Щоб віруючи, мали життя в Ім'я Його: проповідь на 2-у неділю Великодня

                           ЩОБ ВІРУЮЧИ, ЖИТТЯ МАЛИ В ІМ’Я ЙОГО!            

                             (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

      Того ж дня дня першого в тижні, коли вечір настав, а двері, де учні зібрались були, були замкнені, бо боялись юдеїв, з'явився Ісус, і став посередині, та й промовляє до них: «Мир вам!»  І, сказавши оце, показав Він їм руки та бока. А учні зраділи, побачивши Господа. Тоді знову сказав їм Ісус: «Мир вам! Як Отець послав Мене, і Я вас посилаю!» Сказавши оце, Він дихнув, і говорить до них: «Прийміть Духа Святого! Кому гріхи простите, – простяться їм, а кому затримаєте, – то затримаються!» А Хома, один з Дванадцятьох, званий Близнюк, із ними не був, як приходив Ісус. Інші ж учні сказали йому: «Ми бачили Господа!...» А він відказав їм: «Коли на руках Його знаку відцвяшного я не побачу, і пальця свого не вкладу до відцвяшної рани, і своєї руки не вкладу до боку Його, не ввірую!» За вісім же день знов удома були Його учні, а з ними й Хома. І, як замкнені двері були, прийшов Ісус, і став посередині та й проказав: «Мир вам!» Потім каже Хомі: «Простягни свого пальця сюди, та на руки Мої подивись. Простягни й свою руку, і вклади до боку Мого. І не будь ти невіруючий, але віруючий!» А Хома відповів і сказав Йому: «Господь мій і Бог мій!» Промовляє до нього Ісус: «Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували!»  Багато ж і інших ознак учинив був Ісус у присутності учнів Своїх, що в книзі оцій не записані. Це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, – життя мали в Ім'я Його!(Євангеліє від Св. Івана 20:19-31). 

Христос воскрес! Воістину воскрес! 

Любі брати і сестри, Оз Ґіннес, письменник і християнський апологет, а ще нащадок уславленого ірландського пивовара, був написав: «Вірувати це бути «в одному розумі» щодо прийняття чогось, як істини, а не вірувати – це «бути в одному розумі» щодо відкидання того. Сумніватися ж – це хитатись між обома – віруванням і невірством одночасно і таким чином бути одночасно «в обох розумах». 

Це хитання дуже поширене серед незрілих християн. Воно необов’язково може проявлятись у запереченні воскресіння Христового. Сумніви в Богові – тобто одночасного нібито перебування і у вірі та в невірстві проявляються і тоді, коли ми піддаємо сумнівам важливість  Його святих Заповідей для нашого щоденного життя. З одного боку ми визнаємо і навіть публічно заявляємо, що ми – християни. А з іншого думаємо собі: «Ну, це напевно не зовсім гріх». 

Іншими словами, ми намагаємось заперечити для самих себе, що якась наша дія або дія якогось нашого ближнього, що порушує Божі Заповіді, не є гріхом, водночас ми стверджуємо, що Десять Заповідей дані Богом і порушувати їх не можна. Бо ж хіба може Бог гніватись, наприклад, на гріх сожительства, у якому живуть так багато українських чоловіків і жінок? Ну, так Шоста Божа Заповідь забороняє чинити перелюб. Але ж ці чоловіки і жінки нікому не завдають шкоди. Вони просто «люблять одне одного» і «сожительствують у любові». 

Це явне роздвоєння розуму або ж за висловом Оз Ґіннеса перебування у двох розумах, що є явною ознакою недовіри до Бога і сумніву у Його Законі, у Його святій волі, в Його Слові – у Писаннях. Сьогодні добра пора для того, аби розкаятись у всяких сумнівах до Божого Слова. Сьогодні – неділя, яка ще інколи називається неділя Хоми або Хомина неділя. Вона так названа на спомин про Апостола Хому – Апостола, який сумнівався у воскресінні Христа і на честь якого за українці людей, які заперечують очевидні речі, наділяють прізвиськом «Хома невіруючий». 

Перше Євангеліст нам нагадує про з’явлення Христа на Великдень. Це відбулося недільного вечора. Учні перебували в будинку за замкненими дверима. Після того, як юдеї добились розп’яття Христа, учні Христові природно боялись, що так само юдейський провід учинить із ними. Сам Господь Христос промовляв, несучи Свій хрест: «Коли таке роблять зеленому дереву, то що буде сухому?» (Лк. 23:31). 

І ось до них, сповнених страху, з’являється розп’ятий і воскреслий Спаситель! Христос воскрес! Ісус «став посередині, та й промовляє до них: «Мир вам!» Він стає не збоку, а посередині, аби всі добре Його бачили і чули. Двічі Господь промовляє слова «Мир вам!» бо Він справді дарує їм мир із Богом. Воскреслий Христос дарує мир з Богом вам і мені, любі брати і сестри. 

Цей мир Він здобув для нас на хресті Голгофи. Він знищив ворожнечу, яка відділяла нас від Бога – гріх. Він приніс Себе Самого у святу та досконалу жертву за нас і за гріхи цілого світу. Апостол Іван у своєму Соборному посланні втішає нас: «Кров Ісуса Христа, (Божого) Сина, очищує нас від усякого гріха» (1 Ів. 1:7). Воскреслий Ісус підтверджує Своїм Апостолам, що вони мають мир з Богом. 

Подібним чином Ісус підтверджує це й вам, любі брати і сестри, коли пастир під час літургії проголошує «Мир усім!» – мир усім віруючим, що зібрані довкола Слова і Христової Вечері. Але чи можуть пастирі, проповідники проголошувати таке чудове послання від Імені Христового. Не лише можуть, але й повинні це робити для Божих людей! 

Це доручення воскреслий Спаситель дає Своїм Апостолам, Своїй Святій Християнській Церкві. Він каже: «Прийміть Духа Святого! Кому гріхи простите, – простяться їм, а кому затримаєте, – то затримаються!» Господь дає Святого Духа. Святий Дух живе у Його учнях і у вас, любі віруючі християни. Дух Святий наповнює Христову Церкву і Дух Святий діє у Христовій Церкві. 

Діяльність Святого Духа у пастирях і проповідниках видно з того, чи вони проголошують смерть Христову і Христове воскресіння – чи вони проповідують Христа розп’ятого, Який помер на хресті Голгофи за всі наші гріхи та провини, і чи вони проповідують Христа воскреслого і те, що кожен, хто вірує в Христа розп’ятого і воскреслого, той виправданий від усіх своїх гріхів, має прощення, спасіння, воскресіння і вічне життя. 

І, звісно це видно з того, чи з радістю проголошується відпущення гріхів розкаяним грішникам. Господь дав це чудове доручення усій Своїй Церкві. Не лише Апостолові Петрові, а чи, скажімо, Іванові, але всім Апостолам, тобто усій Церкві, усім покликаним до служіння Слова і Таїнства. Не лише Петро, але й всі Апостоли, і всі слуги Христові мають цей славний привілей проголошувати відпущення гріхів розкаяним грішникам і грішницям. 

А всі, хто чує ці слова, звісно ж, не повинні сумніватись, що вони почули ці слова наче з уст Самого Христа, Який промовив їх через Своїх слуг. Адже саме Христос, розп’ятий і воскреслий Господь дає це славне доручення виконувати Своїй Церкві, Своїм Апостолам, Своїм служителям. Христос воскрес! Учні зраділи, побачивши Свого воскреслого Господа. 

Христос воскрес! Радіймо і ми, любі брати і сестри, щоразу, коли чуємо ці чудові слова про те, що наші гріхи відпущені, прощені, обмиті кров’ю Христовою. Бо тоді ми маємо мир з Богом, спасіння, воскресіння і вічне життя. Приймаймо ці слова у радості, але також приймаймо їх серйозно, не сумніваючись у Добрій Новині, яку ми чуємо знову і знову. Знову і знову радіймо нею. 

Але Церква має не лише доручення відпускати гріхи. Вона має доручення також затримувати гріхи. І якому нерозкаяному грішником будуть затримані Церквою його гріхи, то так само вони будуть затримані і на небесах. Небеса для такого непрощеного грішника закриті, і спасіння закрите, і вічне життя в Царстві Божому теж закрите. Не слід сумніватись у повному прощенні усіх гріхів, тим, кому гріхи їхні відпущені. І не слід сумніватись у тому, що немає прощення і вічного життя в того, кому гріхи затримані. 

Наше Євангеліє далі нам розповідає про того Апостола, який був відсутнім у час з’яви воскреслого Христа. Тим відсутнім був саме Хома. Це пізніше українці винайшли словосполучення «Хома невіруючий», але в Апостола Хоми було прізвисько «Близнюк». Можливо, він мав брата-близнюка і, сумніваючись у воскресінні Христа, думав був, що Дванадцятьом Великоднього вечора з’явився був якийсь двійник. Ми ж багато чуємо, наприклад, оповідей про двійника кривавого диктатора Путіна і не завжди віримо, що з’являється на публіці і говорить саме московський тиран, правда ж? 

Втім проблема Хоми – глибша. Він сумнівається у словах і свідченнях своїх братів. І то не лише в них. Він не довіряє Писанням. Адже Писання чітко свідчили про воскресіння Христа. Він не довіряє Христовим словам, адже й Сам Христос багато разів говорив про те, що в Єрусалимі Його уб’ють, але на третій день Він воскресне з мертвих. Христос воскрес!  Але Хома відмовляється в це вірити і каже: ««Коли на руках Його знаку відцвяшного я не побачу, і пальця свого не вкладу до відцвяшної рани, і своєї руки не вкладу до боку Його, не ввірую!» 

І ось настає друга неділя (відповідно до єврейського календаря) і цього разу учні Христові знову зібрані за замкненими дверима. І Хома теж цього разу є з ними. І знову розп’ятий і воскреслий Христос з’являється Своїм учням і знову вітає їх словами: «Мир вам!» І одразу звертається до Хоми: «Простягни свого пальця сюди, та на руки Мої подивись. Простягни й свою руку, і вклади до боку Мого». 

Іншими словами, ти сумніваєшся, що Я воскрес із мертвих? Пересвідчуйся особисто! Можеш вставити пальця у рани від римських цвяхів на Моїх руках, що були прибиті до Голгофського хреста. Мого бока прокололи римляни своїм списом. В ту рану увійде ціла твоя долоня. Встав свою руку в рану на боку і переконайся, що Я справді воскрес!» 

І найголовніший заклик лунає до Хоми: «І не будь ти невіруючий, але віруючий!» Не будь невіруючий, але віруючий! Ці слова звернуті не лише до Хоми, але й до всіх людей. Адже Господь хоче, щоб усі люди спаслися і прийшли до пізнання правди. А спасіння і вічне життя дається лише через віру в розп’ятого і воскреслого Христа. Де немає цієї віри, там немає спасіння. А де є лише ця спасенна віра – там є і спасіння, і воскресіння, і вічне життя. 

Хома не вставляє пальця у рани від римських цвяхів. Він не простягає свою руку до проколотого римським списом боку Христового. Натомість він промовляє до Христа: ««Господь мій і Бог мій!» Він визнає Христа і Господом, і Богом. У дальших словах Христа є докір для Хоми і всіх, хто сумнівається і підбадьорення для всіх віруючих: ««Тому ввірував ти, що побачив Мене? Блаженні, що не бачили й увірували!» 

Будьте блаженні, любі брати і сестри. Віруйте в Христа розп’ятого і воскреслого. Уповайте на Нього. Довіряйте кожному Його слову. Підходьте у такій вірі до Святої Вечері, в якій наш розп’ятий і воскреслий Спаситель причащає нас Своїми істинними тілом і кров’ю і хлібові та вині Святої Вечері, а з ними і в них дає нам прощення гріхів, спасіння і вічне життя. І завжди-завжди довіряймо Божому Слову. Адже «це ж написано, щоб ви ввірували, що Ісус є Христос, Божий Син, і щоб, віруючи, – життя мали в Ім'я Його!» Бо Христос воскрес! Воістину воскрес! Амінь.