ДОБРИЙ ПАСТИР ОТАРИ
(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Я Пастир Добрий! Пастир добрий кладе життя власне за вівці. А наймит, і той, хто не вівчар, кому вівці не свої, коли бачить, що вовк наближається, то кидає вівці й тікає, а вовк їх хапає й полошить. А наймит утікає тому, що він наймит, і не дбає про вівці. Я Пастир Добрий, і знаю Своїх, і Свої Мене знають. Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя Я за вівці кладу. Також маю Я інших овець, які не з цієї кошари, Я повинен і їх припровадити. І Мій голос почують вони, і буде отара одна й Один Пастир! Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб ізнову прийняти його. Ніхто в Мене його не бере, але Я Сам від Себе кладу його. Маю владу віддати його, і маю владу прийняти його знову, Я цю заповідь взяв від Свого Отця (Івана 10:11-18).
Христос воскрес! Воістину воскрес!
Христос воскрес! Воістину воскрес!
Дорогі брати і сестри, 1386 року австрійські війська намагалися підкорити Швейцарію. І здавалося, що біля Земпаху на швейцарців чекала неминуча поразка. На відміну від австрійців, у них не було такого вимуштруваного війська та довжелезних списів, пробитися крізь які із сокирами та косами було неможливо. Але в швейцарців виявилася неочікувана перевага – чоловік на ім’я Арнольд фон Вінкельрід. Звернувшись до своїх співвітчизників, аби вони попіклувалися про його дружину та дітей, він кинувся із простертими руками на австрійців і, захопивши якомога більшу кількість списів і руками, і тілом, придавив їх своєю вагою донизу. Швейцарські воїни миттю кинулися у прорив утворений своїм відважним земляком і здобули вирішальну для Швейцарії перемогу.
Коли ми подивимося на швейцарську армію під Земпахом, то зауважимо наскільки в духовних справах ми нагадували воїнів, що не мають надії на перемогу. Щоправда є дві великі відмінності. Свою битву швейцарці вели проти таких само людей. Фізичний їхній стан був відносно однаковий. А ми в духовній війні вкрай ослаблені хворобою. І назва цієї хвороби – гріх. Ця хвороба – спадкова і нею, з часу гріхопадіння Адама, вражене все людство. Є хвороби тіла, які називаються невиліковними. Так само й гріх, але хоча ця хвороба вкорінена в нашій плоті, вона – духовна і призводить не лише до загибелі тіла, але й до вічних мук у вогні пекла. «Заплата за гріх – смерть» - каже Писання. Згрішив хоча би раз і вже приречений до вічної смерті. Це – жахливо.
Більше того в духовній війні бере участь підступний ворог і маса його жахливих агентів. Цей ворог – дуже сильний і підступний. Писання часто називає його «лукавим» і чітко заявляє: «Будьте тверезі, пильнуйте! Ваш супротивник диявол ходить, ричучи, як лев, що шукає пожерти кого». Дияволу багато не треба. Його цікавить підштовхнути, підвести, підбурити людину до гріха. А «заплата за гріх смерть».
Диявол також може пожерти нас, переконавши нас стати друзями зі світом, аби на відміну від вислову Григорія Сковороди, світ нас таки «спіймав». Чому диявол настільки зацікавлений, аби ми стали мирськими? Апостол Яків (4:4) пояснює: «Перелюбники та перелюбниці, чи ж ви не знаєте, що дружба зо світом то ворожнеча супроти Бога? Бо хто хоче бути світові приятелем, той ворогом Божим стається». А якщо ти – Божий ворог, то й не маєш вічного життя. А що маєш натомість? Зовнішню темряву і «буде там плач і скрегіт зубів!...» (Мт. 8:12)
Згадайте лишень, дорогі брати і сестри, чи не доводилося вам відчувати і гріх, і дію гріха, і спокуси диявола. Чи не потрапляли ви у розставлені світом і дияволом пастки, і чи не грішили ви вільно і невільно. І про нас було написано, що «Господь дивиться з неба на людських синів, щоб побачити, чи є там розумний, що Бога шукає. Усе повідступало, разом стали бридкими вони, нема доброчинця, нема ні одного!...» (Пс. 13:2, 3) Як і швейцарські воїни біля Земпаха ми можемо почуватися цілком безсилими і приреченими на поразку.
Але як добре, що в нас є Господь, Який промовляє: «Я є Пастир Добрий». Ці слова «Я є» чув Мойсей, коли спитався в Бога: «Ото я прийду до Ізраїлевих синів та й скажу їм: Бог ваших батьків послав мене до вас, то вони запитають мене: «Яке Ім'я Його?» Що я скажу їм?» І сказав Бог Мойсеєві: «Я є Той, що є» (2 М. 3:13, 14). Сьогодні Той Самий Бог, Який звертався з палаючого куща до Мойсея звертається до нас із Євангелія зі словами: «Я є. Я є Пастир Добрий».
Люди – вівці, Бог – Пастир. Це про Спасителя у Псалмі 22 сповідує Давид, кажучи: «Господь то мій Пастир, тому в недостатку не буду, на пасовиськах зелених оселить мене, на тихую воду мене запровадить! Він душу мою відживляє, провадить мене ради Ймення Свого по стежках справедливости. Коли я піду хоча б навіть долиною смертної темряви, то не буду боятися злого, бо Ти при мені, Твоє жезло й Твій посох вони мене втішать! Ти передо мною трапезу зготовив при моїх ворогах, мою голову Ти намастив був оливою, моя чаша то надмір пиття! Тільки добро й милосердя мене супроводити будуть по всі дні мого життя, а я пробуватиму в домі Господньому довгі часи!»
Такого Пастиря більше немає. Він не просто піклується про Своїх овечок. І Він не просто відганяє від них ворога, хижака. Ісус Христос каже: «Я Є і Я кладу життя власне за вівці. Вівці Мені настільки дорогі, що Я віддаю за них Своє життя. Вівці Я настільки люблю, що для того, щоб не померли вони, помираю Я».
Перед нами – вівцями-людьми стоїть потужна зграя вовків, гріха, диявола та смерті. Ми, наче швейцарська армія самі нічого вчинити не можемо. Але, як Арнольд фон Вінкельрід, який забрав на своє тіло якомога більше списів, так наш Добрий Пастир Ісус Христос, на Голгофський хрест, на Себе забрав усі до одного наші гріхи. Він усіх їх змив Своєю святою і дорогоцінною кров’ю, якою викупив кожного з нас від влади гріха, диявола та смерті. Викупив Він вас усіх один раз і назавжди.
Швейцарське військо отримало перемогу завдяки пролому крізь ворожі лави, який утворив своїм тілом мужній швейцарець. А тут ціле людство отримало прощення гріхів через Доброго Пастиря, Ісуса Христа, Сина Божого, нашого Спасителя. Христос – не наймит, як первосвященик Кайяфа, який оголосив Синедріонові про необхідність віддати Сина Божого на смерть: «Ви нічого не знаєте, і не поміркуєте, що краще для вас, щоб один чоловік прийняв смерть за людей, аніж щоб увесь народ мав загинути!» (Ів. 11:49, 50). Він готовий пожертвувати однією вівцею, двома, десятком, масою душ, аби лише вберегти своє заможне існування».
Ісус – не такий. Ісус віддає Себе за Кайяфу, за мене і за всіх нас. Бо Він – Пастир Добрий. Пастир Добрий, Який настільки вас любить, що пішов на хресні муки, аби ваші гріхи були прощені повністю.
Наймитів, звісно, вистачає і сьогодні. Господь каже про вовчі загрози, які ми маємо: «Стережіться фальшивих пророків, що приходять до вас ув одежі овечій, а всередині хижі вовки» (Мт. 7:15). А що робить наймит, коли до отари приходить вовк – те саме, що й байдужий богослов, коли з’являється фальшивий учитель і фальшиве вчення. Він іде собі геть. Йому байдуже. Європою поширюється іслам – ну що ж, наймити в церковних ризах оголосять, що і мусульмани, і християни поклоняються одному й тому самому правдивому Богові. Хто заявляє про ксенофобію і антисемітизм – не проблема: наймити назвуть юдеїв старшими братами християн і заявлять, що всі головні релігії світу дають спасіння перед правдивим Богом. Головне, аби вівці трудилися до сьомого поту над вказаними їм ділами, а самих наймитів не чіпав вовк. А що зробить він з отарою, то хіба ж ця отара наймитова? Що наймитові до того, коли вовк почне рвати отару фальшивими вченнями? Що наймитові до того, коли доктрина про виправдання самою вірою в Христа руйнується, а з нею і вічне життя овець – аби вовк лишень наймита не зачіпав!
Але Господь не такий. Він – Пастир Добрий. Він поклав за нас, за своїх овечок Своє святе життя. Він знає кожного з вас на ім’я. Врешті-решт, це ж Він називав вас на ім’я у Хрищенні, і це в Нього ви одягнені, закутані –«Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися» (Гал. 3:27). Христос знає вас і ви знаєте Христа, бо ж це до Його Столу ви приходите щонеділі, аби причаститися Його правдивим тілом і кров’ю на прощення ваших гріхів і на спільність із Отцем, про Якого Христос наш Господь каже: «Як Отець Мене знає, так і Я Отця знаю, і власне життя за вівці кладу». Отець знає кожну Христову овечку, кожного з вас, дорогі брати і сестри, бо це за вас помер Його Єдинородний Син.
Часом можна в Києві і певно що в інших містах почути, що мовляв християни поклоняються чужому, єврейському Богові, бо ніби-то Ісус прийшов лише для євреїв. Але це не так. Господь каже: «Також Я маю інших овець не з цієї кошари. Я повинен і їх припровадити. І Мій голос почують вони, і буде отара одна й Один Пастир!»
Через Євангеліє ви почули голос Доброго Пастиря, Який поклав за вас Своє власне життя. Він виконав місію Свого Отця, аби принести жертву за гріхи всього світу, аби весь спасти від вічної смерті. І цей Добрий Пастир каже нам: «Через те Отець любить Мене, що Я власне життя віддаю, щоб ізнову прийняти його. Ніхто в Мене його не бере, але Я Сам від Себе кладу його. Маю владу віддати його, і маю владу прийняти його знову».
Пастир – Добрий і Він віддає Своє життя за всіх нас добровільно, бо Він вас усіх любить. Але Він також це життя прийняв на третій день по Своїй смерті на хресті. Тому ми чуємо далі Його життєдайний голос, тому ми далі споживаємо Христове життєдайне тіло і п’ємо Його цілющу кров, бо Він – воскрес і живе, і царює з Отцем, і Святим Духом.
Отара Христова перебуває в безпеці, допоки вона з Христом. А впевнитися у цьому можна лише одним способом – чути Його голос. Якщо голосу Доброго Пастиря немає, тобто немає чистого Євангелія, то й немає Самого Пастиря. У такому випадку слід добре прислухатися і ви почуєте завивання голодних вовків і шурхіт ніг наймитів, які кивають п’ятами.
А де чути виразно Євангеліє – там чути виразно голос Ісуса Христа, бо це Він промовляє, що ваші гріхи прощені заради Нього, що ви в Христове Ім’я зодягнулися у Його праведність і стали Божими дітьми. І ще будьте певні в тому, що там де ви чуєте голос Доброго Пастиря, де ви чуєте щиру євангельську проповідь і доторкуєтеся до Христа у Святому Причасті, там і Він чує ваші голоси, коли вони зливаються разом у подяці Богові за Пастиря Доброго, де вони славлять Христа і Отця, і Святого Духа, єдиного Бога у Святій Трійці, де вони моляться до Бога, висловлюючи різноманітні прохання у літургії і просто мовчки благаючи: «Господи, помилуй», «Господи, допоможи!»
І так само ті, що чують голос Доброго Пастиря зараз, ті що слухають Його Євангеліє і вірують в Нього, почувши Його добре-знайомий голос Останнього Дня, воскреснуть із мертвих до вічного життя у Божому Царстві. Бо Христос воскрес! Воістину воскрес!
Немає коментарів:
Дописати коментар