Рости на спасіння (проповідь)

четвер, 30 червня 2011 р.

Коли немає віри в прощення

      Без віри в прощення, грішник у відчаї за єдину мету має свою особисту самоправедність – він сподівається дійти до місця, де він буде настільки досконалий, що в нього не буде потреби жалкувати через гріх. Може лунати дивно, але все-одно це – правда: самоправедність і відчай – дві сторони однієї  і тієї самої медалі. Людина у відчаї перед скоєнням гріха, про який вона тепер думає як про непрощенний, була можливо самоправедна. І насправді, як вже було зазначено, її мета полягає в тому, аби повернутися до того стану, в якому, на її думку, вона не потребуватиме прощення. Таким чином самоправедний фарисей і Юда у відчаї – «близнюки».
           
Деніел Дойчландер, Богословя хреста ­

Немає коментарів: