ПРОПОВІДЬ НА 7-У НЕДІЛЮ ПО П'ЯТИДЕСЯТНИЦІ

SIMUL JUSTUS ET PECCATOR
(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Бо що я виконую, не розумію; я бо чиню не те, що хочу, але що ненавиджу, те я роблю. А коли роблю те, чого я не хочу, то згоджуюсь із Законом, що він добрий, а тому вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені. Знаю бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре; бо бажання лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знаходжу. Бо не роблю я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню. Коли ж я роблю те, чого не хочу, то вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені. Тож знаходжу закона, коли хочу робити добро, що зло лежить у мені. Бо маю задоволення в Законі Божому за внутрішнім чоловіком, та бачу інший закон у членах своїх, що воює проти закону мого розуму, і полонить мене законом гріховним, що знаходиться в членах моїх. Нещасна я людина! Хто мене визволить від тіла цієї смерти? Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого! (Римлян 7:15-25а).

Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Рим. 1:7). Амінь.

Дорогі брати і сестри, одного разу Марк Твен написав оповідання «Жахлива катастрофа». Перед тим, як цей твір закінчити, він поставив усіх героїв у таке скрутне становище, що вони, незалежно від того, що робитимуть, мусять загинути.

Розмірковуючи над сюжетом у такому місці, Твен прийшов до висновку: «Я помістив своїх героїв у такі обставини, що їм не вибратися звідти цілими. Хто думає, що може це виправити – хай спробує це зробити!»

Певно що до подібного висновку прийшов і диявол, після того, як спокушені ним наші прабатьки, Адам і Єва, впали у гріх. Він подумав, що Адамові і Єві, цілому людству, вам і мені – кінець. Такою жахливою проблемою є гріх. Він вразив людство, створене досконало на образ і подобу Божу. Він спотворив усе: тіло, розум і душу. Людина стала ворогом Божим, і – приреченою до смерті, тимчасової і вічної, до вічних мук у пекельному вогні «який дияволові та його посланцям приготований».

І як, у ситуації з оповіданням Марка Твена, гріх це – така безвихідь, що незалежно від того, що люди роблять, вони все одно його не подолають, а отже мусять загинути, бо «заплата за гріх – смерть». Але слава Богові, що Він любить людство, що Він любить вас!

Слава Богові, що Він віддав Свого Сина Ісуса Христа заплатою за всі ваші гріхи. Заплата за гріх – смерть. Тож вічний Божий Син стався правдивою людиною, як ви і я, але без гріха, що прийняти цю заплату на вашому місці і замість вас. Бог про цей план спасіння людства провіщав давно. Ще за сімсот років до Голгофи Він через пророка Ісаю говорив про нашого великого Замінника у смерті: «Усі ми блудили, немов ті овечки, розпорошились кожен на власну дорогу, і на Нього Господь поклав гріх усіх нас!.. Від утиску й суду Він забраний був, і хто збагне Його рід? Бо з краю живих Він відірваний був, за провини Мого народу на смерть Його дано...» (Ісаї 53:6, 8).

Ісус Христос, Божий Син помер за всі ваші гріхи і провини. Всі ваші переступи проти Бога і людей змиті Христовою кров’ю. Він помер замість вас. «Та Бог воскресив Його, пута смерти усунувши, вона бо тримати Його не могла» (Дії 2:24). Христос «був виданий за наші гріхи, і воскрес для виправдання нашого» (Рим. 4:25).

Щоб це виправдання стало нашим, Бог створив у наших серцях віру. Бог дав вам Свого Духа у Хрищенні. І зараз «ваше тіло – то храм Духа Святого, що живе Він у вас, якого від Бога ви маєте» (1 Кор. 6:19). Спасіння дав вам лише Бог. Духа дав вам лише Сам Бог. І Святий Дух запевнює нас через апостола Павла, що «Ми маємо розум Христів» (1 Кор. 2:16).

Але хто з вас більше не грішить? І що робити, коли я, християнин, сам того не бажаючи, падає у гріх? Що ж це означає? Відповідь на це запитання дає нам сьогодні знову Господь Святий Дух через апостола Павла. Апостол Христів свідчить: «Бо що я виконую, не розумію; я бо чиню не те, що хочу, але що ненавиджу, те я роблю». Таке свідчення можуть привести безліч християн. Адже інколи ми ловимо себе на тому, що робимо щось зовсім не те, що мали би і хотіли робити. Ми ловимо себе на тому, що ось ми щойно учинили гріх. І цей гріх ми ненавидимо. Ненавидимо те, що робимо – що ми щойно у своїх діях, словах або думках зауважили.

Наше справжнє єство, подароване Богом через віру любить Бога, Який полюбив перше нас. І віруючий це той «блажен муж, що… в Законі Господнім його насолода, і про Закон Його вдень та вночі він роздумує» (Псалом 1:1, 2). І разом із Божим апостолом він розумом і духом, своїм внутрішнім справжнім єством, своїм новим чоловіком, Христовим розумом, погоджується «із Законом, що він добрий», і визнає, що «Господні слова чисті, як срібло, очищене в глинянім горні, сім раз перетоплене» (Псалом 11:7).

Але є щось інше, всередині апостола Павла, всередині всіх святих. Поки вони живуть тут на землі, всередині вас самих, про що Апостол визнає: «Тому вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені». Таку заяву робить Апостол. Таку заяву робимо й ми. «Я роблю не те, що хочу. Я роблю не те, що бажаю. Нова людина, створена в мені Святим Духом через Євангеліє не хоче грішити. Ця нова людина радіє усяким добром і Словом Божим. Але гріх, який живе в моїх частинах тіла, підштовхує мене до гріха, мимо моєї волі, всупереч моєму розумові, засмучуючи мій дух і душу».

Апостол каже: «Знаю бо, що не живе в мені, цебто в тілі моїм, добре; бо бажання лежить у мені, але щоб виконати добре, того не знаходжу. Бо не роблю я доброго, що хочу, але зле, чого не хочу, це чиню. Коли ж я роблю те, чого не хочу, то вже не я це виконую, але гріх, що живе в мені». Ось так ми з’єднані і донині. Лютер називав це simul justus et peccator.

Ви – виправдані, бо Христос помер за ваші гріхи. За всі гріхи, які навіть ви, як і Павло, і всі християни робите, вже принесена повна заплата досконалим життям, невинними стражданнями, дорогоцінною кров’ю і святою смертю вашого Спасителя, Сина Божого, Ісуса Христа. Ви – виправдані Його воскресінням. Ви – освячені Його Словом. Тому ви – праведні, ви – святі, ви – Божі діти.

І такими ви стали не через свої якісь діла, а винятково благодаттю Божою, яку Він щедро і по достатком вилив на все людство в Особі Його Єдинородного Сина Ісуса Христа. Христос Своїм життям, смертю і воскресінням, яке несе нам Святий Дух у Євангелії скинув із престолу вашого серця гріх, вигнав із нього диявола і вирвав жало смерті.

Ви – праведні, бо ви – виправдані самою вірою у Христа, благодаттю, «без діл Закону, щоб ніхто не хвалився». Ви – праведні і грішні водночас. Чимало людей біля вас грішні. Але вони, на відміну, від вас, ще не чули Євангелія. Або, почувши його, відкинули. Тому вони не знаходять задоволення у Божому Слові. Тому їх не мучить сумління, що вони вчинили зло. Бо в серцях їхніх і далі править старий чоловік і увесь їхній розум, і серце, і душа далі узурповані гріхом.

«І такими були дехто з вас, але ви обмились, але освятились, але виправдались Іменем Господа Ісуса Христа й Духом нашого Бога», - каже вам Святий Дух (1 Кор. 6:11). Він, Утішитель, тепер живе у вашому серці, у вашому розумі, у вашому духові. Але справа в тому, що той старий узурпатор, гріх і далі залишається у вашому тілі і «воює проти закону мого розуму, і полонить мене законом гріховним, що знаходиться в членах моїх», як це сповідує з нами апостол Павло, теж праведний і теж грішний, водночас.

Разом із Св. Павлом ми сповідуємося сьогодні: «Нещасна я людина!» Я згрішив проти Бога. Я згрішив проти людини. Я дивлюся на Десять Заповідей Божий і жах огортає мене і нова людина всередині мене, та людина, яка знаходить задоволення у Божому Слові, у Євангелії, вигукує знову: «Нещасна я людина! Хто мене визволить від тіла цієї смерти?»

І відповідь надходить кожному з нас зі Слова Божого. І сьогодні воно звіщає: «Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого!» Знайте, що допоки ви будете жити в цьому тілі, у ньому буде також жити гріх. Він буде проявлятися у вас в думках, словах або вчинках. Він буде проявлятися всупереч вашому бажанню. Через це будуть страждати інші люди. Але через це будете страждати й ви.

Проте знайте також, що Бог через Ісуса Христа простив ваші всі гріхи і провини. Знайте, що Бог знає про цього страшного узурпатора, який живе в нашій плоті і сьогодні Сам Бог через Свого апостола про це нас повідомляє, щоби ми не панікували, коли згрішимо, але верталися до Христа. Це Він нам у сьогоднішньому Євангелії промовляє: «Прийдіть до Мене, усі струджені та обтяжені, і Я вас заспокою! Візьміть на себе ярмо Моє, і навчіться від Мене, бо Я тихий і серцем покірливий, і знайдете спокій душам своїм» (Мт. 11:28, 29).

У Христі – спокій, бо Він дає кожному із вас повне прощення гріхів сьогодні, і завжди. На підтвердження миру з Ним, миру з Богом, Він вам і вашому тілу, враженому страшною хворобою гріха, дає цілющі ліки: Своє правдиве тіло і Свою правдиву кров. Його тіло – святе. Його кров – свята. У Його тілі і крові немає того узурпатора- гріха, але в них – святість, досконалість, праведність, мир, любов Божа і вічне життя. І ці Христові тіло та кров – для вашого грішного тіла, для вашого життя Бо в Христових тілі та крові ви маєте прощення і запевнення про остаточне визволення, яке скоро настане.

Бо Христос воскрес із мертвих. Він царює з Отцем і Святим Духом. І Він скоро повернеться, щоб покласти край цьому світові, а з ним і гріхові, який живе у нашій плоті. У листі до коринтян Апостол Павло пише про час повернення Христа: «Ось кажу я вам таємницю: не всі ми заснемо, та всі перемінимось, раптом, як оком змигнути, при останній сурмі: бо засурмить вона і мертві воскреснуть, а ми перемінимось!...» (1 Кор. 15:51, 52).

Коли Христос повернеться, то ваші тіла будуть далі жити, але вони будуть змінені. Вони стануть досконалими. І тоді ви будете робити тільки те, що хочете, відповідно до вашого нового розуму, розуму Христового. І тіла ваші не будуть піддані тлінню, а насолоджуватимуться життям радості і щастя, гармонії і досконалості у Божому Царстві мільярди років, вічно. Це настане в час повернення Христа. Саме за це нове життя, життя у нетлінному тілі, здобутому для нас Христом на Голгофі, Апостол Павло дякує, кажучи: «Дякую Богові через Ісуса Христа, Господа нашого!» І у відповідь на його натхненні Богом слова, Церква Христова відповідає: «Амінь. Прийди, Господи Ісусе!»

А Бог миру потопче незабаром сатану під ваші ноги. Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з вами! Амінь. (Рим. 16:20).