У ранній церкві інослав'я завжди означало розрив зі спільнотою. Громада не лише відмовлялася надавати Причастя тим, що не були навчені, вона відмовлялася причащати тих, що приходили з церков, фальшиве вчення яких розірвало спільноту з правдивою церквою. Члени православної церкви ніколи не причащалися біля вівтаря церкви інославної. Така дія вважалася би участю у гріхах та фальшивій доктрині інших. Єдиними ліками від інослав'я для тієї церкви було повернення до правди...
Рання церква ніколи не чула про вислів "позаконфесійна лояльність". Радше, Закрите Причастя наголошувало на важливості правдивої доктрини та важливості спільного сповідання тієї доктрини, як передумови причащання разом.
Клемет Пройс "Вогонь і посох: лютеранське богослов'я на практиці"
Немає коментарів:
Дописати коментар