вівторок, 13 жовтня 2009 р.

ПАНУЙ НАД ГРІХОМ


"Тебе не буде засуджено через те, що ти відчуваєш імпульс до гріха.  Якщо гріх спокушує тебе, то пануй над ним вірою і не дозволяй, щоб він панував над тобою, бо інакше ти загинеш".  Подібним чином Павло також наказує, аби вчинки плоті умертвлялися духом (Рим.8:13).

Мартін Лютер - З лекцій на книгу Буття

понеділок, 12 жовтня 2009 р.

СИМБІОЗ ГНОСТИЦИЗМУ ТА РАЦІОНАЛІЗМУ - УАПЦ-К


Україною шириться нео-гностична єресь. Учителями цієї єресі з людського боку є вже колишні священики УАПЦ і УПЦ-КП, очільником яких виступає їхній Патріарх Мойсей.  Замаскована ця єресь у традиційний православний одяг і використовує багато-чого із сучасного православ'я.  Проте є і одна суттєва відмінність, яка може вказувати на її єдність, як із гностицизмом, так і з раціоналізмом. Вже на перший погляд у цьому єретичному рухові, який називає себе Українська Автокефальна Православна Церква - канонічна, можна помітити два елементи, які ставлять його за межами християнства: невірство у історичність Біблії - Слова Божого і заперечення Біблійного вчення про воскресіння тіла у час повернення Христа Спасителя та відповідне зневажання тілесного в людині, як творінні Божому. Неспинне ж величання їхнього лідера на офіційному сайті цієї єресі, ставить цей рух на тонку межу, за якою починається тоталітарний культ. 

Щодо таких фальшивих учителів і єретичних рухів, як УАПЦ-К, як і до інших "духовних" провідників, які перекручують Слово Боже, правдивими є і будуть слова Господа Святого Духа, промовлені через Св. Апостола Петра: "Будьте тверезі, пильнуйте! Ваш супротивник диявол ходить, ричучи, як лев, що шукає пожерти кого. Противтесь йому, тверді в вірі" (1 Петра 5:8, 9).  Горнімося до Христа і Його Євангелія і користуймося порадою Св. Апостола Павла: "Нарешті, мої брати, зміцняйтеся Господом та могутністю сили Його! Зодягніться в повну Божу зброю, щоб могли ви стати проти хитрощів диявольських. Бо ми не маємо боротьби проти крови та тіла, але проти початків, проти влади, проти світоправителів цієї темряви, проти піднебесних духів злоби.  Через це візьміть повну Божу зброю, щоб могли ви дати опір дня злого, і, все виконавши, витримати. Отже, стійте, підперезавши стегна свої правдою, і зодягнувшись у броню праведности,  і взувши ноги в готовість Євангелії миру. А найбільш над усе візьміть щита віри, яким зможете погасити всі огненні стріли лукавого.  Візьміть і шолома спасіння, і меча духовного, який є Слово Боже. Усякою молитвою й благанням кожного часу моліться духом, а для того пильнуйте з повною витривалістю та молитвою за всіх святих" (Еф. 6:10-18).

субота, 10 жовтня 2009 р.

ЗАВТРА


Завтра, як на те Божа ласка і воля, ми продовжимо розгляд нової теми, яку обрали для Біблійних уроків - Вчення. Ми обговоримо Боже значення слів, які використовуються у Писаннях. Служба Божа будуватиметься довкола притчі Господньої про робітників у винограднику, кожен з яких, незважаючи на час праці, отримав однакову заплату - динарій. Чому були обурені деякі робіники і що Господь має в цій притчі на увазі?  Відповідь на це запитання можна буде почути в проповіді.

Розклад на завтра:
9:30 - Катехізис для дорослих
10:00 - Біблійний урок
11:00 - Служба Божа і Недільна школа для дітей
12:45 - Катехізис для молоді

Парафія Воскресіння проводить служіння у приміщенні Інституту Математики, вул. Терещенківська, 3 (біля станції метро "Театральна").

пʼятниця, 9 жовтня 2009 р.

З ВІРИ, БО З БЛАГОДАТІ


Людина стає праведною в очах Божих самою вірою... Віра вимагається від нас не для того, щоб було хоча б якесь маленьке діло, яке ми можемо зробити, бо інакше не було би різниці між тими, що йдуть до пекла і тими, що йдуть на небеса.  Ні - праведність від віри, щоб вона могла бути з благодаті. Обидва твердження - ідентичні.  Коли я кажу: "Людина стає праведною у очах Божих вірою", то маю на увазі: "Вона стає праведною за благодаттю - Бог дає їй подарунок праведності". Від людини не вимагається нічого - їй сказано: "Простягни свою руку і май". Саме цим і є віра - простягання руки. Допустимо, що людина ніколи й не чула слова про віру, але коли їй промовили Євангеліє, вона зраділа, прийняла його і одержала з нього втіху - така людина буде мати правдиву, щиру віру, хоча й не чутиме про віру жодного слова.

К. Ф. В. Вальтер - Зі Скарбниці щоденної молитви

четвер, 8 жовтня 2009 р.

ШКОЛА "ДИЯКОНІЯ"


6 і 7 жовтня ц. р. відбулися чергові уроки в київській школі "Дияконія". Парафіяни, які готуються до дияконського служіння в Українській Лютеранській Церкві, досліджували тему "Євангелізація". Тему представляв Ректор Української Лютеранської Богословської Семінарії Святої Софії, професор Джон Вогт. Як завжди, уроки пройшли цікаво, зі жвавим обговоренням можливостей і способів єванеглізації, аби більше людей в Україні були спасенні вірою в Господа Ісуса Христа.

середа, 7 жовтня 2009 р.

ЗАСІДАННЯ БЮДЖЕТНОГО КОМІТЕТУ


6 жовтня в Києві відбулося засідання Бюджетного Комітету Української Лютеранської Церкви. Під головуванням диякона Василя Андрейчука представники трьох Єпархій УЛЦ обговорили принципи бюджетної політики Церкви на наступний рік, визначилися із пріоритетами фінансової підтримки служінь і установ УЛЦ.  Члени Бюджетного Комітету подякували Господу за підтримку Церкви у минулі роки і попросили Божого благословення на 2010 рік.  В роботі Бюджетного Комітету УЛЦ взяв участь Ректор Української Лютеранської Богословської Семінарії Святої Софії, Радник Синоду, професор Джон Воґт.

вівторок, 6 жовтня 2009 р.

БЕНЕДИКТ НУРСІЙСЬКИЙ ПРО СПІВ

Ми віруємо, що Бог присутній всюди і, що очі Господні бачать добрих і поганих на кожному місці (пор. Пр. 15:3). Віруймо в це непохитно, особливо, коли беремо участь [у службі Божій].  Завжди пам'ятаймо про те, що каже пророк: "Служіть Господеві зо страхом" (Пс. 2:11). І знову: "Співайте навчальний псалом" (Пс. 46:8).  І: "Перед ангелами співаю тобі" (Пс. 137:1).  Тому розважмо про те, як нам личить поводитися перед обличччям Бога та Його ангелів, а потім ставаймо співати, щоб розум наш перебував у гармонії з нашим голосом.

Зі Скарбниці щоденної молитви

понеділок, 5 жовтня 2009 р.

ХМАРА СВІДКІВ: СВЯТИЙ ПРОРОК ЙОНА

"Тож і ми, мавши навколо себе велику таку хмару свідків, скиньмо всякий тягар та гріх, що обплутує нас, та й біжім з терпеливістю до боротьби, яка перед нами" (Євреїв 12:1).

Сьогодні ми згадуємо святого пророка Йону, одного з багатьох Старозаповітних пророків. Йона, син Аміттая, народився в місці, яке розташоване приблизно за годину ходи від міста Назарету. Його пророцьке служіння зосереджувалося на проповідуванні покаяння у Ніневії, столиці поганської Ассирії (Йони 1:2).  Небажання Йони відповісти на Божий поклик і Боже наполягання на тому, щоб Його поклик було виконано, лежать в основі книги, яка носить ім'я Йони.  Хоча сам факт того, що риба проковтнула Йону і потім викинула його на берег - найбільш пам'ятна деталь його життя, йому відведено в книзі всього три вірші (Йони 1:17; 2:1, 10).  Упродовж цілої книги важливою темою є те, як Бог милосердно та зі співчуттям ставиться до грішників.  Триденна подорож Йони у череві рибини згадується Ісусом, як знак про Його смерть, поховання і воскресіння (Матвія 12:39-41).

Зі Скарбниці щоденної молитви

неділя, 4 жовтня 2009 р.

ПРОПОВІДЬ НА 17-У НЕДІЛЮ ПО П'ЯТИДЕСЯТНИЦІ



ЖИВЕМО І ВМИРАЄМО ДЛЯ ГОСПОДА


(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Один вирізнює день від дня, інший же про кожен день судить однаково. Нехай кожен за власною думкою тримається свого переконання. Хто вважає на день, для Господа вважає, а хто не вважає на день, для Господа не вважає. Хто їсть, для Господа їсть, бо дякує Богові. А хто не їсть, для Господа не їсть, і дякує Богові. Бо ніхто з нас не живе сам для себе, і не вмирає ніхто сам для себе. Бо коли живемо для Господа живемо, і коли вмираємо для Господа вмираємо. І чи живемо, чи вмираємо ми Господні! Бо Христос на те й умер, і ожив, щоб панувати і над мертвими, і над живими (Римлян 14:5-9).

Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Рим. 1:7). Амінь.

Дорогі брати і сестри, у Берлінській художній галереї колись було виставлено незакінчений твір Менцеля. Цей твір був присвячений розмові Фрідріха Великого зі своїми генералами. У самому центрі незакінченої картини було порожнє місце, в якому вугільним олівцем художник зазначив свій намір. Він намалював усіх генералів, а вже короля залишив наостанок.

Так буває часто і в нашому житті. Ми уважно розташовуємо всіх генералів, а Царя (з великої букви) залишаємо наостанок, з надією, яка щодня слабне, що кінець-кінцем Царя ми розташуємо таки в центрі. Бідний Менцель помер, так і не закінчивши картини. Це саме загрожує і нам.
Питання, що саме ставити у центр нашого життя постає перед нами щодня, не покидаючи нас ні на мить. Ми – грішні людські істоти, а отже наші пріоритети часто змішуються і замість того, аби увагу звертати на Господа Бога, вони переміщуються на Його твориво.

Хтось звертає увагу на те, яке в цей день свято і на те, що можна робити, а чого робити не можна. Я виростав у селі і пам’ятаю, що селяни могли говорити про людину, яка в неділю наважилася би пришити відірваний ґудзик до сорочки. В їхніх очах то був би гріх. Бо для них неділя означала насамперед відсутність роботи взагалі.

Їжа – ще одне твориво Боже, на яке звертає надто пильну увагу цей грішний світ. Пройде ще трохи часу і почнеться ще один піст. Телерадіоефіри, газетні та журнальні сторінки наповняться рекомендаціями щодо їжі у час посту, різними рецептами та ідеями про те, якому очищенню такий піст допомагає. Ресторанні меню будуть рекламувати пісні страви у надії привабити до себе клієнтів, а той до кого приходитимуть гості, які таку пильну увагу звертають на їжу, сушитиме собі голову над тим, як таких гостів нагодувати, бо для них з’їсти щось не те, що написано у підручниках їхніх церков, прирівнюється до гріха. Їжа стає у центрі життя такої людини, її караючим або милосердним божеством.

«Дослідіть-но Писання», - каже нам Господь, коли ми, як грішні істоти поміщаємо свята, їжу або щось подібне у центр свого життя. Сьогодні Господь Святий Дух з Писань, через апостола Павла навчає нас: «Один вирізнює день від дня, інший же про кожен день судить однаково. Нехай кожен за власною думкою тримається свого переконання. Хто вважає на день, для Господа вважає, а хто не вважає на день, для Господа не вважає. Хто їсть, для Господа їсть, бо дякує Богові. А хто не їсть, для Господа не їсть, і дякує Богові».

Господь дав нам християнську свободу. Апостол в Посланні до галатів (5:1) каже: «Христос для волі нас визволив. Тож стійте в ній та не піддавайтеся знову в ярмо рабства!» Важливі не дні, не їжа, не одяг. Тут вам дана Христом свобода – свобода, що їсти і пити, у що вдягатися і як проживати кожен день. Важливим є те, що або хто перебуває у центрі нашого життя.

Але чи задумуємося ми часто у центрі чийого життя перебуваємо ми? Хто про нас думає день і ніч? Хто про нас постійно піклується? Хто про нас невпинно дбає і думає про наше добро? Це, звісно, - не уряд, не якісь політичні сили, і навіть не батько з матір’ю. В одному з наших гімнів є такі чудові слова: «Може завжди нас лишити й зрадить всякий чоловік: батько, мати, жінка й діти – Тільки Він не зрадить ввік». Цей Він – наш Бог.

Не Він наших прабатьків зрадив у Едемському саду. Це вони зрадили Його, правдивого Бога, Який для них створив увесь всесвіт, і наповнив його усім необхідним для їхнього і нашого життя. Донині все людство перебуває у центрі Його уваги, Його життя і піклування. Ми настільки серцевинні для Нього, всемогутнього, милосердного і люблячого Бога, що Він задля того, аби визволити нас від лютого поневолення дияволом, гріхом і смертю «дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16).

Вічний Божий Син стався людиною, щоб прожити досконале життя на нашому місці і для нас. Там, де Адам і Єва піддалися спокусі диявола – Він вистояв. Там, де ми впали би у гріх – Він, правдивий Бог і правдива людина, здобув над спокусою перемогу.

Там, де ми порушили би святий Закон Божий, Він виконав Божі Заповіді бездоганно, не просто не порушуючи їх, але люблячи Бога і ближніх Своїх повною любов’ю, про яку Апостол Павло пише в 1 Коринтян (13:4-8): «Любов довготерпить, любов милосердствує, не заздрить, любов не величається, не надимається, не поводиться нечемно, не шукає тільки свого, не рветься до гніву, не думає лихого, не радіє з неправди, але тішиться правдою, усе зносить, вірить у все, сподівається всього, усе терпить! Ніколи любов не перестає».

З цієї віковічної до нас любові і маючи на у серцевині Свого земного перебування, Ісус Христос, Божий Син, не лише прожив досконале для нас життя, але й помер для нас на Голгофському хресті. «Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере» - такими словами оголосив Іван Христитель початок Христового служіння для нас. «Звершилось» - таким словом закінчив Ісус Назарянин, Божий Син, час Свого земного служіння у стані пониження, помираючи за нас і для нас.

На хресті Він помер за ваші всі гріхи: колишні, теперішні і майбутні. Він зробив це для вас, аби вони більше не тяжіли на вами. В Ім’я Христа розп’ятого з вас усі гріхи знято. В Ім’я Сина Божого, Який за вас помер на хресті, ви – прощені. Святий Дух через Апостола Івана для нашого щоденного підбадьорення пише: «Кров Ісуса Христа, Його Сина, очищує нас від усякого гріха» (1 Ів. 1:7). Христос «що був виданий за наші гріхи… воскрес для виправдання нашого» (Рим. 4:25).

Наші гріхи змито Христовою кров’ю на Голгофському хресті. Христовою жертвою за наші гріхи на ніщо перетворені звинувачення диявола. І смерть наша подолана смертю Свтяого Ізраїлевого, вічного Сина Божого за нас і для нас. Натомість ви тепер одягнені у Христову святість. Ви носите шати Христової святості і Бог у вас бачить Своїх любих дітей, «вибраний рід, священство царське, народ святий, люд власности Божої» (1 Петр. 2:9). А прощення означає, що тепер смерть не має над вами влади і ви будете жити вічно. Виправдання означає, що вам, як Божим дітям належить чудесна спадщина – Царство Боже і вас Бог воскресить до вічного життя у Його прекрасному і святому Царстві повіки віків.

Все це Господь зробив для нас. «Бо Христос на те й умер, і ожив, щоб панувати і над мертвими, і над живими». Він жив для нас, а ми тепер живемо для Нього. Апостол Павло так висловлює цей наш теперішній стан і теперішню позицію прощених і виправданих дітей Божих: «Бо ніхто з нас не живе сам для себе, і не вмирає ніхто сам для себе. Бо коли живемо для Господа живемо, і коли вмираємо для Господа вмираємо». Христос нас викупив для Себе, як написано: «Хіба ви не знаєте, що ваше тіло то храм Духа Святого, що живе Він у вас, якого від Бога ви маєте, і ви не свої? Бо дорого куплені ви. Отож прославляйте Бога в тілі своєму та в дусі своєму, що Божі вони» (1 Кор. 6:19, 20).

Ми належимо Христові, отже і живемо для Нього. Ми - не господарі свого життя. Натомість Ісус Христос – наш пан і господар нашого життя. Саме це має на увазі і його титул, яким ми до Нього звертаємося – Господь. А це означає, що наші слова і діла спрямовані на прославлення нашого Пана, нашого Володаря, нашого Господа. Святий Дух привів нас до відречення від нашого колишнього життя, засліпленого плоттю і її пожаданнями.

Звісно можна поводитися так, як художник Менцель і до останньої миті відкладати найголовніше і мати незавершене полотно про Фрідріха Великого. Але хай не буде так і з нами. Тепер ми щоранку і щовечора, кожну мить свого життя передаємо Христові, радісно слухаємося Його волю і прагнемо коритися кожному Його слову, яке ми чуємо із Писання. Ролі не грають ніякі умовності, як-от: пожива, питво, традиції і звичаї. Роль грає те, чи у центрі нашого життя перебуває воскреслий Спаситель, Який жив і помер для нас і Який каже: «Де двоє чи троє в Ім'я Моє зібрані, там Я – серед них» (Мт. 18:20).

Коли у центрі нашого життя Христос, то все інше – дрібниці, які обов’язково вирішаться або просто зникнуть, бо все, що ми будемо казати, або робити, буде спрямоване на Його славу (1 Кор. 10:31), а отже і на те, щоб Його Ім’я святилося посеред нас. Ми святимо Його Ім’я, пеленаючи дітей і розробляючи програмне забезпечення. Ми святимо Його Ім’я, навчаючи у школі і варячи борщ на кухні, аби нагодувати сім’ю чи гостів. Ми живемо для Христа, лікуючи людей чи чесно торгуючи, або виготовляючи якісні товари, чи керуючи авто, чи підмітаючи вулиці нашого міста, аби в ньому було затишно та чисто, чи вирощуючи овочі, аби ними прогодувати родину або продати іншим людям, щоб вони мали якісну і добру їжу. Ми живемо для Христа і приємно відпочиваючи та відновлюючи свої сили для дальшого служіння нашим ближнім.

З вірою у Христа, ми живемо для нашого Господа. Таке життя для Господа – світло, про яке Він каже: «Отак ваше світло нехай світить перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла, та прославляли Отця вашого, що на небі» (Мт. 5:16).

Власне, що би не робили, ми – у центрі Христового життя, Він і далі живить нашу віру Своїм Словом, зміцнює нас Своїми правдивими та святими тілом і кров’ю у Святій Вечері, щоб ми набиралися сил у Нього, Джерела Життя і жили для Нього, з Ним і в Ньому. Де б ми не були, що б ми не робили, каже Господь Святий Дух – ми Господні, ми належимо Христові повністю!

Так само ми й помираємо для Христа. Наша смерть насправді не перебуває в наших руках. Бог знає час і місце, коли вона має настати. Власне так буває з кожною людиною. Але через те, що Христос помер для нас, то й ми помираємо для Нього. А це означає, що для нас смерть – перехід з цього життя у життя вічне. Це означає, що наша смерть – це завершення передавання нашого тіла і душі в руки розп’ятого і воскреслого Господа, люблячого Христа. Це означає, що нам нічого боятися смерті, бо «чи живемо, чи вмираємо ми Господні». Це означає, що ми в Його обіймах чекаємо «воскресіння мертвих і життя будучого віку», яке скоро настане у час повернення Христа у славі. Прийди, Господи Ісусе. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).

Фото: Лікар педіатричного відділу "Медичної клініки на колесах" (Благодійний фонд "Дар життя") оглядає дитину.

пʼятниця, 2 жовтня 2009 р.

СПРАВЖНІ БОГОСЛОВИ ЧИТАЮТЬ МАРКВОРТА

Усі справжні богослови, як ті, яких ви бачите на фото, читають книгу професора Курта       Маркворта "ЦЕРКВА та її спільнота, служіння і управління". Поки що її ще можна замовити!


четвер, 1 жовтня 2009 р.

ВІЗИТ БРАТІВ ІЗ ЄВАНГЕЛЬСЬКОГО ЛЮТЕРАНСЬКОГО СИНОДУ


З 22 по 30 вересня Українську Лютеранську Церкву відвідувала офіційна делегація Євангельського Лютеранського Синоду (ЄЛС, англ. ELS) зі Сполучених Штатів Америки. Очолював делегацію Президент Віросповідної Євангельської Лютеранської Конференції (англ. CELC), адміністратор Всесвітньої Місійної Ради ЄЛС, Превелебний Стівен Пітерсен, а супроводжували його Превелебний Пол Фріз і брат Кітс Відергофт. У супроводі Єпископа УЛЦ, брати з ЄЛС відвідали всі три Єпархії нашої Церкви, взяли участь у Пастирських Конференціях у містах Тернополі, Миколаєві та Києві і в засіданні Синоду Української Лютеранської Церкви в місті Києві. 27 вересня, на свято Хреста Господнього, пастирі Пітерсен і Фріз проповідували в київських парафіях Воскресіння і Різдва Христового."Оце яке добре та гарне яке, щоб жити братам однокупно!" -  написано в Псалмі 132. Хай Господь і далі благословляє спільноту, яка будується на чистому Євангелії і вірності Христові!


Коротка довідка: Євангельський Лютеранський Синод - віросповідна лютеранська церква, заснована в США вихідцями зі Скандинавії, член Віросповідної Євангельської Лютеранської Конференції, до складу якої входить і Українська Лютеранська Церква.  Саме клір Євангельського Лютеранського Синоду взяв найактивнішу участь у відродженні УЛЦ після падіння комунізму.

неділя, 27 вересня 2009 р.

ДЕНЬ СВЯТОГО ХРЕСТА ГОСПОДНЬОГО


Сьогодні в нас - одне із найперших свят, яке Церква почала святкувати щорічно і робить це далі. День Святого Хреста Господнього традиційно служить нагадуванням про віднайдення 27 вересня 320 року хреста, на якому був розп'ятий Ісус. Цей хрест було віднайдено Оленою, матір'ю римського Імператора Костянтина Великого.  У зв'язку із освяченням базиліки на місці розп'яття Ісуса і Його воскресіння, Костянтин 335 року видав наказ про святкування цього дня.  Благочестива християнка Олена, допомогла визначити і провести дослідження  багатьох Біблійних місць, пов'язаних із життям, служінням, смертю і воскресінням Ісуса. День Святого Хреста Господнього залишився популярним і в східному , і в західному християнстві.  Чимало лютеранських парафій називаються парафіями Святого Хреста.

Зі Скарбниці щоденної молитви

понеділок, 21 вересня 2009 р.

ЄФРЕМ СИРІН ПРО ХРИЩЕННЯ


"Прийдіть, мої браття і зодягніться Духом Святим із вод Хрищення; поєднайтеся з ангелами, які служать Божеству!  Бо Він - огонь, Який запечатує отару Свою трискладовим Йменням Своїм і проганяє лукавого.

Коли Іван вигукнув, промовивши: "Ось - Агнець Божий", то він показав язичникам, що й  вони - Авраамові діти. Він засвідчив, що наш Спаситель христитиме вогнем і Духом. 

Вогонь і дух, брати мої - у Хрищенні правди. Бо Хрищення - більше, ніж невелика Йордан ріка, бо в потоках води й оливи змиваються лиходійства людей. Єлисей семикратним обмиттям очистив Нааманову проказу; у Хрищенні ж очищуються таємні лиходійства душі.

Мойсей христив людей посеред моря, але не зміг він очистити їхні забруднені серця. [Ісус] священик, як Мойсей, очищує забруднення душі і оливою помазання намащує вас, щоб ви були спадкоємцями Царства...

Єфрем Сирін (Зі Скарбниці щоденної молитви)

неділя, 20 вересня 2009 р.

ПРОПОВІДЬ НА 15-У НЕДІЛЮ ПО-П'ЯТИДЕСЯТНИЦІ


З ХРЕСТОМ – З ІСУСОМ

(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Із того часу Ісус став виказувати Своїм учням, що Він мусить іти до Єрусалиму, і постраждати багато від старших, і первосвящеників, і книжників, і вбитому бути, і воскреснути третього дня.

І, набік відвівши Його, Петро став Йому докоряти й казати: «Змилуйся, Господи, такого Тобі хай не буде!»


А Він обернувся й промовив Петрові: «Відступися від Мене, сатано, ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське!» Промовив тоді Ісус учням Своїм: «Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й іде вслід за Мною. Бо хто хоче спасти свою душу, той погубить її, хто ж за Мене свою душу погубить, той знайде її. Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?» (Матвія 16:21-26).

Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Рим. 1:7). Амінь.

Дорогі брати і сестри, в руїнах Помпеї було знайдено скам’яніле тіло жінки. Вона закам’яніла, намагаючись зібрати свої ювелірні прикраси, замість того, щоб утікати із приреченого міста, на яке вивергався вулкан Везувій. Бідна жінка втратила і свої прикраси і своє життя. Так само і сьогодні чимало людей намагаються мати, як скарби світу, так і скарби небесні. На жаль, вкінці вони втратять і те, і інше. У тих, що намагаються балансувати між Божим і людським результат буде такий, як і в жінки з Помпеїв – вони втратять усе.

Сьогоднішній текст із Євангелія від святого Матвія – дуже яскрава ілюстрація того, що може статися навіть із найбільш відданими Христові людьми. Нещодавно Петро, у відповідь на запитання Ісуса: «Ви за кого Мене маєте?», красномовно засвідчив: «Ти – Христос, Син Бога Живого!» Петро від імені усіх апостолів заявляє, що Христос – правдива людина і правдивий Бог, святий і досконалий Спаситель людства.

Петро перебуває біля Христа. Петро слухає Христа. Петро вірить Його слову і хоче іти за Божим Словом. Тому Петро робить таке сповідання віри. І про джерело цього сповідання віри Господь Христос каже Петрові і всім нам, коли ми сповідуємо наші Символи віри: «Блаженний ти, Симоне, сину Йонин, бо не тіло і кров тобі оце виявили, але Мій Небесний Отець» (Мт. 16:15, 18). Блаженні – ви, дорогі брати і сестри, коли ви визнаєте Христа правдивою, безгрішною людиною і живим, вічним і святим Богом, бо це визнання дано вам від Отця Небесного через Його Святого Духа, бо «віра від слухання, а слухання через Слово Христове» (Рим. 17:10).

Але життя триває далі. Господь має чіткий план спасіння людства, тобто нашого спасіння, і Господь далі розкриває Своїм учням цей план, Він розповідає їм про мету Свого воплочення і ціну нашого спасіння і переходить до подробиць. «Із того часу Ісус став виказувати Своїм учням, що Він мусить іти до Єрусалиму, і постраждати багато від старших, і первосвящеників, і книжників, і вбитому бути, і воскреснути третього дня».

Дорога до нашого спасіння лежить винятково через зраду народом Свого божественного Царя, через розп’яття Його на Голгофі, куди Він забере усі гріхи та провини людства, через Його смерть, де Він – праведний помер за нас, грішних і нечестивих. І ця дорога завершується Його світлим, славетним воскресінням на третій день. Іншої дороги немає. Немає іншого Спасителя. Є тільки одне спасіння – із Христом розп’ятим на Голгофі, із Христом воскреслим на третій день по Його хресній смерті.

Але що відбувається із Петром? Такий план не вписується у його бачення ні майбутнього Христа, ані його особистого майбутнього. Навіщо страждати? Хіба не краще жити без страждань, без болю? Хіба не ліпше насолоджуватися товариством друзів, аніж переживати ганьбу та жахливі муки? Божий план – це добре, але хіба не можна якось так зробити, щоб було добре всім? Невже не можна знайти якогось компромісу між Богом і світом?

Петро намагається діяти, як друг, тобто як справжній друг Христа. Може іншим апостолам байдуже. Але він не такий. Він зараз застереже Ісуса від такої надто твердої позиції, що заради виконання Божої волі, заради вірності Божому Слову варто йти на смерть. «І, набік відвівши Його, Петро став Йому докоряти й казати: «Змилуйся, Господи, такого Тобі хай не буде!» Петро бачить страждання, знущання і хрест – жахливу римську страту. Петро бачить смерть Христа. Але він не бачить Христового воскресіння.

Як часто ми так само дивимося на страждання, переслідування, зневаги, якими нас покриває невіруючий світ. І навіщо воно мені? Через що маю мучитися, а не насолоджуватися нормальним життям, яке ведуть мільйони інших людей? Хіба не може Бог одним словом раптово змінити весь світ? Хіба в Нього немає достатньо влади, аби дати політичну незалежність Ізраїлеві та добробут усім своїм людям? Хіба Він не всемогутній? Наші думки можуть закипати, як і Петрові думки, коли він почав докоряти Христові. І як добре, що Спаситель діє щодо нас так само, як Він діє щодо Петра.

Господь Христос не дає Петрові закінчити його палку «дружню» промову. У Псалмах (138:1-4) написано: «Господи, випробував Ти мене та й пізнав, Ти знаєш сидіння моє та вставання моє, думку мою розумієш здалека. Дорогу мою та лежання моє виміряєш, і Ти всі путі мої знаєш, бо ще слова нема на моїм язиці, а вже, Господи, знаєш те все!»

Господь знає думку Петра, знає усе, що має з’явитися на язиці цього апостола за кілька митей і не церемониться. Він обертається і промовляє Петрові: «Відступися від Мене, сатано, ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське!» Сам того не бажаючи, Петро став спецагентом диявола. Ви, певно, чули про таке прислів’я: «Добрими намірами вистелена дорога до пекла». Як і Петро у час цієї спокуси для Христа, ми можемо мати найкращі наміри для наших рідних, друзів або колег. Але якщо ми будемо думати не про Боже, тобто не про те, як про це говорить Бог у Своєму Слові, через нас може так само давати поради сатана. І ті поради, на жаль, вестимуть до пекла.

Коли ми будемо закривати очі на гріх, або коли ми будемо докоряти за гріх не в любові, то це буде так, наче ми будемо стояти поряд із жінкою у Помпеях, на яку спадає вулканічний попел і до якої мчить лава, а ми будемо говорити: «Нічого страшного! Не поспішай! Спочатку візьми свої всі коштовності, а життя ти ще врятувати зумієш». Але ось розпалена лава і ніякі коштовності вже не потрібні, бо тіло облито розпаленою породою і настає кінець життя з коштовностями в руках.

Як добре,що Господь Петрові каже: ««Відступися від Мене, сатано, ти спокуса Мені, бо думаєш не про Боже, а про людське!» Як добре, що Господь ніколи не змінює ні Своїх думок, ні Своїх обітниць, ні Своїх намірів. Як добре, що наш Господь нас любить і відкидає ще одну спокусу сатани, і заради нашого спасіння іде на Голгофу, бо  лише там можна знищити нашу головну проблему - гріх і зробити це може лише Він. Лише так і лише там можна умиротворити Бога. Це зробить Його вічний Син, Який стався одним із нас, але без гріха.

Він ще буде молитися до Отця Небесного в Гетсиманії: «Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене...» Але Він додаватиме: «Та проте, не як Я хочу, а як Ти...» (Мт. 26:39). Бо Він робить те, що хоче Бог. Ісус зробив те, що потрібно для нашого спасіння. Не залишилося незробленим жодного кроку, не залишилися несказаним жодного слова, не було не відчуто жодної муки за наші гріхи. Чаша Божого гніву за мої і ваші гріхи, за гріхи цілого людства була випита до кінця. Наші гріхи прощено. Спасіння і вічне життя для нас здобуто. І це підтвердив вигук Спасителя на хресті: «Звершилось!»

Цього вигуку не чув у ту мить розкаяний Петро, який оплакував свою зраду і був зворушений благодатним прощенням Спасителя. Цього вигуку не чули багато інших учнів, які розбіглися наляканим хрестом Голгофи. Цей вигук почув Іван, який теж був утікав у час арешту Спасителя, у страхові перед муками, які могли випасти на Іванову долю. Гріх людства міг узяти на Себе лише Христос. І Він це зробив. Досконалу і повну плату за наші гріхи міг зробити тільки Бог. І Він її приніс. Подолати смерть і гріб міг тільки Той, Кого тримати смерть не могла. І Христос Ісус це зробив. Він подолав назавжди наші гріхи, нашу смерть і диявола, який – наш ворог.

І як добре, що сьогодні на  історію про цю розмову Господа з Петром, ми можемо дивитися у світлі Євангелія – оповіді – Добрій Новині про наше звершене викуплення, про звершене Христом наше спасіння! Бо ці слова, які Він далі промовляє належать не лише Христові розп’ятому, але й Христові воскреслому. Він каже: «Коли хоче хто йти вслід за Мною, хай зречеться самого себе, і хай візьме свого хреста, та й іде вслід за Мною».

Неможливо йти за Христом, перебувати на небесній дорозі, якщо не відректися самого себе: свого старого життя, плотського розуму, відректися від гріха і забажати бути з Господом Христом щомиті свого життя. Це обов’язково покладе на ваші плечі хреста. Наші гріхи Христос обмив Своєю дорогоцінню кров’ю на Голгофському хресті. Хрест послідовників хреста – це той багаж мандрівника, без якого не може обійтися жоден християнин у подорожі до небесної домівки. Є Христос – є і хрест, який ми несемо. Уникаємо ми хреста, який лягає на наші плечі – значить ми уникаємо Христа. Немає хреста – немає Спасителя. Є хрест на плечах - ми на справжній дорозі до небес.

Цей багаж-хрест може означати нерозуміння і глузування через вашу відданість Христу- Спасителю. Цей хрест може означати утиски на роботі або вдома. Цей хрест може означати навіть втрату роботи або друзів, які не захочуть приятелювати з тими, що відреклися гріха і йдуть за Спасителем. Врешті-решт для Петра хрест означав смерть за Спасителя також через розп’яття. Але померши – він переміг. Як переміг і Павло, який каже: "Бо для мене життя то Христос, а смерть то надбання. А коли життя в тілі то для мене плід діла, то не знаю, що вибрати. Тягнуть мене одне й друге, хоч я маю бажання померти та бути з Христом, бо це значно ліпше" (Фил.1:21-23).

Господь у сьогоднішньому читанні з Євангелія каже: «Бо хто хоче спасти свою душу, той погубить її, хто ж за Мене свою душу погубить, той знайде її. Яка ж користь людині, що здобуде ввесь світ, але душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою?» Петро свою душу знайшов. Він перейшов від смерті у життя. Він відрікся від світу, але спас свою душу. Так само сталося і з Павлом із багатьма, багатьма правдивими Христовими послідовниками.

Ми ще побачимо Апостола Петра. Можливо, ми з ним зустрінемося на небесах, якщо Господь забере наші душі до Себе ще до Свого славетного повернення. І ми точно побачимо усіх святих у час воскресіння, коли Господь «із наказом, при голосі Архангола та при Божій сурмі зійде з неба, і перше воскреснуть умерлі в Христі, потім ми, що живемо й зостались, будемо схоплені разом із ними на хмарах на зустріч Господню на повітрі, і так завсіди будемо з Господом» (1 Сол. 4:16, 17).

Сьогодні наш світ насправді перебуває ще в гіршому стані, ніж Помпеї у час виверження Везувію. Сьогодні не можна чекати і бажати схопити всі коштовності, а тоді надіятися на порятунок. Господь каже відректися від гріха сьогодні. Господь, Який простив вам усі ваші гріхи, каже іти за Ним сьогодні. Сьогодні Він запрошує підкріпитися духовно, зміцнити ваші охлялі сили Його Словом і Його правдивими та святими тілом і кров’ю у Святій Вечері. Сьогодні Він каже, аби ми не боялися своїх хрестів, а сміливо їх несли за Ним вперед і з Ним, люблячим Господом посеред нас, бо в кінці цієї мандрівки – воскреслий і прославлений Господь Христос, в оточенні сяючих ангелів Божих і Царство Небесне, і вічне життя. Заради Христа. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).