Рости на спасіння (проповідь)

середа, 8 липня 2009 р.

ОДНАКОВИЙ ОБРЯД І ТРАДИЦІЇ

Кілька років тому, один з наших братів зі США їздив нашими парафіями
та, працюючи з окремими пастирями індивідуально, і часом, виступаючи на пастирських конференціях, пропонував (для різноманітності в УЛЦ, яка традиційно є Церквою східного обряду і, звісно ж, для добра Церкви) приймати західний обряд. А що про це думає доктор Мартін Лютер? Ось його слова: "Наскільки це можливо, ми повинні дотримуватися однакового обряду й традицій, так само як всі християни мають однакове Хрищення і однакове Таїнство [Вівтаря], і ніхто не отримав якесь своє особливе від Бога". Очевидно, саме тому парафії у США в різних синодах мають спільний (для свого синоду) служебник і, звісно, співаник, однаковий обряд і однакові традиції. Звісно, що мова не ведеться про різноманітні Псалми чи якісь вставки в літургію. Але наш східний обряд - це одна з ідентифікаційних ознак саме українського лютеранства. Для когось східний обряд - чужий і незрозумілий. Вони виросли з іншим і тому брак розуміння мови, культури, історії церкви, врешті-решт елементарного знання історії українського народу, його культури та українського лютеранства, служить стимулом для своєрідної фобії усього несвого, не такого, страху до всього, з чим не виріс. Зрештою це вказує і на брак розуміння природи Ауґсбурзького віросповідання, Статті VII, пункт 3: "Не є необхідним для правдивої єдності Християнської Церкви, щоби порядки, запроваджені людьми, повсюди одноманітно дотримувалися". Тож усяка літургія, допоки вона є Біблійною, має право на існування. Всяка традиція і порядок, допоки вони підтримують благочестя і сприяють розбудові церкви, можуть жити і процвітати. Так говорить наше Сповідання віри. Водночас добре, коли місцеві церкви мають однаковий обряд і традиції, щоби людина, яка мандрує від села до села, від міста до міста у нашій країні могла почуватися в неділю, у будь-якій парафії вдома. Для українських лютеран - це східний обряд у реформі блаженної пам'яті мученика Теодора Ярчука. Здається, що саме про це й говорить доктор Лютер. Аби лишень всі хотіли слухати!