Рости на спасіння (проповідь)

четвер, 16 червня 2011 р.

Старе "я" і молитва

   Християнин в його відновленій християнській волі хоче молитися.  Старе я не хоче. На початку молитви те я нас стримує. В середині молитви те я відволікає і втручається із дурними та блукаючими думками. А в кінці те я каже: «Ну все, пора – берімося до справ важливих!»
       Такий само взірець, лише дещо видозмінений, легко відстежити тоді, коли ми розмірковуємо над Божим Словом. Наприклад, коли ми намагаємося слухати проповідь, то те я, можливо, найбільше й працює. Хіба ви не чуєте, як праворуч від вас сідає диявол, а те я намагається проповідувати просто в ваше вухо, щоразу, коли ви намагаєтеся слухати?  Проповідь диявола може йти якось так: «Ой, ні, не знову те саме!  Хіба він не говорив цього самого й минулої неділі? Я все це вже давно знаю!  А в що то зодягнена та дівчина?  О, а той хлопець позіхає.  І чого та жінка не забере з церкви дитину, яка плаче? А, ось де той лицемір!» І так далі.
            Коли пускають тарілку для пожертв, то те я може знову завити у протесті: «Стільки грошей (навіть якщо там всього одна копійка)?  Але ж я міг би їх добре витратити. Порівняй-но це з тим, що дають інші люди. Хай вони тепер трохи поносять цей тягар.  Ну, принаймні, більше не було, як є!» А якщо плоть так не завиває, то можливо через те, що перемогу вона здобула ще раніше і тепер пожертва настільки мала, що, коли вона кладеться на тарілку, то не вартує навіть завивання.  Наші Лютеранські Віросповідання наполегливо нагадують нам про сутність того, що навіть в наших найкращих ділах нам потрібне прощення (наприклад, Формула Злагоди, Повне Проголошення, IV:8, VI:21, 22). Але чому? Бо те я чинить спротив і, до певної міри, заплямовує всі наші діла, навіть найкращі.  Маючи лише ці тривіальні приклади, легко побачити, чому ми не можемо довіряти наше спасіння нашим ділам і навіть носінню хреста. Бо зовсім поруч, аж до гробу, перебуває те я, яке намагається той хрест скинути. Простий і чіткий факт, що тому я часто вдається нас переконувати, що його гріхи насправді – не гріхи і не варто з тим боротися, вже промовляє нам, наскільки складною буде завжди боротьба проти того я.
           
Деніел Дойчландер, Богослов’я хреста

Немає коментарів: