Рости на спасіння (проповідь)

понеділок, 28 квітня 2014 р.

Складові природи прабатьківського гріха

1)  Це дефект бо ж брак прабатьківської праведності, а саме те, що наша природа у своєму першому народженні не несе відповідності до Слова і Божої волі, яку мав Адам, створений на початку за образом Божим. Ця природа також не має можливості або сили ані почати, ані довершити цю відповідність, але нині вона - спотворена, оголена і позбавлена тих прабатьківських дарів праведності.
   2)  Сама спотвореність природи, а саме те, що наша спотворена природа не просто має той дефект, але й те, що замість втраченої прабатьківської праведності постала і пронизала, наче отрута, всю нашу природу зіпсута збоченість, атаксія (безлад), знищення та спотвореність усіх людських сил. Звідси випливає те, що людина, за природою є чужою та закритою для того, що вимагає Божа воля, і лише або трохи журиться про це, або зазвичай їх робить те, що вимагає Бог неохоче, наче втомлено і не виявляючи певної зацікавленості, а з іншого боку, людину приваблює та рухає нею природна потреба до всіх бажань та найбільшої насолоди і відкритості до того, що суперечить Божій волі. Таким чином з такого гріховного коріння нічого не може вродити окрім грішних плодів (Буття 6; Псалом 51; Єремії 17; Матвія 7:18; 12:35; Івана 3; Римлян 5:7).
     3)  До природи прабатьківського гріха належить також провина, а саме те, що через гріхопадіння Адама і через те спадкове або ж прабатьківське зло, усі люди, народжені людським насінням, є за природою дітьми гніву (Ефесян 2:3) і, окрім наших бід, перебувають ще й під смертю і вічним прокляттям (Римлян 5:12, 18).

Мартін Хемніц, Довідник: Служіння, Слово і Таїнства

Немає коментарів: