Жодна інша доктрина Євангельської Лютеранської Церкви не є настільки образливою для реформатів, аніж та, що благодать Божа, прощення гріхів, праведність перед лицем Божим не здобуваються жодним іншим чином, окрім як покладанням упевненості віруючого на написане Слово, на Хрищення, на Господню Вечерю і на відпущення гріхів. Реформати, особливо їхні богослови, проголошують, що такий спосіб досягання небес є надто механічним, і почувши лютеранське вчення, вони засуджують його як поклоніння мертвій букві, цитуючи твердження Апостола Павла: «Буква вбиває, а дух оживляє» (2 Кор. 3:6). І знову вони кажуть: «Яку користь приносить Хрищення земною водою? Правдиве Хрищення - це Хрищення Духом і вогнем». І знову: «Яка користь від їдження та пиття природних тіла та крові Христових? Правдивою їжею і напоєм, якими втамовуються голод і спрага душі, є Правда, яка сходить із небес». У кінці вони кажуть: «Як може мені допомогти смертний, грішний чоловік, який не може зазирнути в моє серце, кажучи: «Твої гріхи тобі прощено»? Ні, мої гріхи не прощено жодним іншим чином, окрім того випадку, коли Сам Бог промовляє ці слова в моє серце і дає мені, аби я відчув їхню силу». Це - реформатська точка зору.
Але чи погоджується ця точка зору з Писанням? Зовсім ні! Термін «буква» в Писанні не означає щось мертве. Зв’язок у 2 Кор. 3:6 показує, по-перше, що Апостол посилається не на Слово Боже як таке, а на Закон. Ось що вбиває. З іншого боку, «дух» позначає Євангеліє. Ось що оживлює. Крім того, зауважте, що коли Апостол говорить: «Буква вбиває», - він не може мати на увазі того, що буква сама по собі є мертвою, бо щось мертве вбивати не може.
Доктор К.В.Ф. Вальтер з «Належної відмінності між Законом і Євангелієм: Лекція шістнадцята».
Немає коментарів:
Дописати коментар