Через утиски до пробудження і сяяня: проповідь на неділю торжествуючих святих

           ЧЕРЕЗ УТИСКИ ДО ПРОБУДЖЕННЯ І СЯЯННЯ

                             (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

       І постане того часу Михаїл, великий той князь, що стоїть при синах твого народу, і буде час утиску, якого не було від існування люду аж до цього часу. І того часу буде врятований із народу твого кожен, хто буде знайдений записаним у книзі. І багато-хто з тих, що сплять у земному поросі, збудяться, одні на вічне життя, а одні на наруги, на вічну гидоту. А розумні будуть сяяти, як світила небозводу, а ті, хто привів багатьох до праведності, немов зорі, – навіки віків (Даниїла 12:1-3). 

Благодать вам та мир нехай примножиться в пізнанні Бога й Ісуса, Господа нашого! (2 Петр. 2:1) Амінь.

       Любі брати і сестри, на природі інколи можна побачити тонку хмелину, яка в’ється довкола дерева. Якщо придивитись до хмелини і дерева у бурю, то можна зауважити, що таким чином хмелина наче захищається. Якщо дує сильний вітер, а хмелина схована за деревом, то дерево захищає хмелину так, що вона перебуває у затишку. 

      А якщо хмелина перебуває з навітряного боку, то вітер все сильніше притискає хмелину до дерева так, що складається ось те враження, що хмелина наче горнеться до дерева. І знову їй буря не може нічого зробити. І так, і так хмелина рятується і перебуває у безпеці. Так буває із нами, коли ми віруємо в Господа Христа. 

      Саме на Господа Христа, на Його прихід вказує через Даниїла свого славного пророка, Бог. Михаїл – це Головнокомандувач війська небесного. Він бореться за Божих дітей. Він допомагає їм. І він також є передвісником Свого Верховного Головнокомандувача – Того, Хто є Великим Князем, Князем Миру, тобто Христа. 

      Син Божий, Цар над царями і Пан над панами став посеред синів Божого народу, аби народитися посеред Свого народу, вирости посеред нього, жити посеред нього і служити  Своєму народові проповіддю Євангелія і великими чудами, які підтверджували, що Ісус Христос – Син Божий, давнообіцяний Месія-Христос і Спаситель. 

      Як Архангел Михаїл вів тяжку і запеклу боротьбу проти сил пекла, так і воплочений Син Божий дав вирішальний бій дияволові і всій його владі. Він на Себе забрав усі гріхи світу – гріхи не лише Свого народу, але гріхи всього людства, ваші і мої гріхи і всі їх Ісус поніс на хрест Голгофи.  І там Він їх обмив Своєю святою і невинною кров’ю. 

      На хресті Син Божий приніс Себе у жертву за гріхи цілого світу. Він помер за всіх на світі людей. Він помер за кожного з нас, любі брати і сестри. Немає такого гріха, за який би не помер Ісус Христос. Немає такого гріха, який би диявол міг узяти і обвинуватити в ньому віруючих у Христа. На хресті виконалась та обітниця, яку ще наші прабатьки почули в Божих словах, якими Він проклинав диявола: «Я покладу ворожнечу між тобою й між жінкою, між насінням твоїм і насінням її. Воно зітре тобі голову, а ти будеш жалити його в п'яту». 

      Ісус на хресті стер голову дияволові. Його бій проти диявола був переможний, хоча й Сам Ісус «був вражений у п’яту» і помер. Але на третій день по Своїй смерті Він воскрес із мертвих і є Первістком з померлих. Він відкрив гріб не лише свій, але й Він відкрив наші гроби, адже кожен, хто вірує в Христа розп’ятого і воскреслого, теж воскресне до вічного життя з Ісусом у Царстві Божому. Пророцтво Даниїла виконалось. Син Божий народився, жив і помер, і воскрес і далі перебуває повіки віків при синах і доньках Божих – при всіх віруючих. 

      Так, ми Його зараз не бачимо зором фізичним, бо Він вознісся на небеса, аби там царювати, як наш Господь, Спаситель і Цар. Але Він присутній, бо Він далі залишається Бог всюдисущий і людина в одній Особі. Він промовляє до нас через Його Слово. Він причащає нас Своїми істинними тілом і кров’ю у хлібові та вині Святої Євхаристії. Він захищає нас також посилаючи нам на поміч Своїх ангелів на чолі із Архангелом Михаїлом. 

      А нас є від чого захищати. Нас прагне знищити диявол. Апостол Петро попереджує нас: «Будьте тверезі, пильнуйте! Ваш супротивник диявол ходить, рикаючи, як лев, що шукає пожерти кого. Противтесь йому, тверді в вірі, знавши, що ті самі муки трапляються й вашому братству по світі» (1 Петр. 5:8, 9). Зауважте, любі брати і сестри, що атаки диявола спрямовані не лише, скажімо на українських християн, але й на християн по світі.

       Іде духовна війна. Апостол Павло каже нам про сутність цієї війни: «Ми не маємо боротьби проти крови та тіла, але проти початків, проти влади, проти світоправителів цієї темряви, проти піднебесних духів злоби» (Еф. 6:12). Тож ангели Божі, які вірно служать Христові, під командуванням Михаїла, ведуть дуже сильну боротьбу задля нашого добра. А ми, з нашого боку, як навчає нас Апостол Петро, можемо противитись дияволові і його посланцям, якщо у нас тверда віра тобто наше уповання на Христа непохитне.

       Без віри нам не вистояти. Даниїл говорить про те, що буде творити диявол і його слуги з віруючими людьми – з людьми такими, як ви і я. Він каже: «Буде час утиску, якого не було від існування люду аж до цього часу». Він використовує давньоєврейське слово «цараг», що має також значення «біди», «мук», «неспокою», «нещастя», «горя». Ці слова показують, що для нас запланував сатана і його раби, особливо ті, можновладці, які ненавидять Христа і Його Церкву.

       Вони хочуть нас нищити. Вони хочуть знищити Християнську Церкву. Вони хочуть залякувати християн. Вони хочуть зробити все, аби не було проповідників Євангелія. Вони хочуть, аби тремтіли від страху і мовчали, не проповідували Божого Закону і Євангелія Христового. Вони хочуть, аби церкви позачинялись і Божі люди не отримували духовної поживи. 

      І подекуди вони добиваються успіхів. Погляньте, наприклад, на ті українські землі, які захопила тиранічна Росія. Скільки там уже зачинено церков! Скількох пастирів було піддано катуванням і гонінням! Скількох вірних Божих було вкинуто у в’язниці! Та й ми повинні постійно вести боротьбу за те, аби й з українських церков не забирали проповідників Слова Христового.

       Але якщо ми поглянемо на історію України за останнє століття, то в нашому рідному краї християни мали лише коротеньку передишку на кілька десятків років, допоки демонічні сили знову не зміцнились у цій частині світу і не почали свої різнопланові атаки на проповідників Євангелія.

       Втім, ми не повинні дивуватись, бо і наш Господь Христос попереджував нас, як ми чули це в сьогоднішньому Євангелії: «як про війни почуєте ви, і про воєнні чутки, не лякайтесь, бо статись належить тому. Та це ще не кінець. Бо повстане народ на народ, і царство на царство, будуть землетруси місцями, буде голод. Це початок терпінь породільних. Пильнуйте ж самі, бо вас на суди видаватимуть, і бичуватимуть вас у синагогах, і поведуть до правителів та до царів ради Мене, на свідчення їм». 

      Тож таким буде життя Церкви і християн, вірних Богові людей аж до повернення Христа у славі. Бо, коли Даниїл говорить про великі утиски, то він пророкує якраз про час від Вознесіння Господнього аж до Другого Пришестя Христа у славі. Але якою буде доля тих, хто зазнаватиме утисків? Даниїл пророкує: «І того часу буде врятований із народу твого кожен, хто буде знайдений записаним у книзі». 

      Господь Христос казав Своїм учням, які раділи тим, що їм корились біси: «Не тіштеся тим, що вам коряться духи, але тіштесь, що ваші ймення записані в небі!» (Лк. 10:20). На небі імена віруючих у Христа – ваші імена, любі віруючі і моє ім’я записані у книгу життя. Кожен, хто вірує в Христа – записаний у книгу життя на небі. А коли твоє ім’я записане в книгу життя, то ти врятований, ти спасенний, ти вже маєш вічне життя. І що би тільки з тобою не робив диявол і світ – воскресіння і вічне життя від тебе їм не відібрати. Ти вже маєш спасіння. Кожен, хто вірує в Христа, хто уповає на Сина Божого – має спасіння. Ти наче та хмелинка, яка в’ється довкола міцного дерева, завжди захищений Христом. 

      Свого часу, утішаючи віруючих, Мартін Лютер був написав: «Чи живе християнин, а чи помирає, –  він завжди перебуває у кращому стані. Яке благословення –  бути християнином і вірувати в Христа! Ось чому Павло каже: «Бо для мене життя –  то Христос, а смерть – то надбання» (Фил. 1:21). В Римлян 14 (:8) він каже: «коли живемо – для Господа живемо, і коли вмираємо – для Господа вмираємо. І чи живемо, чи вмираємо ми – Господні!» Цю безпеку Христос здобув для нас Своєю смертю і воскресінням, аби бути Господом і живих, і мертвих, і мати змогу тримати нас у безпеці як у смерті, так і в житті… Милість Божа у нашій слабкості показує нам, що хоча смерть і не щезає, сила її зменшена Христом до простої тіні. Ось чому в Писанні смерть називається радше сном, а не смертю». 

      І про це ж саме далі пророкує Даниїл, кажучи: «І багато-хто з тих, що сплять у земному поросі, збудяться, одні на вічне життя, а одні на наруги, на вічну гидоту». Усі хто помер – вони наче просто сплять не на ліжках, а у земному поросі. І з нього всі вони пробудяться, бо «багато-хто» у Біблії означає часто «всі». Коли пророк каже збудяться, то він має на увазі «воскреснуть». Бо воскресіння буде наче пробудження зі сну. Ми помираємо, наче впадаємо в дуже глибокий сон. А коли воскреснемо, то наче пробудимось із того сну.

       Буде загальне воскресіння мертвих – одне для вічного життя у Царстві Божому. До вічного життя у Царстві Божому воскреснуть усі, хто вірував і вірує в Ісуса Христа. А, хто не вірував у Ісуса Христа,  – ті теж воскреснуть. Але вони не воскреснуть на наруги та вічну гидоту. Вони воскреснуть для вічних мук у пеклі. 

      Пекло описує Господь по різному. Тут воно названо місцем, де ті що не вірують у Христа, і звісно, ті, що переслідують християн зазнаватимуть наруг і це також місце вічної гидоти або ж зневаги чи відрази. Той, хто хотів мучити інших – того самого будуть мучити і його мукам, на відміну від мук християн, кінця не буде ніколи. 

      Ми ж будемо радіти вічним життям у Божому Царстві. Ми будемо наче сяяти у славі, бо ми будемо зодягнуті в нові прославлені тіла у спасінні, яке для нас здобув Син Божий. Але особлива честь буда проповідникам і всім тим «хто привів багатьох до праведності», тобто до віри в Христа. Такі будуть сяяти «немов зорі, – навіки віків».  Хай Бог благословить Україну, аби в нас таких було багато. В Ім’я Христове. Амінь. 

      А Сам Бог миру нехай освятить вас цілком досконало, а непорушений дух ваш, і душа, і тіло нехай непорочно збережені будуть на прихід Господа нашого Ісуса Христа! Вірний Той, Хто вас кличе, Він і вчинить оте! (1 Сол. 5:23, 24). Йому нехай буде слава повіки! Амінь.