Рости на спасіння (проповідь)

субота, 9 червня 2012 р.

Правильне зосередження


Якщо дилема сучасного християнина походить з життя в антагоністичній культурі, тоді ми можемо з користю для себе навчатися з Нового Заповіту. Тут апостоли окреслювали «стиль життя» для християн, які жили у світі, що перебував у цілковитій незгоді з усім тим, за що стояли вони. Дивлячись на листи Нового Заповіту, знаходимо багато заяв, які описують, що означає нове життя в Христі для щоденних стресів і напруги.  Проте ніде ці твердження закону не стоять на самоті.  Завжди вони підперезані життєдайним Євангелієм Ісуса Христа, яке дає силу.
Життя для апостолів не виглядає як складний ланцюг перепон, які треба долати практикуючи довгий список заповідей, приписаних Богом для кожної обставини. Ворожнечу, з якою ми зіштовхуємося в світі, не можна списувати на рахунки вивертів людського розуму. Новий Заповіт радше визнає одного лиховісного ворога поза всіма гріхами та сумяттям життя, і внутрішніми, і зовнішніми. Це – сатана, батько обману (Івана 8:44), правитель темряви (Ефесян 6:12), той, хто звинувачує Божий люд у Його присутності вдень і вночі (Обявлення 12:10).  Цей злий супротивник загарбав Боже досконале твориво і тепер його можна називати князем світу цього (Івана 14:30).
Вступаючи в цей окупований ворогом світ, Ісус Христос набув людську плоть, аби протистояти сатані на його таки території (Галатів 4:5).  В тілі Своєї плоті Він приніс сатисфакцію за гріхи цілого світу і розгромив диявола Своєю смертю і воскресінням (Колосян 2:14, 15). Всім, що вірують в Нього, Він обіцяє вічне життя (Івана 11:26).  Тим, що вірують в Нього, Він зараховує Свою власну святість (2 Коринтян 5:21). У таких взаєминах віри є світло і життя в цьому світі темряви та смерті (Івана 1:4).
Тож не дивно, що апостоли завжди обрамлювали опис нового життя в Христі у контексті Христових смерті та воскресіння заради них. В усьому, що вони мали говорити вірним про ведення християнського життя, зосереджувалися вони на одному-єдиному: «Я надумавсь нічого між вами не знати, крім Ісуса Христа, і Того розпятого...» (1 Коринтян 2:2). На ціле життя християнського служіння слід дивитися як на Христове діяння, що виконується в житті віруючого:  «І живу вже не я, а Христос проживає в мені. А що я живу в тілі тепер, живу вірою в Божого Сина, що мене полюбив, і видав за мене Самого Себе» (Галатів 2:20).
Різниця – вражаюча. Більша частина євангелицького світу зосереджується на дії християнина – Новий Заповіт зосереджується на дії Христа.
  
            Гарольд Сенкбейл, Освячення: Христос в дії, євангелицький виклик і лютеранська відповідь

Немає коментарів: