Рости на спасіння (проповідь)

вівторок, 20 листопада 2012 р.

Суд настає через людське небажання


А чого ж бракує ще?  Чому є суд, якщо весь гріх було Сином забрано?  Відповідь полягає в тому, що суд наводиться людською відмовою прийняти Христа, як Сина Божого.  Звісно ж, людський гріх, і успадкований від Адама, і скоєний нею самою, заслуговує на смерть. Але цей суд настає через людське небажання чути, терпіти та приймати Спасителя, Який забрав гріх, поніс Його на Своїх плечах, і замкнув портали пекла.
Візьмімо, наприклад, лікаря який може допомогти пацієнтові і обіцяв визволити його від біди. Він пропонує ліки від кволості чи від отрути, яку був з’їв чоловік. Пацієнт добре усвідомлює дієвість рекомендованих ліків, але каже до лікаря: «Геть! Мені твої поради не потрібні.  Ти – не лікар, ти – розбійник. Я не хворий. Я не ковтав ніякої отрути, і зі мною нічого не станеться». А потім пацієнт намагається цього лікаря замордувати!  Чи не сказали би ми в такому випадку, що пацієнт не лише хворий, але дурний і несамовито божевільний, який переслідує і вбиває лікаря?
Або що ми думали би про вязня, який ганить царя, князя чи пана, який пропонує відпустити його з неволі та вилити на нього масу щедрот? Що би ми мали думати про такого вязня, який плюватиме на свого доброчинця, картатиме його непристойними словами і завдаватиме йому шкоди чи вбиватиме?  А духовна несамовитість, коли відмовляються від допомоги, яка пропонується нам Сином Божим вдесятеро ж гірше. Хіба не повинен Бог розгніватися та злити на таку невдячність пекельний вогонь, сірку та смоляний дощ?  Крім того, що ми грішники, ми ще й настільки розбещені, що відкидаємо допомогу і навіть переслідуємо та вбиваємо тих, хто напучує нас ту допомогу прийняти. Це нас стосується приказка: «Хто лишень звільняє когось від шибениці, часто виявляє, що той хоче там висіти знову».

Мартін Лютер, З проповіді на Євангеліє від Св. Івана 

Немає коментарів: