Чоловік і дружина, Христос і Церква: проповідь на 16-у неділю по П'ятидесятниці

          ЧОЛОВІК І ДРУЖИНА, ХРИСТОС І ЦЕРКВА

        (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука) 

                 Дружини, коріться своїм чоловікам, як Господеві, бо чоловік – голова дружини, як і Христос –  Голова Церкви, Сам Спаситель тіла! І як кориться Церква Христові, так і дружини – своїм чоловікам у всьому. Чоловіки, любіть своїх дружин, як і Христос полюбив Церкву, і віддав за неї Себе, щоб її освятити, очистивши водяним купелем у слові, щоб поставити її Собі славною Церквою, що не має плями чи вади, чи чогось такого, але щоб була свята й непорочна! Чоловіки повинні любити дружин своїх так, як власні тіла, бо
хто любить дружину свою, той любить самого себе. Бо ніколи ніхто не зненавидів власного тіла, а годує та гріє його, як і Христос – Церкву, бо ми – члени Тіла Його від тіла Його й від костей Його! Покине тому чоловік батька й матір, і пристане до дружини своєї, і будуть обоє вони одним тілом. Ця таємниця велика, а я говорю про Христа та про Церкву! Отже, нехай кожен зокрема із вас любить так свою дружину, як самого себе, а дружина нехай боїться свого чоловіка! (Ефесян 5:22-33). 

Мир вам усім у Христі! Амінь (1 Петр. 5:14). 

      Любі брати і сестри,  ми вже, здається, звикли до новин про те, що росіяни систематично і брутально нищать наші міста і села на сході нашої країни. Куди направляється ворог, там починаються руїни. Коли ми не можемо захистити якогось міста, то його захоплює ворог і далі руйнує нашу країну. 

      Але є ще тихе руйнування країни і воно відбувається через руйнування суспільства і основного елементу цього суспільства. Я маю на увазі руйнування сім’ї.  В Україні кількість розлучень виросла до 70 відсотків. Більше ніж дві третини тих, що стають на весільний рушничок, через певну кількість часу стають якщо не ворогами, то принаймні чужими одне одному.

      Чи на це сподівається закохана пара, яка іде в РАГС, а потім у церкву або і РАГС, щоб розписатись і в церкву, щоб обвінчатись? Очевидно, що ні. І молодий, і молода сподіваються на довге і щасливе подружнє життя. А що ж відбувається потім? Чому настає сімейна катастрофа і чому в Україні основні елементи суспільства руйнуються один за одним. Фактично, сьогодні ми говоримо, що наше суспільство зруйноване на понад дві третини.     

      Що зазвичай відбувається після вінчання? Чи багато одружених пар ходять щонеділі у церкву, приводять своїх дітей у Недільну школу і поклоняються Христові у спільноті святих? Відповідь на це дає наша українська жахлива статистика. Молодий і молода мають мрію про щасливе подружнє життя, але не хочуть бути там і з Тим, Хто цю мрію може благословити. І я маю на увазі Церкву і Христа.

      Сьогоднішній наш текст може послужити зворотній цілі, якщо його розуміти у законницький спосіб і поза Христом. Такої покори і такої любові, про які говорить Святий Дух, не добитись через примус. Вітм доволі часто я чую, як чоловіки радісно погоджуються із наказом Апостола Павла в нашому сьогоднішньому Послання про те, щоб дружина корилась своєму чоловікові. «Ось», – кажуть вони, «хай дружина почне коритись мені і тоді в мене в сім’ї все буде добре».

            Хтось може мати протилежну позицію і стверджувати: «А я за рівність у сім’ї. В нас не повинно бути головних і неголовних. Ми всі – рівні. І взагалі це якась дикість, коли дружина кориться чоловікові! Так бути не повинно! Наша сім’я буде мати зовсім інші принципи, аніж ті древні правила, які нам намагається нав’язати Церква!»      Та й багато жінок, виховані на принципах рівності чоловіків і жінок, які однаково можуть бути і шахтарями, і трактористами, і боксерами, і вкладати асфальт, теж відкидають ці Апостольські накази. Бо вони мають своє уявлення про те, як має бути збудована сім’я. Вони хочуть виконання своїх власних задумів і здійснення своєї власної мрії. 

      А потім 70 відсотків усіх сімей у нашому рідному краї руйнуються і рана суспільства роз’ятрюється все більше і більше. Діти, які зростають без повноцінної батьківської або й материнської опіки, отримують свій, часто гіркий життєвий досвід, і руїни зростають… 

      Любі брати і сестри, Апостол не просто вимагає, щоб дружини корились чоловікам. Він каже: «Дружини, коріться своїм чоловікам, як Господеві, бо чоловік – голова дружини, як і Христос –  Голова Церкви, Сам Спаситель тіла! І як кориться Церква Христові, так і дружини – своїм чоловікам у всьому». Іншими словами Святий Дух через Апостола каже нам, що сім’я буде лише тоді здорова і сильна, якщо вона буде будуватись за прикладом взаємин Церкви і Христа, і коли вона буде жити у Церкві та Христі. 

      Лише взаємини між чоловіком і жінкою, як між Христом і Церквою, збережуть шлюб і дочасний союз до вічного блаженства у Царстві Небесному. Але який чоловік може зрозуміти, що означає така покора дружини? І яка дружина може зрозуміти благословення покори своєму чоловікові? Невіруючий тиран і безбожний самодур цього ніколи не зрозуміють, а будуть вимагати такої покори, якої вимагає диктатор від заляканого народу. Вони нічого не розуміють навіть коли настає руїна. 

      Так само цієї покори не зрозуміє і невіруюча жінка, яка не знає Христа і відмовляється приймати елементарні реалії творива, живучи у викривленому різними диявольськими ідеологіями світі. Так жінка хоче бути головою сім’ї, керувати своїм чоловіком і панувати над ним, перевертаючи все з ніг на голову, а потім дивується руїні, яка настала. 

      Адже Господь створив її чоловіка, аби він був головою сім’ї і любив свою дружину «як і Христос полюбив Церкву». Слова про покору дружин чоловікам звернуті саме до віруючих жінок. Так само і слова про любов до дружини звернуті саме до віруючих чоловіків. У віруючих жінках живе Святий Дух. Святий Дух живе у віруючих чоловіках. Лише віруючі жінки, і лише віруючі чоловіки можуть зрозуміти ці слова. Чому? Бо вони знають Христа. 

      Ми знаємо, якою є любов Христа. І ми знаємо, якою є покора Церкви. Любов Христа – жертовна. Апостол нагадує нам сьогодні, що «Христос полюбив Церкву, і віддав за неї Себе». Христос віддав Своє життя за Свою Наречену, за Свою Церкву. Якби Він не віддав Своє життя, то вона би загинула у гріхах і не мала життя вічного. Проте Христос забрав усі наші гріхи на Себе і поніс їх на хрест Голгофи і там обмив їх усі до одного Своєю святою і невинною кров’ю. 

      Христос помер за Свою Наречену, Церкву, щоб вона – щоб усі ми могли радіти прощенням гріхів. І Христос воскрес із мертвих, щоб віруючи в Нього, Сина Божого розп’ятого і воскреслого, ми могли радіти виправданням і вічним життям у Його Царстві. Христова любов – жертовна. І до такої любові, до любові жертовної кличе нас Святий Дух через Апостола Павла. 

      Це – любов, яка прагне завжди найвищого і найбільшого добра своєї дружини. Цієї любові поза Христом не зрозуміти і поза Христом мати її теж неможливо. Бо лише у віруючому чоловікові живе Христос, як про це, наприклад сповідує Його Апостол: «Живу вже не я, а Христос проживає в мені. А що я живу в тілі тепер, живу вірою в Божого Сина, що мене полюбив, і видав за мене Самого Себе» (Гал. 2:20). 

      І ще він каже: «Я все можу в Тім, Хто мене підкріпляє, в Ісусі Христі» (Фил. 4:13). У віруючому чоловікові живе Христос, наш всемогутній Бог і Спаситель і віруючий чоловік не лише повинен, але й може у Христі мати жертовну любов до своєї дружини. Так само Христос живе і у віруючій дружині. І в Христі, і то лише в Христі, вона не лише повинна, але й може коритись своєму чоловікові. 

      А поза Христом, без віри в Сина Божого, ані жертовна любов чоловіка, ані любляча покора дружини просто неможливі. Та й усі мрії нової сім’ї поза Христом і без Христа, стають не казкою про щасливе подружнє життя, в якому чоловік і дружина живуть довго і щасливо аж до смерті, а, скажу знову, без Христа вони перетворюються на страшні жахіття. Бо така покора і така любов, про яку говорить сьогодні Апостол є плодами віри Христової. 

      Бо шлюб Бог задумав на основі взаємин Христа і Церкви. Так цей шлюб змодельовано і тільки так він може бути реалізований. Коли ми чуємо вислів, що Бог є любов, то знаємо, що ця любов має реальний вимір – ця любов воплотилась і ця любов – Ісус Христос. Взаємини Христа з Церквою – це взаємини безумовної, безмежної, жертовної любові – любові, яка ніколи не перестає. Христос, каже Апостол так полюбив Церкву, що «віддав за неї Себе, щоб її освятити, очистивши водяним купелем у слові, щоб поставити її Собі славною Церквою, що не має плями чи вади, чи чогось такого, але щоб була свята й непорочна!» 

      Христова Церква – свята і непорочна. Так ми ще живемо в наших грішних тілах, але в очах Божих, через Христа – ми святі і непорочні, бо кров Христова очищує нас від кожного гріха. Як Церква Христова не має плями чи вади, так і дружина для чоловіка не має плями чи вади. Як написано в живого класика нашої літератури Ліни Костенко: «Коли я буду навіть сивою, і життя моє піде мрякою, а для тебе буду красивою, а для когось, може, й ніякою»… Для віруючого чоловіка дружина його завжди – бездоганна красуня у всі дні шлюбу і його любов до неї не переставатиме ніколи. Але це можливе лише у Христі. 

      Як Христос піклується про Церкву, так і віруючий чоловік піклується про свою дружину. У шлюбі чоловік і дружина стають одним тілом. Чоловік від’єднується від свого батька і своєї матері, а доєднується до дружини. Дружина стає на перше місце в його піклуванні, бо вона тепер – його тіло. 

      Ми швидко розуміємо, коли з нашим тілом щось не так. Ми відчуваємо холод і на нього реагуємо, зігріваючи наше тіло. Відчуваючи голод, ми насичуємось доброю поживою. Так само і чоловік тепер має таку нерозривну єдність із дружиною, що піклується про всі її тілесні потреби. Знову і знову Апостол наголошує, що це можливе лише тоді, коли і чоловік, і дружина перебувають у Христі, у вірі в Сина Божого. А де віри в Христа немає, там слід очікувати біду і руїну. Кожен з нас знає про таку біду і руїну, бо її неможливо не помітити в країні, де розлучаються 70 відсотків подружніх пар. 

      Вороги Христові будуть далі наполягати на правильності своїх підходів і своєї ідеології, прагнучи знищити сім’ї повністю, бо ще одна назва диявола – руйнівник. Ми ж будемо горнутись до Христа, бо Він піклується про Свою Церкву, про нас любі брати і сестри. Він годує нам Своїм Словом. Він живить нас Своїми істинними тілом і кров’ю у хлібові та вині Святої Євхаристії, з ними і в них даючи нам прощення гріхів, спасіння, воскресіння і вічне життя. Він живе в нас, а ми – в Ньому. 

      А де є таке життя, там є і такий союз, такий святий шлюб. І там є покора дружини. І там є жертовна любов чоловіка. Там є страх образити чоловіка. І там є плекання святої і непорочної дружини. Цю велику таємницю Христа і Церкви, Господь демонструє у Своїх віруючих родинах. Йому за це належить вся слава навіки віків. Амінь. 

      Нехай Господь поблагословить тебе, і нехай Він тебе стереже! Нехай Господь засяє на тебе лицем Своїм, і нехай буде милостивий до тебе! Нехай Господь зверне на тебе лице Своє, і хай дасть тобі мир! (4 М. 6:24-26). Амінь.