Рости на спасіння (проповідь)

вівторок, 20 вересня 2011 р.

Проповідь на 14-у неділю по П'ятидесятниці

                                  ДВІ ГОРИ – ДВА ЗАПОВІТИ
                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
           
            Бо ви не приступили до гори дотикальної та до палючого огню, і до хмари, і до темряви, та до бурі,  і до сурмового звуку, і до голосу слів, що його ті, хто чув, просили, щоб більше не мовилось слово до них. Не могли бо вони того витримати, що наказано: Коли й звірина до гори доторкнеться, то буде камінням побита. І таке страшне те видіння було, що Мойсей проказав: «Я боюся й тремчу!»...
             Але ви приступили до гори Сіонської, і до міста Бога Живого, до Єрусалиму небесного, і до десятків тисяч Анголів, і до Церкви первороджених, на небі написаних, і до Судді всіх до Бога, і до духів удосконалених праведників, і до Посередника Нового Заповіту до Ісуса, і до покроплення крови, що краще промовляє, як Авелева. (Євреїв 12:18-24).

Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа  (Гал. 1:3) Амінь.

Дорогі брати і сестри, після того, як Бог вивів євреїв з єгипетської неволі, Бог зібрав Свій народ довкола гори Сінай.  Саме там було укладено заповіт Бога з народом. В Книзі Вихід (19:16-21) ця подія описана таким чином: «І сталося третього дня, коли ранок настав, і знялися громи та блискавки, і густа хмара над горою та сильний голос сурми! І затремтів увесь народ, що був у таборі...  І вивів Мойсей народ із табору назустріч Богові, і вони стали під горою.  А гора Сінай уся вона димувала через те, що Господь зійшов на неї в огні! І піднявся дим її, немов дим вапнярки, і сильно затремтіла вся гора...  І розлігся голос сурми, і він сильно все могутнів: Мойсей говорить, а Бог відповідає йому голосно...  І зійшов Господь на гору Сінай, на верхів'я гори. І покликав Господь Мойсея на верхів'я гори. І вийшов Мойсей. І промовив Господь до Мойсея: «Зійди, остережи народ, щоб не рвався до Господа, щоб побачити, бо багато з нього загине».

Промовляючи Господь дав Заповіді, серед яких ми виділяємо особливі Десять: «Нехай не буде тобі інших богів переді Мною! Не призивай Ймення Господа, Бога твого надаремно. Памятай день святий, щоб святити його. Шануй свого батька та матір свою, щоб довгі були твої дні на землі. Не вбивай.  Не чини перелюбу. Не кради. Не свідчи неправдиво на ближнього свого. Не жадай дому ближнього свого. Не жадай жінки ближнього свого, ані раба його, ані невільниці його, ані вола його, ані осла його, ані всього, що ближнього твого!»

Укладання цього заповіту було не просто урочистим.  Люди, які були свідками укладання цього заповіту, були перелякані. І для цього вони мали всі підстави.  Вони бачили вияв Божої сили і Божої святості. І це видовище не викликало в них захоплення або щастя. Воно викликало страх і тремтіння. «І сказали вони до Мойсея: «Говори з нами ти, і ми послухаємо, а нехай не говорить із нами Бог, щоб ми не повмирали» (Вихід 20:19).

Хто справді чує Десять Заповідей, хто справді їх слухає, і хто розуміє, як вони стосуються його життя, буде мати страх перед Богом.  Бо палючий огонь на всіх, хто хоч колись вклонявся іншому богові, або робив собі бога з грошей, роботи сімї чи чогось іншого. Смерть тимчасова і вічна кожному, хто зневажив свого батька чи матір.  Божий гнів аж до четвертого покоління на того, хто був скоїв гріх проти життя свого ближнього. Вічні муки тому, хто шукав тимчасового задоволення своїх плотських гріховних пристрастей у блудові.  Невгасимий вогонь аду – для тих, що збільшують свої статки за рахунок  обкрадання ближніх і вічне квиління для тих, що розпускають недобрі слова про своїх ближніх. Скрегіт зубів у зовнішній темряві для тих, що пожадають чужого і прагнуть чужим заволодіти в будь-який спосіб  Це – послання гори Сінай.  Послання не радісне. 

Так, воно – урочисте, корисне  і навіть необхідне, але ще більше воно – суворе.  А ще воно стосується кожного з вас, бо щойно ви заявляєте, що ви можете своїм життям і особистими вчинками догодити Богові та виконати Його Заповіді, як ви опиняєтеся біля гори, яку сьогодні Святі Писання описують нам, як «гору дотикальну та палючий огонь, і хмара, і темрява, та буря,  і сурмовий звук, і голос слів, що його ті, хто чув, просили, щоб більше не мовилось слово до них. Не могли бо вони того витримати, що наказано: Коли й звірина до гори доторкнеться, то буде камінням побита»

Може ви думаєте, що ви, принаймні, маєте таку силу, як Мойсей, який вірив у Христа.  Що ж Писання каже нам, що «таке страшне те видіння було, що Мойсей проказав: «Я боюся й тремчу!»... Сінай – не гора для життя.  Закон – не оживлює, не творить віри і не підтримує її.  А про тих, що вигадують різноманітні обхідні дороги, аби добратися до Бога через закони, добрі діла, традиції, обряди, пости, то забороняючи, то дозволяючи їжу та напої і про тих, що вважають, що вони можуть приступитися до Бога на основі своєї особистої гідності чи дотримання суботи або ще якихось заповідей, Господь каже: «Зійди, остережи народ, щоб не рвався до Господа, щоб побачити, бо багато з нього загине».

Чуєте?  Не рвіться до Господа зі своїми ділами та гучними заявами про  вашу особисту святіть.  Не слухайте тих, що закликають спастися аскетизмом або добрими ділами. Не робіть цього, бо загинете. Не намагайтеся видряпатися на Сінай, на гору Закону, не намагайтеся виконати Закон і ним спастися, бо загинете! Краще робіть як Мойсей. Він дивиться на гору Сінай, на Закон, на Десять Божих Заповідей і проказує: «Я боюся і тремчу!» Не йдіть до гори Сінай, бо то – не ваша гора.

«Але», - каже нам сьогодні Святе Писання. Яке це чудове слово «але!» Бо це слово нагадує нам про те, що ви належите до іншої гори. І то не – Сінай, то – не Закон. А то – гора Сіон, Євангеліє Христове.  Між Сінаєм і Сіоном, між Законом і Євангелієм – велика відстань. Сінай – Закон – в мертвій, безводній пустині. Сіон – Євангеліє Христове – в Обіцяному Краї, що тече молоком і медом. На Сінаї, у Законі – палючий огонь, хмара, темрява, буря, сурмовий звук і суд на всіх, хто хоч один раз в житті порушив бодай одну з Божих Заповідей.  А на Сіоні – місто Бога Живого, оселя Бога із людьми.

Господь Святий Дух каже, що ви приступили до цієї гори, до Євангелія. Ви приступили до Євангелія без страху.  Бо в ньому немає жодних погроз. Тут немає палючого огню, а є палка любов Божа до кожного з вас. Ця палка любов спонукала Отця нашого небесного видати за всі наші гріхи  Його Сина Єдинородного, Ісуса Христа.  Палючий огонь залишається на горі Сінаї, у Законі, а палка любов, Ісус Христос проливається Його святою кровю, по Голгофському хресті, обмиваючи кожен наш гріх

Якщо на Сінаї, у Законі – неприступна хмара, то на горі Сіоні, у Євангелії сонце праведності – Ісус Христос, у цілющому промінні Якого наші зламані серця відновлюються, рубці від душевних ран зникають і все наше єство виспівує: «Благослови, душе моя, Господа. І вся істото моя, святе Імя Його!  Всі провини твої Він прощає. Всі недуги Твої уздоровлює!»

Якщо на Сінаї, у Законі – темрява смерті, темрява зовнішня, яка огорне кожного невіруючого в кінці життя, то на Сіоні, у Євангелії – Світло воскресіння, яке лине з порожнього гробу Спасителя, осяваючи хрест, на Якому Він помер за наші гріхи і просвітлюючи наш розум так, що ми  бачимо як усе Писання  свідчить про Христа, єдиного нашого Спасителя.

І якщо з Сінаю – Закону ми чуємо сурмовий поклик, який закликає до відповідальності, то з Сіону – Євангелія, ми чуємо ці чудесні слова, звернені до нас сьогодні: «Заради Христа твої гріхи прощені.  Іди і більше не гріши».

На Сінаї, у Законі лунає суд над усіма провинами, там тремтить сумління, там нажахана душа і єство.  А з Сіону, з Євангелія лунає: «Заради Христа ти виправданий. Христос забрав усі до однієї твої провини та гріхи. Він приніс повну плату за всі твої переступи.  У Хрищенні ти був зодягнутий у святого Божого Сина Єдинородного, Христа Ісуса. Отже ти – виправданий, невинний».

Хто хоче йти до гори Сінаю, до Закону, до виправдання через Закон Мойсея, через добрі діла, через людські постанови та канони, хай ще раз добре прислухається до застереження Божого: «Остережи народ, щоб не рвався до Господа, щоб побачити, бо багато з нього загине».

Життя – не на Сінаї, не в Законі, а на Сіоні – в Євангелії. Саме там – місто Бога Живого, Який дарує вам життя і від Якого накритий для вас стіл – Свята Вечеря, у якій пропонується кожному з вас, що тремтять від гори Сінаю і линуть до Христа – Христос, Його тіло та кров у хлібі та вині Святої Євхаристії.  І приступаючи до цієї Святої Вечері, споживаючи її, ви приступаєте у Христі, в Його святім тілі та дорогоцінній крові до міста Бога Живого, до Єрусалиму небесного, до свої правдивої вітчизни небесної. Ви куштуєте не просто хліб і вино, а реальні тіло та кров Христові, отримуючи прощення гріхів, вічне життя та спільноту з небесною країною, громадянами якої ви стали, охрестившись в Імя Отця, і Сина, і Святого Духа, увірувавши в Бога.

Цією дорогоцінною вірою ви зараз стоїте перед десятками тисяч ангелів. Але вони вас не судять. Бо вони служать Христові, а оскільки ви – Христові, то вони духи служебні і служать вам. Вірою ви приступаєте без страху до Церкви первороджених, бо й самі ви вірою у Сина Божого – первороджені, тобто спадкоємці Царства Небесного і всіх його благ, з яких найбільше – воскресіння і вічне життя.  Ваші імена записані на небі і це- вже підстава для величезної радості, бо кожного з вас Отець небесний знає на ймення, як добрий тато знає своїх любих дітей. Він піклується про ваші потреби і прагне, аби ви навіки були з Ним.

Ця дорогоцінна віра спонукає нас приступати до Судді всіх з упевненістю, як ідуть на суд скривджені та свідки. Бо Останній Суд буде скликаний на захист Божої справи і Його дітей, до яких ви належите разом із чудесним товариством удосконалених духів праведників, які вже перебувають на небесах: Ной і Авраам, Мойсей і Давид, Павло та Іван, Мартін Лютер і Теодор Ярчук – усі виправдані самою вірою в Христа – яке чудесне й славне товариство зібране довкола Посередника Нового Заповіту, Ісуса, Який сьогодні пригортає і нас, окроплюючи та очищаючи Своєю кровю, аби й ми були з Ним у Царстві Божому навіки. Заради Христа. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з духом вашим…! Амінь (Гал. 6:18).

Немає коментарів: