СЛАВИМО БОГА ЧЕРЕЗ СВ. ВОЛОДИМИРА ВЕЛИКОГО
(Нарис
проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Звіщаю ж вам, браття, що Євангеліє, яке я благовістив, воно – не від людей. Бо я не прийняв, ні навчився її від людини, але відкриттям Ісуса Христа. Чули-бо ви про моє поступовання перше в юдействі, що Божу Церкву жорстоко я переслідував та руйнував її. І я перевищував в юдействі багатьох своїх ровесників роду мого, бувши запеклим прихильником моїх отцівських передань. Коли ж Бог, що вибрав мене від утроби матері моєї і покликав благодаттю Своєю, уподобав виявити мною Сина Свого, щоб благовістив я Його між поганами, – я не радився зараз із тілом та кров'ю, і не відправився в Єрусалим до апостолів, що переді мною були, а пішов я в Арабію, і знову вернувся в Дамаск. По трьох роках потому пішов я в Єрусалим побачити Кифу, і в нього пробув днів із п'ятнадцять. А іншого з апостолів я не бачив, крім Якова, брата Господнього. А що вам пишу, – ось кажу перед Богом, що я не обманюю! Потому пішов я до сирських та кілікійських країн. Церквам же Христовим в Юдеї я знаний не був особисто, тільки чули вони, що той, що колись переслідував їх, – благовістить тепер віру, що колись руйнував був її. І славили Бога вони через мене! (Галатів 1:11-23).
Благодать Господа Ісуса Христа зо всіма вами! Амінь (Фил. 4:23).
Любі брати і сестри, в Англії є фабрика, яка виробляє один з найкращих видів паперових бланків на світі. Одного дня чоловік, який відвідував фабрику спитався з чого виробляється такий чудесний папір. Йому показали величезну гору лахміття і сказали, що саме з того лахміття вийде папір неперевершеної якості. Відвідувач фабрики не міг повірити, що найкращий папір на світі виробляють із лахміття.
За декілька тижнів він отримав від тієї паперової фабрики пакунок з бланками чудесної якості і на них були витіснені його ініціали. А на найпершому бланку був ще й напис: «Ось так перетворюється брудне лахміття!» Так само, любі брати і сестри, буває і з життям окремих християн і навіть цілих народів. Господь Христос може перетворити будь-кого, огидного в своїх гріхах на нове і чудесне творіння.
Сьогодні ми чуємо, як про подібний приклад розповідає нам Апостол Павло. Він найперше хоче, аби ми знали, що його Євангеліє – не від людей. Він не лише має на увазі, що не люди уклали або винайшли Євангеліє. Євангеліє – Боже. Так само, як і Євангеліє, яке благовістили інші Апостоли, – не від людей. Євангеліє – від Бога. Євангеліє – від Господа Ісуса Христа. Це Євангеліє – Добра Новина про те, що Бог Син стався людиною і прожив на нашому місці святе життя. Він забрав усі наші гріхи на Себе і приніс Себе у повну і досконалу жертву за всі наші гріхи. І на третій день Він воскрес із мертвих, щоб кожен, хто вірує в Нього, мав вічне життя. Це Євангеліє Боже.
Так, ми маємо чотири Євангелія у наших Бібліях. Так вони записані чотирма Євангелістами: Матвієм, Марком, Лукою та Іваном. Але вони записані ними під натхненням Святого Духа, як про їх та інші частини Біблії навчає нас Апостол Петро: «Ви знаєте перше про те, що жодне пророцтво в Писанні від власного вияснення не залежить. Бо пророцтва ніколи не було з волі людської, а звіщали його святі Божі мужі, проваджені Духом Святим» (2 Петр. 1:20, 21).
А ще Сам Господь Христос навчав Своїх любих Апостолів, коли ходив упродовж трьох років разом із ними по цій землі. Але з ними не було Павла, тож Господь об’явив йому Євангеліє особисто. Він не навчався в семінарії як я і всі інші наші пастирі. Апостол Павло чітко каже, що не навчався від інших Апостолів, а отримав його безпосередньо від розп’ятого і воскреслого Господа Христа!
А тепер, замисліться на хвильку6 хто саме отримав Євангеліє прямим об’явлення від розп’ятого і воскреслого Сина Божого? Це не був той Апостол, якого ми вшановуємо разом із Апостолом Петром 29 червня. Об’явлення Євангелія безпосередньо від Сина Божого отримав чоловік, за яким тягнувся шлейф жахливої репутації переслідника Церкви!
Апостол Павло відверто говорить про своє минуле: «Чули-бо ви про моє поступовання перше в юдействі, що Божу Церкву жорстоко я переслідував та руйнував її. І я перевищував в юдействі багатьох своїх ровесників роду мого, бувши запеклим прихильником моїх отцівських передань». Читачі цього Послання Апостола чули про його минуле і то чули, очевидно, не від нього самого, а від інших людей.
Навернення такого відомого і жорсткого переслідника християн до Христа і християнства було справжнім чудом. Він не просто був тим, хто переслідував християн, він був відомим юдейським богословом. Він був одним із найкращих богословів юдейства та ревним прихильником отцівських передань – іншими словами, Павло весь був у отцях Старозаповітиої Церкви, любив талмуди і всі їхні повчання. Він просто не міг бути наверненим до Христа!
Але «для Бога нема неможливої жадної речі!» (Лк. 1:37). До Христа приводить Бог особисто! Так і Павла, як і кожного з вас, любі брати і сестри, Бог вибрав «від утроби матері… [його] і покликав благодаттю Своєю». І ось коли таке вибрання є і коли є такий поклик, а ми знаємо, що розп’ятий і воскреслий Спаситель особисто перестрів Павла на дорозі до Дамаска і навернув його. А яка була мета такого навернення? Щоб «благовістив я Його», – каже нам сьогодні Апостол, «між поганами».
Сталось щось неймовірне для людей, але цілком заплановане від Бога – навернення висококласного і поважного юдейського богослова, вчителя і діяча, відомого переслідника християн до Христа і до християнства. Відбувається величезна, радикальна зміна людини. Відбувається абсолютна трансформація особи Павла і його богослов’я, а отже його бачення Писання, його світогляду, його викладання і звісно, його способу життя і дій для поширення і збереження істинної віри.
Павло подорожує і в Арабію, і в Єрусалим, і в сирські, тобто сірійські країни і в кілікійські. І, звичайно, Павло є той Апостол, який приніс Євангеліє у Європу. Його листи – до римлян, тобто до церкви в Римі, а всі ми знаємо де Рим, є настільки глибоким посланням про виправдання самою вірою в Христа, що навіть якби, не доведи Господи, ми втратили доступ до повної Біблії, але мали би лише це послання, то ми мали би повний виклад християнського вчення.
А його два послання до коринтян, церкви у Греції, де Павло і докоряє тамтешнім віруючим і підбадьорює їх – повчальні і для нинішніх європейських церков і не лише європейських, але й по всьому світові. Лист до филип’ян – так само лист до церкви у Європі. Ці листи читались християнами, перечитувались і вивчались ними, бо за тими листами стояв Апостол, засновник їхніх церков, проповідник, добрий учитель і наставник, приятель і брат.
Через Євангеліє, яке ніс Апостол Павло, колишній переслідник Церкви, Господь творив і розбудовував Свою Церкву і в Азії, і в Європі. «Церквам же Христовим в Юдеї», – додає він, «я знаний не був особисто, тільки чули вони, що той, що колись переслідував їх, – благовістить тепер віру, що колись руйнував був її». Але для християн в Юдеї то було і чудо, і то була також неймовірна радість. Апостол Павло завершує наш сьогоднішній текст такими словами: «І славили Бога вони через мене!»
Цей текст було вибрано нашою Церквою на сьогоднішній день не випадково. Сьогодні ми згадуємо Св. Володимира Великого, нашого Великого Князя і просвітителя Русі-України. Чи було за що ганити Володимира, нашого Великого Князя до його навернення до Христа? Звісно ж було за що! Я донині пам’ятаю аргументацію однієї жінки, яка мене переконувала, що правитель, який мав шість жінок до того, як став християнським правителем, не має ніякого права називатись святим! Вона говорила, звісно, про Володимира до того, як він був увірував у Христа.
Після перемоги над ятвягами (західно-балтійськими племенами) 983 Р. Г. саме Володимир приносив жертви поганським богам і саме тоді був кинутий жеребок на двох людей варяга і його сина, які були християнами. Вбивство цих двох християн-варягів було здійснено саме за правління Володимира і через його бажання принести людські жертви на честь своєї перемоги. Тож чи міг Володимир бути святим? А чи міг Павло (Савл) бути святим? А чи можемо ми, любі брати і сестри, бути святими через наші гріхи?
Диявол нізащо не хоче, аби ми були святими. Натомість він хоче, щоб ми вірували в те, що святими ми ніколи не станемо. І диявол весь час над цим трудиться. За Павлом тягнувся шлейф жорсткоких переслідувань християн і богохульств на Христа. Здавалось, він ніколи не стане християнином. За Володимиром тягнувся свій жахливий шлейф його гріхів. Здавалось, що на Ользі, його славній бабусі, історія християнства в його роду закінчиться.
Але Бог навернув Павла. І Бог навернув Володимира, очільника Русі-України, і вельми талановитого воєначальника. І коли Володимир увірував у Христа, то так само як і Павло, він став радикально іншою людиною. Змінився його світогляд, змінився сам спосіб життя Володимира і його дій. Тепер він не хоче, аби християн приносили в жертву на його гірці. Тепер Володимир хоче, аби всі в Києві і в усій його рідній країні стали християнами, і щоб весь народ мав віру християнську, прощення гріхів, спасіння і вічне життя.
Тож він ініціює Хрищення Русі-України, яке відбулось тут, у нашому рідному місті- місті Св. Володимира Великого 1037 років тому. Св. Володимир зростав у пізнанні Христа і прагнув, аби усі наші предки і ми теж так само пізнавали Христа Спасителя. В Києві з’являється Десятинна церква, а по містах величезної Русі починають будуватись церкви, де проповідується Євангеліє.
Нашій українській освіті теж 1037 років. Бо саме в той рік наш Великий Князь, як пише «Повість Врем’яних літ» «…почав посилати забирать дітей у нарочитих мужів своїх і віддавати їх на навчання книжне. А матері плакали за чадами своїми, як за померлими, бо ще не були кріпкі у вірі». Це сьогодні майже всі матері хочуть, аби їхні діти здобули гарну освіту, початки якій в нашому рідному краї Господь Христос заклав через Свого вірного слугу, Св. Володимира Великого.
Св. Володимир Великий пильнує про допомогу знедоленим. Знедолені кияни могли приходити до княжого двору і брати там їжу. А якщо хтось не мав сили ходити, то Києвом для таких людей, як пише «Повість Врем’яних літ» розвозили на возі чимало «хліба, м’яса, риби, і різних овочів, і мед в бочках, а в других — квас». Він також відгукувався на повчання єпископів, які закликали Св. Володимира Великого чинити правосуддя у краї, а не занехаювати його.
Тож як віруючі юдеї славили Бога через Павла, ми так само славимо Бога через Володимира Великого. У гріхах своїх і Савл, і Володимир були наче лахміття. Але вони стали коштовним папером для Бога, на якому Господь написав Свої листи. Все це зробив з Павлом і з Володимиром Бог. Все це Він може зробити з будь-ким, хто як і ми, до віри в Христа, були наче лахміття, але стали дорогоцінними для Бога і Його улюбленими дітьми через Христа. Такими Бог робить усіх, кого кличе благодаттю Своєю, яка лунає в нашому краю повнокровно вже понад тисячу років. Хай лунає вона аж до повернення Христа у славі. Хай мрії нашого Великого Князя збуваються. Прийди, Господи Ісусе! Амінь.
Цареві ж віків – нетлінному, невидимому, єдиному, премудрому Богові, – честь і слава на віки вічні, амінь (1 Тим. 1:17).
Немає коментарів:
Дописати коментар