вівторок, 3 січня 2017 р.

День Св. Апостола Хоми

     Сьогодні ми згадуємо Св. Апостола Хому і дякуємо за нього Господу. Чотириєвангеліє згадує Св. Хому, як одного з Дванадцяти учнів Ісуса.  Євангеліє від Св. Івана, яке називає його "близнюком", використовує запитання Хоми для того, аби об'явити істину про Ісуса. Саме Хома запитує: "Ми не знаємо, Господи, куди йдеш; як же можемо знати дорогу?" На це запитання Ісус відповідає: "Я - дорога, і правда, і життя" (Івана 14:5, 6).  Євангеліє від Св. Івана розповідає нам про те як Хома наприкінці дня, коли відбулося Ісусове воскресіння, сумнівається у повідомленні учнів про те, що вони бачили Ісуса.  Пізніше "Хома невіруючий" стає "віруючим Хомою", коли сповідує Ісуса: "Господь мій і Бог мій!" (Івана 20:24-29).  Відповідно до Передання на П'ятидесятницю Хома вирушив на схід і дійшов до Індії, де й сьогодні є група людей, які називають себе "християнами Св. Хоми".  Св. Апостол Хома був замучений за віру, померши від удару списом.


Молитва на День Св. Апостола Хоми:

Всемогутній і віковічний Боже!  Ти зміцнив Свого Апостола Хому непохитною і певною вірою у воскресіння Твого Сина.  Подай нам такої віри в Ісуса Христа, нашого Господа і Бога, аби нам ніколи нічого перед очима Твоїми не бракувало;  через Ісуса Христа, Який живе і царює з Тобою і Свтим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

понеділок, 2 січня 2017 р.

День Св. Йоганна Конрада Вільгельма Льое, пастиря і богослова

     
Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Йоганна Конрада Вільгельма Льое, пастиря і богослова. Ніколи не покидаючи меж Німеччини, Йоганн Конрад Вільгельм Льое, народжений у Фюрті 1808 року, справив надзвичайно глибокий вплив на розвиток лютеранства по всьому світові. Служачи пастирем в баварському селі Ноєндетельсау, він зрозумів потребу у працівниках для далеких країв і допомогав у підготовці таких вкрай необхідних помічників, які стали місіонерами та були відправлені до Північної Америки, Бразилії та Австралії. Частина чоловіків, яких він послав до Сполучених Штатів Америки, стали засновниками Лютеранської Церкви Міссурійського Синоду, найбільшої віросповідної лютеранської церкви в США. Завдяки фінансовій підтримці пастиря Льое було засновано богословську школу у Форт Вейні, штат Індіана та вчительський інститут в Сеґіно, штат Мічиган. Льое став відомий також за його непохитну віросповідну позицію та за його незмінний інтерес до літургії і катехітики. Його відданість ділам християнського доброчинства привела до запровадження школи з підготовки дияконес і заснування домівок для людей, що не можуть про себе самі піклуватися. 

Молитва на День Св. Йоганна Конрада Вільгельма Льое, пастиря і богослова:

Отче Небесний!  Твоя любов, яку Ти виявляєш до нас у Сині Твоєму, а нашому Господі Ісусі Христі, спонукала пастиря Льое невтомно діяти, аби Твоє Євангеліє проповідувалося по всьому світові та приносило плоди у житті тих, кого Твій Святий Дух навернув до спасенної віри. Благословляй нас, аби наші серця палали любов'ю до Тебе і до наших ближніх, щоб Євангеліє лунало і з наших уст, а руки наші були наповнені доброчинством, бо Ти живеш і царюєш із Сином, і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

День Св. Катерини фон Бора-Лютер

 
Сьогодні ми згадуємо Св. Катерину фон Бора-Лютер і дякуємо за неї Господу. Катерину фон Бора (1499 - 1552 р. р.) ще дитиною відправили в монастир і 1515 р. вона стала черницею. В квітні 1523 р. вона та восьмеро інших монашок були врятовані з жіночого монастиря та перевезені до Віттенберга. Там Мартін Лютер допомог деяким жінкам повернутися до їхніх рідних домівок, а решту розташував у добрих родинах.
      Катерина і Мартін одружилися 13 червня 1523 року. Їхній шлюб був щасливий і був благословенний шістьма дітьми. Катерина вміло керувала домом Лютера, який завжди наче зростав через щедру гостинність Реформатора.
     Після смерті Лютера 1546 р. Катерина залишилася у Віттенберзі, але життя закінчила в бідності. Катерина фон Бора-Лютер померла внаслідок травм, які отримала, подорожуючи зі своїми дітьми до Торґау.


Молитва на День Св. Катерини фон Бора-Лютер:

Боже!  Ти - наш притулок і наша сила. Ти підняв Свою слугу Катерину, аби вона підтримувала свого чоловіка у реформуванні та обновленні Твоєї Церкви у світлі Твого Слова. Захищай і очищуй Церкву Твою сьогодні і дай, аби через віру, ми могли сміливо підтримувати та підбадьорювати наших пастирів і учителів, які проголошують і роздають багатства Твоєї благодаті у Христі Ісусі, нашому Господі, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог нині і повіки віків. Амінь.


Зі Скарбниці щоденної молитви

неділя, 1 січня 2017 р.

День Св. Прабатьків, Адама і Єви

    
     Сьогодні ми дякуємо Господу за наших прабатьків - Адама та Єву. Адам був першою людиною, створеною на образ Божий і йому було дано панування над усією землею (Буття 1:26).  Єва була перша жінка, створеною з одного з Адамових ребер, аби бути його супутницею та помічницею (Буття 2:18-24).  Бог розташував їх у Саду Еденському, щоби вони, будучи Його представниками, піклувалися про творіння.  Та вони покинули Боже Слово і занурили світ у гріх (Буття 3:1-7).  За цей непослух Бог із Саду їх вигнав. Єва страждатиме від болю в час народження дітей і буде роз'ятрюватися через покору Адамові.  Адам буде трудитися посеред терну та осоту і повернеться в порох земний.  Але Бог обіцяв, що Насіння жінки розчавить голову змія (Буття 3:8-24). Гріх увійшов був у Боже досконале творіння і змінив його аж до того часу, допоки Бог не відновить його через Христа.  Єва - праматір людського роду, Адам же - представник усього людства і гріхопадіння, як пише апостол Павло: "Бо так, як в Адамі вмирають усі, так само в Христі всі оживуть" (1 Коринтян 15:22).

Молитва на День Св. Прабатьків, Адама і Єви:
Господи Боже, Отче Небесний!  Ти створив Адама на Свій образ і дав йому Єву за помічницю, а після їхнього падіння в гріх Ти обіцяв їм Спасителя, Який роздушить міць диявола.  Милосердям Своїм порахуй нас серед тих, що вийшли від великого горя з печаткою живого Бога на чолі і одежі яких були вибілені у крові Агнця.  Заради Ісуса Христа, нашого Господа.  Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

Молитва на Новий рік

    
Дорогий Спасителю і Господи! Я хочу розпочати цей рік із Твоїм Ім’ям. Через це прошу Тебе – будь моїм Провідником, вказуй мені завжди на просту дорогу, оберігай від небезпек духовних і тілесних. Захисти мене від спокус гріха і допоможи мені позбутися усіх сумнівів. Нехай скорботи, смутки та страх за майбутнє не порушують спокою душі, який Ти здобув для мене, страждаючи на Голгофі. Скеровуй мої кроки на дороги праведності і не забирай від мене Своєї благодаті.
     
    Не полишай Своїх дітей, де б вони не перебували, і допоможи їм у турботах і справах. Прости нам всім і кожному наші численні гріхи через Твою дорогоцінну кров, яка очищує нас від усіх наших провин і гріхів. Подаруй мені і всім, хто любить Тебе, силу жити та перемагати гріх щодня.


     Вічний Спасителю, дай аби Твоя Церква зростала і квітла вічно. Поширюй Твоє спасенне Євангеліє ще далі. Збережи мир між народами, аби ніщо не заважало Твоєму посланню миру іти все далі цілим світом. Дай мені щастя жити в мирі з усіма людьми, уникнути суперечок, сварок і ненависті. Пошли мені непорушну віру в Тебе – мого Спасителя і Царя. Нехай цей рік буде ще одним роком благодаті для мене і всіх, хто Тебе любить. В Ім’я Ісуса Христа. Амінь.

субота, 31 грудня 2016 р.

Молитва напередодні Нового року

     Отче Небесний!  Ти весь час піклуєшся про душі всіх людей.  Простягни Свою всемогутню руку та захисти мене від нещасть, коли я ввійду в новий рік благодаті. Відмежуй мене від шкоди і небезпек, які можуть зустрічатися мені на шляху.  Захисти мене від нещасних випадків і хвороб, і вбережи мене в спасенній вірі, яка зробить мене переможцем над будь-якими спокусами, сумнівами та невірством.

     Сьогодні я згадую про свої гріхи та переступи і прохаю Тебе - у ласці Твоїй і любові обмий їх усі без винятку дорогоцінною кров'ю мого Спасителя. У доброті Своїй наближуй мене до Себе, аби я міг ходити дорогами праведності. Хай моєю радістю і скарбом буде мир розуму та надія на небеса.


     Збережи в нашому суспільстві Своє спасенне Євангеліє і вчини успішною працю Церкви, яку заснував Твій Син, Ісус Христос, аби всі до останнього краю землі знали, що немає під небом іншого Імені, яке спасає, окрім Імені Сина Твого, нашого розп'ятого Спасителя і Господа.

     Боже!  Ти єси зажди добрим до мене у ласці Своїй.  Ти прощаєш мені гріхи мої щодня. Зішли мені благодать, аби в новому році я непохитно перебував у спасенній вірі і продовжував свій шлях, як дитя Твоєї родини, за допомогою Ісуса Христа, мого вічного Викупителя.  Амінь.

З Молитовника

пʼятниця, 30 грудня 2016 р.

День Св. Пророка Даниїла і трьох юнаків

    
    
     Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Пророка Даниїла. Даниїл і троє юнаків, Шедрах, Мешах і Авед-Неґо належали до еліти народу Юдеї, який було забрано у вавилонську неволю. Але навіть у чужому краю вони залишалися вірні єдиному правдивому Богові у своїй побожності, молитві та житті. Через таку непохитну вірність перед обличчям поганського ідолопоклонства, трьох юнаків було вкинуто у розпалену піч, з якої вони були врятовані Господом і вийшли неушкодженими (Даниїла 3).  Подібним чином Даниїла було вкинуто до лев'ячої ями, з якої він також був урятований (Даниїла 6).  Благословенні у всіх своїх починаннях Господом - і, незважаючи на ворожнечу деяких людей - Даниїл і троє юнаків піднялися до високих посад у Вавилоні (Даниїла 2:48-49; 3:30; 6:28).  Зокрема, Даниїлові Господь об'явив тлумачення снів і знаків, які давалися цареві Навуходоносорові і цареві Валтасарові (Даниїла 2, 4, 5).  Самому Даниїлові Господь дав видіння останніх часів.

Молитва на День Св. Пророка Даниїла і трьох юнаків:

Господи Боже, Отче небесний!   Через чудесне втручання ангела, Ти врятував Даниїла з лев'ячої ями, а трьох юнаків із розпаленої печі. Спаси нині й нас через присутність Ісуса, Лева з племені Юди, Який подолав усіх ворогів наших через Свою кров і забрав усі гріхи наші, будучи Агнцем Божим, Який править тепер із небесного престолу з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і по віки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

четвер, 29 грудня 2016 р.

Богословське самогубство реформатів


Реформатські богослови… змагаючись проти унітаріан, палко дотримуються доктрини про дві природи[1], а саме про воплочення Божого Сина. Вони виразно стверджують, що людська природа Божого Сина бере участь у Його божественній Особі і то не просто номінально, а реально та істинно. Незважаючи на цей факт, вони пристрасно заперечують, що людська природа Сина Божого може брати участь у Його божественній всюдисущості на тій основі, що обмежене неспроможне на необмежене.
Проте цією аксіомою вони заперечують власну таки доктрину, оскільки божественна Особа Сина Божого за їхнім визнанням, не менш необмежена ніж Його божественна всюдисущість. Відповідно, кожне слово, яке вони промовляють проти участі людської природи в божественній всюдисущості, вони промовляють також проти їхньої власної доктрини про участь людської природи в Особі Сина Божого. Реформати не можуть уникнути «або-або» лютеранських богословів: вони мусять або визнати передавану божественну всюдисущість або мусять заперечити передавану божественну Особу, оскільки перше не більше від останнього….
Це – богословське самогубство реформатів, яке вони роблять через їхнє заперечення передаваної божественної всюдисущості, бо заперечення участі людської природи в божественній всюдисущості рівнозначне запереченню участі людської природи в божественній Особі Сина Божого.
                 Франц Піпер, Християнська догматика


[1] Доктрина про те, що Ісус Христос має дві природи, божественну і людську.

неділя, 25 грудня 2016 р.

Проповідь на неділю праотців

                                   ХРИСТОС – ВСЕ ТА В УСЬОМУ
                          (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Коли з'явиться Христос, наше життя, тоді з'явитеся з Ним у славі і ви. Отож, умертвіть ваші земні члени: розпусту, нечисть, пристрасть, лиху пожадливість та зажерливість, що вона – ідолослуження, бо гнів Божий приходить за них на неслухняних. І ви поміж ними ходили колись, як жили поміж ними. Тепер же відкиньте і ви все оте: гнів, лютість, злобу, богозневагу, безсоромні слова з ваших уст. Не кажіть неправди один на одного, якщо скинули з себе людину стародавню з її вчинками, та зодягнулися в нову, що відновлюється для пізнання за образом Створителя її, де нема ані геллена, ані юдея, обрізання та необрізання, варвара, скита, раба, вільного, але все та в усьому – Христос!  (Колосян 3:4-11).



Нехай буде вам благодать та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Еф. 1:2) Амінь.

           Дорогі брати і сестри,  популярний український історик Ярослав Грицак в теж популярному часописі «Новое время» написав статтю в якій бажає всім українцям стати багатшими, а представникам вищої української влади побіднішати.

Втім він не бажає, аби від них відібрали гроші в якийсь насильницький спосіб або через узаконення якоїсь спецконфіскації неправедних багатств і розкошів.  Він кличе очільників нашої країни віддати значну частину власних грошей на благодійність для бідного і багатостраждального українського народу.  За взірець для українських чиновників-олігархів, мультимільйонерів і мільярдерів, професор Грицак ставить американських багатіїв таких як Білл Ґейтс і  Джордж Сорос, які мільярди доларів власних статків спрямували  і донині спрямовують на благодійність не лише у власній країні, але й по цілому світі.

            Такі побажання, любі брати і сестри, можна лише підтримувати і молитися, аби вони стали реальністю, особливо з огляду на наш сьогоднішній текст із Писання, який застерігає від цілої групи гріхів, але лише один гріх виводить у ранг ідолослуження. І гріх цей – зажерливість.

            Зажерливість відтісняє істинного Бога і всіх людей, і суспільство, і країну на друге  місце, на третє місце і так до безкінечності. Зажерливість спонукає людину поклонятися грошам. Звісно, навряд чи зажерлива людина буде буквально цілувати доларові купюри чи злитки золота, але її поведінка буде такою, що інші люди бачитимуть у ній зелота, ревнителя Мамони, який, як кажуть у народі, за копійку вдавиться, а тим більше піде на що завгодно, аби стати багатшим ще на одну тисячу, мільйон чи мільярд. 

            Така людина поклоняється грошам у тому сенсі, що вона ставить багатство і власний добробут та розкоші на перше місце у власному житті, і на це багатство вона уповає і надіється як на свого бога, який їй у всьому допоможе. Наш Господь застерігає: «Ніхто двом панам служити не може, бо або одного зненавидить, а другого буде любити, або буде триматись одного, а другого знехтує. Не можете Богові служити й мамоні» (Мт. 6:24).  Зажерливість – відступництво від Бога і поклоніння ідолові грошей.

            Серед інших гріхів, про які нас сьогодні застерігає устами Апостола Павла, Господь Святий Дух є розпуста.  Це – жахливий гріх. Навіть якщо це не ідолослуження, він все одно руйнівний для нашого життя і для життя довкола нас. Україна перебуває в полоні цього гріха і здається, що він стає все більш розповсюдженим, бо майже всі наші засоби масової інформації, в бажанні популярності і заробітку, до нього спонукають, а грішне тіло отримує зайву порцію підбадьорення до порочної дії.

            Інші три гріхи поєднані із розпустою. Це – нечисть, пристрасть і лиха пожадливість. Вони можуть здаватися невинними і навіть смішними, як їх намагаються зобразити ті люди, які, наприклад пропагують гомосексуалізм, але всі вони – руйнівні і для тіла, і для душі, і для українського суспільства. Апостол каже нам сьогодні, що за ці гріхи на неслухняних приходить Божий гнів.

            Через це Апостол кличе нас, аби вмертвляли ці пороки.  Він також каже, що ми колись ходили серед таких неслухняних людей, коли поміж ними жили, тобто сприймали ці всі пороки, як щось нормальне, не чужалися їх і могли навіть втішатися з того, що бачили або чули. І навіть могли хвалити такі пороки.

            Але тепер все має бути по-іншому. Апостол каже: «Тепер же відкиньте і ви все оте: гнів, лютість, злобу, богозневагу, безсоромні слова з ваших уст».  Чудова програма для будь-якої віруючої людини на новий 2017 рік!  І на все життя!   Все це хай буде відкинуте, а ще каже Апостол: «Не кажіть неправди один на одного».

Правдивість – спосіб життя християн. Наш Господь називає диявола батьком обману, неправди.  Як вогню повинні боятися люди обманювати своїх ближніх, а особливо поширювати неправду одне про одного. Апостол каже, що правдивість з’являється тоді, коли скидається стара людина.

Стара людина – грішний Адам і грішна Єва, які живуть у кожній людині. На початку, звісно Адам і Єва, наші прабатьки, були створені досконалими. Але коли у світ увійшов гріх, то ми всі народжуємося грішними і приреченими до смерті, тимчасової і вічної. Ми всі народжуємося із гріхом і через це не лише схильні до говоріння неправди один на одного, але й часто цю саму неправду один на одного говоримо залюбки.

Але ми вже не належимо до світу. Ми в цьому світі живемо, але ми вже – не від нього. Ми тут перебуваємо нині, як мандрівники, дожидаючись приходу нашого Господа Ісуса Христа у славі. Він, будучи вічним і святим Богом, стався істинною людиною – людиною святою, досконалою, праведною.  Він став тим другим Адамом, Який вистояв перед спокусами сатани і прожив абсолютно досконале і праведне життя.

І Христос помер за кожного з нас. За кожен наш гріх. За кожне промовлене нами слово неправди. Заради Нього тепер наші гріхи прощені. В Його Ім’я – Ім’я Христа воскреслого, всі хто вірує в Нього, проголошені праведними і спадкоємцями вічного Царства Божого.

У нашому Хрищенні ми були зодягнуті у Христа, у Христову праведність. Господь у водах Хрищення, у Євангелії з водою зодягнув нас у Христа. І це нас стосуються ці слова: «Бо ви всі сини Божі через віру в Христа Ісуса! Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися!» (Гал. 3:26, 27).

Звісно ж, ми живемо поки що в старому тілі. І це тіло заражене гріхом. Звісно, гріх буде з усіх сил взяти наше тіло під контроль. Звісно, диявол буде намагатися апелювати до тіла, аби ми у пориві гріха скинули із себе одежі праведності і відреклися від нашого Спасителя Христа. І ця боротьба, любі брати і сестри, буде тривати аж до тієї пори, про яку нам нагадує наше церковне новоліття – пора Адвенту – до приходу Христа у славі.

Лише тоді, якщо ми будемо жити в час повернення Христа у славі (а це повернення може настати будь-якої миті) наші тіла переміняться. А всі покійні, хто помер у вірі в Христа, воскреснуть у нових і досконалих, святих і праведних тілах, і теж у них ввійдуть в Царство Боже, і будуть жити вічно.

Але поки-що ми тут дожидаємося повернення Господа. І ми зодягнуті в нову людину – у Христа. І Він кличе нас, аби ми умертвляли нашу стару людину із її пожадливостями і перебували в Ньому. А Христос живе у кожному з вас, любі віруючі.



А де панує Христос, там гріх панувати вже більше не може. І там не діють старі правила, які стимулюють гріх і беззаконня або й навіть терпляче до них ставляться. Де Христос – там любов, там правда, там милосердя, там чистота, там благодать.  Ми не просто перебуваємо у Христовій Церкві, ми живемо в Його Церкві.  А в Його Церкві завжди є прощення і завжди є милість.

Кожного дня ми пізнаємо Христове милосердя до нас і Христову до нас любов.  Кожного дня ми все більше й більше пізнаємо нашого Творця і Його святий замисел не лише до нас, але й до цілого людства.

Через гріх ми стали поділені. Людство розділене на різні раси. Людство розділене на різні мови, на різні національності і, відповідно, на різні культури.  Диявол і його проповідники намагаються ставити наголос саме на відмінності між людьми і сіяти недовіру один до одного, і наголошувати на неможливості єдності між різними людьми.

Проте сьогодні послання Євангелія – інше. Звісно, всі люди згрішили. Але ті, що вірують в Христа, втрачають те, що їх роз’єднує.  Ми втратили гріх.  Він – прощений. Ми – виправдані. Ми проголошені дітьми Божими. Христовою кров’ю ми учинені членами однієї Церкви, членами однієї великої, вселенської сім’ї.

І в цій сім’ї однаково цінуються різні мови, різні культури, різні раси і національності. Але жодна з них не має якоїсь вищості, не претендує на панівне становище і виступає чинником поділу. Навпаки, тут всі – однакові. Тут усі діти Божі.

Тут євреї спасенні не через те, що вони нащадки Авраама за тілом, а через те, що вони вірують в Христа. Тут греки спасенні не через те, що вони мають давню культуру, яка значною мірою вплинула на формування культури та освіти цілої Європи, а через те, що вони вірують в Христа. Бо якщо єврей без Христа, він – пропащий єврей і засуджений до вічних мук в аду. Так само і грек без Христа – пропащий грек і засуджений до вічних мук в аду.

І так само українець, поляк, росіянин, німець і будь-хто за національністю чи походженням. Ми тут, бо ми віруємо в Христа і визнаємо, що наше спасіння здобув Христос і що ми спасенні і маємо вічне життя винятково завдяки Його хресні жертві, Його смерті і славетному воскресінні на третій день.  Ми – тут, бо сюди привів нас Христос. Ми маємо вічне життя винятково завдяки Йому і через Нього.  Христос – наше життя і Христос – наше все.

За тиждень, як на те буде свята Божа ласка і воля, ми зберемося в нашій церкві у Новорічний день, аби подякувати Богові за ще один рік Його благодаті і помолитися, аби всі ми бідніли на гріхи, а багатіли на всяке добре у Христі Ісусі, Господі нашім. Заради Нього. Амінь.

Благодать Божа нехай буде з вами! Амінь (Кол. 4:18).          

субота, 24 грудня 2016 р.

Диявол звеличує дурниці


Усне Слово справді має велику, чудесну силу – через одне кволе Слово, яке виходить із уст людини, виганяється і засоромлюється диявол, який є дуже чванливий дух. Через це він так сильно входить у сакраментаріан, які настільки зневажають Слово, яке Карлштадт називає шипінням людських уст. Я вже й не згадую про перехрищенців, які обчорнюють усне Слово. Св. Павло каже (1 Сол. 2:13): «Прийнявши почуте від нас Слово Боже, прийняли ви не як слово людське, але – як правдиво то є – Слово Боже». І в Римлян 10:14: «А як увірують у Того, що про Нього не чули?» Так само в 2 Солунян 2:4 каже він про Антихриста, який підноситься над усім, що зветься Богом або службою Божою, над Богом, Який буде проповідуваний (λεγόμενον). Окрім цього кожен фанатик поза цим Словом вигадує особливу службу Божу та особливого Бога. Рим. 1:16: «вона – сила Божа на спасіння кожному, хто вірує».[1] І Мт. 10:20: «Не ви промовлятимете, але Дух Отця вашого в вас промовлятиме». Так само сакраментаріани настільки сміливі і настільки безсовісно відкидають усне Слово, що роблять висновок: «Усне Слово і Таїнства – зовнішні речі, через це спасенним вони не роблять».

Відповідаю: «Вони зовсім інші – Божа зовнішня річ і людська. Божа зовнішня річ – цілюща і дуже могутня. Бідні люди вважали, що зовнішнє проповідницьке служіння було точно таке як холодне людське передання папістів. Цим вистрілює і диявол: «Тіло ж не помагає нічого» (Ів. 6:63). Якщо використовувати такий аргумент, то буде завдано невимовної шкоди. Диявол все це бачить, через це й намагається, допоки він перебуває під небесами, звеличувати дурниці.
Із Застільних бесід доктора Мартіна Лютера


[1] Євангеліє.

пʼятниця, 23 грудня 2016 р.

Молитва в час народного лиха (3)

    
Люблячий і благодатний Господи Боже! Тобі угодно так сильно нас карати за наші великі і численні гріхи. Ми уповаємо лише на Твоє лагідне та вітцівське співчуття, благаючи Тебе, аби Ти зглянувся над нами так, як милує батько дітей своїх. Благодатний Боже і Отче! Ти не бажаєш смерті грішника, а радше хочеш аби він відвернувся від своєї нечестивості і жив. Відверни Твій праведний гнів від нас і не передай нас заслуженій нами смерті, але визволи нас, аби ми могли прославляти Тебе тепер і повіки віків; через Ісуса Христа, Твого Сина, а нашого Господа. Амінь.

З Лютеранського Співаника

четвер, 22 грудня 2016 р.

Доктрина, яку не терпить світ і сатана


Ця доктрина ніколи не уникає великих зрушень, бо ані сатана, ані світ не можуть її стерпіти за те, що їхні рідні засуджуються, а сатана ще й заздрить щастю людей, які через цю доктрину[1] спасаються. Таким чином з кожного боку піднімається ненависть, підступ, неправдиві чутки і прокльони для того, щоб знищити цю доктрину і її учителів, як про це я добре дізнався з власного досвіду. Спочатку лукаві люди дозволили аби були засуджені певні менші зловживання, бо в церкві їх прикрити вже не було можливості. Роздрібна торгівля індульгенціями настільки була ганебна і продажна, що лише декілька людей занепокоїлися після того, як я її засудив. Але пізніше, коли було зречення від інших речей не настільки видимих, але не менш нечестивих, ціле тіло сатани настільки збудилося, що здавалося, що я ніде вже не зможу перебувати в безпеці. Я бачив як те тіло почало рухатися  і серед інших, єпископ  Брандебурзький, нелукава людина і досить прихильний до мене, передвістив, що я, нападаючи на Папу, накликаю на себе багато бід. Таким чином поступово піднімалися «назовні бої, страхіття всередині» (2 Коринтян 7:5). Аби ці всі небезпеки подолати, мені справді був потрібен княжий або мужній Дух, Який мене покріпив.  
Мартін Лютер, З лекції на Псалом 50 (51):13 (15),


[1] Про виправдання самою вірою.

середа, 21 грудня 2016 р.

Іграшкове і справжнє натхнення

    
     Слід чітко зазначити, що натхнення і непомильність ідуть пліч-о-пліч. Якщо Біблія - натхненна, тоді вона - Боже Слово. Якщо вона - Боже Слово, тоді вона мусить нас виправляти, а не ми її. Говорити: "Ну, Бог так каже, але тут я з усією повагою не погоджуюся" - абсурдно навіть з погляду логіки. З богословського погляду це ніщо інше, як "різновид нерозкаяності", як це виклав англіканський богослов Джеймс Пекер. "Натхнення" розлучене з непомильністю настільки ж непослідовне, як "хліб" без "поживності" або "гроші" без вартості. Таке "натхнення" - іграшкове, виведене іграшковим богослов'ям, яке має стільки ж спільного з справжнім богослов'ям, як гра "Монополія" з Федеральним Резервним Банком.

Курт Маркворт, "Святе Писання: Книга Христова" 


вівторок, 20 грудня 2016 р.

День Св. Амвросія Медіоланського, пастиря і автора християнських гімнів

      Сьогодні ми дякуємо Господу за Св. Амвросія Медіоланського, пастиря та автора християнських гімнів. Він народився 340 року по Різдві Христовім у Трірі і став одним із найвеличніших латинських учителів Церкви (разом із Августином, Єронимом і Григорієм Великим). Св. Амвросій написав багато гімнів, найвідомішим з яких є Veni, Redemptor Gentium ("Спасителю народів, прийди").  Його ім'я також пов'язане з амвросіанським розспівом, який використовувала Церква в міланській провінції. 
     Маючи посаду світського губернатора, Амвросій намагався примирити християн у Мілані, що були поділені на фракції, між якими весь час точилися суперечки.  Коли 374 року по Р. Х. мав бути обраний новий єпископ, то хтось із натовпу вигукнув: "Амвросій - єпископ!"  А все зібрання таку ідею підтримало. 
    Така підтримка Амвросія, 34-річного чоловіка, який на той час вивчав Катехізис, привела до того, що 20 грудня він був охрищений, а потім висвячений на єпископа Міланського.  Будучи сильним захисником віри, Амвросій переконав римського імператора Ґратіана заборонити 379 р. по Р. Х.  аріанство на Заході. Наступник Ґратіана, Феодосій також, через спонукання Амвросія, чинив публічний опір аріанській єресі. Помер Св. Амвросій у Велику П'ятницю, 4 квітня 397 р. по Р. Х. Будучи мужнім учителем і музикантом, він підтримував правди Божого Слова.

Молитва на День Св. Амвросія Медіоланського, пастиря і автора християнських гімнів:

Боже!  Ти дав слузі Твоєму, Амвросієві, благодать красномовно та у силі проголошувати Євангеліє.  Будучи єпископом великої громади в Мілані, він безстрашно терпів зневагу заради Твого Імені. Милосердно дай таку досконалість у проповідуванні і вірності Слову Твоєму всім  пастирям і єпископам, щоби народ Твій причащався божественною природою; через Ісуса Христа, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви