неділя, 28 жовтня 2018 р.

Проповідь на 22-у неділю по Св. Трійці

                      
СЛУХАТИ МОЙСЕЯ І ПРОРОКІВ

   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Один чоловік був багатий, і зодягався в порфіру й віссон, і щоденно розкішно бенкетував. Був і вбогий один, на ім'я йому Лазар, що лежав у воріт його, струпами вкритий, і бажав годуватися кришками, що зо столу багатого падали; пси ж приходили й рани лизали йому... Та ось сталось, що вбогий умер, – і на Авраамове лоно віднесли його Анголи. Умер же й багатий, – і його поховали. І, терплячи муки в аду, звів він очі свої, та й побачив здаля Авраама та Лазаря на лоні його. І він закричав та сказав: «Змилуйся, отче Аврааме, надо мною, і пошли мені Лазаря, – нехай умочить у воду кінця свого пальця, і мого язика прохолодить, бо я мучуся в полум'ї цім!»... Авраам же промовив: «Згадай, сину, що ти вже прийняв за життя свого добре своє, а Лазар так само – лихе; тепер він тут тішиться, а ти мучишся. А крім того всього, поміж нами та вами велика безодня поставлена, так що ті, що хочуть, переходити не можуть ізвідси до вас, ані не переходять ізвідти до нас». А він відказав: «Отож, отче, благаю тебе, щоб його ти послав у дім батька мого, бо п'ятьох братів маю, – хай він їм засвідчить, щоб і вони не прийшли на це місце страждання!» Авраам же сказав: «Вони мають Мойсея й Пророків, – нехай слухають їх!» А він відказав: «Ні ж бо, отче Аврааме, – але коли прийде хто з мертвих до них, то покаються». Йому ж він відказав: «Як Мойсея й Пророків не слухають, то коли хто й із мертвих воскресне, – не йнятимуть віри!»   (Євангеліє від Св. Луки 16:19-31).

            Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа  (Гал. 1:3). Амінь.

Дорогі брати і сестри, чимало людей в цьому світі і навіть деякі релігії заперечують існування пекла. Так само є такі люди, які прикрашають саме пекло, на догоду дияволові, маскуючи страшну безодню листячком, аби ті, хто до нього прямує, навіть не помічали, як у нього падають. 

Світ і диявол у своїй нечестивості – дуже підступні і лукаві. Вони – мисливці і полюють вони на наші душі. Однією з найефективніших їхніх мисливських снастей є заглушення Божого Слова. На півдні України, на підїзді до Херсону стоять дуже потужні антени. Кажуть, що ще в часи Радянського Союзу їхня основна функція полягала в тому, щоб «глушити» радіопередачі із Заходу, як-от: «Голосу Америки» та «Свободи».

«Голос Америки» та «Свобода» представляли інший погляд на світ – погляд вільних, демократичних людей. А ще часом там транслювались служби Божі і можна було почути християнську проповідь. Для тоталітарного режиму така інформація представляла загрозу, тож він робив усе, аби люди в Радянському Союзі не чули таких програм і не знали про інше життя.

Так само й світ і диявол докладають чимало зусиль, аби ми не чули і не слухали Слово Боже, не знали Бога і не мали життя, яке дає Бог. Сьогоднішній багатий із нашого євангельського читання – саме такий. Він не знає Бога. Він живе у розкошах, але поводиться так, наче не знає, від Кого він ті розкоші отримав. 

Він зодягається у порфіру і віссон – найдорожчий тогочасний одяг, еквівалент сучасного найдорожчого, «брендового» одягу. Його тіло вкрите найкращими одежами, але всередині він має найгірше – грішне серце. В цьому багатому не живе Святий Дух, а живе натомість усяка погань, яка потім виливається із серця у різноманітні злі вчинки. 

Одним із таких злих учинків були його щоденні розкішні бенкети. Це не були просто щедрі обіди та вечері, а саме розкішні бенкети. На них були присутні запрошені ним люди, очевидно, так само багаті безбожники, як і він сам. Столи ломилися від їжі. А наїдки були дорогі та вишукані. Купу грошей щодня марнував наш багатий на свої бенкети. 

На бідного ж Лазаря він не хотів дати навіть однієї копійки. Бідний Лазар був настільки убогим, що не мав навіть за що купити бодай кусень хліба. Він не має дорогої одежі. Його тіло не вкрите ні пурпурою, ані вісоном. Воно натомість укрите струпами, виразками, з яких сочиться кров.

До Лазаря не приходять бенкетувати шановані, поважні люди. До нього на бенкет приходять собаки, нечисті для юдеїв тварини, які лижуть його рани. Лазар з людського погляду був жалюгідним і огидним у всякому відношенні – закривавлений, виваляний у земному поросі, супутник собачої зграї – вічно голодний жебрак, який хотів би отримати бодай крихту хліба з розкішного столу поважного і шанованого багатого. 

Проте Лазар мав те, чого багатий не мав і те, чого ні за гроші не купиш. Він мав те, чого не бачили люди, але бачив Бог. Лазар знав Бога, а Бог знав його. Ось чому ми чуємо імя убогого страдника, але не чуємо, як звався багатий, якого Бог на імя не називає, бо він для Бога неважливий. А Лазаря Бог знає на ймення. Бо Лазар вірує в Господа.

Кожного віруючого і Лазаря зокрема стосуються слова Божі з уст пророка Ісаї: «Не бійся, бо Я тебе викупив, Я покликав ім'я твоє, – Мій ти!  Коли переходитимеш через води, Я буду з тобою, а через річки – не затоплять тебе, коли будеш огонь переходити, – не попечешся, і не буде палити тебе його полум'я» (43:1). Лазаря Бог покликав і створив у нього в серці віру Своїм Словом. І хоча для світу Лазар – брудний і вкритий струпами жебрак, для Бога він – вірне і любе дитя, а невіруючий багатий – син лукавого. 

«Та ось сталось, що вбогий умер, – і на Авраамове лоно віднесли його Анголи. Умер же й багатий, – і його поховали». Ми нічого не знаємо про похорон тіла Лазаря. Але ми знаємо, що його ангели віднесли до раю, який Христос тут називає лоном Авраама. Про віруючого Лазаря попіклувались слуги Божі – Його духи служебні. Багатому ж честь віддавали його друзі, усі поважні члени юдейського суспільства, з якими він щоденно бенкетував. Багатий – друг світу. А Лазар, як і Авраам – друг Бога Живого. Лазаря несуть до раю ангели. Багатого закопують у землю люди.

Про багатого сказано, що він похований, бо тепер його існування, його погляд, його думки будуть звернуті догори. Він справді похований – схований від раю, від вічного життя. І він опиняється тепер у цілковито іншій – протилежній реальності. Він опиняється у аду. Тут немає ані зручного одягу, ані вишуканої їжі, немає навіть простої води. В аду є лише невимовні муки, яким не має ні краю, ні кінця.  Багатий в аду горить у вічному вогні. 

Наш невіруючий багатий неймовірно страждає. І, побачивши здаля Авраама та Лазаря, які відпочивають у раю, він хоче скористатись своїм знанням – адже ще за свого життя він бачив Лазаря. І через це він кличе: ««Змилуйся, отче Аврааме, надо мною, і пошли мені Лазаря, – нехай умочить у воду кінця свого пальця, і мого язика прохолодить, бо я мучуся в полум'ї цім!»...

Він апелює до Авраама, як до отця, бо він – фізичний нащадок Авраама, один з його праправнуків. Будучи нащадком Авраама, він мав право на спадщину в Обіцяному Краї, в Ізраїлі. Він мав ту спадщину і він нею користувався сповна – так як користуються нею безбожники по всьому світі, а не лише в Ізраїлі, чи, скажімо, в Україні.  

Тепер, по смерті, багатий думає, що такі само правила стосуються і його вічного майбутнього. І він готовий прийняти краплину води з пальця навіть убогого Лазаря. Він хоче почати процес апеляції і полегшення свого жахливого становища. 

 Проте Авраам його розчаровує: «Згадай, сину, що ти вже прийняв за життя свого добре своє, а Лазар так само – лихе; тепер він тут тішиться, а ти мучишся. А крім того всього, поміж нами та вами велика безодня поставлена, так що ті, що хочуть, переходити не можуть ізвідси до вас, ані не переходять ізвідти до нас».  Все визначається на землі. Після смерті вже ніхто нікого не відмолить. Якщо немає віри в Христа на землі у цьому житті, то у вічності вже нічого не допоможе. Вирок остаточний і оскарженню не підлягає – наче каже багатому Авраам.

Авраам перебуває на небесах, бо вірував у Христа і Господь Христос каже невіруючим юдеям: «Отець ваш Авраам прагнув із радістю, щоб побачити день Мій, і він бачив, і тішився» (Ів. 8:56). Авраам вірував, що Божий Син викупить його від гріха, від влади диявола і смерті, і дасть йому стільки нащадків, як зір на небі. І, написано: «І ввірував Аврам Господеві, а Він залічив йому те в праведність» (1 М. 15:6). 

Лазар – один із таких нащадків Авраама, який вірує в Христа, в Його замінну жертву, у життя вічне в Його Ім’я і він перебуває в раю, здобутого для нього і для Авраама Сином Божим. І переходів з пекла до раю, про яке навчають нині чимало фальшивих учителів, та з раю до пекла більше не існує – пояснює багатому і нам отець віри, Авраам. 

Проте наш багатий, наче шукаючи собі виправдання і в піклуванні про своїх братів, волає далі: ««Отож, отче, благаю тебе, щоб його ти послав у дім батька мого, бо п'ятьох братів маю, – хай він їм засвідчить, щоб і вони не прийшли на це місце страждання!» Плотським, невідродженим людям потрібні весь час якісь ознаки та чуда – від сходження «благодатного огню» до чуда зцілення від ікони, до воскресіння убогого Лазаря. 

Проте це їм не допоможе. Авраам каже: «Вони мають Мойсея й Пророків, – нехай слухають їх!»  Мойсей і пророки проповідують про Христа. Мойсей і пророки свідчать про Сина Божого. Вони чітко промовляють, що спасаються лише ті, хто вірує в Месію. Послання Мойсея і пророків – чітке і однозначне: ділами Закону не спасеться ніхто, бо всі згрішили. 

Проте є Один Безгрішний і Святий – Божий Син, Ісус Христос, Який є твій Спаситель і Який настільки тебе полюбив, що віддав Самого Себе за всі твої гріхи у жертву на хресті. Він помер за тебе і воскрес, аби віруючи в Нього ти був виправданий і мав прощення гріхів, праведність, воскресіння і вічне життя. Про Нього свідчать Мойсей і пророки – усі Писання. Усі вони в підсумку кажуть: «Віруй в Господа Ісуса, і будеш спасений ти сам та твій дім» (Дії 16:31). 

Але ця віра в Господа Ісуса настає через Слово. «Вони мають Мойсея й Пророків, – нехай слухають їх!» – каже Авраам. Хай слухають Писання -  каже Авраам.  Через Слово Боже Святий Дух творить спасенну віру в Христа. Йому вторить Апостол Павло: «Тож віра від слухання, а слухання – через Слово Христове» (Рим. 10:17). Іншого способу увірувати, а отже і спастися немає. Всі інші способи Господь заперечує.

У відповідь багатому з пекла, який хоче чуд, Авраам відповідає: «Як Мойсея й Пророків не слухають, то коли хто й із мертвих воскресне, – не йнятимуть віри!» Як не йняли віри більшість юдеїв, коли Христос воскрес і як не ймуть віри ті, що живуть нині по-плотському, без Слова, не будучи відродженими Святим Духом, Який вибрав Мойсея і Пророків – усі Писання Старого і Нового Заповіту, Слово Боже за свій дієвий інструмент навернення, творення і підтримання віри в Христа.  

Усі інші засоби, вигадані людьми, лише служать листячком, яким прикривається глибока  безодня аду, з якої лунають запізнілі голоси, що взивають до милості Авраама. А ми маємо великий дар від Господа – Його Слово, яке діє у Хрищенні. Слово, яке кличе нас до причастя істинними тілом і кровю Господа, аби ми горнулися до Нього у особливий спосіб і мали спільноту з Сином Божим і з цілою Його Церквою. І це Слово лунає у нас із кафедри, аби ми слухали його, і вірували в Христа, і вірою в Нього мали життя вічне. Амінь. 

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з духом вашим…! Амінь (Гал. 6:18).

Немає коментарів: