Рости на спасіння (проповідь)

неділя, 30 вересня 2018 р.

Проповідь на 18-у неділю по Св. Трійці

                        
                    ЛОВИТИ ДЛЯ ЖИТТЯ
           (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

І сталось, як тиснувся натовп до Нього, щоб почути Слово Боже, Він стояв біля озера Генісаретського. І Він побачив два човни, що стояли край озера. А рибалки, відійшовши від них, полоскали невода. І Він увійшов до одного з човнів, що був Симонів, і просив, щоб він трохи відплив від землі. І Він сів, та й навчав народ із човна. А коли перестав Він навчати, промовив до Симона: «Попливи на глибінь,  – і закиньте на полов свій невід». А Симон сказав Йому в відповідь: «Наставнику, цілу ніч ми працювали, і не вловили нічого, – та за словом Твоїм укину невода». А зробивши оце, вони безліч риби набрали – і їхній невід почав прориватись... І кивали вони до товаришів, що були в другім човні, щоб прийшли помогти їм. Ті прийшли, та й наповнили обидва човни, – аж стали вони потопати. А як Симон Петро це побачив, то припав до колін Ісусових, кажучи: «Господи, – вийди від мене, бо я грішна людина!» Бо від полову риби, що зловили вони, обгорнув жах його та й усіх, хто з ним був, також Якова й Івана, синів Зеведеєвих, що були спільниками Симона. І сказав Ісус Симонові: «Не лякайсь, – від цього часу ти будеш ловити людей!» І вони повитягали на землю човни, покинули все, – та й пішли вслід за Ним (Євангеліє від Св. Луки 5:1-11).

            Благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа!  (2 Кор. 1:2). Амінь.

Дорогі брати і сестри, Джонатан Фіск, один із відомих лютеранських авторів нашого століття пише у своїй книзі «7 «християнських правил», які кожен християнин має порушувати якомога частіше»: «Хоча багато людей проводять усе своє життя, намагаючись цього не визнавати, життя пересічної людини обертається довкола смерті. Все, що ми робимо і кажемо, відчуваємо і за чим женемось, і від чого втікаємо, відбувається все це через те, що… за нами по пятах ходить смерть.

Наші страхи, наші сумніви, наша журба – їхні сліди тягнуться до гробу, їхнього витоку. Тінь смерті нависає над цілою долиною, зловісне нагадування про те, що ми – порох і до пороху вернемось. Тож ми працюємо і думаємо, і тримаємо хвіст трубою, намагаючись вдавати, що це не так. Ми створюємо залежність і звички заперечувати, аби сховатись від думок про смерть, прогнати їх із нашого сумління, бо якщо ми будемо чесні про це, то це доведе нас до страху і тремтіння. Але десь глибоко в душі ми знаємо – смерть поряд і вона чигає наче хижа тварина, яка чекає нас пожерти, щойно ми перестанемо пильнувати»...

Автор має рацію – смерть повсюди. Але як часто ми забуваємось про її причину!  Господь від самого початку навчав наших прабатьків і навчає нас. У Бутті ми читаємо: «Із кожного дерева в Раю ти можеш їсти. Але з дерева знання добра й зла не їж від нього, бо в день їди твоєї від нього ти напевно помреш!»  Іншим словом – слухайся Господа, коли вчиниш переступ, згріршиш тоді помреш.

Апостол Павло в Послання до римлян звіщає: «Заплата за гріх – смерть» (6:23). А в Послані до коринтян написано: «Жало ж смерти – то гріх» (1 Кор. 15:56). Не було ні однієї смерті в цьому світі, яка не була викликана гріхом, який принесли у цей світ наші прабатьки, Адам і Єва, спокушені до гріха дияволом і гріхом, який живе у нашому тілі.

Ми народжуємось уже приречені до смерті. Тож, коли помирають маленькі діти, ми страждаємо, але ми не дивуємось, бо памятаємо слова розкаяного Псалмоспівця: «Я в беззаконні народжений, і в гріху зачала мене мати моя» (51:7).  Як добре, що після слів про гріх у Посланні до римлян ідуть такі слова: «дар Божий – вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім!» (6:26).

Сьогодні ми Господа нашого Ісуса Христа бачимо на березі моря Галілейського. Він там промовляє Боже Слово. Його Слово – Слово Боже. Ісус Христос – істинний і вічний Бог, Який у часі стався істинною і досконалою людиною. Він, будучи людиною, далі залишається Богом – Богом істинним і люблячим, Який прагне, аби Його створіння, а тепер і Його брати і сестри, бо ж Він стався нашим братом – мали вічне життя.

Він хоче, аби ви спаслися, любі брати  і сестри. Він хоче спасіння усім людям. Ніхто не любить нас так, як Бог. І Він кличе нас до Себе. Він промовляє Своє Слово – Слово Боже. І народ, віруючий народ тиснеться до Нього, аби Його Слово почути. Бо Христове Слово – милостиве і життєдайне.  Господь стояв біля озера, а люди тиснулись до Нього, до самої води. Поряд стояли два човни і рибалки, які полоскали невода і слухали Слово Боже.

Аби це Слово було зручніше промовляти, наш Господь зайшов у один із човнів і попросив Симона, аби той трохи відплив від берега, щоб довкола Христа не було тисняви і щоб більше людей могли почути Боже Слово. Господь завжди хоче, аби більше людей чули Боже Слово. Бо воно «живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного, проходить воно аж до поділу душі й духа, суглобів та мозків, і спосібне судити думки та наміри серця» (Євр. 4:12).

А по закінченні навчання Господь сказав Симонові: «Попливи на глибінь,  – і закиньте на полов свій невід». В Симона таке прохання викликало, звісно, здивування. Можливо він знав, що Ісус – тесля і він точно знав, що Ісус з Назарету – не професійний рибалка.  Тож «Симон сказав Йому в відповідь: «Наставнику, цілу ніч ми працювали, і не вловили нічого, – та за словом Твоїм укину невода».

Ісус для Симона – Наставник, Учитель Божого Слова, тому він повинен застерегти Ісуса чемно і в дипломатичний спосіб, що вони, професійні рибалки, знають коли ловити і де ловити. Вони знають рибні місця. І там вони провели цілу ніч та нічого не зловили. Тож є ризик того, що авторитет Ісуса постраждає, якщо вони зараз попливуть на глибину, яка не славиться косяками риби. Проте з поваги до Ісуса і до Його Слова, вони зроблять точно так, як Він був сказав.

І коли вони зробили те, що сказав їм Ісус, то безрибне місце раптом стало дуже рибним. І «вони безліч риби набрали – і їхній невід почав прориватись... І кивали вони до товаришів, що були в другім човні, щоб прийшли помогти їм. Ті прийшли, та й наповнили обидва човни, – аж стали вони потопати». Ось так трудилися цілу ніч, змарнували час і нічого не зловили. А тут з Ісусом у човні, зробили просту річ – те, що сказав Ісус і наловили два повних човни риби – стільки риби, що човни мало не стали потопати.

Невіруючі люди все списали б на удачу. А віруючий Симон Петро розуміє, Хто чинить такі чуда. Тому він припадає до колін Ісуса, Який перебуває з Петром у човні. І Симон Петро звертається до Ісуса вже не просто як до Пана, Учителя чи Наставника, а як до Господа – до Творця і Спасителя.

«Господи, – вийди від мене, бо я грішна людина!» – каже він. І Петро, і його колеги перелякані присутністю Бога, бо вони розуміють, що означає бути для грішного поряд із святим Богом. Вони недостойні бути поряд. Вони бояться, бо грішну людину в присутності святого Бога чекає лише смерть тимчасова і вічне.

Проте слова Петра – це не лише вияв страху, але й вияв каяття і віри у воплочення Сина Божого і в Його божественність. Страх у Петра бере гору над усім. Але Ісус промовляє надзвичайні слова: «Не лякайсь, – від цього часу ти будеш ловити людей!»

Господь утішає переляканого рибалку. Він викликав страх Своїм божественним ділом. І Він відбирає страх у Петра Своїм божественним Словом: «Не лякайсь».  Господь не прийшов учинити Симонові зло. Він прийшов вчинити його Симоном Петром. Він прийшов, аби завершити рибальську карєру Петра, Андрія, Якова та Івана.  Він прийшов, аби вчинити їх ловцями людей.

Для Свого Євангелія Син Божий невипадково обрав грецьку мову. Бо одним словом Він каже Своїм покликаним до служіння те, що наші перекладачі Біблії до цього часу змогли перекласти лише приблизно. Бо Господь дослівно каже такі слова: «Не лякайсь, – від цього часу будеш людей ловити для життя!»

До цього часу Петро ловив, як і всі інші рибалки, ловлять рибу на поживу іншим людям. Але Петро і Апостоли будуть ловити людей для життя. Вони і всі інші, кого буде Ісус кликати до цієї праці, будуть виловлювати людей від смерті, аби люди могли жити вічно і переходити від смерті у життя. Для цього Син Божий стався людиною, аби визволити нас від нашої найбільшої біди.

Смерть – заплата за гріх. Ісус Христос – безгрішний. Але Він на Себе забирає усі ваші гріхи і провини і несе їх на Голгофський хрест, аби там обмити їх Своєю святою і божественною кров’ю.  Він, будучи святим, приніс Самого Себе у досконалу жертву за всі наші гріхи та провини. Він помер, але вийшов із гробу на тертій день переможцем над смертю. Наш гріх подоланий Ісусом. Ісус здобув перемогу над нашою смертю.

Аби ця перемога була нашою Він посилає Своїх робітників. Він кличе їх ловити людей від гріха, від смерті – до вічного життя в Його Царстві. Він кличе їх ловити людей, аби вони були з Ним, бо лише в Христі є прощення гріхів, воскресіння, виправдання і вічне життя в Царстві Божому.  

 Для цього Господь дає Своїм Апостолам і всій Його Церкві надзвичайний невід – Христове Євангеліє, яке закидається із кафедри проповідника. Господь Святий Дух діє у Євангелії і творить віру в наших серцях, якою усе, що має Христос, стає нашим, а ми стаємо Христові. А коли ви, любі брати і сестри, Христові, то й Божі діти і спадкоємці Царства Небесного. І тепер вірою в Христа ви маєте вічне життя.

Коли ви віруєте в Божого Сина, то ваші гріхи прощаються заради Христа. Коли ви віруєте в Ісуса, ви виправдані. Коли ви віруєте в Ісуса, то смерть не має над вами більше влади – але на вас чекає воскресіння до вічного життя у Христовому Царстві або перехід у Христове Царство навіть без фізичної смерті у той День, коли воскреслий Господь повернеться у славі, аби судити живих і мертвих, а вам, любі віруючі, дати вічне життя.

Усе це: прощення, виправдання, воскресіння і вічне життя можливо лише з Христом і у Христі. Без Христа це неможливо.  Смерть є повсюди. А життя є лише в Христі Ісусі. Без Христа життя нагадує ловитву рибу Симоном і його друзями, коли вони марно трудяться цілу ніч, але нічого зловити не можуть.

Але де є Христос, де є Його Слово, Хрищення і Причастя Його істинними тілом і кров’ю під виглядом хліба і вина Святої Вечері – там різні і рясні благословення і є життя і то – життя вічне, життя по вінця, як човни, що переповнюються рибою і мало не тонуть. Довіряйте Слову Христовому, не бійтеся робити те, що каже Господь і ви переконаєтесь на власному досвіді у Його любові. Заради Христа. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа, і любов Бога й Отця, і причастя Святого Духа нехай буде зо всіма вами! Амінь (2 Кор. 13:13).

Немає коментарів: