Коли ти бачиш цвяхи, що пронизують Христові руки, то можеш бути впевненим, що це зробив ти. Коли бачиш Його вінець терновий, то знай, що це твої лихі думки... За кожен цвях, що пронизав Христа, в тисячу разів ті цвяхи справедливо мали би пронизати тебе і то так, щоб упиватись в тебе повіки віків, завдаючи нестерпного болю! Коли Христа мучено цвяхами, що пронизують Його руки та ноги, то це ти мав би зазнавати той біль від них і то ще більший від цвяхів біль, який воістину стане долею тих, що не мають користі з Христових страстей... Найбільша користь від страстей Христових полягає в тому, що людина бачить своє істинне лице і цим стає нажахана і скрушена... Поза всякими сумнівами ми стверджуємо, що той, хто розмірковує про страждання Божі бодай один день або й годину, а то й навіть чверть години, той робить краще аніж би цілий рік постився, щоденно молився Псалмом і навіть почув сотню мес. Такий роздум змінює єство людини і майже як Хрищення, дає їй нове народження. Тут страсті Христові виконують своє природне і шляхетне діло, задушуючи старого Адама і проганяючи усяку радість, вдоволення і впевненість, які людина може виводити від інших створінь, як і Христос був покинутий усіма, навіть Богом.
Мартін Лютер
Немає коментарів:
Дописати коментар