(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Коли ж прийде
Син Людський у славі Своїй, і всі Анголи з Ним, тоді Він засяде на престолі
слави Своєї. І перед Ним усі народи зберуться, і Він відділить одного від
одного їх, як відділяє вівчар овець від козлів. І поставить Він вівці праворуч
Себе, а козлята – ліворуч. Тоді скаже Цар тим, хто праворуч Його: «Прийдіть,
благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу. Бо
Я голодував був – і ви нагодували Мене, прагнув – і ви напоїли Мене,
мандрівником Я був – і Мене прийняли ви. Був нагий – і Мене зодягли ви, слабував
– і Мене ви відвідали, у в'язниці Я був – і прийшли ви до Мене». Тоді відкажуть
Йому праведні й скажуть: «Господи, коли то Тебе ми голодного бачили – і
нагодували, або спрагненого – і напоїли? Коли то Тебе мандрівником ми бачили –
і прийняли, чи нагим – і зодягли? Коли то Тебе ми недужого бачили, чи в
в'язниці – і до Тебе прийшли?» Цар
відповість і промовить до них: «Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному
з найменших братів Моїх цих, – те Мені ви вчинили». Тоді скаже й тим, хто
ліворуч: «Ідіть ви від Мене, прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його
посланцям приготований. Бо Я голодував був – і не нагодували Мене, прагнув – і
ви не напоїли Мене, мандрівником Я був – і не прийняли ви Мене, був нагий – і
не зодягли ви Мене, слабий і в в'язниці – і Мене не відвідали ви». Тоді
відкажуть і вони, промовляючи: «Господи, коли то Тебе ми голодного бачили, або
спрагненого, або мандрівником, чи нагого, чи недужого, чи в в'язниці – і не
послужили Тобі?» Тоді Він відповість їм і скаже: «Поправді кажу вам: чого
тільки одному з найменших цих ви не вчинили, – Мені не вчинили!» І ці підуть на
вічную муку, а праведники на вічне життя (Євангеліє від Св. Матвія 25:31-46)
Божій Церкві… посвяченим у
Христі Ісусі, покликаним святим,.. благодать вам і мир від Бога Отця нашого й
Господа Ісуса Христа! (1 Кор. 1:2, 3)
Амінь.
Дорогі брати і сестри, здається,
що в нашій мові слово «проклятий» вживається частіше, ніж слово
«благословенний». Наші люди вміють проклинати і про це свідчать класики нашої
літератури, зокрема Іван Семенович Нечуй-Левицький в його незабутній
«Кайдашевій сім’ї». Часом в народі думаємо про проклятих, як про таких, яких
помітно одразу або через якій жахливі особливості їхнього зовнішнього вигляду
або в кращому випадку, як про людей, які мають жахливу поведінку, яка швидко
впадає в око.
Але в Господа ці два слова мають
дещо інше значення. Сьогодні Господь у Євангелії описує Останній Суд, який,
більшість українських християн називають Страшним Судом. До цього Дня, до цього
Суду залишається все менше днів і годин. Ми не знаємо ні часу, ні годин, коли
повернеться Син Божий, Ісус Христос у славі. Але ми знаємо, що буде в час Його
повернення. Про це Він нам сьогодні розповідає.
І Він каже, що весь світ вже
умовно поділений на дві категорії людей: овечок і козлів. Поки що ми живемо всі
змішані в одну велику отару людства. Ми, звісно, розділені на країни, на
народи. Ми ділимось на раси і на національності. Нас розділяють кордони, мови,
кухні, традиції і культури. Ми поділені на різні цивілізації, між якими стільки
всього різного.
Але для Царя Небесного ці поділи
лише тимчасові і чисто умовні. Для Бога ці поділи великого значення не
мають. Вони для нього, власне кажучи,
значення не мають взагалі. Ми ходимо під Богом уже поділені на дві величезні
групи в одній поки що отарі – овечки і козли, або ж як Господь зазначить в
кінці – благословенні і прокляті.
Останнього Дня відбудеться
гігантський судовий процес і останній судовий процес в історії цього світу. Він
буде гігантським, бо на ньому будуть стояти всі народи і всі без винятку люди,
мільярди, а може й трильйони людей. І всі вони будуть розділені саме на дві цих
велетенські групи – вівці і козли або ж благословенні і прокляті.
Хто ж такі ці вівці та козли,
благословенні і прокляті? Розпочнемо з козлів, тобто з проклятих. Господь починає з вироку: «Ідіть ви від Мене,
прокляті, у вічний огонь, що дияволові та його посланцям приготований». Пекло було не для них, а для диявола і бісів.
Але вони в нього йдуть. І вирок Господь пояснює
їхнім злочином: Він до них приходив, але не отримав від них тієї відповіді, на
яку очікував. Він приходив до них
голодним, а вони Його не нагодували. Він дуже хотів пити, а вони не
запропонували Йому навіть склянки води. Ісус мандрував, а вони Його не
прийняли. Ісус був роздягнутим і вони Його не одягли. Він лежав хворим, а вони
не заглянули до Нього. Ісуса кидали у в’язницю, і їм до Нього діла теж не було.
Козли або ж прокляті дивуються і
кажуть: «Коли то Тебе ми такого бачили?» Вони наче кажуть Йому: «Ти кажеш
неправду Царю Небесний! Ми не бачили Тебе у славі, у силі, у сяйві, у супроводі
Твоїх святих ангелів. Тебе не було на землі, Тебе не було у цьому світі!» Повір,
якби Ти був, то ми б повели Тебе в найдорожчі ресторани Києва. Ми б купили Тобі найкращий одяг, який можна
знайти з України, або поділилися б одягом із шопінгу в Європі. Ми б поїли тебе
вишуканими коктейлями і орендували б для Тебе найкращі готелі наших міст.
А якби Ти захворів, то ми б
звозили до Тебе світил світової медицини, і днювали б та ночували б біля Твого
ліжка. А якби Тебе якийсь нікчемний правитель посадив у в’язницю, то ми
заплатили б за тебе гроші або й навіть революцію організували б, щоб Тебе
витягнути з тюрми! Але ж Тебе ніде видно
не було! Як Ти, Ісусе Христе, Царю Небесний, можеш так нас безпідставно
звинувачувати?!»
А відповідь Сина Божого на
Останньому Суді проста: ««Поправді кажу вам: чого тільки одному з найменших цих
ви не вчинили, – Мені не вчинили!» Ви жили без віри. Ви жили так, наче Бога
немає. Ви не вірили в Мене. А отже не любили ні Бога, ні людей. Без віри Богові
догодити не можна (Євр. 11:6). Навіть, коли ви у невірстві думали про те, що
служите Богові, ви Богові не служили. Бо якби ви вірували в Мене, то бачили б
Мене у віруючих в Мене, у громадянах Мого Царства. Бо Я живу в них, а вони – в
Мені».
Козли, прокляті – невіруючі в
Христа, або фальшиві, фейкові віруючі. Пекло не було приготоване для них, але
вони відкинули Христа і Його Євангеліє і залишились без віри, без Христа, без
прощення, без спасіння і без вічного життя.
Тож Останнього Дня вони підуть за своїм товариством – дияволом і всіма
його бісами на вічні муки.
Але є ще вівці або ж
благословенні. І то не просто благословенні, а Христос називає їх
«благословенні Мого Отця». Господь
називає їх так у присутності невіруючих і запрошує їх посісти Царство Боже, яке
було приготоване від початку світу. Ось
де мали б опинитись усі люди, бо ж пекло було приготовлене лише для диявола і
бісів. А Царство було приготовлене для людей.
Як сумно, що в Царство потраплять
не всі. І ми знаємо, хто в Царство Боже не потрапить. А хто ж в нього
потрапить? Благословенні Отця Небесного. Перед Ісусом в Останній День зберуться
всі народи землі. Не буде такої людини, яку Бог не воскресить для Останнього
Суду. Але в Царство увійдуть лише благословенні, віруючі в Христа, бо лише в
Ньому Бог від початків обіцяв благословення для всіх народів землі.
Є в Писанні
два подібних слова – блаженні і благословенні. Синонімом до слова «блаженний» є
слово «щасливий». А синонімом до слова «благословенний» є радше слово
«похвалений». Тож благословенні – це ті, кого хвалить Отець Небесний. Вони
хвалені, бо вони догодили і догоджають Отцеві. Це ті, що благословенні у
Христі, у найбільшому Благословенні людського роду. Це – віруючі в Христа.
Це ви, що
охрищені в Христа. «Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися!»
(Гал. 3:27). Це – ви, що уповаєте на Христа, горнетесь до Нього, споживаєте
Його плоть Його і п’єте кров
Його, і так перебуваєте в Ньому, а Він перебуває у вас. І, будучи зодягнутими у
Христа, будучи обмитими Його святою і невинною кров’ю, яку Він пролив за нас на Голгофському
хресті, будучи похованими у Його смерть і піднятими до життя Його воскресінням,
ви – благословенні.
Бо живемо
вже не ми, а Христос живе у нас, любі брати і сестри. Віра, дар Божий,
приносить нам усі благословення, які Христос здобув для нас – прощення гріхів,
правденість, воскресіння і вічне життя. І ця віра – дуже жива і діяльна. Ви навіть не
зауважуєте, як ви служите Христові.
Останнього
Дня Він вам усе це нагадає. І багато всього, що Ісус скаже, буде приємним
сюрпризом. Ісус буде хвалити вас. Він буде хвалити вас, що ви нагодували Його,
коли Він був голодний. Він хвалитиме вас, що ви напоїли Його, коли Він хотів
пити. Він буде хвалити вас, що Ви одягли Його, коли Він був нагий. Він буде
хвалити вас, що ви відчинили перед ним двері своєї квартири чи будинку, коли
Він мандрував.
Він буде хвалити вас, що ви не
залишили Його хворим на самоті, а провідали Його. А коли Його кидали до в’язниці, то ви не стидались Його і
не боялися осуду можновладців або інших Його переслідників, а йшли до в’язниці і провідували Його.
Можливо, ви не мали можливості завести Його навіть до дешевого ресторану, а
ділилися тим, що було в той день у вас на столі. Можливо, напоєм вашим була
проста вода і звичайне пиво із супермаркету.
Можливо, одяг був вживаний, той
який ви самі купуєте на секонхенді, тут порівняно недалеко від церкви. Можливо, ви не могли покласти Ісуса на найкраще ліжко на світі і дати Йому найсучасніші ліки.
Можливо, ви нічого не змогли зробити, щоб витягнути Його з в’язниці, але ви намагалися не залишати Його
на самоті.
Ісус за це вас буде хвалити. І
коли ви, здивовані спитаєтесь: «Господи, а коли це було? Я ж тебе не бачив. Я
тебе не бачила. Ти, напевно, мене з кимось наплутав», то почуєте Його вражаючу
відповідь: «Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів
Моїх цих, – те Мені ви вчинили». Він наче каже: «Ти – віруючий чоловік. Ти –
віруюча жінка. І через це ти навіть не задумуєшся, робити добро твоєму братові
чи сестрі – найменшим Моїм, потребуючим.
Ти думав, що ти годував голодного
віруючого, а насправді ти годував Мене. Ти думав, що поїв спрагнену сестру, а
насправді давав пити Мені. Ти думав, що просто давав одяг бідному братові, а
вдягав ти насправді Мене, Христа. Ти думав, що відкривав свої двері домівки для
пастиря, а приймав Мене. Ти думав, що ти провідував хвору сестру і піклувався
про неї, а то Я насправді був у тій немочі. Ти думав, що кинули у в’язницю
проповідника і ти хотів утішити його, а провідував і утішав насправді Мене, бо
то Мене вкинули за ґрати і хотіли позбавити свободи і можливості звіщати
Євангеліє назавжди».
Христос – посеред нас, любі брати
і сестри. Це – хороше гасло і правдиве. Христос царює і Христос живе у вас, і у
ваших братах і сестрах. Пройде ще трохи часу і Він прийде у славі, і похвалить
вас, і запросить вас увійти у вічне життя, аби радіти Царством, яке здобув для
нас Він Своєю жертвою на хресті Голгофи і відкрив брами життя Своїм
воскресінням із мертвих. Віруючі в усі часи прагнули повернення Христа, бо для
нас буде не Страшний Суд, а початок нового, досконалого життя у воскреслих і
прославлених тілах у Царстві Божому. Через це ми молимось сьогодні: «Чекаю
воскресіння мертвих і життя будучого віку». І доєднуємось до молитов Апостолів:
Прийди Господи Ісусе! Амінь.
Благодать Господа нашого Ісуса
нехай буде з вами! (1 Кор. 16:23)
Немає коментарів:
Дописати коментар