Суд і відповідальність: проповідь на неділю Останнього Суду

                        СУД І ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

          (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука) 

      Він же казав у науці Своїй: «Стережіться тих книжників, що люблять у довгих одежах проходжуватись, і привіти на ринках, і перші лавки в синагогах, і перші місця на прийняттях, що вдовині хати поїдають, і моляться довго напоказ, вони тяжче осудження приймуть!»

      І сів Він навпроти скарбниці, і дививсь, як народ мідяки до скарбниці вкидає. І багато заможних укидали багато. І підійшла одна вбога вдовиця, і поклала дві лепті, цебто гріш. І покликав Він учнів Своїх та й промовив до них: «Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю. Бо всі клали від лишка свого, а вона поклала з убозтва свого все, що мала, свій прожиток увесь...» (Євангеліє від Св. Марка 12:38-44). 

Благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого! (2 Петр. 2:1) Амінь. 

      Любі брати і сестри, одного разу двоє чоловіків пограбували ювелірний магазин. Один з них був юристом, а другий не закінчив навіть середньої школи. Їх спіймали, заарештували і за вироком суду запроторили до в’язниці. Юрист отримав десять років тюрми, а невдаха, який навіть не закінчив середньої школи отримав три роки ув’язнення. 

      Адвокати юриста запротестували проти такого великого терміну для їхнього підзахисного, особливо з огляду на той відносно невеликий термін, який отримав його неосвічений напарник. Але суддя заявив, що юрист мав набагато більшу відповідальність, бо ж він і закон знав і мав бути прикладом законослухняного громадянина. 

      Сьогодні про подібну відповідальність і взірцевість каже нам і наш Господь Христос. Цікаво, що Син Божий починає зі слова «Стережіться!» Стерегтися потрібно тих, хто становить для нас загрозу.  Наприклад, для нас становлять загрозу росіяни. Вони хочуть захопити нашу країну і прагнуть знищити український народ.

       Тож росіян слід стерегтися. Не лише військових і пропагандистів, але й більшості інших росіян, бо ми ніколи вже не будемо знати, коли вони говорять правду, а коли брешуть, підтверджуючи правило, виведене Бісмарком, про те що домовленості з росіянами не вартують навіть паперу, на якому вони були написані. Звісно і в Росії є ще вірні Богові люди, але кількість їх – мізерно мала. Взаємини з більшістю російських громадян – це наче взаємини з маніяком, який чекає нагоди, аби всадити вам ножа в спину. Слід стерегтися людей, які бажають нашого знищення. 

      Стерегтися потрібно і тих у нашій країні, хто на словах, особливо перед виборами, обіцяє рай на землі, а насправді мріє про побудову концтаборів для українського народу, ухвалюючи закони про 7 років тюрми для вас, якщо у вас на подвір’ї знайдуть 5 полін, на які ви не будете мати довідки. І росіяни, і ті всі українські любителі тиранії і концтаборів понесуть заплату перед Господом за їхні криваві вчинки і жорстокі наміри щодо українського народу.  Не для того дав їм владу Христос, щоб вони служили дияволові та нищили християн. Ми ж будемо таких людей стерегтися. 

      Сьогодні неділя Останнього Суду і ми знаємо, що всі ці люди, які добре знають, що вони обіцяли, підписували, які присяги давали – за свої злі вчинки вони приймуть від Господа тяжчий осуд. Втім, сьогодні Господь каже Своїм слухачам і нам, щоб ми найбільше остерігались тих книжників, тобто богословів, які дуже люблять на весь світ демонструвати свою власну релігійність і надзвичайно люблять, коли їм виявляються найвищу честь у суспільстві. 

      Їх Бог буде судити особливим чином. Бо вони дуже добре знають Боже Слово, але ігнорують його і роблять протилежне до того, що від них очікує Господь. Син  Божий каже, що ці богослови «люблять у довгих одежах проходжуватись». Ці їхні одежі, з довгими полами, широкими рукавами наче засвідчують про те, що вони мають особливу святість. Це – не їхній богослужебний одяг, це – їхня повсякденна одежа, яка повинна викликати в інших людей благоговіння. Ви ж, коли бачите таку людину, каже Господь, ви повинні бути на сторожі. Нічого доброго вам від цієї людини очікувати не слід. 

      Така людина – дуже марнославна. Вона прагне почестей і слави не Богові, а собі. Вона дуже добре знає, що вся слава належить Богові, але як той юрист, що ішов обкрадати ювелірний магазин, вона свідомо іде на порушення Закону Божого і прагне честі і слави не для Бога, а для себе. Такі богослови будуть змагатись не за те, щоб бути першими у служінні Христові, а за всякі привілеї та нагороди від цього світу, який, як відомо «весь лежить у злі». Звідси їхнє бажання привітів на ринках і перших місць у церквах і найпочесніших місць на різноманітних прийняттях. 

Господь докоряє їм за те, що вони «вдовині хати поїдають», як виманюючи кошти із бідних вдовиць так і заплющуючи свої очі на тих, що дають їм перші місця на прийняттях і водночас не даючи можливості бідним вдовам буквально фізично вижити через мізерність їхніх пенсій. Рот цих богословів буде на замку, коли вони будуть свідками нечестивої несправедливості. 

Але водночас їхній рот довго не буде закриватись, коли їм хтось загадає помолитись, особливо з тих, хто має владу. Тоді вони виявлять усе своє красномовство у пустій і беззмістовній молитві, яка огидна для Бога через їхнє невірство і плід їхнього невірства – марнославство і гординю. Бо якби ці люди мали віру в Христа, то їхня поведінка була б зовсім іншою і відрізнялася б смиренністю, служінням ближньому і віддаванням усієї слави Христові. 

Ці ж невіруючі марнославні богослови, каже Господь, як і той юрист з нашої оповіді, теж «тяжче осудження приймуть!» Тяжче, бо вони знають, але не вірують. Вони вдають із себе християн. Про них потім також гарно скаже Апостол Яків: «Чи віруєш ти, що Бог один? Добре робиш! Та й демони вірують, і тремтять» (Як 2:19). А ці навіть не тремтять, а ще більше надувають щоки. 

Любі брати і сестри, а чи ми не повторюємо подібних гріхів? Адже Господь кожному з нас дав своє окреме становище у житті. І ми знаємо, що Господь хоче від нас, як від Його віруючих дітей, як від громадян України, як від членів наших сімей, працівників і так далі. Сьогодні добра пора попросити в Бога прощення за наші власні гріхи та провини, за нашу власну зарозумілість і за наше власне марнославство. 

Натомість слідуймо Апостольському наказові: «А всі майте покору один до одного, бо Бог противиться гордим, а смиренним дає благодать! Тож покоріться під міцну Божу руку, щоб Він вас Свого часу повищив» (1 Петр. 5:5, 6). Адже Син Божий упокорився Сам заради нас. Він, будучи вічним Богом, стався людиною, аби дати нам те, що ми втратили через наші гріхи – вічне життя. 

Апостол Павло так пише про упокорення вічного Бога Сина: «Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина, Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної...» (Фил. 2:7, 8). Він не мав за що страждати Сам, бо Він – вічний і святий Бог, праведний і невинний чоловік. 

Це ми – нещасні і прокляті грішники. Але Христос, як каже Апостол в іншому місці: «відкупив нас від прокляття Закону, ставши прокляттям за нас, бо написано: «Проклятий усякий, хто висить на дереві» (Гал. 3:13). Ісус на Себе забрав усі наші гріхи і став прокляттям за нас. Усе те зло, що ми коїли, включно з нашою гординею, браком віри, уповання на Христа і марнославством, Христос забрав на Себе і поніс на хрест Голгофи. 

І на тому хресті Він, правдивий Бог та правдива людина, приніс Себе повну і досконалу жертву за всі наші гріхи та провини. Не було, немає і не буде такого гріха, за який би Христос не приніс Себе Самого у жертву на хресті Голгофи. Навіть ті огидні гріхи законників, що були сповнені фальшивої релігійності та марнославства – Христос і їхні гріхи всі забрав на Себе і їх Син Божий обмив Своєю святою і невинною кров’ю.

 Усі ваші гріхи, любі брати і сестри, Син Божий забрав на Себе. За кожного з вас Він помер на хресті Голгофи. І Він воскрес на третій день із мертвих, щоб кожен, хто вірує в Нього, був виправданий і мав вічне життя у Божому Царстві. Ви, любі віруючі, що уповаєте на Христа вже маєте прощення гріхів, вже маєте Христову праведність, спасіння і вічне життя у Його Царстві. І це Він кличе вас, дітей Божий, що добре знаєте Христа і Його любов до вас, щоб ви споживали Його істинне тіло і пили Його істинну кров у хлібові та вині Святої Євхаристії і з ним отримувати прощення гріхів, спасіння і вічне життя.  

Христос упокорився заради нас. Христос віддав Себе Самого у жертву на хресті, всього і повністю, за кожного з нас. І Христос воскрес для кожного з нас, аби ми, Його віруючі мали вічне життя, яке Він дає нам теж сповна і подостатком. І ось цей Самий Христос стоїть у храмі і спостерігає за тим, як люди, які називають себе Божими людьми, виявляють свою віру і своє уповання на Бога. 

Ця віра і це уповання дуже добре виявляються у пожертвах. Господь не відводить погляду від храмової скарбниці, а пильно за нею спостерігає. Для Нього те, як дають пожертви люди – таку вони мають віру і уповання на Спасителя-Бога. 

Той Самий Господь дивиться за тим як збираються пожертви. «І багато заможних укидали багато»,  – каже нам євангеліст. Проте не багаті отримують похвалу від Сина Божого, а «одна вбога вдовиця, і поклала дві лепті, цебто гріш». Син Божий хвалить ту, яка поклала всього декілька гривень і пояснює: «Поправді кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю. Бо всі клали від лишка свого, а вона поклала з убозтва свого все, що мала, свій прожиток увесь...» 

Багатому легко покласти чимало грошей – у нього залишиться їх не менше ніж він поклав. А ця бідна вдовиця, маючи ту мізерну пенсію і сплативши всі комунальні послуги, купивши якусь бідну поживу та необхідні ліки, залишилась всього із тими декількома гривнями, які тепер ось поклала в скарбницю. Її Син Божий хвалить, бо її пожертва свідчить про її уповання на Спасителя.

 Господь так само дивиться на наші пожертви, які ми приносимо Господу в любові і зі сподіванням, яке ми виспівуємо в нашому гімні: «Срібло й золото усе дам на діло я святе. Уживу і розум свій на важкий з пітьмою бій… Тож благаю, Спасе мій, хай увесь я буду Твій». Прийди, Господи Ісусе. Амінь. 

А Сам Бог миру нехай освятить вас цілком досконало, а непорушений дух ваш, і душа, і тіло нехай непорочно збережені будуть на прихід Господа нашого Ісуса Христа! Вірний Той, Хто вас кличе, Він і вчинить оте! (1 Сол. 5:23, 24). Йому нехай буде слава повіки! Амінь.