Рости на спасіння (проповідь)

неділя, 8 липня 2018 р.

Проповідь на 6-у неділю по Св. Трійці

                    
                   ПЛОДИ ДОБРОГО ДЕРЕВА
            (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

    І ми маємо різні дари, згідно з благодаттю, даною нам: коли пророцтво  – то виконуй його в міру віри, а коли служіння – будь на служіння, коли вчитель – на навчання, коли втішитель – на потішання, хто подає – у простоті, хто головує – то з пильністю, хто милосердствує – то з привітністю! Любов нехай буде нелицемірна; ненавидьте зло та туліться до доброго! Любіть один одного братньою любов'ю; випереджайте один одного пошаною! У ревності не лінуйтеся, духом палайте, служіть Господеві, тіштесь надією, утиски терпіть, перебувайте в молитві, беріть уділ у потребах святих, будьте гостинні до чужинців! Благословляйте тих, хто вас переслідує; благословляйте, а не проклинайте! Тіштеся з тими, хто тішиться, і плачте з отими, хто плаче! Думайте між собою однаково; не величайтеся, але наслідуйте слухняних; «не вважайте за мудрих себе!» Не платіть нікому злом за зло, дбайте про добре перед усіма людьми! Коли можливо, якщо це залежить від вас, – живіть у мирі зо всіма людьми! Не мстіться самі, улюблені, але дайте місце гніву Божому, бо написано: «Мені помста належить, Я відплачу, говорить Господь». Отож, як твій ворог голодний, – нагодуй його; як він прагне, – напій його, бо, роблячи це, ти згортаєш розпалене вугілля йому на голову. Не будь переможений злом, але перемагай зло добром!   (Римлян 12:6-21)

            Усім... улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Рим. 1:7).

Дорогі брати і сестри, нині літо і пора відпусток,  а в українській традицій це також означає пору дач, садів і городів. Хоча початок літа був без дощів, кажуть, що цього року урожай черешень, вишень, абрикосів дуже гарний. Дерева принесли плід, який від них очікували господарі та господині і  ними можна смакувати зараз або використовувати для приготування різного варення та консервації.

Але уявіть собі, що ви ходите своїм садом і по черзі підходите до ваших улюблених дерев. Ось ваша улюблена черешня. Ви зриваєте черешню, але на смак вона гірка і неприємна. Ви її викидаєте. Ви підходите до вишні, а там, замість соковитого плоду, ростуть отруйні ягоди, скуштувавши які, ви потрапите до лікарні зі страшним діагнозом – отруєння.

А ось ви підходите до абрикоса. І на ньому замість жовто-гарячих, рум’яних плодів, ростуть якісь плоди потворні настільки, що вас лякає вже самий їхній вигляд і, звісно, ви їх не хочете навіть торкатися, не те, що до рук брати. Ви не можете повірити власним очам: що це сталось із моїм садом?  Що сталось із моїми деревами, які я власноруч садив?

У Книзі Св. Пророка Єремії Господь каже такі слова про Свій народ: «Я ж посадив був тебе виноградом добірним, увесь він насіння правдиве! І як ти змінилась Мені на виродка винограду чужого?» (2:21) Народ не приносив добірного плоду, який очікував від нього Господь, а натомість ось що витворяли ті, що вдавали із себе віруючих: «Ті, хто тримає Закона, Мене не пізнали, і пастирі повідпадали від Мене, а пророки Ваалом пророкували, та за тими пішли, хто вам не допоможе...Тому-то судитися буду ще з вами, говорить Господь, і з синами синів ваших буду судитись!... покинули Мене, джерело живої води… Бо віддавна зламала ти, дочко Сіону, ярмо свої, пірвала свої поворозки й сказала: Не буду служити!...» (Єремії 2:8, 13, 20).

Що тепер буде робити Господь? Він каже: «Тому-то судитися буду ще з вами, говорить Господь, і з синами синів ваших буду судитись!...»  (2:9) На тих, що вдають із себе віруючих, але не хочуть служити Богові, Господь виливає Свій суд.  Коли дерево не приносить плоду, добрий господар місця марнувати не буде. Як каже Син Божий: «Не може родить добре дерево плоду лихого, ані дерево зле плодів добрих родити. Усяке ж дерево, що доброго плоду не родить, зрубується та в огонь укидається» (Мт. 7:18, 19).

            Господь очікує від вас добрих плодів, любі брати і сестри. Адже Він учинив вас добрими деревами. Ви перебували у гріхах, у темряві смерті, під владою диявола. Господь Ісус Христос з невимовної любові до кожного з вас, любі брати і сестри, забрав на Себе всі ваші гріхи та провини. Кожен ваш гріх Син Божий обмив Своєю святою і дорогоцінною кровю. За кожну Вашу провину Ісус Назарянин віддав Своє життя. Він воскрес, здолавши вашу смерть, аби вірою в Нього ви мали прощення гріхів і виправдання. Він вас переставив із долини смертної тіні у райський сад Свого Царства. 

            Господь дав вам воскресіння і вічне життя, і Святого Духа, аби ви раділи спасінням у Христі і приносили добрі плоди у вашому житті. Сьогодні Христів Апостол звертається до церкви в Римі і до християн у Києві із чудовим посланням – далі жити у Христі і на славу Бога. 

            Це – особливе життя і воно відрізняється від того, як живе світ. Адже світ залишається у темряві. А ви, любі брати і сестри, ходите у світлі Христового Євангелія, перед Господом і з Господом, Який промовляє до вас зі Слова і Який живить вас Своїми істинними тілом і кров’ю під виглядом хліба і вина Святої Вечері.  

            Апостол каже, що зі Своєї благодаті Господь дав Своїй Церкві масу дарів. Христова Церква всипана цими дарами наче коштовним камінням, що прикрашає її. Але ці дари благодаті не лише прикрашають Церкву, вони служать їй і всім людям, і то не лише християнам, але й тим, хто з людьми Божими зустрічається у повсякденному житті. Але ці дари розсипані по людях. Ці дари дані благодатним Господом вам, любі брати і сестри. Ці дари – різні так само як і різні ми, діти Божі.

            Апостол починає з дару пророцтва. Інколи Бог дає особливе пророцтво через Своїх мужів про певні події, які мають статись. Але загалом пророцтвами називаються проповіді Божого Слова, які передвіщають Божий гнів на гріх і Божу милість, Божу благодать, спасіння на всіх, хто вірує в Христа. Це – найперший дар, який даний Церкві і її найважливіший дар – через це він і називається першим  у нашому сьогоднішньому перелікові.

            Господь Святий Дух кличе пророкувати-проповідувати в міру віри, тобто, проголошувати спасенну віру в Христа, а не якісь байки та передання, які хотів би чути від церкви світ. «Бо й юдеї жадають ознак, і греки пошукують мудрости, а ми проповідуємо Христа розп'ятого, для юдеїв згіршення, а для греків безумство, а для самих покликаних юдеїв та греків – Христа, Божу силу та Божую мудрість!» (1 Кор. 1:22-24). Саме в цьому полягає дар, який Святий Дух дає пророкові-проповідникові у Своїй благодаті – проголошувати про найбільший дар – Ісуса Христа.

            Дар служіння включає в себе масу всіх можливостей, які зявляються перед Божими дітьми у цьому житті. Однією із таких можливостей є наша сімя. Власне кажучи, це навіть не можливість, а це – наш обовязок: піклуватись про те, аби наші діти були Божими дітьми. Через це Господь дає дари навчання не лише пастиреві, але й батькам. Яке це велике благословення – навчати своїх дітей про Христа вдома, а потім разом прийти до Господнього дому на поклоніння Спасителеві! 

            Господь так само дає дари втішання не лише пастиреві, який покликаний Богом через громаду проголошувати прощення гріхів розкаяним грішникам і втішати своїх парафіян Словом Божим, але Господь дає ці дари також іншим людям, нашим братам і сестрам, які самі були втішені у своєму горю, і дуже добре розуміють інших людей, які зіштовхуються із бідою у власному житті. Ми добре знаємо, що Господь ніколи нас не полишає, а перебуває з нами завжди.

            Інший чудовий дар, який вам дав Господь Святий Дух, любі брати і сестри – подавання. Апостол кличе використовувати цей дар у простоті, так як каже нам Спаситель: «Отож, коли чиниш ти милостиню, не сурми перед себе, як то роблять оті лицеміри по синагогах та вулицях, щоб хвалили їх люди. Поправді кажу вам: вони мають уже нагороду свою! А як ти чиниш милостиню, хай не знатиме ліва рука твоя, що робить правиця твоя, щоб таємна була твоя милостиня, а Отець твій, що бачить таємне, віддасть тобі явно» (Мт. 6:2-4). Простота не вимагає прославлення, а всю славу віддає Богові – Подателеві усякого добра.

            Бог також дає дари головування. Він ставить таких людей на чолі різних церковних обєднань і очікує від них головування з пильністю – щоб усе робилося правильно, відповідально і Богові на славу. А діла милосердя мають робитися з привітністю, тобто з радістю, аби людина розуміла, що їй хочуть допомогти так само, як і нам Господь хоче допомагати, коли б лишень ми до Нього у вірі не звертались.

            У світі дуже багато лицемірства. Так часто люди комусь допомагають, аби отримати якусь послугу навзаєм. Формулу діяльності світу ми можемо підсумувати словами: «Ти – мені, я – тобі». Але дар любові, яку дає Господь має іншу природу. Ця любов – відповідь на Його любов, найвищий вияв якої ми бачимо у Сині Божому, розп’ятому на хресті Голгофи, бо «Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх» (Ів. 15:13). Така любов – нелицемірна. Такої любові бажає нам Христів Апостол.

            Світ і диявол з усіх сил намагаються розмити відмінність між добром і злом. Вони намагаються навязати нам уявлення про життя, в якому все, що не робиться – все о.к. А наше завдання виявляти толерантність: до богохульства, до зневаги до батьків, до нівечення життя і здоровя, до блуду, до крадіжок, брехні та обманів. Але Господь Святий Дух кличе нас від такого спотворення, від уявлення, що наче немає чорного і білого, а все навколо сіре. Господь кличе нас до погляду на світ крізь очі Божої дитини і до відповідної поведінки: «ненавидьте зло та туліться до доброго!» – каже Він. Туліться до Церкви, туліться до Христа.

            А в Церкві, серед Божого народу «любіть один одного братньою любов'ю; випереджайте один одного пошаною!» Тут не може бути панів і рабів. Тут той перший і більший, і величніший, хто служить. І Апостол кличе нас не до лінощів, а до праці у ревності служити Христові та Його людям, палаючи у Духові, тобто у вірі в Христа  і заради Христа. Таке палання може бути, звісно лише коли приєднаний до огню Святого Духа – у Слові і Таїнстві.

            Таке палання також поєднане із втішанням надією про повернення нашого воскреслого Господа Христа у славі. Яка то буде славна мить, коли буде воскресіння усіх мертвих і, коли Господь забере Своїх віруючих у Його вічне Царство! В порівнянні з цим усі біди, усі утиски і навіть переслідування, яких ми зазнаємо бліднуть і перетворюють на порох, яких розвіває вітер. Ми радіємо і молимось, і підтримуємо своїми пожертвами нашу церкву – до цього кличе нас далі Господь.

А також ми відчиняємо двері наших домівок до Його мандрівників, до проповідників Його Слова або до утискуваних, які повинні втікати у місця безпечніші і шукати притулку в своїх братів і сестер.  Любі брати і сестри, Господь Христос заступається за нас і кличе нас, аби ми перебували у молитвах – молились не лише зранку і ввечері, а молились завжди, коли виникає хоч якась потреба – немає такої малої проблеми, почути про яку не хотів би наш Отець Небесний. Він любить вас і хоче вас чути, слухати вас і вам допомагати. 

Наше майбутнє з Ним і в Його Царстві і ми бажаємо, аби всі люди на землі перебували там теж. Через це ми не проклинаємо тих, хто нас переслідує, а благословляємо у надії, що вони покаються і увірують в Христа, і отримають таке саме прощення гріхів, яке отримали ми, і теж воскреснуть до вічного життя. Ми хочемо жити з ними в мирі, хоча й часом мусимо захищатися від нападів невіруючого світу. 

Але навіть у захисті, ми поїмо спрагнених ворогів і насичуємо голодних, бо Господь уклав у їхні серця сумління і те сумління не буде мовчати, а вчинить те, що пожадає Господь, Який наше зло переміг Своїм невимірним добром і навчає нас робити так само.  Аби всі бачили наші добрі плоди, наші добрі діла і хвалили нашого Отця Небесного. Заради Христа. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).

Немає коментарів: