Ця доктрина ніколи не уникає великих зрушень, бо ані
сатана, ані світ не можуть її стерпіти за те, що їхні рідні засуджуються, а
сатана ще й заздрить щастю людей, які через цю доктрину[1]
спасаються. Таким чином з кожного боку піднімається ненависть, підступ,
неправдиві чутки і прокльони для того, щоб знищити цю доктрину і її учителів,
як про це я добре дізнався з власного досвіду. Спочатку лукаві люди дозволили
аби були засуджені певні менші зловживання, бо в церкві їх прикрити вже не було
можливості. Роздрібна торгівля індульгенціями настільки була ганебна і
продажна, що лише декілька людей занепокоїлися після того, як я її засудив. Але
пізніше, коли було зречення від інших речей не настільки видимих, але не менш
нечестивих, ціле тіло сатани настільки збудилося, що здавалося, що я ніде вже
не зможу перебувати в безпеці. Я бачив як те тіло почало рухатися і серед інших, єпископ Брандебурзький, нелукава людина і досить
прихильний до мене, передвістив, що я, нападаючи на Папу, накликаю на себе
багато бід. Таким чином поступово піднімалися «назовні бої, страхіття всередині»
(2 Коринтян 7:5). Аби ці всі небезпеки подолати, мені справді був потрібен
княжий або мужній Дух, Який мене покріпив.
Мартін
Лютер, З лекції на Псалом 50 (51):13 (15),
Немає коментарів:
Дописати коментар