Рости на спасіння (проповідь)

неділя, 31 січня 2010 р.

ПРОПОВІДЬ НА 2-У НЕДІЛЮ ПО БОГОЯВЛЕННІ


ПОКАЙТЕСЯ І ВІРУЙТЕ  В ЄВАНГЕЛІЄ
             (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
А коли Іван виданий був, то прийшов Ісус до Галілеї, і проповідував Божу Євангелію, і говорив: «Збулися часи, і Боже Царство наблизилось. Покайтеся, і віруйте в Євангелію!»
 А коли Він проходив біля Галілейського моря, то побачив Симона та Андрія, брата Симонового, що невода в море закидали, бо рибалки були. І сказав їм Ісус: «Ідіть услід за Мною, і зроблю, що станете ви ловцями людей».  І зараз вони свого невода кинули, та й пішли вслід за Ним.  А коли недалеко прийшов, то побачив Він Якова Зеведеєвого та брата його Івана, що й вони в човні невода лагодили.  І зараз покликав Він їх. І вони залишили батька свого Зеведея в човні з робітниками, і пішли вслід за Ним  (Марка :14-20).               Божій Церкві… посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим, зо всіма, що на всякому місці прикликають Ім'я Господа нашого Ісуса Христа, їхнього і нашого, благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа (1 Кор. 1:2, 3). Амінь.
             Дорогі брати і сестри, тварини дуже часто мають вроджений страх до того, що може завдати їм шкоди. Але є одна тварина, яка дуже сильно у цьому питанні неадекватна. Цю тварину ви всі знаєте і вона часом використовується в українських приказках. Це  – жаба. Якщо її помістити невелику каструлю з холодною водою, то вона буде там сидіти. Якщо ж цю каструлю поставити на вогонь і почати нагрівати, жаба і далі там сидітиме.  Але ж вода нагрівається, починає підніматися пара,  а жабі байдуже.   Вона ще може легко виплигнути із цього небезпечного місця, але очевидно, вона думає про щось інше.  Врешті-решт кипляча вода принесе жабі винагороду, яка поправу належить її за її поступливість біді.   Проблема полягає в тому, дорогі брати і сестри, що й людина часто-густо має подібну неадекватність, як і наші маленькі зелені друзі.  Ми дуже швидко хвилюємося, коли перед нами постають раптові проблеми. Однак, якщо загроза постає дуже повільно, може навіть упродовж десяти-двадцяти років, то ми часто як жабка, даємо, аби нас «скипятили» у щасливій байдужості. 
Для нашого життя існує дуже велика загроза. Водночас загрози настільки звична для нас, що ми так само її часто не помічаємо. Ця загроза, звісно – не наступні снігопади наступного тижня, про які нас звично попереджують синоптики.  Ця загроза – навіть не чергові вибори Президента, які можуть мати вирішальний характер для долі України, нашого рідного краю.
Найбільша загроза для нас і для всіх людей – гріх. Ця проблема – найдавніша. І з неї походять усі наші інші проблеми, серед яких наступне місце займає смерть. Але якщо смерть людей жахає, то до гріха більшість людей ставиться, якщо не позитивно,  то принаймні поблажливо.  Чому так? Бо це – найдавніша проблема людства. І це – наша особиста найдавніша проблема.
Адже гріх не починається тоді, коли ми його усвідомлюємо.  У гріхові ми вже зачаті і народжені.  Інколи батьки з цікавістю спостерігають за тим, як одна дитина, яка ледь навчилася ходити, відбирає іграшку в іншої, такої само дитини. Якби таку сцену спостерігали Адам і Єва до гріхопадіння, то вони були би приголомшені та вкрай збентежені.  Ми ж щоденні сцени жадібності, егоїзму, розпусти можемо спостерігати мало не щодня.  Але реакція часто на такі жахи є реакцією зеленої жабки, яка сидить у мілкій каструлі на палаючій газовій конфорці. Чому?  Бо ми вражені гріхом.
Біда в тім, що ми, самі того не зауважуючи, бачимо пару, яка вже входить у наші ніздрі, але ігноруємо це і вважаємо за належне, бо гріх, як страшна хвороба, глибоко в’ївся у саме наше єство і в саму нашу природу, в природу кожної людини. Наслідки гріха для кожного з нас, як і наслідки для байдужої зеленої тваринки – смерть, але не лише тимчасова, а й вічна, бо «Бог на Свій образ людину створив, на образ Божий її Він створив, як чоловіка та жінку створив їх» (1 М. 1:27). Наші душі – вічні. Ми призначені для вічного життя. Натомість часто ми обираємо вічні муки у вогняному огні «що дияволові та його посланцям приготований» (Мт. 25:41).
Як добре, що є Той, Хто приходить і каже: «Збулися часи, і Боже Царство наблизилось. Покайтеся, і віруйте в Євангелію!»  Це – слова Бога, Який стався людиною задля нас, задля нашого добра.  Він звіщає, що наблизилося Царство Боже.  Боже Царство – цілковито відрізняється від царства цього світу. Там немає ненависті, а панує любов. Там немає хвороби, але є досконалість. Там немає смерті, але є вічне життя.
Господь Ісус Христос хоче, щоб ми були у Божому Царстві й тому каже: «Покайтеся!»  Чому Господь каже ці слова? Він не хоче, щоб ми поводилися байдуже, як жабка у воді на вогні. Бог не хоче, щоб ми байдуже помирали. Він хоче, щоб ми покаялися. Але що означає слово «покаятися?»  Чи це просто сказати  декілька слів, на кшталт: «Боже, вибач мене?»  Чи достатньо просто промовити слово «вибач» механічно, як це часто буває навіть у ввічливих людей?
Ні. Господь має на увазі щось інше.  Покаятися означає мати перемінене серце у ставленні до гріха. Якщо нас хвилюють якісь події, які можуть завдати нам фінансової шкоди, якщо нас хвилюють події, які можуть завдати особисто нам болю, або якщо ми стаємо настільки розхвильовані через долю нашої рідної країни, що готові вступити у бурхливу суперечку із нашими знайомими або й незнайомими людьми, то тим більше ми повинні бути схвильовані через гріх, який ми коїмо, і який прирікає нас до смерті: і тимчасової, і вічної. Ось що означає покаяння – глибокий жаль і сум через скоєні нами гріхи.  Тому Господь ходить і каже: «Покайтеся!» Покайтеся сьогодні.  Кайтеся зараз. Кайтеся щодня.
Але каятися не достатньо. Юда, який зрадив Ісуса, Сина Божого і видав Його  в руки первосвящеників, розкаявся. Він усвідомив свій гріх настільки сильно, що йому не любі були ті 30 срібняків, які дали йому за зраду невірні Богові священнослужителі. Він був настільки розхвильований і засмучений своїм гріхом, що навіть кинув ті гроші їм назад.  Але в Царстві Божому Юди не буде.  Бо він не повірив у Євангеліє.
Бо друга невідємна складова Ісусового проповідування: «Віруйте в Євангеліє!» А що таке Євангеліє?  Чи це тільки оповідання про те, як можна гарно і праведно жити?  Якщо так, тоді це – не Євангеліє, що з грецької мови означає «Добра Новина».  Бо яка ж то добра новина знати про ще один спосіб життя або приклад для наслідування? Може Євангеліє – це просто оповідання про те, що Ісус народився, жив, помер і воскрес?  Тоді це теж не Євангеліє,  бо вона стосується особистого подвигу та нагороди одного окремого Чоловіка, навіть якщо Він – Бог у одній Особі.
Але Євангеліє – Добра Новина через те, що все, розпочинаючи від Благовіщення Діві Марії і закінчуючи воскресінням і вознесінням Ісуса Христа, було вчинене для нас, для нашого прощення гріхів.  Сутність Євангелія у тому, що Христос, Божий Син Єдинородний забрав усі наші гріхи на Себе і помер за них на Голгофському хресті. Покарання, яке мали понести ми – поніс Він.
Він приніс Себе у жертву за кожного з вас. І через те, що Він – не лише правдива людина, але й правдивий Бог, ця жертва – повна, досконала, свята і достатня для того, щоб заплатити за всі ваші гріхи.  Через цю жертву – Христа, ви – прощені. Через Христа, Який воскрес і підтвердив прийняття Його жертви Богом, ви – виправдані. В очах Божих ви – святі. В очах Господа, Владики неба і землі, Царя Небесного, ви –  Божі діти і маєте право жити вічно у блаженстві в Його святому Царстві.  
Господь каже: «Віруйте в Євангеліє».  Відкиньте геть від себе усякі байки про те, що Євангеліє каже нам про те, що ми повинні зробити для вічного життя. Євангеліє нам чітко свідчить про те, що Христос зробив для нашого вічного життя.  Євангеліє свідчить про любов Божу до кожного з вас у Його Сині.  Євангеліє каже: «Бог любить тебе.  Бог доводить цю любов Христом розпятим і воскреслим. У Імя Христа – ти прощений (прощена) і належиш до Царства Божого. Бог тебе любить. Коли повернеться Христос у славі, Бог воскресить тебе із мертвих і ти будеш жити вічно у раю». Це – Євангеліє.
Господь каже: «Покайся, хай серце твоє буде розхвильованим через гріх і хай гріх буде для тебе найбільшою огидою в житті. Віруй у Христа і Його прощення і вічне життя заради Нього! І хай серце твоє буде сповнене втіхи про те, що Бог тебе простив повністю у Христі, Його Єдинородному Синові, що Він тебе безмежно любить і ти будеш жити вічно».
І для цього вічного життя не треба чинити якихось подвигів, просто віруй у подвиг Христа.  Не покладайся на добрі діла.  Бо ти ніколи заслужиш того, що заслужив Христос.  Просто віруй у Христа, у Його заслугу, у Його святість, у Його жертву, у Його прощення, бо вірою в Христа усі Його достоїнства, усі Його заслуги стають твоїми. І тепер ти вже в Царстві, бо Царство там, де Його Цар.  А Його Цар – із нами, зі Своєю любою Церквою – у Слові. 
Апостол Іван каже, що він пише про Христа- Царя, як про те: «Що було від початку, що ми чули, що бачили власними очима, що розглядали, і чого руки наші торкалися, про Слово життя» (1 Ів. 1:1).  Те чого торкалися руки Івана, торкаються сьогодні наші вуста.  Цар наближається до кожного з нас настільки, що вустами Своїми ми торкаємося Його тіла у хлібі, а Його крові у вині Святої Вечері.  Ми наче стоїмо біля підніжжя хреста, на Якому розпятий наш Спаситель. 
Коли Ісус проповідував у Десятимісті, то до нього підійшла дуже хвора, кровоточива жінка, яка не могла вилікуватися упродовж дванадцяти років. «як зачула вона про Ісуса, підійшла через натовп іззаду, і доторкнулась до одежі Його...  Бо вона говорила про себе: «Коли хоч доторкнусь до одежі Його, то одужаю...» (Мр. 5:27, 28). Вона доторкнулася і одужала. А сьогодні ж нам Спаситель дає більше ніж тій віруючій жінці. Бо ми маємо у Святій Вечері не одежу Сина Божого, а споживаємо Його святі та правдиві тіло і кров на прощення наших гріхів і вічне життя. Це – теж складова віри в Євангеліє. Віруй у Євангеліє, віруй у те, що каже апостол Іван: «Кров Ісуса Христа, Його Сина [Божого], очищує нас від усякого гріха» (1 Ів. 1:7). 
Це Євангеліє, цей дорогоцінний скарб даний усім людям.  Тому наш текст далі каже про покликання двох братів: Симона і Андрія. Вони кидають усе та й ідуть за Ним. Вони – віруючі чоловіки. Вони знають, що Бог попіклується про них так, що вони, несучи Євангеліє, ловлячи людей до Божого Царства, й далі зможуть виявляти опіку про свої сімї.  Так само роблять Яків і Іван. Але залишається їхній батько із робітниками. 
Не можемо нині бути байдужими.  Колись одна людина сказала: «Не можеш стріляти – піднось патрони». Не покликаний проповідувати – підтримуй служіння Євангелія пожертвами, працею, гостинністю, матеріальною і моральною підтримкою проповідників. Бо Євангеліє – це настільки Добра Новина, що вона має дійти до кожного нашого проповідника, а особливо завжди лунати посеред нас, бо Царство Боже наблизилось.  Прийди, Господи Ісусе. Амінь.
Благодать Господа нашого Ісуса нехай буде з вами! (1 Кор. 16:23)  Амінь.

субота, 30 січня 2010 р.

ЗАВТРА

Як на те буде Божа ласка та воля, завтра під час вивчення Катехізису ми почнемо розглядати Першу Заповідь Божу. Під час Біблійного уроку ми будемо досліджувати те, як саме про прихід Христа пророкували "малі" пророки, а служба Божа будуватиметься довкола слів з Євангелія від Св. Матвія, розділ 1, вірші 14-20.

Розклад на завтра:

9:30 - Основи християнської віри (Катехізис)

10:00 - Біблійний урок

11:00 - Служба Божа і Недільна школа для дітей

Київська парафія Воскресіння проводить служіння у приміщенні Інституту Математики, вул. Терещенківська, 3 (біля станції метро "Театральна"). Ласкаво просимо!

пʼятниця, 29 січня 2010 р.

НОВИЙ ПЕРЕКЛАД ЄВАНГЕЛІЯ

27 січня я отримав подарунок від доктора Валерія Громова - новий, до певної міри альтернативний переклад Євангелія - Вічне Євангеліє. Видання цього перекладу здійснило Українське Біблійне Товариство і містить, як про це вказано на обкладинці "український і російський переклади із грецької". У найближчі тиждень-два збираюся детальніше з цією працею ознайомитися та викласти свої враження на блозі.

ЗАСІДАННЯ РАДИ ЄВАНГЕЛЬСЬКО-ПРОТЕСТАНТСЬКИХ ЦЕРКОВ УКРАЇНИ

27 січня ц. р. відбулося чергове засідання Ради Євангельсько-Протестантських Церков України. На цьому засіданні я мав привілей головувати. Окрім лідерів найбільших протестантських церков України участь у засіданні взяв також директор Інституту Релігійної Свободи, Олександр Заєць і Голова Державного Комітету України в справах національностей та релігій, Решетніков Юрій Євгенович, який детально повідомив про рішучі кроки Уряду Юлії Тимошенко на полегшення діяльності церков та утвердження свободи віросповідання в Україні.  Рада розглянула стан державно-церковних взаємин за 2009 рік, схвально відгукнулася про діяльність чинного Президента Віктора Ющенка, Прем'єр-Міністра Юлії Тимошенко і Верховної Ради України. Рада також розглянула планування роботи на 2010 рік та інші питання, які стосуються життєдіяльності і справ церков у справі захисту права церков на свободу віросповідання.

четвер, 28 січня 2010 р.

ЛЮТЕР ПРО ВПЕРТІСТЬ ЩОДО ДОКТРИНИ



Якщо наші противники дозволять нам тримати непорушною цю віру, якою ми відроджуємося, виправдовуємося і долучаємося у Христа, то не бажаємо робити їм щось інше, що суперечить цій вірі. Але через те, що цієї поступки від них ми отримати не можемо, то зі свого боку, ми не зрушимо з місця навіть на крок. Бо питання перед нами – серйозне і життєво важливе.  Воно включає смерть Сина Божого, Який волею і заповіддю Отця, стався плоттю, був розпятий і помер за гріхи світу. Якщо віра цим поступається, тоді смерть Сина Божого буде марна. Тоді те, що Христос – Спаситель світу, є лише байкою. Тоді Бог – обманщик, бо Він не виконав Своїх обітниць.  Тому наша впертість з цього питання – побожна і свята, бо нею ми прагнемо вберегти ту свободу, яку ми маємо в Христі Ісусі та дотриматися правди Євангелія.  Якщо ми її втрачаємо, то втрачаємо Бога, Христа, всі обітниці, віру, праведність і вічне життя.

Але тут хтось скаже: «Але ж Закон – божественний і святий». Хай Закон має свою славу. Але жоден Закон, незалежно від того, який він є божественний або святий, не має права говорити мені, що через нього я здобуваю виправдання і життя. Я погоджуся з тим, що він може мене навчити про те, що я повинен любити Бога і мого ближнього та жити в цнотливості, терпінні тощо.  Але він не має права показувати мені, як визволятися від гріхів, диявола, смерті і пекла. Про це я спитаюся в Євангелія і слухатиму Євангеліє, яке не навчає мене, що я повинен робити, бо це – властива функція Закону – але воно навчатиме мене про те, що Хтось Інший зробив для мене, а саме, що Ісус Христос, Син Божий, постраждав і помер, аби визволити мене від гріха та смерті. Євангеліє наказує мені приймати це і вірувати в це і це – те, що називається «правда Євангелія».  Це також головна доктрина християнства, у якій осягається знання про всю благочестивість.  Тому вкрай необхідно, щоби ми добре пізнали цю доктрину і постійно її прищеплювали.  Бо її легко та просто поранити, як це пізнав Павло і часто відчували усі святі.

 Мартін Лютер. З Лекцій на галатів.

середа, 27 січня 2010 р.

АМВРОСІЙ ПРО ЗАКОН І БЛАГОДАТЬ

Коли прийшов Господь Ісус, Він простив усім людям той гріх, уникнути якого не міг ніхто, "знищивши рукописання на нас, що наказами було проти нас" проливанням Своєї крові [Колосян 2:14]. Отже апостольське значення таке: гріх рясніє Законом, а благодать - Ісусом. Бо після того, коли весь світ став винен, Він забрав гріх світу, як про це засвідчив Іван, кажучи: "Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере!" [Ів. 1:29].  Тому хай ніхто не хвалиться ділами, бо своїми ділами жодна людина не спасеться.  Бо той, хто - праведний, має безкоштовний дар, бо Він виправданий Купіллю [Хрищення]. Тож саме віра визволяє кров'ю Христовою, бо "Блаженний, кому подарований злочин, кому гріх закрито" (Пс. 31 (32):1).

Св. Амвросій Міланський, IV століттяЗі Скарбниці щоденної молитви

понеділок, 25 січня 2010 р.

ПОТРУЇЛИСЯ СВЯЧЕНОЮ ВОДОЮ


Понад 100 православних віруючих отруїлися святою водою на Водохреща в  російському місті Іркутську.  Про це повідомляє електронна версія журналу "Кореспондент" (http://korrespondent.net/russia/1039431).  Понад шістдесят осіб опинилися на ліжках у лікарні, яка висловила готовність прийняти більше сотні людей, які брали участь у традиційному православному святкуванні Водохрища, яке зазвичай включає освячення води з ополонки, купання в ополонках, набирання освяченої води в окремі посудини та пізніше споживання цієї води з надією на те, що така вода приносить особливі благословення.  Російська влада розпочала розслідування причин цього масового отруєння.

неділя, 24 січня 2010 р.

ПРОПОВІДЬ НА НЕДІЛЮ ПО БОГОЯВЛЕННІ


            ПРОСЛАВЛЯЙМО БОГА В ТІЛІ СВОЄМУ!
            (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Усе мені можна, та не все на пожиток. Усе мені можна, але мною ніщо володіти не повинно. Їжа для черева, і черево для їжі, але Бог одне й друге понищить. А тіло не для розпусти, але для Господа, і Господь для тіла. Бог же й Господа воскресив, воскресить Він і нас Своєю силою!  Хіба ви не знаєте, що ваші тіла то члени Христові? Отож, узявши члени Христові, зроблю їх членами розпусниці? Зовсім ні!  Хіба ви не знаєте, що той, хто злучується з розпусницею, стає одним тілом із нею? Бо каже: Обидва ви будете тілом одним. А хто з Господом злучується, стає одним духом із Ним. Утікайте від розпусти. Усякий бо гріх, що його чинить людина, є поза тілом. А хто чинить розпусту, той грішить проти власного тіла. Хіба ви не знаєте, що ваше тіло то храм Духа Святого, що живе Він у вас, якого від Бога ви маєте, і ви не свої? Бо дорого куплені ви. Отож прославляйте Бога в тілі своєму та в дусі своєму, що Божі вони (1 Коринтян 6:12-20).

            Божій Церкві… посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим, зо всіма, що на всякому місці прикликають Ім'я Господа нашого Ісуса Христа, їхнього і нашого, благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа (1 Кор. 1:2, 3). Амінь.


            Дорогі брати і сестри, чим сьогоднішній Київ подібний до грецького міста Коринту в першому столітті?  Звісно ж, не місцем розташування.  Бо Коринт був розташований і далі розташовується у Греції на перешийку між Коринтською і Саронічною затоками, що належать відповідно до Іонічного та Егейського морів, а Київ розташований в Україні, на Дніпрі. І подібність Коринту з Києвом – не в кліматі,бо наше місто розташоване набагато північніше від цього стародавнього грецького морського порту.  Але є дещо спільне і це спільне – гріх, а точніше гріх розпусти.


Проживання у так званих громадянських шлюбах,  статеве життя до шлюбу, пропаганда розпусти з екранів телевізорів, з радіоприймачів, вільний продаж різних газет і журналів, які з кіосків Преси, розкиданих по всьому Києву, рекламують блуд зі своїх кіосків – усе це виправдовується демократією і свободою.  До того ж навіть деякі люди кажуть: «Христос нас визволив від Закону, отже тепер ми можемо робити, що хочемо».

Сьогодні Христів Апостол дає на це відповідь: «Усе мені можна, та не все на пожиток. Усе мені можна, але мною ніщо володіти не повинно».  Звісно річ, християни мають свободу від Закону Мойсея.  Господь Святий Дух через апостола Павла каже в Посланні до галатів: «Хай ніхто вас не судить за їжу, чи за питво, чи за чергове свято, чи за новомісяччя, чи за суботи» (Кол. 2:16).  Але така свобода не означає вседозволеності. Бо є речі, які людину нищать.

Дехто в Коринті, очевидно, дивився на розпусту, як на їжу.  «Якщо християнинові можна їсти, що завгодно, то певно і робити можна що завгодно» - певно, такою була логіка деяких християн із цього портового міста.  Певно що й такою є логіка багатьох наших земляків, які захоплюються блудом і розпустою. Але це – не так.

Апостол каже: «Їжа для черева, і черево для їжі, але Бог одне й друге понищить».  Їсти для людини – нормально.  Якщо ми не будемо їсти, то в нас не буде сил для фізичного життя.  Ісус Христос, наш Господь був годував голодних.  Їжа – для черева, каже Апостол, а черево – для їжі. Врешті-решт усе це скасується, коли буде воскресіння наших тіл.  Апостол каже, що нинішні органи травлення будуть тоді зайві.  Але не самі тіла.

Бо далі він каже: «А тіло не для розпусти, але для Господа, і Господь для тіла».  Наше тіло – дороге в очах Господа Бога.  Божий Син зодягнувся у людське тіло, щоби стати Спасителем не просто наших душ, але й наших тіл. Господь свідчить, що наші тіла – частини Христа.  Ви дивним чином, через Таїнство Хрищення сполучені із Христом.  І це – дужа важлива причина того, чому християнин не повинен брати участь у розпусті.

Не можна об’єднувати розпусницю або розпусника з Христом.  «Отож, узявши члени Христові, зроблю їх членами розпусниці? Зовсім ні!»­ - каже апостол.  У статевих взаєминах чоловік і жінка стають одним тілом. І  ролі не грає, живуть вони у шлюбі чи ні. Апостол Павло каже: «Хіба ви не знаєте, що той, хто злучується з розпусницею, стає одним тілом із нею? Бо каже: Обидва ви будете тілом одним». 

Перелюб, блуд, розпуста – жахливий гріх. Це – примус частинки тіла Христового ставати частиною тіла блудника з усіма відповідними наслідками.  І про них теж Святий Дух застерігає сьогодні через апостола: «Утікайте від розпусти. Усякий бо гріх, що його чинить людина, є поза тілом. А хто чинить розпусту, той грішить проти власного тіла».  Немає іншого такого гріха, який настільки завдає шкоди тілу людини. Господь порівнює людське тіло із храмом. І якщо всі інші гріхи оскверняють храм зовні, то гріх розпусти, блуду, перелюбу оскверняє цей храм усередині.  І це – жахливо. "Бо заплата за гріх смерть, а дар Божий вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім!" (Рим. 6:23)



Тому апостол просить: «Утікайте від розпусти!» Утікайте від розпусти, як утікав Йосип від розпусти, уособленої  у дружині його пана, Потіфара. Йосип утікав від розпусти, бо вірив у Господа.  Бо «тіло не для розпусти, але для Господа, і Господь для тіла».  Тіло для – Господа. Бо Господь Сам зодягнувся у тіло, аби наша душа і наше тіло належали Йому.  У Посланні до галатів (4:4, 5) читаємо: «Як настало ж виповнення часу, Бог послав Свого Сина, що родився від жони, та став під Законом, щоб викупити підзаконних, щоб усиновлення ми прийняли».

Ми народилися в полоні гріха, диявола смерті, але Господь народився праведним і святим.  Заради нас Він виконав досконало кожну Божу заповідь.  Кожна Його думка, кожне Слово Христове, кожен учинок Христа були святими. Він міг насолоджуватися життям у Своєму тілі вічно, від часу народження від Діви Марії. Але Господь Христос вибрав іншу дорогу і та дорога лежала на Голгофу, на римський хрест.

На тому хресті, як це передвіщав був пророк Ісая (53:5) «Він був ранений за наші гріхи, за наші провини Він мучений був, кара на Ньому була за наш мир, Його ж ранами нас оздоровлено». На хресті Господь Ісус приніс повну і цілковиту заплату за всі ваші гріхи і провини.  І через хресну жертву Божого Сина, Отець Небесний не зараховує вам більше гріхів ваших, а проголошує прощеними в Імя Христа розпятого.

Його святе тіло після жахливих мук за гріхи всього світу, пробите римськими цвяхами, збичоване та проколоте списом  після того, як Ісус віддав Духа Свого Отцеві, залишилося висіти на хресті бездиханним, неживим.  Потім його поховав у своєму гробі багатий чоловік, Йосип із Ариматеї.

Аби впевнитися, що наші тіла і далі будуть перебувати у владі гріха, диявол через своїх дітей, юдейських первосвящеників, звернувся до римського намісника, Пілата з проханням: «Пригадали ми, пане, собі, що обманець отой, як живий іще був, то сказав: По трьох днях Я воскресну. Звели ж гріб стерегти аж до третього дня, щоб учні Його не прийшли, та й не вкрали Його, і не сказали народові: Він із мертвих воскрес! І буде остання обмана гірша за першу...» (Мт. 27:63, 64).  Для невіруючих юдеїв Христос – насамперед був – тіло, яке зняли з хреста.

Але навіть сторожа нічого не могла вдіяти, коли Христос воскрес із мертвих.  Коли Христос у прославленому тілі вийшов із гробу, воїни були перелякані і вчинити нічого не могли.  Так само, як і не може нічого вчинити Христові смерть, яку Він подолав, ні диявол, над яким Христос звістив перемогу, ні гріх, за який Господь Ісус приніс повну заплату.   Все це Він зробив, аби ми належали Йому.  Страждання і смерть Христа, Єдинородного Божого Сина були викупом, який заплатив Бог, щоб визволити нас від неволі гріха, смерті і диявола.

Ми належимо Христові через віру. Ми – Господні. Не тільки наші душі належать Христові, але й наші тіла. Тому Господь Святий Дух через апостола Павла так каже: «тіло не для розпусти, але для Господа, і Господь для тіла».  Бо наші гріхи прощені і наші тіла воскреснуть до вічного життя із Господом, Який скоро повернеться, щоб судити живих і мертвих.

А оскільки наше тіло – Господнє, то й жити воно має для Господа і саме це тіло воскресить Господь, як сповідує це воскресіння за тисячоліття до народження Христа праведний Йов (19:25-27): «Я знаю, що мій Викупитель живий, і останнього дня Він підійме із пороху  цю шкіру мою, яка розпадається, і з тіла свого я Бога побачу, сам я побачу Його, й мої очі побачать, а не очі чужі...»

Йов, Старозаповітний віруючий сповідує чудесну, спасенну віру в Христа, Який має прийти для викупного діла.  Ми сповідуємо віру в Христа, Який уже прийшов і викупив нас і «в наші серця дав завдаток Духа» (2 Кор. 1:22).  Так що ваші тіла не просто возєднаються із вашими безсмертними душами в час воскресіння, не просто воскреснуть до вічного життя у час повернення у славі Христа Спасителя, але й вже зараз, навіть у хворобах, у слабостях і немочах, «ваше тіло то храм Духа Святого, що живе Він у вас, якого від Бога ви маєте, і ви не свої. Бо дорого куплені ви».

Наймогутніші царі світу прагнули збудувати храм Богові, а тут ви, кожен із вас – храм Духа Святого, Бога. Це – справжнє чудо, бо ж у кожному з вас живе Господь Святий Дух.  І ви вже не належите самі собі, хоча й маєте абсолютну свободу, якщо порівняти ваш стан із рабами плоті, гріха та диявола.  Але це – один із християнських парадоксів. Христос для волі вас визволив, але ви не свої.  Бо справжня воля, справжня свобода  - у Богові, Який є Життя і без Якого ніяке життя існувати не може. А ви – прощені, ви – храм Духа Святого. Ви маєте вічне життя.

І Господь підтримує вічне життя у вас Своїм Словом і Своїми святими тілом і кровю.  Кожна віруюча людина переживає особливе єднання із Богом і це єднання відбувається через Святе Причастя, коли споживаємо справжнє тіло і п’ємо справжню кров вічного Божого Сина у хлібі та вині Господньої Вечері.  Це – ще одне велике чудо, коли ми стаємо єдиними із Христом у Євхристії, як це буде відбуватися сьогодні під час служби Божої. Смертні наші тіла з’єднаються із святим тілом прославленого Христа, щоб і нам воскреснути і жити вічно.

Таке призначення вашого тіла – храм Духа Святого і таке призначення вашого життя – поклоніння Богові. Апостол Павло вигукує: «Отож прославляйте Бога в тілі своєму та в дусі своєму, що Божі вони». Тіло – ваше  і дух – ваш.  Але водночас вони вже – Божі.  Хай всі люди, дивлячись на наше життя, бачать, що наші тіла належать Богові, бо ми втікаємо від розпусти в усіх її проявах і навпаки робимо усе на славу Богові.  Заради Христа. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса нехай буде з вами! (1 Кор. 16:23). Амінь.

субота, 23 січня 2010 р.

ЗАВТРА


Як на те буде Божа ласка та воля, завтра під час дослідження Основ християнської віри ми почнемо розглядати Десять Заповідей Божих. Під час Біблійного уроку ми поговоримо про те, як відповідати на фальшиві звинувачення та вчення адвентистів сьомого дня, а служба Божа будуватиметься довкола слів з 1 Послання Св. Апостола Павла до коринтян, розділ 6, вірші 12-20.

Розклад на завтра:

9:30 - Основи християнської віри

10:00 - Біблійний урок

11:00 - Служба Божа і Недільна школа для дітей

Київська парафія Воскресіння проводить служіння у приміщенні Інституту Математики, вул. Терещенківська, 3 (біля станції метро "Театральна"). Ласкаво просимо!

пʼятниця, 22 січня 2010 р.

НА ДЕНЬ СОБОРНОСТІ УКРАЇНИ


Твоя сьогодні Церква на зборах вся стоїть,
З усіх сторін Вкраїни наш стрійний спів дзвенить.
З далекої Волині, з-над берегів Дніпра,
З-над Буга і з над-Прута іде Тобі хвала!

Радіймо, веселімось, хвалімо Спаса ми,
Що нас купив Він кров'ю, що вже ми не раби.
Буде спокій і щастя в українських хатах,
Як мешкатиме Спас наш в євангельських серцях...

З Українського лютеранського служебника

четвер, 21 січня 2010 р.

ІСУС ВИХОДИТЬ ІЗ ВОДИ



Ісус виходить із води… бо із Собою Він виносить світ.. і бачить небо відкрите, яке для себе і для своїх нащадків закрив Адам, коли ворота Раю почали охоронятися вогняним мечем. І Дух свідчить про Його Божество, бо Він зійшов на Такого ж, як і Він. І так само робить голос із неба, бо Ісус зійшов із неба – свідчення про Його Божество. А Дух сходить, як голуб, бо Він вшановує тіло Ісуса, бо й воно – Бог через союз із Богом, як і Дух видно було в тілесній формі.
До того ж голуб від віків давніх бажав проголосити кінець потопові. Але якщо ви збираєтеся судити Божество за об’ємом і вагою, і Дух видається вам маленькою річчю через те, що Він зійшов у формі голуба, то – ой, людино мілкого мислення про найглибші речі, ти маєш бути послідовним і зневажити також і Царство Небесне, бо воно порівнюється із зерном гірчичним.
І [тоді] ти повинен підносити противника понад велич Ісуса, бо він [противник] називається високогір’ям і левіятаном, царем який живе у воді, а Христос називається ягня і перлина, і краплина дощу, який сходить із небес і подібними іменами.

Святий Григорій Назіанський, Зі Скарбниці щоденної молитви

середа, 20 січня 2010 р.

ХРИСТОС-СПАСИТЕЛЬ І ВОДА


    «Наскільки могутньою є благодать води, перед лицем Божим і Його Христа, на підтвердження Хрищення!  Христос ніколи не буває без води: Він Сам охрищується у воді (Мт. 3:13-17); представляє у воді перший вияв Своєї сили, будучи запрошеним на весілля в Кані (Ів. 2:1-11); у проповідуванні Він запрошує спрагнених до Його особистої вічної води (Ів. 7:37-38; Ів. 4:6 і далі); Він схвалює посеред діл милосердя кухоль водиці, який пропонується бідній дитині (Мт. 10:42); Він відновлює сили біля джерела (Ів. 4:6); ходить по воді (Мт. 14:25 і далі); заспокоює хвилі (Мр. 4:39) і служить учням Своїм, обмиваючи їхні ноги водою (Ів. 13:5). Навіть страждання Його носять свідчення про води Хрищення, бо будучи виданим на Хрест, втрутилася вода і зробила свідчення проти Пілата (Мт. 27:24).  А коли Він – поранений, по Його смерті, з боку Його, проколотого списом воїна, виривається вода».

Тертуліан, Зі Скарбниці щоденної молитви

вівторок, 19 січня 2010 р.

БОГОЯВЛЕННЯ


Сьогодні завершуються 12 днів Різдва і розпочинається пора Богоявлення.  У Різдві Бог з'являється, як людина, а в Богоявленні цей Син Людський з'являється перед світом, як Бог. Те, що Христос стався людиною, доказів не потребувало. Але те, що ця Людина є Бог, потребувало доказу.  Таким доказом були слова останнього пророка Старого Заповіту Івана Христителя: "Оце Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере" (Ів. 1:29), слова Отця: "Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав" (Мт. 3:17) і сходження та перебування на Спасителеві Христові Святого Духа (Мт. 3:16). Згодом божественність Христа буде доведена багатьма ознаками та чудесами. Церква про це свідчить у своїх піснеспівах: "Як в Йордані христився Ти, Господи, тоді об'явилася пошана Трійці; бо голос Вітцівський свідчив про Тебе, улюбленим Сином Тебе називаючи, а Дух у постаті голуба ствердив Слово об'явлене. Слава Тобі, Христе Боже, що явився і світ просвітив!.."

понеділок, 18 січня 2010 р.

МОЛИТВА ДНЯ


Всемогутній Боже! Через Івана Христителя, Предтечу Христа, Ти був проголосив спасіння.  Дай нині, аби ми могли пізнати це спасіння і служити Тобі у святості та праведності по всі дні нашого життя; через нашого Господа Ісуса Христа, Твого Сина, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

неділя, 17 січня 2010 р.

ВІДВІДУВАННЯ ХАРКІВСЬКОЇ ПАРАФІЇ УСІХ СВЯТИХ


В суботу, 16 січня, Господь поблагословив мене можливістю відвідати нашу Харківську парафію Усіх святих. Я побував на Біблійному уроці, у час якого пастир громади, о. Віктор Хаустов, вміло навчав громаду, як слід чинити опір дияволові Словом Божим та разом із  о. Віктором  я взяв участь у Літургії.

    Після служби Божої дуже приємно було поспілкуватися з нашими харківськими братами та сестрами, а також мати чудове спілкування із лауреатом Шевченкіської премії 1993 року, відомим поетом, шестидесятником і колишнім політв'язнем радянського режиму, п. Степаном Сапеляком, який подарував мені томик своєї поезії, а також висловив щиру підтримку та підбадьорення українському лютеранству.

четвер, 14 січня 2010 р.

ДЕНЬ ОБРІЗАННЯ І НАЙМЕНУВАННЯ ГОСПОДНЬОГО


Сьогодні українські лютерани згадують День обрізання і найменування Господа Ісуса Христа. Вже на восьмий день Ісусового життя Його призначення до спокутування виявляється у Його Імені та обрізанні. У ту мить вперше проливається Його кров, а народжений Дівою Марією вічний Син Божий одержує Ім'я, про яке звістив ангел: "Ти ж даси Йому ймення Ісус, бо спасе Він людей Своїх від їхніх гріхів" (Євангеліє від Св. Матвія 1:21). У обрізанні Ісуса, всі люди обрізані раз і назавжди, бо Він представляє все людство.  У Старому Заповіті, для віруючих, які прагнули виконання у Месії Божих обітниць, обрізання позначало прощення гріхів, виправдання і належність до народу Божого. У Новому Заповіті, Св. Павло називає відповідник обрізання, Святе Хрищення, "нерукотворним обрізанням" (Колосян 2:11).


Використано матеріали зі Скарбниці щоденної молитви

середа, 13 січня 2010 р.

ПРИХОВАНЕ ВІД СВІТУ І СВІТОВІ ОБ'ЯВЛЕНЕ



"Від Бога немає нічого прихованого і всі наші таємниці Йому відомі. Тож робімо все так, як люди, серед яких Він мешкає, щоб ми були Його храмом, а Він щоби був у нас нашим Богом, Яким Він воістину є. І Він виявить Себе перед нашими обличчями. Тому ми справедливо Його любимо…

Чому ж ми тоді не розважливі, одержавши знання про Бога, Який є Ісус Христос?  Чому ми по-дурному гинемо, не визнаючи той дар, який по-правді послав Господь?..

Бо наш Бог, Ісус Христос, був, відповідно, до призначення Божого, зачатий в утробі Діви Марії, з насіння Давидового, але Святим Духом.  Він народився, був охрищений, щоби Своїми Страстями очистити воду.

А дівоцтво Марії також було приховане від князя цього світу, як і її насіння, і смерть Господа: три славетні таємниці, учинені мовчки Богом.  Як же Він тоді об’явився світові?  Зоря засяяла на небі яскравіше від усіх інших зір – світло її було невимовне, а її поява вразила людей подивом. А решта зір, із сонцем і місяцем утворили хор довкола цієї зорі, а світло її перевищувало усе їхнє світло. І було хвилювання про походження цього нового видива, як ні про що інше.


Віднині всяка магія знищена, і зникла усяка нечестивість. Забрано невідання, скасоване старе царство і Сам Бог обявився у людській формі для відновлення вічного життя. І підготовлене Богом – почалося.  Тому й зчинилася велика метушня, бо Він призвів до відміни смерті. [Амінь]".

Ігнатій Антіохійський, +107 рік по Різдві Христовім


       Цей текст із творів  Ігнатія, Єпископа Антіохійського ми використовували під час Вечірньої молитви сьогодні, в нашій парафії Воскресінння. Текст узято зі Скарбниці щоденної молитви

вівторок, 12 січня 2010 р.

МОЛИТВА ДНЯ


Всемогутній Боже!  Дай, щоб народження во плоті Твого Єдинородного Сина визволило нас від неволі гріха; через Ісуса Христа, Твого Сина, нашого Господа, Який живе і царює з Тобою і Святим Духом, один Бог, нині і повіки віків. Амінь.

Зі Скарбниці щоденної молитви

понеділок, 11 січня 2010 р.

ЗГАДУЄМО СВ. ЦАРЯ ДАВИДА


Давид, найвеличніший цар Ізраїлю, правив приблизно від 1010 по 970 роки до Р. Х.. Деталі про його життя можна знайти в книгах від 1 Самуїлової, розділ 16 по 1 Книгу царів, розділ 2, включно, та в 1 Книзі Хронік, розділи 10-29. Давид був також обдарований музично. Він майстерно грав на гуслях і написав (під проводом Святого Духа) не менше 73 Псалмів, із улюбленим Псалмом 22 (23) включно. Його прилюдний і приватний характер включав суміш добра (наприклад, його битва проти велетня Голіафа [1 Самуїлова 17]) і зла (як-от: перелюб із дружиною Урії та наступним убивством Урії [2 Самуїлова 11]).  Давидова велич полягала у його палкій відданості Богові, як політичного та військового лідера, яка була поєднана із готовністю визнавати своїх гріхи і просити Божого прощення (2 Самуїлова 12; дивіться також Псалом 50 (51). Саме під Давидовим проводом народ Ізраїлю об'єднався у єдиний народ зі столицею у Єрусалимі.

Зі Скарбниці щоденної молитви

неділя, 10 січня 2010 р.

ОБЕРЕЖНО: ВОВКИ!

"Злодій тільки на те закрадається, щоб красти й убивати та нищити" (Івана 10:10)



Сьогодні в приміщенні, яке ми орендуємо для проведення служб Божих прийшли дві жінки, які порозкладали свою літературу якраз при вході в приміщення і намагалися переконати деяких наших парафіян у тому, що ми неправильно поклоняємось Богові, бо робимо це в неділю, а поклонятися, виявляється, треба тільки в суботу. І, звичайно, якщо їх послухати далі, то ви почуєте, що не можна їсти свинини і так далі, і тому подібні єресі юдействуючих. На наші зауваження, що 1) не годиться заважати християнам поклонятися Господу (аргумент, що апелює до християнського сумління), і 2) ми все-таки винаймаємо це приміщення в неділю (аргумент, що апелює, принаймні, до світської порядності), реакцією була лише байдужість до зауважень і продовження вовчої справи.  Саме так - до нас втрутилися духовні вовки, а вірніше, вовчиці від адвентистів сьомого дня, аби при нагоді роздерти кількох євангельських овець та розпорошити християнську отару. На своєму досвіді переконався, наскільки правий був доктор Лютер, пишучи про цих та їм подібних фанатиків у лекціях на Послання до галатів (а текст цей читав я щойно  вчора). Очевидно, що сатана ненавидить проповідь Євангелія про виправдання самою вірою, без діл Закону і хоче його замінити на будь-яке фальшиве вчення, яке наполягає на ділах Мойсеєвого Закону.  Далі йдуть слова Лютера:

"За нашим власним досвідом ми доводимо щодня, наскільки складно для нашого розуму набувати та утримувати непохитну віру і наскільки важко поставати досконалим людом перед Господом.   Людина може трудитися упродовж десятиліття перед тим, як вона приведе до порядку маленьку церкву. І щойно вона приведе її до порядку, як одразу приходить якийсь фанатик, який не може нічого іншого, окрім як пліткувати про невинних проповідників Слова та знущатися з них і за одну мить такий фанатик усе перевертає. Хто не розхвилюється через такі обурливі вчинки? 

Благодаттю Божою ми тут, у Віттенберзі, набули форми християнської церкви. Посеред нас Слово навчається чисто, таїнства використовуються належним чином, є напучування та молитви для всіх соціальних груп – коротко кажучи, все йде дуже добре.  Але якийсь один фанатик може поспіхом спинити цей блаженний прогрес Євангелія , і за мить перевернути все, що ми збудували важкою працею упродовж багатьох років. Це сталося із Павлом, вибраним інструментом Христовим (Дії 9:15). Великими трудами та з бідами здобував він церкви в Галатії, але за короткий час по його відході, їх поперевертали фальшиві апостоли, як про це свідчить це послання та інші.  Таким слабким і нещасним є це теперішнє життя і настільки ми оточені пастками сатани, що один фанатик може часто зруйнувати та цілковито знищити за короткий час те, над розбудовою чого вірні служителі важко, вдень і вночі трудилися упродовж багатьох років. Ми навчилися про це з гіркого досвіду, але нічого проти цього вдіяти не можемо.

Через те, що церква – настільки крихка та ніжна і її так легко перекинути, то треба постійно цих фанатиків остерігатися.  Бо коли вони почули дві проповіді або прочитали декілька сторінок у Священних Писаннях, як раптом стають розпорядниками усіх учнів і учителів, всупереч владі всіх людей... Через брак Святого Духа вони навчають що тільки їм заманеться і що тільки подобається простому людові.  І незабаром за ними бродить натовп невігласів, який бажає почути щось нове.   Власне кажучи, ними зводяться навіть багато тих людей, які думають, що розуміють доктрину віри і були випробувані спокусою.

Таким чином Павло може навчити нас зі свого особистого досвіду, що церкви, здобуті великим трудом, можна перевернути легко та швидко. Тому ми повинні постійно пильнувати проти диявола, який бродить повсюди (1 Петр. 5:8), щоб він не прийшов тоді, коли ми спимо і не насіяв куколю посеред пшениці (Мт. 13:25).  Хоча й пастирі будуть пильнувати і будуть старанними, сатана загрожує християнській отарі. Бо, як я був сказав, Павло засновував церкви в Галатії із сумлінною увагою.  Але щойно він вийшов за поріг, як каже приказка, як фальшиві апостоли деякі з них вже поперевертали і це падіння привело до великої руїни в галатійських церквах. Ця втрата, така раптова і така велика, була, безперечно, для апостола гірша від самої смерті.  Тому ми повинні весь час остерігатися того, щоб не впасти в спокусу (Мт. 26:41) – по-перше, особисто, а по-друге, не тільки клір, але й уся церква".

субота, 9 січня 2010 р.

ВІТАЄМО НОВИХ ПРИЧАСНИКІВ І ВИПУСКНИКІВ ШКОЛИ ДИЯКОНІЯ!


     Цьогорічне святкування Різдва Христового виявилося особливим для трьох парафіян громади "Воскресіння", які стали причасниками спільноти Української Лютеранської Церкви.  Після того, як брати Григорій Самойленко, Олексій Бойко та Дмитро Бобринець дослідили Малий Катехізис доктора Мартіна Лютера та привселюдно визнали християнську віру та готовність в ній завжди перебувати та поширювати, їх було запрошено до Святої Вечері якраз на Різдво Христове, 7 січня 2010 року.
   Також особлива подія сталася у життя восьми парафіян і парафіянок УЛЦ, які успішно завершили навчання у Школі "Дияконія". Анатолій Дмитренко, Сергій Березін, Дмитро Прокопчук, Емілія Зінченко, Анжела Горпинчук, Ганна Кучма, Світлана Лещенко та Вікторія Сухоцька отримали від Української Лютеранської Богословської Семінарії Святої Софії належні посвідчення і незабаром отримають відповідні дияконські доручення в УЛЦ.



  Завершилося святкування цьогорічного Дня народження Христа Спасителя чудесним вертепом, поставленим молоддю парафії "Воскресіння" під керівництвом Міли Зінченко, гарним дитячим привітанням і подарунками та традиційним смачним Різдвяним частуванням, яке приготували самі парафіяни.

середа, 6 січня 2010 р.

ПРОПОВІДЬ НА НАДВЕЧІР'Я РІЗДВА ХРИСТОВОГО



       ДИТЯ НАРОДИЛОСЯ НАМ!
(Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
Народ, який в темряві ходить, Світло велике побачить, і над тими, хто сидить у краю тіні смерти, Світло засяє над ними!  Ти помножиш народ цей, Ти збільшиш йому радість. Вони перед лицем Твоїм будуть радіти, як радіють в жнива, як тішаться в час, коли ділять здобич! Бо зламав Ти ярмо тягару його, і кия з рамена його, жезло його пригнобителя, як за днів Мадіяма. Усякий бо чобіт військовий, що гупає гучно, та одежа, поплямлена кров'ю, стане все це пожежею, за їжу огню! Бо Дитя народилося нам, даний нам Син, і влада на раменах Його, і кликнуть ім'я Йому: Дивний Порадник, Бог сильний, Отець вічности, Князь миру. Без кінця буде множитися панування та мир на троні Давида й у царстві його, щоб поставити міцно його й щоб підперти його правосуддям та правдою відтепер й аж навіки, ревність Господа Саваота це зробить! (Ісаї 9:1-6).

            Христос рождається! Славімо Його!


            Дорогі брати і сестри, у одному з палаців у Римі є картина Рені. Вона на мальована на стелі куполу, понад 30 метрів висотою. Якщо стояти на підлозі та дивитися вгору, то картина здається оточеною туманом, який не дає добре розгледіти зміст намальованого.  Але в центрі кімнати із цим великим куполом є величезне дзеркало, яке відображає картину. І, дивлячись у дзеркало, можна побачити усю картину надзвичайно чітко.


Дуже багато людей у світі нагадують людей, які марно вдивляються у купол римського палацу, намагаючись розгледіти план порятунку.  «Як змінити моє життя?» - задають вони питання.  Як можна стати багатим і щасливим?  Як можна продовжити свою молодість і життя? Як можна уникнути смерті?  Навіть якщо мати стопроцентний зір, за густим туманом відповідей на ці запитання не розгледіти. 

Тоді  за працю береться уява. Користуючись людською логікою і, не гребуючи підказками диявола, вона укладає особистий план спасіння людини, який включає її життя у цьому переповненому гріхом світі і навіть план із того, як заслужити непогану вічність.

В кінці таких планувальників чекає велике розчарування. Господь каже, що всі люди, які покладаються на свої діла, які впевнені, що здатні добитися спасіння своїми силами, усі грішні люди ( а ми всі народжуємося грішними), як і  «усякий бо чобіт військовий, що гупає гучно, та одежа, поплямлена кров'ю, стане все це пожежею, за їжу огню!»  

            Проте як і відвідувачів палаці в Римі Рені не залишив без можливості роздивитися свій твір так само і Бог не залишив людей без чіткого і зрозумілого плану спасіння. У Бога є Своє дзеркало. У Христі, чий День народження, ми зібралися сьогодні святкувати, ми бачимо чітке відображення Бога. Це про Нього каже Ісая, пророкуючи: «Народ, який в темряві ходить, Світло велике побачить, і над тими, хто сидить у краю тіні смерти, Світло засяє над ними!»

             Якщо до часу народження Христа Слово Боже було відоме тільки євреям, то з народженням Месії, план спасіння стане відомим усьому людству. Якщо до народження Христа, язичники, до яких належали і наші прабатьки, марно намагалися, позбавитися своїх гріхів і заслужити вічне життя, то прихід Христа приніс Світло, яке цілковито розвіяло темряву гріха і смерті, бо смерть – це наслідок гріха. Але народився Христос і ось над нами всіма, що сиділи в краю тіні смерті  засяяло Світло любові, Світло прощення гріхів і Світло життя вічного – Ісус Христос.

            Так є, бо Ісус Христос – це те Дитя, Яке народилося нам. Не для когось чужого сталося це дивне народження Божого Сина, а для нас, для кожного із вас, хто тут зібраний у Надвечіря Різдва Христового на службі Божій. Аби підтвердити цю думку, аби наголосити на тому, що Ісус Христос – це подарунок для кожного із вас, пророк каже: «Даний нам Син».  Цей Син даний Ісаї.  Цей Син даний кожному єврейському чоловікові та жінці, кожному єврейському дитяті і кожній людині, яка живе на землі. Особливо це стосується тих, хто чує ці слова. Бо Божий Син даний нам.

            Ісус Христос був правдивий подарунок усьому людству на те найперше Різдво. Ісус Христос – це правдивий подарунок кожному з вас на Різдво 2010 року.  Господь Святий Дух через Ісаю каже: «і влада на раменах Його». На плечах цього Дитятка є влада.  У Збройних Силах воїни від рядового до генерала на плечах носять погони. На тих погонах є певні символи, які позначають владу тієї або іншої людини. Якщо це генерал армії, найвище звання в українській армії, то ця людина може мати владу на десятками тисяч людей.  А в убогій стаєнці, де знайшли притулок Марія і Йосип для кожного з нас народилося Дитя, Син Божий, на плечах якого є влада над усім світом, видимим і невидимим.

            На плечах Ісуса немає погонів і одяг Його не передбачає генеральських лампасів, і хоча Він має владу над усім всесвітом, ось що Він скаже Своїм учням: «Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі їх тиснуть. Не так буде між вами, але хто великим із вас хоче бути, хай буде слугою він вам. А хто з вас бути першим бажає, нехай буде він вам за раба. Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох» (Мт. 20:25-28).

            Який чудовий дар!  По-правді це Дитя дане нам – щоби служити нам.  Даний нам Син, народжений від Діви Марії у Віфлеємі, щоб душу Свою віддати за викупи багатьох – за викуп ваш і мій.  Якби це було просте дитя, то воно не могло би принести викупу навіть за свою душу.  Якби це був звичайний син звичайного єврея та єврейки, які в бідності проживали в Назареті, то можливо він був би слугою у якогось багатшого чоловіка і день народження його ми сьогодні не святкували би.

            Бо яка користь нам із такого дня народження?  Адже в світі народжуються десятки тисяч різних немовлят і доля їхня часто означає служіння за певну винагороду багатшим людям.  Але не так із Дитям Віфлеємський.  Не так із даним нам Сином Божим.  Бо – це виняткове Дитя.

            Господь зазначає це вже через Його Імена. «І кликнуть ім'я Йому: Дивний Порадник». Його поради справді можуть видаватися для світу дивними.  Ось що Він радить: «Ви чули, що сказано: Люби свого ближнього, і ненавидь свого ворога. А Я вам кажу: Любіть ворогів своїх, благословляйте тих, хто вас проклинає, творіть добро тим, хто ненавидить вас, і моліться за тих, хто вас переслідує, щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі, що наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних.  Коли бо ви любите тих, хто вас любить, то яку нагороду ви маєте? Хіба не те саме й митники роблять? І коли ви вітаєте тільки братів своїх, то що ж особливого робите? Чи й погани не чинять отак? Отож, будьте досконалі, як досконалий Отець ваш Небесний» (Мт. 5:43-48).

            Ісус Христос, народжений у Віфлеємі – Дивний Порадник.  Він не має потреби радитися із людьми, бо Він знає все. Він знає усі наші думки, усі наші плани, усе наше минуле і майбутнє.  Він – Дивний Порадник, Він – всезнаючий.  І все Своє знання Він використовує нам на добро.  Бо це «Дитя народилося нам, даний нам Син».

             «І кликнуть ім'я Йому: Бог сильний», - каже Святий Дух далі у нашому сьогоднішньому пророцтві.  «Діва Марія породила Сина», - співаємо ми в колядці. І цей Син – Бог сильний. Не уявний бог язичників, якого тешуть із дерева або каміння.  Не чужий бог, який обявляється в пустинях екзальтованим і виснаженим мандрівникам. Не вигадане рафіноване божество розуму та фантазії, якому вклоняються маси тих людей, які заявляють, що в Бога не вірують.  А нам народився Бог Сильний, тобто Бог правдивий.  Той Бог, Якого ми сповідуємо в Нікейському Символі віри, кажучи: «Вірую в Ісуса Христа… Бога Істинного від Бога Істинного».

            «І кликнуть ім'я Йому: Отець вічности», бо це Дитя, яке дане нам.  Цей даний нам Син – Творець світу. Апостол Іван каже так про Христа Ісуса, нашого народженого Спасителя: «Усе через Нього постало, і ніщо, що постало, не постало без Нього» (Ів. 1:30).  Він цю вічність створив для нас. І Він цю втрачену через гріх вічність для кожного з нас відновлює. Бо це «Дитя народилося нам, даний нам Син».

            « І кликнуть ім'я Йому: Князь миру». Ісус Христос, народжений у Віфлеємі Син Божий – Князь миру. Незадовго до завершення Своєї миротворчої місії, цей Князь, Ісус Христос промовив Своїм учням, а отже і нам: «Зоставляю вам мир, мир Свій вам даю! Я даю вам не так, як дає світ. Серце ваше нехай не тривожиться, ані не лякається» (Ів. 14:27).

            Наше серце може здригатися від перспективи провести вічність у аду через наші гріхи, які є ворожнечею проти Бога.  Але хай серця наші, особливо у цю Різдвяну ніч будуть радісні, бо Ісус – Князь миру  і це «Дитя народилося нам, даний нам Син».  Цей Дивний Порадник, Бог Сильний – Бог правдивий, Отець вічності і Князь миру звершив мир Собою, як пише про це Апостол Павло в Посланні до филип’ян: «[Христос]… бо наш мир, що вчинив із двох одне й зруйнував серединну перегороду, ворожнечу, Своїм тілом,  Він Своєю наукою знищив Закона заповідей, щоб з обох збудувати Собою одного нового чоловіка, мир чинивши, і хрестом примирити із Богом обох в однім тілі, ворожнечу на ньому забивши. І, прийшовши, Він благовістив мир вам, далеким, і мир близьким,  бо обоє Ним маємо приступ у Дусі однім до Отця».

            Сьогодні ми можемо сім’ями або з друзями або навіть у самотності сісти біля традиційного Різдвяного дерева, щоб подякувати Богові за чудесний Різдвяний подарунок – Ісуса Христа, Князя Миру, Який на Голгофському дереві примирив нас із Богом. Бо Ісус Христос народився для нас і Він Бог-Спаситель даний для кожного із нас. Ми збираємося довкола Різдвяного дерева, бо на Голгофському дереві Дитя, народжене нам і даний нам Син, Князь миру розчавив голову князеві світові – дияволові, який утримував нас полоненими через гріх і смерть. Але Князь Миру – Ісус Христос, здолав і гріх, і смерть, померши за кожного з нас і воскреснувши на третій день по смерті на Голгофському дереві.

            А це означає, що наша Різдвяна радість – особлива, вона інша, ніж у решти світу. Бо ми не заглядаємо високо на небеса, вишукуючи там Бога, висловлюючи про Нього різноманітні припущення і шукаючи дороги спасіння. Ми, як споглядачі картини Рені, дивимося натомість на Христа, народженого, розп’ятого і воскреслого і бачимо в Ньому люблячого Бога, Який нас повністю прощає і вже зараз дає нам вічне життя у Його Царстві, називаючи нас Своїми любими дітьми в Ім’я Дитяти народженого у Віфлеємі.  



            Нам даний Дивний Порадник і ми маємо тепер розум Христів.  Нам народився Бог сильний і ми тепер під Божим захистом навіки.  Нам даний Отець вічності і ми тепер маємо в Імя Ісуса гарантовану вічність у Його блаженному Царстві.  Нам народився Князь миру і ми тепер примирені з Богом і співгорожани Його святим і спадкоємці Царства Небесного. І все це вже є вашим і ви повною мірою будете цим насолоджуватися у час повернення Віфлеємського Дитяти у славі, коли настане воскресіння мертвих і славетна переміна тих віруючих, що житимуть у час Його приходу.  В Ім’я вічного Сина, народженого від Діви Марії.

             Без кінця буде множитися панування та мир на троні Давида й у царстві його, щоб поставити міцно його й щоб підперти його правосуддям та правдою відтепер й аж навіки, ревність Господа Саваота це зробить.  Бо Ісус Христос народився нам. Бо Ісус Христос даний нам.  Амінь.

            Христос народився!  Славімо Його!