Усне Слово справді має велику,
чудесну силу – через одне кволе Слово, яке виходить із уст людини, виганяється
і засоромлюється диявол, який є дуже чванливий дух. Через це він так сильно
входить у сакраментаріан, які настільки зневажають Слово, яке Карлштадт називає
шипінням людських уст. Я вже й не згадую про перехрищенців, які обчорнюють усне
Слово. Св. Павло каже (1 Сол. 2:13): «Прийнявши почуте від нас Слово Боже,
прийняли ви не як слово людське, але – як правдиво то є – Слово Боже». І в
Римлян 10:14: «А як увірують у Того, що про Нього не чули?» Так само в 2
Солунян 2:4 каже він про Антихриста, який підноситься над усім, що зветься
Богом або службою Божою, над Богом, Який буде проповідуваний (λεγόμενον). Окрім цього кожен фанатик поза цим Словом вигадує особливу
службу Божу та особливого Бога. Рим. 1:16: «вона – сила Божа на спасіння
кожному, хто вірує».[1] І
Мт. 10:20: «Не ви промовлятимете, але Дух Отця вашого в вас промовлятиме». Так
само сакраментаріани настільки сміливі і настільки безсовісно відкидають усне
Слово, що роблять висновок: «Усне Слово і Таїнства – зовнішні речі, через це
спасенним вони не роблять».
Відповідаю: «Вони зовсім інші – Божа зовнішня річ і людська.
Божа зовнішня річ – цілюща і дуже могутня. Бідні люди вважали, що зовнішнє
проповідницьке служіння було точно таке як холодне людське передання папістів.
Цим вистрілює і диявол: «Тіло ж не помагає нічого» (Ів. 6:63). Якщо
використовувати такий аргумент, то буде завдано невимовної шкоди. Диявол все це
бачить, через це й намагається, допоки він перебуває під небесами, звеличувати
дурниці.
Із Застільних бесід доктора Мартіна Лютера
[1]
Євангеліє.
Немає коментарів:
Дописати коментар