Рости на спасіння (проповідь)

неділя, 26 серпня 2012 р.

Проповідь на 12-у неділю П'ятидесятниці


ТИ – ТА ЛЮДИНА!
                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
           
І послав Господь Натана до Давида, а він прийшов до нього та й сказав йому: «Два чоловіки були в одному місті, один заможний, а один убогий. У заможного було дуже багато худоби дрібної та худоби великої. А вбогий нічого не мав, окрім однієї малої овечки, яку він набув та утримував при житті. І росла вона з ним та з синами його разом, із кавалка хліба його їла й з келиха його пила, та на лоні його лежала, і була йому як дочка.  І прийшов до багатого чоловіка подорожній, та той жалував узяти з худоби своєї дрібної чи з худоби своєї великої, щоб спорядити їжу для подорожнього, що до нього прийшов, і він узяв овечку того вбогого чоловіка, і спорядив її для чоловіка, що до нього прийшов...»  І сильно запалав Давидів гнів на того чоловіка, і він сказав до Натана: «Як живий Господь, вартий смерти той чоловік, що чинить таке.  А овечку він оплатить чотирикротно, за те, що зробив таку річ, і за те, що не змилосердився». І сказав Натан до Давида: «Ти – той чоловік! Так сказав Господь, Бог Ізраїлів: «Я помазав тебе над Ізраїлем, і Я спас тебе з Саулової руки. І дав тобі дім твого пана, та жінок пана твого на лоно твоє, і дав тобі дім Ізраїля та Юди, а якщо цього мало, то додам тобі ще цього та того. І чому ти зневажив Господнє слово, і вчинив це зло в очах Його? Хіттеянина Урію вбив ти мечем, а його дружину взяв собі за жінку. А його вбив мечем Аммонових синів. А тепер не відступить меч від твого дому аж навіки за те, що зневажив ти Мене, і взяв дружину хіттеяника Урії, щоб була тобі за жінку». Так сказав Господь: «Ось Я наведу на тебе зло з твого дому, і заберу жінок твоїх на очах твоїх, і дам ближньому твоєму, а він покладеться з жінками твоїми при світлі цього сонця. Хоч ти вчинив потаємно, а Я зроблю цю річ перед усім Ізраїлем та перед сонцем. І сказав Давид до Натана: «Згрішив я перед Господом!» А Натан сказав до Давида: «І Господь зняв твій гріх, не помреш!» (2 Самуїлова 12:1-13).

Божій Церкві… посвяченим у Христі Ісусі, покликаним святим, зо всіма, що на всякому місці прикликають Ім'я Господа нашого Ісуса Христа, їхнього і нашого, благодать вам і мир від Бога Отця нашого й Господа Ісуса Христа! (1 Кор. 1:2, 3)  Амінь.

Дорогі брати і сестри, можливо ви чули легенду про Таємну Вечерю славетного митця Да Вінчі. Картина була вже майже готовою, але бракувало ще двох облич: Ісуса та Юди Іскаріотського.  Довго шукав Да Вінчі обличчя, яке могло би послужити моделлю для зображення Ісуса. Одного дня в соборі Св. Петра в Римі він побачив молодого чоловіка. Його обличчя випромінювало мир і внутрішню радість. Саме його обрав Да Вінчі за модель для зображення Ісуса.

Проте минали роки, а обличчя Юди Іскаріотського на картині залишалося незавершеним – Да Вінчі і далі шукав відповідну людину, на обличчі якої мав би бути написаний весь жах і зрада Юдиного серця.  Нарешті у Флоренції він натрапив на жебрака. Обличчя того жебрака мерехтіло усім грішним: пороками, злом і зіпсутістю.  Воно промовляло про змарновані роки та зруйновані надії.  Да Вінчі завіз жебрака до Мілана і там нарешті намалював обличчя Юди.  Коли великий художник завершив свою роботу, то жебрак звернувся до нього і промовив: «Так наче ви й не знаєте мене.  Я – Бандінеллі.  Чотирнадцять років тому з мого обличчя ви малювали обличчя Ісуса».

У царя Давида з нашої Біблійної оповіді навряд чи багато що змінилося на його обличчі за рік після того, як він скоїв перелюб із Вірсавією.  Він і далі жив у своєму палаці після того, як замовив убивство Урії, чоловіка своєї коханки, а тепер уже дружини.  І далі він мав розкоші та багатство.  Він і далі царював.  Проте великі переміни сталися з його серцем.

Перед тим як помазати Давида на царя, великий пророк Самуїл почув такі слова від Господа: «Не дивись на обличчя його та на високість зросту його, бо Я відкинув його Собі! Бо Бог бачить не те, що бачить людина: чоловік бо дивиться на лице, а Господь дивиться на серце» (1 Сам. 16:7).  Бог бачив серце Давида, серце віруючого юнака. Це саме серце співатиме: «Співайте із радістю, праведні в Господі, бо щирим лицює хвала!» (Пс. 32:1).

            А де ж щирість Давида сьогодні? Де його щирість, коли в гості до царя приходить пророк Натан?  Тепер на її місці розцвіло лицемірство! О, він ще судить народ по-справедливості, як того вимагає закон.  І тому, коли до нього приходить Натан, гідний учень Самуїла та великий пророк і проповідник,  Давид готовий засудити на смерть злодія.  Він – цар справедливий – врешті-решт добро і справедливість у світі, перед іншими людьми можна чинити і без віри в Бога, але не перед Богом. 

Давидове сумління теж спалене гріхом.  Обличчя його не палає від сорому, коли він чує оповідь Натана. Задавнений гріх задушив Давидове сумління і вміння розпізнавати зло в самому собі. Духовно він тепер сліпий і глухий.  Він ще вміє розпізнавати зло в інших людях, але не може розпізнати гріх в самому собі. Але на допомогу Давидові приходить Бог. Приходить через проповідника, пророка Натана.  «Ти – той чоловік!»  - ось вирок від Бога нерозкаяному грішникові. Ти заслуговуєш на смерть!  - ось вирок, який Давид проголосив був підступному злодієві, відповідно навіть до людської справедливості, проголошуючи його насправді самому собі.

«Ти – той чоловік!» - ось вирок Божий грішному цареві.  «Ти – та людина!» - ось вирок Божий кожному з нас, дорогі брати і сестри за наші гріхи, які ми скоїли проти Бога і проти людей.  Поклонявся іншим богам, не любив Свого Бога усім своїм серцем і думкою, з усієї сили – ти та людина, що заслуговує на смерть. Закликав Боже Імя надаремно, використовував його для обману та прокльонів, не взивав до Бога у час потреби – ти та людина, що заслуговує на смерть. Нехтуєш Божим словом і вважав, що до церкви можна ходити лише час від часу – ти та людина, що заслуговує на смерть. Виявляєш зневагу до батьків, учителів і всіх старших – ти та людина, що заслуговує на смерть. 

Давид скоїв перелюб і Бог оголосив йому вирок. Якщо ти коїш перелюб, то Бог каже тобі: «Ти – та людина!»  Ти заслуговуєш на смерть. Давид скоїв убивство, замовивши та хитро спланувавши убивство Урії, чоловіка Вірсавії, з якою Давид вчинив перелюб.  Бог оголосив йому вирок: «Ти – той чоловік. Ти вартий смерті!»  Такий само вирок Бог оголошує і нам, коли ми коїмо подібні гріхи, не обовязково проливаючи кров, а навіть тоді, коли ми залишаємося байдужими до благань про допомогу. 

У Натановій притчі злочинець – злодій, бо той, хто коїть перелюб із чужою дружиною або чоловіком, той справді злодій, бо краде дружину або чоловіка від його або її половини, краде сім’ю у дорослих і дітей.  Тому вирок таким перелюбникам від Бога суворий: «Ти – та людина!  Ти – жахливий злодій, який заслуговує на смерть!»

«Ти – той чоловік!» - каже Натан Давидові. Ти – злодій, перелюбник і убивця!  Ти заслуговуєш на смерть!  Не треба жаліти нерозкаяного грішника.  Загравання з гріхом – неприпустиме і Бог завжди називає гріх тим чим він є, бо лише так можна привести грішника до покаяння. «І сказав Давид до Натана: «Згрішив я перед Господом!» 

Сьогодні на вирок Божий промовляймо і ми разом із розкаяним грішником Давидом: «Згрішив я перед Господом!», «Згрішила я перед Господом!»  А яка ж відповідь Господа на каяття царя Давида. Він її не висловлює прямо, голосом з неба чи якимось відчуттям всередині Давида.  Гріх Давида гарно демонструє, що наші відчуття можуть нас дуже сильно обманювати. 

Чому Бог послав Натана до грішного царя Давида?  Бо Бог любить Давида.  Бо слова, які Господь каже Никодимові в Новому Заповіті, стосуються усіх людей на світі. А слова ці такі: «Так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне» (Ів. 3:16).

 «І ще зауважте, що Господь не тягне з прощенням.  Пророк Натан не каже: «Прочитаєш стільки то псалмів, стільки то пробєш поклонів, здійсниш паломництво туди і туди і тоді, певно Господь тебе простить».  Так Господь ніколи не діє.  Так діє противник людського роду, сатана, через фальшивих учителів, які спасіння приписують людським ділам, або, принаймні, частково людським ділам.  А Господь діє одразу щойно бачить щире каяття.  Він одразу проголошує Свою відповідь Давидові через Свого проповідника, пророка Натана: «І Господь зняв твій гріх, не помреш!»

Ці слова, дорогі брати і сестри, стосуються кожного з вас, що каєтеся у гріхові своєму, поодинці: «І Господь зняв твій гріх, не помреш!»  Помер за твій гріх Хтось Інший.  Господь зняв твій гріх і поклав його на Сина Свого Єдинородного, Ісуса Христа.  Ти – та людина, заради якої Він, вічний Бог Син, воплотився і став під Закон.  Ти – та людина, з якої Господь зняв гріх і поклав його на Ісуса Христа, Який є «Агнець Божий, що на Себе гріх світу бере» (Ів. 1:29). Ти – та людина, яку Бог надзвичайно любить, любить до такої міри, що за тебе віддає Свого Сина Єдинородного.

Ти – та людина, за яку Господь Ісус Христос помер на Голгофі.  Ти – та людина, гріхи якої Він обмив Своєю святою і дорогоцінною кров’ю.  Ти – та людина, заради якої Його святе і нетлінне тіло поклали до гробу Йосипа з Ариматеї.  Ти – та людина, задля якої Христос воскрес із мертвих і вознісся на небеса.  І ти – та людина, заради якої Він царює нині на небесах і царюватиме вічно. Ти – та людина, якій сьогодні Він, як і Давидові, через проповідника, проголошує: «І Господь зняв твій гріх, не помреш!»  Гріх прощено вам одразу, вже сьогодні, зараз.   

А це означає, що вас проголошено виправданими.  Вам проголошено мир з Богом і віднині ви – Його друзі, бо визнаєте свій гріх і надію покладаєте не на Себе, а на Його Сина Ісуса Христа.  Оскільки ви тепер прощені, то для вас тепер відкриті брами небесні.  І сьогодні через ці брами, через Слово і Святу Вечерю Господь зцілює вас від гріха і дарує вам вічне життя в Його Царстві.  Сьогодні через каяття Святий Дух повернув вас до вод Хрищення, в якому ви втопили свого старого Адама, свою стару Єву і Святий Дух також підбадьорює вас до святого для святих – правдивих тіла та крові Сина Божого, які ми приймаємо під виглядом хліба та вина Святої Вечері.

Господь зняв твій гріх і це означає, що Останнього Дня Божий Син воскресить тебе із усіма віруючими до життя вічного в Його Царстві, де не буде місця більше жодному гріхові, а ти будеш жити преображений, у святому і досконалому тілі вічно, як вічно царює Христос. Господь зняв твій гріх – не помреш!

Да Вінчі, певно, вжахнувся, побачивши, що зробив гріх із Бандінеллі. Як добре, що Господь знімає з нас гріхи, а з ними те огидне ярмо диявола та гидоту вічної смерті, які гріхи з собою несуть.  Як добре, що ці слова: «І Господь зняв твій гріх, не помреш!» стосуються сьогодні кожного з вас, любі розкаяні грішники.  Давид, почувши ці слова, отримавши прощення від Бога, написав чудовий покаянний Псалом, в якому є такі слова: «Серце чисте створи мені, Боже, і тривалого духа в моєму нутрі віднови. Не відкинь мене від Свого лиця, й не бери Свого Духа Святого від мене. Верни мені радість спасіння Твого, і з лагідним духом підтримай мене. Я буду навчати беззаконців доріг Твоїх, і навернуться грішні до Тебе» (Пс. 50:12-15). 

Хай ця молитва буде й вашою молитвою. Хай Бог творить у вас чисті серця і відновлює тривалого духа.  А ви, з вдячності за цей чудовий дар прощення, що ми маємо у Христі, навчайте беззаконців Божих доріг, аби й інші грішні навернулися до Бога.  Бо Господь зняв ваш гріх, аби ви жили вічно в Його Царстві. Заради Христа. Амінь.

Благодать Господа нашого Ісуса нехай буде з вами! (1 Кор. 16:23). Амінь.

Немає коментарів: