайною і життя підтримує. Так само те, що ми кажемо – те, що промовляє наш язик. Люди очікують з лози виноград, а з дерева – його плодів.

Проте, чому так буває з язиком, дуже маленькою частиною нашого тіла? Апостол каже: «язик сквернить усе тіло, запалює круг життя, і сам запалюється від геєнни» і далі каже, що язик: «зло безупинне, він повний отрути смертельної!». Звідки в язика така палюча сила і така сильна отрута? Чому каже Апостол: «Ним ми благословляємо Бога й Отця, і ним проклинаєм людей, що створені на Божу подобу. Із тих самих уст виходить благословення й прокляття», А потім кличе нас: «Не повинно, брати мої, щоб так це було!»

Язик запалюється від геєнни. Він повний отрути смертельної. Як він досягає пекла? Звідки він бере отруту диявола? Господь Христос каже: «Добра людина із доброї скарбниці серця добре виносить, а лиха із лихої виносить лихе. Бо чим серце наповнене, те говорять уста його!» (Лк. 6:45).  Язик – лише інструмент, логістичний відділ, відділ доставки, пошта. Він виносить на гору те, що у нашому серці.

Любі брати і сестри, аби серце ваше було чистим, Син Божий стався людиною. Він забрав усі до одного ваші гріхи на Себе. Він зазнав за ваші гріхи – гріхи нечистого серця і злого язика – нестерпних мук, усю повноту Божого гніву. Його свята кров пролилася за кожного з вас і на вашому місці Він, вічний Бог та праведна людина помер. Він воскрес на третій день, підтвердивши виправдання усіх, хто сьогодні кається у гріхах і кладе свою надію на Нього – воскреслого і вознесенного Христа, Агнця Божого і Царя над царями.

Коли Давид розкаявся у страшних своїх гріхах, то він молився: «Серце чисте створи в мені Боже і духа праведного в моєму нутрі віднови». Бог відновив грішника, який кається. Бог відновлює і вас, любі брати і сестри, що каєтесь і уповаєте на Бога, і віруєте, що заради Христа ви – прощені.

             Христос проголошує вам прощення усіх ваших гріхів і провин. Христос кличе вас до Себе і міцно-міцно пригортає вас до Себе і навіть невимовно і таїнственно поєднується з вами Своїми істинними тілом і кров’ю під виглядом хліба та вина Святої Вечері. Він каже: «Хто тіло Моє споживає та кров Мою п'є, той в Мені перебуває, а Я в ньому» (Ів. 6:56).

Христос живе у вас, любі причасники. А коли Христос перебуває у вас, то серце ваше – не геєнна, а рай. А з раю лине не зло, а добро.  І не отрута лине від серця, в якому перебуває Христос, а ліки – солодке Євангеліє і довготерпеливість, і ласка, і любов, і милосердя, і прощення, і бажання добра нашому ближньому,  і благословення.

І тоді не грішна плоть керує нашим язиком, хоча й вона дуже сильно буде намагатися це робити, і навіть інколи перемагатиме, сподіваючись, що ми не будемо каятися і не відмовимося в Христі, чим забезпечимо відновлення панування пекла. Але, коли ми – розкаяні, прощені, виправдані, відновлені і коли в нас перебуває наш любий Спаситель, то ми тоді контролюємо язик, а отже і все наше тіло. Як каже мудрий Соломон: «Хто стереже свої уста й свого язика, той душу свою (тобто ціле своє життя) зберігає від лиха» (Пр. 21:23). Той сіє не війну і вбивства, як це роблять кісєльови та геббельси, а несе Христова людина мир і життя.

Коли в нас перебуває Христос, тоді корабель нашого життя веде штурман, який здолав і гріх, і диявола, і смерть. Він проведе нас повз ті жахливі скелі. А коли навіть, коли ми візьмемося самі за штурвал і налетимо на мілину або скелю, то Він завжди, у Своїй непохитній любові, готовий прийти на допомогу.

І коли в нас перебуває Христос, то ціле наше життя покривається рясним дощем Його благодаті і цвітом Божих благословень. А язик наш стає, як каже Соломон добірним сріблом, мудрістю, ліками, добрим знанням і деревом життя (Пр. 10:20, 31; 12:18; 15:2, 4). І все це у Христі, і через Христа. Хай Слово Боже і Його Таїнство весь час несуть у душі наші і наші серця Христа. Заради Нього. Амінь.

             

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з духом вашим..! Амінь (Гал. 6:18).

День Св. Захарія і Єлисавети

     Сьогодні ми згадуємо святих Захарія і Єлисавету та дякуємо за них Богові.  Захарій і Єлисавета були "праведні перед Богом, бездоганно сповняючи заповіді й постанови Господні" (Луки 1:6).  Захарія, священика у єрусалимському храмі, привітав ангел Гавриїл, який оголосив про те, що в Захарія і Єлисавети народиться син. Спочатку Захарій не повірив оголошенню ангела, через свій і Єлисаветин літній вік.  За таке невірство Захарія було покарано німотою. 

     Народивши сина, Єлисавета назвала  його Іваном. Захарій підтвердив вибір дружини, і його здатність говорити було відновлено. У відповідь він заспівав "Благословенний Господь, Бог Ізраїлів..." - гімн - величний підсумок Божих обітниць у Старому Заповіті та передбачення діла Івана, як Предтечі Христа (Луки 1:68-79). Захарій і Єлисавета згадуються, як приклади вірності та побожності.

Молитва на День Св. Захарія і Єлисавети:

     Боже!  Лише Ти тчеш усіх немовлят в утробі.  Ти обрав слуг старих і бездітних, аби вони зачали та виховали Предтечу Христа і таким чином Ти знову виявив Свою силу в слабкості. Дай нам, аби  ми, такі ж слабі й немічні, як Захарій і Єлисавета, мали нагоду любити Тебе і служити Тобі відповідно до Твоєї доброї і благодатної волі; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків.  Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Пророка Мойсея

     Сьогодні ми згадуємо Св. Пророка Мойсея і дякуємо за нього Господу.  Мойсей народився у Єгипті через декілька поколінь по тому, як Йосип перевіз туди свого батька Якова та своїх братів, які таким чином врятувалися від голоду в ханаанському краї.  Нащадки Якова були уярмлені єгиптянами. Єгиптяни також віддали наказ убивати всіх новонароджених єврейських хлопчиків.  Коли народився Мойсей, його мати поклала його в кошик, а кошик в очерет біля Нілу, де його знайшла дочка фараона і виховала Мойсея, як свого сина (Вихід 2:1-10). У віці сорока років Мойсей, захищаючи єврея, убив єгипетського наглядача і втік у мідіянський край, де впродовж сорока років працював пастухом.  Звідти Господь покликав його повернутися до Єгипту і сказати фараонові: «Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: Відпусти народ Мій, і нехай вони святкують Мені на пустині!» (Вихід 5:1).  Вкінці, після десяти кар Господніх, фараон поступився і, після того, як ізраїльтяни відсвяткували першу Пасху, Мойсей вивів їх із Єгипту.  На Червоному морі було знищено єгипетську армію, а ізраїльтяни перейшли море по сухому дні (Вихід 12-15).  Біля гори Сінай їм було дано Закон і там було збудовано скинію (Вихід 19-40).  Але через непослух, вони мали блукати в пустині упродовж сорока років. Самому Мойсеєві не було дозволено увійти в Обіцяний Край, хоча Бог дозволив йому той край побачити (Повторення Закону 34).  У Новому Заповіті Мойсей згадується як законодавець і пророк.  Перші п’ять книг Біблії написані ним. 

                Молитва на День Св. Пророка Мойсея:
    Господи Боже, Отче Небесний, через пророка Мойсея, Ти розпочав пророцький взірець навчання Твого народу в правдивій вірі і, через чуда, Ти виявив Свою присутність у творінні, щоб зцілити його від руйнування. Дай, аби Твоя Церква могла бачити у Твоєму Сині, нашому Господі, Ісусі Христі, завершального Пророка останніх часів, вчення і чудеса Якого, тривають у Твоїй Церкві через цілющі ліки Євангелія і Таїнств; через Ісуса Христа, нашого Господа. Амінь.

     Зі Скарбниці щоденної молитви

Не від наших діл чи заслуг

Прощення гріхів просто залежить від обітниці, яку приймає віра – не від наших діл чи заслуг, а від того факту, що жалом Закону Бог благодатно кличе нас до Себе, аби ми могли визнати Його Подателем благодаті.

Мартін Лютер, З лекції на Псалом 51

День Св. Ганни

     Сьогодні ми згадуємо Св. Ганну (Анну) і дякуємо за неї Господу. Ганна була улюбленою дружиною Елкани, єфремлянина і благочестивою матір'ю Св. Пророка Самуїла. Він народився в неї через багато років гіркої безплідності (1 Самуїлова 1:6-8) та палких молитов про сина (1-а Самуїлова 1:9-18). Після відлучення сина, Ганна виявила свою вдячність Господу, повернувши свого сина до служіння Господу в Шіло (1 Самуїлова 1:24-28).  Її молитва (псалом) подяки (1 Самуїлова 2:1-10) починається словами "Звеселилося Господом серце моє, мій ріг став високим у Господі". Ця пісня передвіщає "Величальну", пісню, яку проспіває Діва Марія через багато століть (Луки 1:46-55). Ім'я Ганна походить з єврейського слова благодать. Ганну згадують і вшановують за радісне виконання обітниці, яку вона принесла до народження сина і за те, що вона віддала сина на довічне служіння Господу.
    
Молитва на День Св. Ганни:

Боже, Отче Всемогутній!  Ти - Творець усього.  Ти зглянувся на біду Твоєї безплідної слуги, Ганни і не забувся про неї, а відповів на її молитви даром сина.  Почуй і наші так благання та прохання і наповни нашу порожнечу, даруючи нам довіру у Твоє піклування, щоб і ми, як Ганна, могли приносити Тобі подяку і славити Тебе, і радіти чудесним народженням Твого Сина, Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви