Рости на спасіння (проповідь)

понеділок, 26 вересня 2011 р.

Проповідь на 15-у неділю по П'ятидесятниці

                                    З ОСТАННЬОГО МІСЦЯ
                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
           
            І сталось, що Він у суботу ввійшов був до дому одного з фарисейських старшин, щоб хліба спожити, а вони назирали за Ним…  А як Він спостеріг, як вони собі перші місця вибирали, то сказав до запрошених притчу: «Коли хто покличе тебе на весілля, не сідай на першому місці, щоб не трапився хто поважніший за тебе з покликаних, і щоб той, хто покликав тебе та його, не прийшов і тобі не сказав: «Поступися цьому місцем! І тоді ти із соромом станеш займати місце останнє»... Але як ти будеш запрошений, то приходь, і сідай на останньому місці, щоб той, хто покликав тебе, підійшов і сказав тобі: «Приятелю, сідай вище!» Тоді буде честь тобі перед покликаними з тобою. Хто-бо підноситься буде впокорений, а хто впокоряється той піднесеться. А тому, хто Його був покликав, сказав Він: «Коли ти справляєш обід чи вечерю, не клич друзів своїх, ні братів своїх, ані своїх родичів, ні сусідів багатих, щоб так само й вони коли не запросили тебе, і буде взаємна відплата тобі. Але, як справляєш гостину, клич убогих, калік, кривих та сліпих, і будеш блаженний, бо не мають вони чим віддати тобі, віддасться ж тобі за воскресіння праведних!»  (Єванеліє від Св. Луки 14:1, 7-14).

Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа  (Гал. 1:3) Амінь.

Дорогі брати і сестри, в російській культурі є одна чудова приказка: «Человек предполагает – Бог располагает».  Колись таку приказку одна людина, звісно, на французькій мові переповіла Наполеонові, коли той збирався саме починати військову кампанію проти Російської Імперії. На таке зауваження Імператор Франції дав зухвалу відповідь: «Я і планую, я і розпоряджуюся». Якась християнка почула ці Наполеонові слова і сказала: «Карєра Імператора підійшла до поворотного моменту. Бог не може дозволити будь-якому зі своїх створінь безкарно привласнювати Його прерогативу». Вона мала рацію. Від того часу зірка Наполеона, одного з найбільш блискучих полководців і політиків, почала закочуватися в темряву.

Гординя – великий і страшний гріх. Проти цього гріха спрямована і наша притча, розказана Господом у сьогоднішньому Євангелії.  Цю притчу Він розпочинає у відповідь на метушню фарисеїв, які квапилися зайняти перші місця на банкеті. У людини, яка незнайома з Богом, теж може бути огида до такої метушні, як і до гордині і вона може теж виявляти солідарність до Христа у його докорові на адресу релігійних вершків юдейського суспільства. Проте Ісус тут не намагається навчити фарисеїв добрим манерам і елементарній ввічливості. Як і не навчає Він тут лише фарисеїв.

Бо в гріхові гордині винна всяка людина, яка вивищується над іншими людьми.  Якщо ви з усіх сил намагаєтеся продемонструвати, що ви – заслуговуєте на більшу повагу, на краще ставлення, на виняткове становище в суспільстві ніж його мають ваші ближні – ви маєте гріх гордині.  Коли ви намагаєтеся себе звеличувати, або робите все, аби вас звеличували інші люди – вас точить гординя, великий і підступний гріх.   Про його наслідки співає свята Діва Марія у Величальній пісні, яка записана в Євангелії від Св. Луки (1:51): «Бог показує міць Свого рамена, розпорошує тих, хто пишається думкою серця свого!»  Коли у вас є така пиха, сьогодні ще не пізно розкаятися.  Сьогодні пора розкаятися в гордині, попросити прощення в милосердного Бога і благати Його Святого Духа, аби Він змінив вашу пиху, вашу гординю на покірливість, бо як далі співає Мати Божа: «Бог могутніх скидає з престолів, підіймає покірливих» (Лк. 1:52).

Втім, сьогоднішня притча Господа має ще глибше, духовне значення. І вона, як і кожна притча, стосується спасіння і вічності, безмежної кількості днів і років – того де і як вони будуть проведені: чи в Царстві Небеснім, а чи у невгасимім вогні пекла. Бо ті, що намагаються зайняти перші місця на весіллі – на них насправді не заслуговують.  Ті, що намагаються самотужки пробитися в Царство Небесне – на нього не заслуговують.  Хто думає, каже, сповідує або навчає про те, що Царство Небесне можна здобути своїми добрими ділами, нагадує фарисея, який намагається зайняти перше місце на весіллі. Він настільки намагається проштовхнутися вперед, що не зауважує, що перше місце призначене насправді не для нього, а для Молодого – для Христа.

Але дух, сповнений гордині, не звертає на це уваги і кричить всередині такого самого грішного тіла: «Я гідний якщо не на перше місце, то, принаймні, на одне з перших місць біля Христа – я ж так стараюся робити добрі діла.  Я так намагаюся поститися у всі пости, визначені церковним начальством.  Я відвідав усі можливі святі місця, як в Україні, так і закордоном.  Щонеділі ходжу я до церкви і часом перед усіма людьми падаю на коліна і якщо не бю багато поклонів, то хоча б говорю язиками, а ще я навіть не торкаюся алкоголю.  Я справді заслуговую бути попереду на весіллі і тому я займаю ось це місце!» Таким Господь сьогодні каже: «Поступися місцем іншим людям!»

Як-то іншим?  Хто ж ці інші? Це ті, що чують Слово Бога, вірують в це Слово і застосовують до себе слова Христа: «Але як ти будеш запрошений, то приходь, і сідай на останньому місці». Господь наче каже: «Коли ти спілкуєшся із Богом, то сповідуй свою гріховність. Сповідуй, що ти – грішник. Цим ти визнаєш своє реальне становище. Твій гріх – не жарт. І за будь-який учинений гріх ти заслуговуєш на смерть, тимчасову та вічну.  За будь-яку злу думку, поганий вчинок або за пропущену нагоду вчинити добро своєму ближньому, ти заслуговуєш на вічні муки в аду.  Тому сідай на останнє місце, яке зветься розкаяння і щирий жаль за скоєні гріхи.  І ролі не грає – вперше ти в церкві чи всоте, допоки ти живеш у цьому грішному тілі, ти завжди приходь і сідай на останнє місце, сидіння розкаяного грішника».

Бо лише, коли ведений Господом, ти сядеш на це останнє місце, то звідти Святий Дух покаже тобі Голгофу, а на ній – римський хрест із розпятим вічним Сином Божим зодягнутим у людське тіло. З-під тернового вінця на Його голові спливає кров за ті гріхи, коли ми не любили нашого Господа Бога усім своїм розумом.  З Його вуст виривається переможний крик: «Звершилось» і Він віддає духа Свого за всі ваші гріхи, коли ви не любили Господа Бога усією своєю душею. Його серце проколює римський спис за ті гріхи, коли ви не любили Господа Бога Свого усім серцем своїм.

Все це видно лише з останнього місця, місця каяття за наші гріхи, бо те – що ми звідти бачимо – є розправою над нашими гріхами і жертвою за всі наші переступи. Всі вони, від першого й до останнього, від давно забутого і до того, який і сьогодні мучить ваше сумління, понесені Христом Спасителем на Голгофський хрест і обмиті на ньому святою кровю Ісуса. Про це навчає нас улюблений учень Ісуса, апостол Іван: «Як кажемо, що ми не згрішили, то чинимо з Бога неправдомовця, і слова Його нема в нас! Коли ми свої гріхи визнаємо, то Він вірний та праведний, щоб гріхи нам простити, та очистити нас від неправди всілякої… Кров Ісуса Христа, Його Сина, очищує нас від усякого гріха» (1 Ів. 1:9, 7). 

            Лише з останнього місця видно, як Ісус помирає на Голгофі за наші гріхи, приносячи досконалу жертву за гріхи всього світу.  І лише з останнього місця видно добре порожній гріб Ісуса, з якого Він вийшов, як переможець над нашою смертю, над нашим гріхом і над дияволом, на третій день по Своїй хресній смерті.  Розпятий і воскреслий Спаситель сьогодні заходить у гостину і каже до гордих і само-праведних: «Поступіться своїм місцем!  Воно не належить тим, хто думає, що він заслужив на таку велику честь!»  Гординя обовязково змінюється на ганьбу.

А розкаяним і тим, що шукають втіхи лише в Господі та Його Голгофському хресті, вам – усім, що надієтеся лише на Нього, Він каже: «Приятелю, сідай вище!» Ти – не гордий, ти – не зухвалий і самовпевнений праведник, якого Господь проганяє геть. У тебе немає чим пишатися: гордість твоя – Христос. Бо це Він – Господь і Бог.  Він – Господар Весілля і Він – Наречений.  Ми не маємо, що запропонувати нашому Спасителеві Христові крім наших гріхів. 

Всяке добро пропонує і завжди дає лише Він (Як. 1:17).   Весільним гостям приємно, коли їм виявляють честь. А на весіллі Христовому, у Його Царстві незрівнянна честь дається всім, хто надіється лише на Нього. «Приятелю», - каже Він до кожного з вас, «сідай вище!»  Ти надіявся на лише Мене, уповав лише на Мене, вірував лише в Мене, і твоя надія, твоє уповання, твоя віра тебе не підвела. Сідай вище, живи вічно, будь зі Мною у Царстві Божому. А до часу воскресіння – сідай вище – приходь до Мого Столу, де покликані Мною слуги оживлюватимуть та годуватимуть твоє тіло і душу Моїми правдивими тілом і кровю у хлібі та вині Моєї вечері. У ній розкаяні грішники отримують прощення, а самоправедні й горді смертельний осуд та ганьбу.

«Пильно розглянься для кого накрив Я цю Святу Вечерю», - наче каже Христос.  «Вона не накрита для тих, хто може зі Мною чимось розрахуватися, бо що ще крім гріхів ти маєш?  Ти – жебрак і навіть простягнуту руку, що отримує всі Мої благословення – віру, створив у тобі через Євангеліє мій Дух. Але ти – Мій любий гість. Я тебе частую Своїм добром і даю Тобі вічне життя у Моєму Царстві. 

Втім, ти ще живеш поки що тут на землі, в цьому грішному світі і бачиш скільки тут є жебраків, бідних і знедолених людей, навіть серед твоїх братів і сестер у Моїй Церкві.   Не будь як Наполеон, який  у гордині вважав, що він особисто і планує, і розпоряджається світом.  І не будь, як якийсь із депутатів або кандидатів у депутати, який проводить атракціони щедрості, роздаючи гречку, шпроти, олію та цукор перед виборами в намаганні купити прихильність громадян, аби про нього могли трохи краще думати перед тим, як він знову отримає депутатський значок і нелюдські привілеї служити самому собі та добиватися собі самому ще більших статків.

Але ти стався до людей, як і Я був поставився до тебе» - наче каже Господь, промовляючи: «Коли ти справляєш обід чи вечерю, не клич друзів своїх, ні братів своїх, ані своїх родичів, ні сусідів багатих, щоб так само й вони коли не запросили тебе, і буде взаємна відплата тобі. Але, як справляєш гостину, клич убогих, калік, кривих та сліпих, і будеш блаженний, бо не мають вони чим віддати тобі, віддасться ж тобі за воскресіння праведних!»

Віруючим людям віддає все Господь. Але Він не каже про те, що доброчинець стане народним депутатом або мільйонером. Так говорять духи, які Богові не коряться, і які через гординю були скинуті з небес. Господь говорить про нагороду зовсім іншу, побачити яку прагнуть очі віри.  Господь каже: «Віддасться ж тобі за воскресіння мертвих!»   Іншими словами, коли робиш добро, то знай, що подякує Господь тобі у час Свого славетного повернення, коли Він воскресить тебе з мертвих і скаже: «Приятелю, ходи до Мене і будь зі Мною невідлучно і вічно у Царстві Божому.   Тішся вічним життям і всім, що Я для тебе здобув». В Імя Христове. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде з духом вашим…! Амінь (Гал. 6:18).

Немає коментарів: