Поза Христом залишається лише суд

Юдеї і турки проголошують: «Ти, що думаєш, що Бог – такий жорстокий тиран, що Він відкине таку масу людей і дасть їм померти? Ми шукаємо Христа, ми хочемо бути спасенними, охриститись, ми живемо в цноті, наше зовнішнє життя бездоганне. Цей спосіб життя визволить нас від гріха, спасе нас і забере нас на небеса». Але текст цьому виразно суперечить, а Людина Христос не обманює. Ця одна Людина так багато цінує Своє Слово і Він цієї ж миті готовий змагатися з масою людей і тисяча турків, юдеїв, папістів і розкольницьких духів для Нього – ніщо. Він гнівається і про них говорить зневажливо: «Ви наче полова, а Моє Слово – скеля». Так Він підноситься над стількома багатьма могутніми людьми, які Його не визнають, бо Його Слово – сильне і могутнє. Кожен, хто відмовляється в нього вірувати, сам побачить, наскільки істинні мої слова.

Хай той, хто відмовляється визнавати Христа, іде собі своїм шляхом. Одного дня Христос скаже: «Ти теж віруєш, що світ і розкольницькі духи величніші ніж Моє Слово, але Я кажу: «Ні!»  Зухвалістю для Нього є промовляти: «Я відходжу, ви будете шукати Мене і не знайдете, і помрете в своїх гріхах». Це – прості слова, але вони стосуються минулого, теперішнього і майбутнього світу. Ці слова включають усе і всіх: «Будете шукати Мене і не знайдете, і помрете в своїх гріхах». Ще від початку світу це валило з ніг багатьох гарних і великих людей. Ці слова ставляться до них зі зневагою. Такі люди вважаються маленькою іскоркою біля великого багаття, краплинкою води у порівнянні з морем або пилинкою у порівнянні з сонцем чи могутньою горою.

Але світ перекручує цей порядок і думає: «Хто ти, Христе? Ти всього на всього маленька іскорка чи пилинка тоді як ми юдеї – велика нація. Хіба не повинна така маса язичників, турків і юдеїв бути настільки ж важливою як і християни? Хіба не повинні бути такими ж, як Ти, Христе, що тут проповідуєш?» Віруючий знає на це відповідь, а невіруючий про неї дізнається. Хто вірує в Христа, той матиме вічне життя. Коли Христос відходить, то залишається, звісно, лише суд.

Мартін Лютер з проповіді на Євангеліє від Св. Івана 8