Рости на спасіння (проповідь)

неділя, 13 квітня 2014 р.

Проповідь на Вербну неділю

                       БЛАГОСЛОВЕННИЙ ЦАР ІЗРАЇЛІВ
                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

А другого дня, коли безліч народу, що зібрався на свято, прочула, що до Єрусалиму надходить Ісус,  то взяли вони пальмове віття, і вийшли назустріч Йому та й кричали: «Осанна! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я! Цар Ізраїлів!» Ісус же, знайшовши осля, сів на нього, як написано: «Не бійся, дочко Сіонська! Ото Цар твій іде, сидячи на ослі молодому!» А учні Його спочатку того не зрозуміли були, але, як прославивсь Ісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому. Тоді свідчив народ, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гробу, і воскресив його з мертвих. Через це й зустрів натовп Його, бо почув, що Він учинив таке чудо. Фарисеї тоді між собою казали: «Ви бачите, що нічого не вдієте: ось пішов увесь світ услід за Ним!»А між тими, що в свято прийшли поклонитись, були й деякі геллени. І вони підійшли до Пилипа, що з Віфсаїди Галілейської, і просили його та казали: «Ми хочемо, пане, побачити Ісуса». Іде Пилип та Андрієві каже; іде Андрій і Пилип та Ісусові розповідають. Ісус же їм відповідає, говорячи: «Надійшла година, щоб Син Людський прославивсь.  Поправді, поправді кажу вам: коли зерно пшеничне, як у землю впаде, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясний принесе» (Євангеліє від Св. Івана 12:12-24).

Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Фил. 1:2) Амінь.

Дорогі брати і сестри, коли в місто раптово прибувають іноземні загарбники, бандити чи терористи, як це було у випадку з вчорашніми подіями у Слов’янську та інших містах Донецької області, то про їхній прихід зазвичай знають лише їхні прибічники, колаборанти або члени тієї самої банди чи того самого терористичного угрупування. Народ, як правило, буває захоплений зненацька і не знає, що робити. І якщо навіть є якась групка прихильників бандитів, більшість народу все-таки намагається ховатися по своїх домівках, наглухо зачиняючись у будинках і квартирах, бо не знають, чого саме чекати від непроханих озброєних гостів.

«Некликаний гість – гірше татарина»  – така є приказка в російській мові. Справді некликані гості зазвичай нічого доброго не несуть. А такі «гості – зелені людці», які почали з’являтися на українських землях з лютого місяця цього року несуть лише одне – наругу над нашою країною і над нашим рідним українським народом. Російські війська та російські наймити не лише принижують Україну, але й відбирають нашу землю, як це сталося у випадку з Кримом, і очевидно, тепер відбувається з українським Донбасом. Так чинять лише злочинці, а для злочинців обовязково настає той час, коли вони зазнають гніву Божого змушені будуть погинути, як заколотники не лише проти українського народу, проти української держави, але й проти Господа Бога.  

Господь осуджує зло, яке чинить будь-хто загарбуючи те, що належить іншій людині. Він каже: «Не пересунеш межі свого ближнього, яку розмежували предки в наділі твоїм» (5 М. 19:14).  Лише нечестивці прагнуть відібрати чуже майно, чужу землю, чужу територію або чужу країну. І вони за це поплатяться перед Богом. Нечестивців не спішать вітати і прославляти діти Божі навіть тоді, коли діти диявола влаштовують із цього спеціальні шоу та транслюють це потім своїми оманливими телеканалами.

Але зовсім іншу оповідь ми чуємо з нашого сьогоднішнього Євангелія. Бо до Єрусалиму збирається увійти Господь Ісус Христос. Він нічого не робить таємно.  Він відкрито ходить усім рідним Своїм краєм, Він проповідує Євангеліє, Він зцілює хворих і недужих, Він воскрешає покійних.  Він чинить масу інших чуд так що народ розуміє, що Він – Божий Син, нащадок Давида, обіцяний Богом Цар Ізраїлю. Над ними править нині цар Ірод, в Єрусалимі сидить намісник римського царя – Понтій Пілат. Але то – чужинці. Ісус – ось рідний для народу Цар. Як було би добре, якби то Він правив Ізраїлем, народом Божим!

Тож коли народ чує, що Ісус ось-ось має надійти до Єрусалиму, то на зустріч Христові збираються вийти майже всі люди, які були прийшли до Єрусалиму, готуючись саме там, як належить віруючим людям, зустріти Пасху.  Ми лишень можемо уявити розмови між паломниками, які розповідали про те, як Ісус перетворив воду на чудесне вино. Хтось розповідав своїм друзям і родичам про те, як Господь одним словом Своїм зцілив був його від важкої хвороби.  

А ще хтось міг згадати про те, як в пустині, коли з усієї їжі лише було в якогось хлопчика лише п’ятеро ячних хлібин і дві рибинки, цей же Господь нагодував понад п’ять тисяч народу та й то так, що залишилося ще дванадцять повних кошів повних риби та хліба. Але головна розмова точилася про те, як Ісус Назарянин воскресив померлих, а нещодавно ще й Лазаря, якого вже поховали і тіло якого було вже почало розкладатися Він теж вивів у досконалому здоровї з гробу?  Це чудо з Лазарем – справді унікальне!  Євангеліст каже нам, що саме воскресіння Лазаря було тим, що спонукало всіх людей вийти на зустріч Синові Божому. Народ бачив і розумів, що цей Ісус любить людей, усе для людей робить, про людей так сильно піклується, Він – точно давно обіцяний пророк, Син Давидів і Цар Ізраїлю – саме такий Цар потрібен Ізраїлеві!

І ось Він наближається до Єрусалиму – нумо всі гайда Йому на зустріч! Тож «другого дня, коли безліч народу, що зібрався на свято, прочула, що до Єрусалиму надходить Ісус,  то взяли вони пальмове віття, і вийшли назустріч Йому та й кричали: «Осанна! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я! Цар Ізраїлів!» Не було довгої і тривало ї підготовки, а були лише щирі вітання Христа пальмовим віттям, щире вистилання Його дороги одежами і щирі вітання Псалмом 118.

Коли щось готують люди, то в одному або іншому місці буде якась недоробка. А коли щось готує Бог, то все відбувається спонтанно з людського боку, але точно за планом Божим. Коли єврейські паломники співали ці чудесні слова: «Осанна! Благословенний, хто йде у Господнє Ім'я!», вони співали слова з Псалма, який співався під час жертвоприношення пасхальних ягнят. Вони співають у радості. Вони вітають Царя, навіть не розуміючи, що Ісус Христос – не просто істинний Цар Ізраїліві, але й їхнє істинне Пасхальне Ягня.

Не всі також звертають пильну увагу на те, як Ісус до Єрусалиму входить – не як цар-завойовник, який планує панувати над народом, а зовсім в інший спосіб. Ісус вїжджає до Своєї столиці на ослику, як Цар, Який іде з миром, і Який несе мир, але цей мир – особливий, не такий як дає світ, а мир – з Богом. Саме про такий вхід Сина Божого, Сина Давидового, Царя Ізраїлевого пророкував був Захарій. Але коли стільки радості через воскресіння Лазаря, коли наближається таке чудесне свято Пасха, коли Господа вітають десятки тисяч людей вони наразі про це думають і давнє пророцтво, яке ось нині виконується, на думку їм не спадає. На любий Євангеліст каже, що «як прославивсь Ісус, то згадали тоді, що про Нього було так написано, і що цеє вчинили Йому».

Але нині всі радіють, тішаться, веселяться і «свідчив народ, який був із Ним, що Він викликав Лазаря з гробу, і воскресив його з мертвих». Вербна неділя – це свято радості, радості через воскресіння Лазаря – радості, що серед Церкви перебуває Син Давидів, бо де є Він – там точно смерті немає. А навіть коли хтось помре – Він підніме Його з мертвих. Як добре, що Ісус перебуває зі Своїм народом. Як добре перебувати поряд з Ісусом. З Ним – нічого не бракує. Бо це Він «душу мою відживляє, провадить мене ради Ймення Свого по стежках справедливости. Коли я піду хоча б навіть долиною смертної темряви, то не буду боятися злого, бо Ти при мені, Твоє жезло й Твій посох вони мене втішать! Ти передо мною трапезу зготовив при моїх ворогах, мою голову Ти намастив був оливою, моя чаша то надмір пиття! Тільки добро й милосердя мене супроводити будуть по всі дні мого життя, а я пробуватиму в домі Господньому довгі часи!» (Пс. 23:3-6).

Цього Господа вітають віруючі. А невіруючі, ті що надіються на себе і на власні діла Ісуса насправді не потребують.  Ісус відбирає від них їхню власну славу і фарисеї зажди намагаються Христа якщо не принизити, то бодай применшити. Сьогодні ж вони безпорадно розводять руками і кажуть: ««Ви бачите, що нічого не вдієте: ось пішов увесь світ услід за Ним!» Боротися проти Бога неможливо. І боротьба з Богом завжди закінчується перемогою Бога. Фарисеї цієї істини вивчити так і не спромоглися.

Втім навіть вони інколи промовляють істину, як ті слова, що за Ісусом пішов весь світ. Власне кажучи, це Ісус прийшов для всіх народів. Він, звісно – єврей по плоті, але Він прийшов і для українців. А сьогодні в Євангелії Його шукають геллени – греки, яких Господь, напевно, навернув до віри через проповідь Євангелія до них їхніми друзями-євреями. Ці навернені язичники, як і ми, звертаються до Апостолів Христових з посланням, у якому викристалізуване бажання особистої зустрічі з Месію, зі Спасителем: ««Ми хочемо, пане, побачити Ісуса».

У мить слави зазвичай важко доступитися до того, кого славлять і кого хочуть усі побачити. Відповідь же Господа на ці прохання і на всі вітання повертає нас до Його місії Царя – істинного Царя Ізраїлю: «Надійшла година, щоб Син Людський прославивсь.  Поправді, поправді кажу вам: коли зерно пшеничне, як у землю впаде, не помре, то одне зостається; як умре ж, плід рясний принесе». 

Ісус – Цар, Який прийшов, аби віддати Себе за Свій народ і за весь світ. «Так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне». Господь говорить про істинну Свою славу. Він каже, що справжня Його слава – попереду.  І вона настане через пять днів – у Велику Пятницю, коли зерно пшеничне впаде у землю і помре. Якщо зерно не помирає, воно залишається зерном і залишається однією зернинкою. Але плід воно приносить, коли падає в землю і помирає.

Бог стався людиною, аби принести плід. На хресті Він помирає, аби сьогодні вам проголосити прощення усіх ваших гріхів заради Нього, благословенного Царя Ізраїлевого. Аби ви були виправдані вже нині заради Нього Сина Давидового, Який на третій день вийшов із гробу переможцем над смертю і сьогодні перебуває на небесах і поряд з нами, з Його любою і святою Церквою, що зібрана сьогодні і співає Йому осанну на висоті.

Сьогодні ми вітаємо нашого Царя у Слові, слухаючи, як Він промовляє до нас зі Святого Писання.  Ми вустами вітаємо Його істинне тіло та кров, якими Він торкається нас у хлібі та вині Святої Вечері.  А пройде ще трохи часу і ми будемо вітати Його у той святковий Останній День, коли Він прийде судити живих і мертвих, коли Він воскресить усіх мертвих і перемінить усіх живих, аби дати вам, що віруєте в Христа, вічне життя у Божому Царстві.  Вітаймо ж Христа щонеділі у Слові і Таїнстві, аби у день Його повернення привітати Його в повній божественній славі вічного життя.  Прийди, Господи Ісусе!  Амінь.


Благодать Господа Ісуса Христа зо всіма вами! Амінь (Фил. 4:23).

Немає коментарів: