ВИКОНАВЦІ ЦАРСЬКОГО ЗАКОНУ
(Нарис
проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Яка користь, брати мої, коли хто говорить, що має віру, але діл не має? Чи може спасти його віра? Коли ж брат чи сестра будуть нагі, і позбавлені денного покорму, а хто-небудь із вас до них скаже: «Ідіть з миром, грійтесь та їжте», та не дасть їм потрібного тілу, – що ж то поможе? Так само й віра, коли діл не має, – мертва в собі! Але скаже хто-небудь: «Маєш ти віру, а я маю діла; покажи мені віру свою без діл твоїх, а я покажу тобі віру свою від діл моїх» (Якова 2:1-10, 14-18).
Або уявіть собі, що ви опинились на дні якоїсь ущелини і вам теж спустили довгий ланцюг, по якому ви маєте вибратись з ущелини та врятувати власне життя. Скільки ланок того ланцюга має зламатись, аби замість порятунку життя, ви знову полетіли би на дно ущелини? Сьогодні Апостол Яків каже нам: «Хто всього Закона виконує, а згрішить в одному, той винним у всьому стає…»
Сьогодні Апостол Яків, а через нього Господь Святий Дух застерігає нас проти гріха упередження, який може мати і людина, і навіть ціла церква. Апостол починає зі слів: «Брати мої, не зважаючи на обличчя, майте віру в нашого Господа слави, Ісуса Христа». Не випадково він називає нашого Спасителя Ісуса Христа Господом слави. Він називає Ісуса Христа Господом слави, бо правдива слава є лише в Христі.
Диявол і світ цю славу Христову
намагаються з усіх сил затьмарити. Вони роблять усе, аби про Христа люди чули
якомога менше, а чули лише про тих, хто має владу і багатство, хто має гроші,
золото і маєтки, вплив у цьому грішному світі – вони - переконує нас диявол і його слуги – повинні
перебувати в центрі уваги інших людей і викликати в них захоплення і
благоговіння.
Але з Христом не так. Наш Господь Христос теж був помер на хресті Голгофи. Але й на хресті Він був Господом слави, хоча й слава Його була прикрита неславою наших гріхів, які Він поніс на хрест. І ту нашу неславу – наші гріхи та провини Він обмив Своєю святою і невинною кров’ю. І Себе, Господа слави, Він приніс у повну і досконалу жертву за всю нашу неславу – за всі наші гріхи і провини, і помер за всіх нас, здобувши таким чином для нас прощення гріхів.
Проте Ісус Христос не залишився мертвим, як усі інші люди. Він – не просто людина. Він – вічний Бог, зодягнутий людське тіло. На третій день Ісус Христос воскрес із мертвих, продемонструвавши, що Він і лише Він був, є і завжди буде Господь слави! І кожен, хто вірує в Христа, має прощення гріхів, спасіння і вічне життя в Христовому Царстві слави!
Вся ж слава цього світу – звичайна марнота. Однак ця марнота доволі сильно апелює до нашої грішної плоті. Апостол Яків застерігає, аби ми не спокушувались блиском і славою цього світу і каже нам: «коли до вашого зібрання ввійде чоловік із золотим перснем, у шаті блискучій, увійде й бідар у вбогім вбранні, і ви поглянете на того, хто в шаті блискучій, і скажете йому: «Ти сідай вигідно отут», а бідареві прокажете: «Ти стань там, чи сідай собі тут на підніжку моїм», то чи не стало між вами поділення, і не стали ви злодумними суддями?»
Цей вислів «злодумні судді» означає людей, які роблять судження злим розумом або радше – злою логікою. Апостол Павло каже про істинних віруючих: «Ми маємо розум Христів!» (1 Кор. 2:16). А це означає, що ми думаємо не як Юда, який готовий за 30 срібняків продати навіть Господа Бога. Ми думаємо, як Христос.
І Апостол Яків дуже чітко заявляє, що християнин, який схиляється перед багатими і готовий заради них поступитись рівністю усіх перед Богом – у Божій Церкві, впадає у гріх і починає діяти, як невіруюча людина, шукаючи собі визнання у багатих світу цього, принижуючи водночас бідних. Такого християнина аж донині вражає блиск золота і захоплює дорогий одяг. Такий християнин забувається, що він – співспадкоємець Царства Христового і він, як і всі люди без винятку: і багаті, і бідні, викуплені від гріха дуже дорогою ціною – невинною і святою кров’ю Господа слави!
В церкві не може бути преференцій багатим. В церкві не може бути зневаги до бідних. В Божому домі всі рівні. В очах Божих не грає ролі скільки на тобі золота або в яких бутіках ти купуєш одяг. Бог не дивиться ані на обличчя, ані на одежу. Бог дивиться на серце – чи є в ньому віра в Його Сина Однородженого, Якого Він послав, аби кожен, хто вірує мав вічне життя і сам був, через віру в Христа, дитям Божим і належав до священства царського.
«Послухайте, мої брати любі», – кличе Св. Яків, «чи ж не вибрав Бог бідарів цього світу за багатих вірою й за спадкоємців Царства, яке обіцяв Він тим, хто любить Його?» Для спасіння багатство ролі не грає. Спасуться ті, у вічне життя в Царстві Божому увійдуть ті, хто любить Бога, хто вірує в Христа. А переважна більшість таких людей – бідні.
Та й хто ті багаті, яким так прагнуть догодити деякі пастирі і старійшини? Що це за багаті такі були в час служіння Апостола Якова? Він нагадує: «Хіба не багачі переслідують вас, хіба не вони тягнуть вас на суди? Хіба не вони зневажають те добре ім'я, що ви ним називаєтесь?» Владу в Юдеї мали садукеї. Владу в Юдеї і відповідно, багатство, часто мали саме ті люди, які ненавиділи Христа. Тож Апостол і каже, що вони зневажають Ім’я, яким вони називаються. Називаються вони християнами. А ці багаті зневажають Ім’я Христа.
Та й яким чином вони стали багатими? Вони зуміли розбагатіти і утримувати своє багатство, переслідуючи християн, відбираючи від християн можливість заможного життя відбиранням від них майна, коштів через судові позови і через інші маніпуляції, які дозволяли буквально, грабувати бідних віруючих. Тож яким глупством навіть з мирського погляду є запрошувати таких переслідників і грабіжників займати перші місця на Службі Божій, навіть якщо такі багаті все-таки з цікавості чи якоїсь іншої причини зайдуть до церкви!
Коли-хто готовий ради них принизити свого брата чи сестру, то такий, каже Апостол Яків, порушує Царського Закона. А що це за Закон? Це Царський Закон, бо він – Закон понад усіма законами. Про цей Закон говорить Апостол Павло, кажучи: «Бо ввесь Закон в однім слові міститься: Люби свого ближнього, як самого себе!» (Гал. 5:14). Так само і Яків каже нам сьогодні: «Коли ви Закона Царського виконуєте, за Писанням: «Люби свого ближнього, як самого себе», то ви робите добре. Коли ж дивитеся на обличчя, то чините гріх, бо Закон удоводнює, що ви винуватці. Бо хто всього Закона виконує, а згрішить в одному, той винним у всьому стає…»
Якщо ми виявимо упередження з огляду на багатство або ще якийсь статус людини, то ми тоді порушимо весь Закон. І це буде наче ламання ланки на якірному ланцюгу так що нас понесе ніби то невидима течія далі в океан ще більших гріхів або це буде наче ламання рятівного ланцюга за допомогою якого ми вибираємось із смертельно-небезпечної прірви. Достатньо порушити одну заповідь із Закону, применшити якийсь гріх, як ми винні в порушенні цілого Закону. Ми – бідні та нещасні грішники.
Тоді ми можемо лише вже з іншим Апостолом – Павло вигукувати: «Нещасна я людина! Хто мене визволить від тіла цієї смерти?» І разом із ним сповнюватись вдячністю до Бога та казати: «Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого…» (Рим. 7:24, 25) Бо Христос виконав досконало весь Закон на нашому місці. Він забрав наші гріхи на Себе, а через в Христа зараховується нам Христова праведність. Коли ми віруємо в Ісуса Христа, ми виконуємо Царський Закон.
Сьогодні ж Апостол Яків ще нагадує нам, що ця спасенна віра в Христа не буде безплідною. Бо є такі люди, які заявляють про те, що вони вірують в Христа і їм цілковито байдуже до їхніх ближніх. Вони помилково вважають, що такою вірою спасуться. До них приходить якийсь брат і сестра, що не мають одягу і не мають навіть ріски в роті, а вони таких нещасних людей «благословляють», відправляють з миром і кажуть їм: ««Ідіть з миром, грійтесь та їжте». Слова такої людини нічим не допоможуть.
Що ж – вони відмовляють у допомозі справді потребуючим, яким немає взагалі чого вдягнути і нічого з’їсти. Слова такої людини нічим не допоможуть. Так само не допоможе й віра без діл тому, хто думає, що в нього все добре і що він має вічне життя. «Так само й віра, коли діл не має», – каже Апостол нам сьогодні, «мертва в собі!».
Ми отримуємо прощення гріхів, спасіння і вічне життя не ділами, а лише вірою. Проте ця віра має бути спасенна, істинна, правдива, жива. А спасенна, жива віра обов’язково буде мати діла. Жива віра буде рясніти ділами любові до своїх ближніх. Жива віра буде діяти, коли бачитиме біду свого ближнього, а не мовчки споглядатиме за стражданнями своїх братів і сестер.
Трохи далі Апостол фактично каже, що віра без діл – демонічна. А жива віра – віра, яка горнеться до Христа і зодягає нас у Христову праведність і святість, обов’язково несе нам і Його любов, яка виливається через нас на наших ближніх. Заради Христа. Амінь.
Господь стерегтиме тебе від усякого зла, стерегтиме Він душу
твою, Господь стерегтиме твій вихід та вхід відтепер аж навіки! (Пс. 121:7, 8).
Амінь.
Немає коментарів:
Дописати коментар