Рости на спасіння (проповідь)

понеділок, 6 червня 2011 р.

Проповідь на 7-у неділю Великодня


                                                       Єдині в Христі
                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
            «Та не тільки за них Я благаю, а й за тих, що ради їхнього слова ввірують у Мене, щоб були всі одно: як Ти, Отче, в Мені, а Я у Тобі, щоб одно були в Нас і вони, щоб увірував світ, що Мене Ти послав. А ту славу, що дав Ти Мені, Я їм передав, щоб єдине були, як єдине і Ми. Я – у них, а Ти – у Мені, щоб були досконалі в одно, і щоб пізнав світ, що послав Мене Ти, і що їх полюбив Ти, як Мене полюбив. Бажаю Я, Отче, щоб і ті, кого дав Ти Мені, там зо Мною були, де знаходжуся Я, щоб бачили славу Мою, яку дав Ти Мені, бо Ти полюбив Мене перше закладин світу. Отче Праведний! Хоча не пізнав Тебе світ, та пізнав Тебе Я. І пізнали вони, що послав Мене Ти. Я ж Ім'я Твоє їм об'явив й об'являтиму, щоб любов, що Ти нею Мене полюбив, була в них, а Я в них!...»    (Євангеліє від Св. Івана 17:20-26).

Христос воскрес!  Воістину воскрес!

Дорогі брати і сестри, в Україні вже довший час ведуться дискусії про єдність не лише церков, але й релігій.   Час від часу лунає новина про ту або іншу екуменічну зустріч, де християни різних конфесій обговорюють тему церковної єдності.  А часом справа заходить ще далі – і мова вже ведеться про єдність трьох світових релігій: юдейства, християнства та ісламу.

Церковні лідери, які наполягають на єдності принаймні посеред тих, хто називає себе християнами, згадують про наш сьогоднішній текст і кажуть: «Господь же Сам молиться «щоб усі були одно».  А потім ми чуємо ще й заяви про те, що всі релігії ведуть до одного Бога.  Всі релігії ведуть до одного Бога? Послухайте, це гасло має певне зерно правди!   Всі релігії  справді ведуть до Бога, але той Бог – Бог-Суддя.

Таку релігію мали люди, що загинули від потопу.  Ной же екуменістом не був. Він надіявся на грядущого Христа. Тому спасся він і його дім. Сподівання про те, що всі релігії ведуть до Бога розділяли й мешканці Содому. Як ви памятаєте, врятувався лише праведний Лот і його дві дочки.  Лот вірив у грядущого Месію.

І ті, що загинули під водами потопу, і ті, що загинули від вогню в Содомі зустрілися з Богом, з Богом-Суддею.  Так само, як зустрівся із Ним багатий, під воротами якого лежав бідний Лазар, струпами вкритий. Зустріч із Богом-Суддею без Христа закінчилася для багатого трагічно. Писання каже, що він «терпів муки в аду» (Лк. 16:23).   Муки в аду терпітимуть усі ті, що навчають, що всі без винятку релігії ведуть до Бога і до вічного життя. 

Але що має на увазі наш Спаситель, коли молиться, щоби всі були «одно»? Хіба не єдність усіх людей в одній велетенській мега-церкві? Зовсім ні! Бо перед цим наш Господь промовляє у Своїй молитві до небесного Отця: «Та не тільки за них Я благаю, а й за тих, що ради їхнього слова ввірують у Мене». Найперше наш Господь говорить про тих, що увірують в Нього.  Але увірують не через якесь особливе обявлення з неба чи почують про Христа від якоїсь згадки в іншій релігії.  Господь про це не говорить.  Він говорить про тих, що увірують в Нього через слово апостолів, через їхню проповідь, через Євангеліє проповідується щонеділі в нашій Церкві.

«Віра від слухання, а слухання через Слово Христове» (Рим. 10:17).   Немає правдивої віри, коли немає в церкві проповіді Христового Слова, Закону і Євангелія.  Господь не молиться про єдність послідовників різних релігій.  Він молиться за вашу єдність. Бо це вам проповідується Його Слово, Слово, яке передане нам апостолами та євангелістами, святими Божими мужами.  Христове Слово створило у вас віру в Сина Божого і воно цю віру живить сьогодні.

Господь Ісус Христос, вічний Божий Син, Який заради нас стався людиною, пояснює яку саме єдність має Він на увазі: «Як Ти, Отче, в Мені, а Я у Тобі, щоб одно були в Нас і вони».   Це не єдність світська, не єдність політична і навіть не єдність релігійна.  А ця єдність у Богові. Основою для цієї єдності є Сам Христос, Який є однієї сутності з Богом Отцем. Але як ми можемо бути в єдності із Божеством?  Як ми можемо бути одним зі святим Богом? Тільки через Христове Слово.  Цю єдність із Богом Господь Христос повязує винятково з вірою в Нього.

Ви віруєте в Христа – ви маєте єдність із Богом.  Ви цю єдність маєте через Христа і у Христі, віруючи, що Бог так полюбив світ, що послав «Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16).  Цю єдність бачить світ, коли зауважує, як ви горнетеся до Христа Ісуса і до Його святого та непомильного Слова, причащаючись Христовими правдивими тілом і кров’ю у хлібі та вині Святої Вечері.

Ми робимо це, бо Господь нас обдарував Своєю славою.  У сьогоднішньому євангельському тексті Він каже: «А ту славу, що дав Ти Мені, Я їм передав, щоб єдине були, як єдине і Ми».  Але що це за слава, яку ми отримуємо від Христа?  Здається ми ні над ким не бачимо яскравих золотих німбів. Але й не було ніякого золотого німбу над головою нашого Спасителя, коли Він був розпятий на Голгофському хресті.  Над його головою був прибитий напис «Ісус Назарянин – Цар Юдейський», а на самій голові цього царя лежав терновий вінець.

Хтось глузував, кепкував, висміював Сина Божого на хресті.  Воїни кидали жеребок, аби поділити Його одяг. Але Бог бачив славу, про яку Син Його провіщав Ізраїлеві: «Надійшла година, щоб Син Людський прославивсь….  Затривожена зараз душа Моя. І що Я повім? Заступи Мене, Отче, від цієї години! Та на те Я й прийшов на годину оцю...  Прослав, Отче, Ім'я Своє! Залунав тоді голос із неба: «І прославив, і знову прославлю» (Ів. 12:23, 27-28). Ця слава – слава Голгофського хреста, Христової замісницької жертви за всі ваші гріхи та переступи. Ця слава – Христова кров, пролита за всіх вас.  Ця слава – прощення, яке дається кожному з вас вірою в Сина Божого. Ця слава – виправдання, яке ви отримуєте від Отця, горнучись у вірі до Його Єдинородного Сина.  Ця слава – вічне життя, яке вже належить кожному, хто перебуває у Христовому Слові.

Господь підтверджує це, Господь констатує це, як доконаний факт, кажучи: «А ту славу, що дав Ти Мені, Я їм передав». Це вже здійснилося.  Хрест має бути в Господа Христа ще попереду, коли Він промовляє ці слова, але Він говорить про це як про вже здійсненний факт.  Він може так робити, бо все, що Бог обіцяє – обовязково збувається.  На Його обітницю можна покладатися, як на виконану.  Так робив Авраам і він спасся.

Без слави Голгофи – немає єдності з Отцем і Сином.  Без віри в Христа розпятого та воскреслого – відсутня єдність з Отцем. Господь каже, де є віра в Христа розпятого і воскреслого, там є єдність з Отцем.  Єдність з Отцем існує лише там, де в центрі віри – Христос, де покладання усіх надії – винятково на Христа, де сенсом життя є лише Христос, Єдинородний Божий Син.

Господь каже про віруючих в Нього: «Я – у них, а Ти – у Мені, щоб були досконалі в одно».  Ісус перебуває в нас Своїм Словом.  Ісус перебуває в нас Таїнством Святої Вечері.  Отець перебуває в Ісусі і ми маємо досконалу єдність із Отцем і Сином. Господь молиться: «щоб пізнав світ, що послав Мене Ти, і що їх полюбив Ти, як Мене полюбив».

Господь молиться, аби світ увірував в Нього, аби світ пізнав Божу любов, як її пізнали апостоли.   Ця Божа любов має Свій найяскравіший, найблагодатніший, найвеличніший вияв у Ісусі Христі.   Який ще можна мати більш потужне, переконливе та неспростовне свідчення Божої любові до нас? Якими ще словами можна описати любов Отця до кожного з вас, знаючи про те, що Він віддав за вас Свого Єдинородного Сина на смертні муки на хресті, аби ви були прощені і не мали вічної смерті та нескінченності у вогняному озері пекла?

Ісус Христос, наш Господь розпятий і воскреслий – найкращий доказ любові Отця до нас.  Тому сьогодні ми лише у радості схиляємося перед престолом Божої благодаті і вигукуємо: «Авва!  Отче!  Отче наш, що єси на небесах!» Отець наш небесний має досконалу любов до Сина і таку саму любов, через Сина, має Отець до кожного з вас.  Ви – Його любі діти. Він любить вас, як любить Христа.

Наш Господь молиться далі: «Бажаю Я, Отче, щоб і ті, кого дав Ти Мені, там зо Мною були, де знаходжуся Я, щоб бачили славу Мою, яку дав Ти Мені, бо Ти полюбив Мене перше закладин світу».  Це – бажання нашого Господа виконується, коли ми потрапляємо на небеса, аби перебувати там до воскресіння з мертвих. Про це перебування звіщатиме євангеліст Іван пізніше, коли Господь відкриє старенькому Іванові небеса над островом Патмос, апостол же Іван побачить небесну славу і тих, що чекають воскресіння мертвих: «І число їх було десятки тисяч раз по десять тисяч і тисячі тисяч. І казали вони гучним голосом: Достойний Агнець, що заколений, прийняти силу, і багатство, і мудрість, і міць, і честь, і славу, і благословення» (Об. 5:11, 12).  Там вони перебувають із Христом, бо Христос їх любить, а в Христі їх любить Отець.

А ще буде воскресіння мертвих.  І будуть ваші воскреслі, прославлені тіла, поєднані з вашими безсмертними душами, бо ви – поєднані з Христом, а через Христа – з Отцем.  І буде вічне життя у святому Царстві Христовому, і буде вічна радість, і слава, і невимовне блаженство, усіх, хто вірує сьогодні в Христа Господа і неймовірне щастя, описати якого не вистачить жодних слів у будь-якій із сучасних людських мов. Усе це буде, бо цього бажає Христос.  А раз цього бажає Христос – цього бажає й Отець.  І раз цього бажають вони, то так воно буде і в майбутньому так воно вже є.

Наш Господь молиться далі: «Отче Праведний! Хоча не пізнав Тебе світ, та пізнав Тебе Я. І пізнали вони, що послав Мене Ти. Я ж Ім'я Твоє їм об'явив й об'являтиму, щоб любов, що Ти нею Мене полюбив, була в них, а Я в них!...»  Світ не знає Бога і впізнати Його він не може.  Він фантазує, вигадує, малює  у своїй грішній уяві різні картини про те, яким мав би бути Бог і як його можна примирити. Але ці зусилля всі марні.  Марне сучасне юдейство.  Марний іслам. Всі їхні ідеї – марні, Отця Праведного вони не пізнали і пізнати не можуть.

Знає Отця лише Христос, бо Він – однієї сутності, одного єства з Отцем. Він – Єдинородний Божий Син.  Отця знаємо ми, християни, бо ми знаємо Христа. Він обявив нам Імя Отця.  Він обявив нам любов Отця.  Він об’являє її вам і сьогодні, прощаючи вам усі ваші гріхи, запрошуючи до життя у Царстві Божому і пригортаючи кожного з вас міцно-міцно до Себе у Святій Вечері.  Він вас любить. Він перебуває у вас, аби ви жили вічно.  Бо Він воскрес!  Воістину воскрес!  Амінь.

Немає коментарів: