Рости на спасіння (проповідь)

неділя, 19 березня 2017 р.

Проповідь на 3-ю неділю Великого посту


       ЗБЕРЕГТИ ДУШУ
 (Нарис проповіді пастиря
В’ячеслава Горпинчука)

І Він покликав народ із Своїми учнями, та й промовив до них: «Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста та й за Мною йде!  Бо хто хоче душу свою зберегти, той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Євангелії, той її збереже. Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить? Або що навзамін дасть людина за душу свою? Бо хто буде Мене та Моєї науки соромитися в роді цім перелюбнім та грішнім, того посоромиться також Син Людський, як прийде у славі Свого Отця з Анголами святими».

І сказав Він до них: «Поправді кажу вам, що деякі з тут-о приявних не скуштують смерти, аж поки не бачитимуть Царства Божого, що прийшло воно в силі» (Євангеліє від Св. Марка 8:34-9:1).


Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!   (Рим. 1:7) Амінь.

Дорогі брати і сестри, наскільки ми готові постраждати заради Бога, заради Христа?  Або дозвольте поставити питання таким чином – наскільки ми готові відмовитися бодай на якусь частину власного комфорту або світського визнання, мирської карєри заради Христа? Або можна питання поставити ще й таким чином: наскільки ми готові поклонятися Христові, не перевантажуючи себе щонеділі ідучи до церкви та ведучи до церкви, до Христа своїх дітей?  Адже стільки важливого нас і їх чекає недільного дня: і розваги, і туристичні подорожі, і різноманітні гуртки, і секції. Нам же потрібно якось закріпитися у цьому світі!

Ви, напевно, знаєте, що перші християни вважали страждання заради Христа за тягарем чи невезіння, а за велику честь і благословення, бо в стражданнях вони могли нести свідчення про їхню віру. Тацит, римський історик, писав про християнських мучеників перших століть: «Їхню смерть супроводжували ще й усілякі глузування».  Їх покривали шкурами звірів і віддавали на розтерзання собакам, прибивали до хрестів, палили у вогні і як часто їхні палаючі тіла освітлювали темряву тих, хто розважався, спостерігаючи за муками Христових людей.

Для таких видовищ свої сади пропонував жорстокий Нерон. Історики кажуть, що християни йшли на муки, радіючи наче вони йшли на весільний банкет. Навіть, зазнаючи жахливих мук на вогні, вони славили Бога. Коли Ігнатій, старенький мученик, мав померти за свою віру 110 року по Різдві Христовім, то вигукнув: «Ближче до меча – ближче до Бога. У товаристві з дикими звірами – у товаристві з Богом!»

Я зовсім не намагаюся спонукати вас, любі брати і сестри, шукати мученицької смерті. Я просто хочу нагадати, чим була християнська віра у віки переслідувань і чим вона залишається нині. Адже сутність її не змінюється.  В нашій країні, за винятком Криму і Донбасу, немає переслідувань християн. Але є інша велика загроза вірі. І ця загроза – зона комфорту, яку ми самі собі створюємо. Ця загроза – плекання нашої власної долі у цьому світі. Збирання статків, майна. І заради всього цього ми готові пожертвувати Христом і вічним життям.   Бо в цій зоні комфорту немає місця ні для Бога, ні для Його Слова, які створюють незручності і цю зону комфорту, яку ми з усіх сил будуємо, руйнують.

            Слова Сина Божого з нашого Євангелія стосуються сьогодні кожного з нас: «Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста та й за Мною йде!» «Виходьте з ваших зон комфорту і йдіть за Мною», – наче каже Христос. «Беріть свої хрести і несучи ідіть за Мною».

Ваші хрести, любі брати і сестри, можуть бути різними, але всі вони обовязково стосуватимуться визнання Ісуса Сином Божим і Спасителем світу. Нести хрест це сповідувати «Вірую», Символ віри за різних обставин, зазвичай таких, які викликають обурення довколишнього світу, зневагу, приниження, найрізноманітніші переслідування, а то й відверті гоніння.

Хрести можуть мати дуже просту форму. Наприклад, ви зібралися йти в неділю до церкви. Але ваша сім’я не підтримує цього і навіть кепкує з вас, висміюючи вашу віру. Ви терпите це через Христа і заради Нього. І це – хрест, який ви несете.

Може бути зовсім інший хрест. Ви навчаєтеся у школі чи у якомусь виші. Ваші учителі або викладачі щиросердечно вірують в теорію про  еволюцію і від усіх намагаються перетягнути в секту покійного Чарльза Дарвіна.  Ви ж не можете відректися від Христа, Яким усі віки збудовані і наполягаєте на своїй вірі в те, що світ створено за шість реальних днів і що до гріхопадіння смерті, незмінного супутника еволюції, не було. І ви отримуєте занижену оцінку за іспит, але не зрікаєтеся того, що навчає Слово Боже. На вас косо дивляться. Але ви несете за Ісусом свій хрест.

А може бути такий хрест, коли ви – державний службовець. І ваш начальник пропонує закрити очі на порушення закону і навпаки кличе обкрадати українських громадян або «дерибанити» бюджет. Ви не можете коїти гріх проти Христа. Ви відмовляєтеся від чинення злочину і навпаки починаєте боротьбу з такими лукавими злодіями і тоді вас звільняють з роботи або навіть починають переслідувати. Ви несете свій хрест за Ісусом.

Інколи цей хрест може мати вигляд відвертих погроз у вбивстві або тюремним строком, як це було з одним з наших братів з України, який відмовився виконувати злочинний наказ з «віджиму» бізнесу ще за часів попереднього Президента і змушений був втікати навіть з України, аби зберегти не лише власну свободу, але й навіть своє життя. Він покинув роботу в органах правопорядку, до якої раніше линув усією душею, прагнучи там виконувати поклик від Бога, захищаючи нас із вами. Він несе свій хрест, ідучи за Ісусом.

В Євангелії від Матвія ми читаємо такі слова: «Учень не більший за вчителя, а раб – понад пана свого. Доволі для учня, коли буде він, як учитель його, а раб як господар його. Коли Вельзевулом назвали господаря дому, скільки ж більше назвуть так домашніх його! Але не лякайтеся їх. Немає нічого захованого, що воно не відкриється, ані потаємного, що не виявиться. Що кажу Я вам потемки, говоріть те при світлі, що ж на вухо ви чуєте проповідуйте те на дахах. І не лякайтеся тих, хто тіло вбиває, а душі вбити не може; але бійтеся більше того, хто може й душу, і тіло вам занапастити в геєнні» (10:24-28).

Сьогодні нам наш Спаситель каже: «Бо хто хоче душу свою зберегти, – той погубить її, а хто згубить душу свою ради Мене та Євангелії, той її збереже. Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить? Або що навзамін дасть людина за душу свою?» Нічого ми дати не можемо взамін за наші душі. Існує лише один Засіб порятунку, один-єдиний Спаситель – Ісус Христос.

Він каже, що будь-яка спроба піти на компроміс зі світом ціною Його Імені, веде до втрати. Всі здобутки, які можна отримати ціною відмови від Христа і Його Слова – минущі. Адже цей світ і все, що є в ньому, минеться.  Так само як одного дня або ночі минеться наше життя в цьому грішному тілі. І що тоді? Що далі? Якщо немає Спасителя-Христа, то далі вічні муки аду. Бо нічого за свою душу, за своє життя ми запропонувати самі по собі не можемо.  Бо без Христа усе – гріх, а отже і смерть.

Але коли є Христос, тоді є що запропонувати Богові. Бо коли є Христос, то є Його жертва, принесена за кожен наш гріх, за кожну нашу провину, за кожен наш переступ. А отже є прощення усіх наших гріхів і провин. І є мир з Богом. І Боже благословення, яке Він щедрою міркою виливає на Своїх любих дітей.

Коли є Христос, то є Його кров, що й нині очищує усіх, хто визнає свої гріхи і уповає на Христа.  Коли є Христос, то є Його праведність, у яку Святий Дух одягає кожного, хто у Христа охрищується і хто вірою зодягається у Христа.

Коли є Христос, то є Його воскресіння – велике передвістя нашого грядущого воскресіння у час повернення Первістка серед воскреслих – Христа у славі.  Тож є і наше воскресіння, коли є Христос і є наше вічне життя у Царстві Божому і невпинна радість, що почавшись тут на землі з віри у Спасителя і окроплювана сльозами через біди та горе, ніколи не скінчатиметься у Царстві Небесному, у якому ми будемо з нашим розп’ятим і воскреслим Спасителем жити повіки, бо це життя ми маємо винятково в Ньому і через Нього. І Він це життя дає усім безкоштовно і зі Своєї невимовної Його любові до нас – з Його благодаті.

Це Він, вічний Бог і досконала людина, віддав Свою душу навзамін за вас, любі брати і сестри. Він любить вас і хоче, аби ви жили вічно.  І хоче, щоб ми мали що дати за душу вашу – Його, Христа, Сина Божого і Сина Людського. Господь любить вас, любі християни і пригортає вас до Себе сьогодні у Своїй Святій Вечері.

Під виглядом хліба Він сьогодні дає вам Своє тіло і каже: «Прийміть споживайте. Це є тіло Моє, що за вас видається».  Ви маєте, що дати за душу Свою – Христа.  «Пийте. Це є кров Моя Нового Заповіту, що за вас проливається на відпущення ваших гріхів».  Ви маєте, що дати за душу Свою – Христа.  Це Його тіло було розп’яте на хресті. Це Його свята кров струменіла з Його ран, аби викупити вас від смерті, від влади диявола і від вічної смерті. У вас є викуп. Допоки у вас є Христос. Допоки у вас є віра в Сина Божого.

А Ісус ніколи не засоромиться Своїх віруючих. Як би нас не соромився світ і навіть як би ми самі не соромилися самі себе через свої жахливі та огидні гріхи. Бо коли у нас є Син Божий, то всі наші гріхи обмиті Його кровю, а ми – зодягнуті у Його праведність.

Світ і диявол, звісно хотітимуть це спасіння від нас з усіх сил відібрати. І вони знають, що спасіння – у вірі в Христа – у вірі, яка не мовчить, а сповідує Христа Своїм єдиним Спасителем від гріха. Через це вороги наші хочуть, аби ми мовчали, або боялися сказати слово про Христа, або лінувалися прийти до церкви – а коротко кажучи, щоб ми соромилися Сина Божого. Вони бють з прицілом на те, що Син Божий засоромиться усіх, хто від Нього відійшов. Бо ті, що соромляться Христа, відкидають Бога, і жертву Сина Божого і вічне життя. Самі і назавжди.

Господь же хоче, щоб усе було по-іншому. Він хоче, щоб усі спаслися і вкінці увійшли у Царство Небесне, яке розкрилося над Ним у час Преображення, коли троє з Апостолів, які чули це Євангеліє з перших уст, побачили живого пророка Іллю і живого пророка Мойсея, і Христа у ясних одежах і в них було таке захоплення, що не знали що говорили, бо таке все було дивне і прекрасне. І чули вони голос Отця: «Це – Син Мій Улюблений. Його слухайтеся!»  Слухайтеся Христа, любі брати і сестри. І живіть вічно!  Бо для вашого спасіння Христос вже все зробив. А тим, кого переслідують Він дасть велику нагороду на небесах. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).

Немає коментарів: