неділю, 18 листопада 2012 р.

Проповідь на 24-у неділю П'ятидесятниці


 БОГ – ХВАЛА ТВОЯ
                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)
           
А тепер, Ізраїлю, чого жадає від тебе Господь, Бог твій? Тільки того, щоб боятися Господа, Бога твого, ходити всіма Його дорогами, і любити Його, і служити Господеві, Богу твоєму, усім серцем своїм і всією душею своєю,  виконувати заповіді Господа та постанови Його, що я наказую тобі сьогодні, щоб було тобі добре.  Тож належить Господеві, Богу твоєму, небо, і небо небес, земля й усе, що на ній. Тільки батьків твоїх уподобав Господь, щоб любити їх, і вибрав вас, їхнє насіння по них, зо всіх народів, як бачиш цього дня.  І ви обріжете крайню плоть свого серця, а шиї своєї не зробите більше твердою,  бо Господь, Бог ваш, Він – Бог богів і Пан панів, Бог великий, сильний, та страшний, що не подивиться на обличчя, і підкупу не візьме. Він чинить суд сироті та вдові, і любить приходька, щоб дати йому хліба й одежу.  І будете ви любити приходька, бо приходьками були ви самі в єгипетськім краї.  Господа, Бога свого, будеш любити, Йому будеш служити, і до Нього будеш горнутись, а Йменням Його будеш присягати. Він – хвала твоя… (Повторення Закону 10:12-21).


Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Фил. 1:2)  Амінь.

Дорогі брати і сестри, 9 квітня 1940 року німецькі війська ввійшли на територію Норвегії. Норвегія не була формально готовою до війни, але вермахтові виявила спротив, який тривав упродовж двох місяців.  Після двох місяців бойових дій територія Норвегії була окупована.  Частина норвежців вітала німецьку армію, деякі норвежці, як і українці, навіть вступали у німецькі збройні сили. Чимало норвежців, які, нагадаю належать до германців, брали участь у рухові опору німецькій окупаційній владі. Життя ж тим часом тривало.  Упродовж пяти років війни якісь жінки виходили заміж за німців, а якісь впадали в блуд.  На світ народжувались діти зі змішаних шлюбів і діти від перелюбу. 1945 року війна закінчилася.  90 відсотків дітей, народжених на війні від німецьких воїнів, норвезький уряд проголосив розумово неповноцінними і відправив у психлікарні. Там над цими дітьми ставили різноманітні досліди, випробовуючи нові медичні препарати.  Через походження ці «діти війни» зазнали виняткових переслідувань, жорстокості та наруги від свого таки народу, серед якого вони виростали і дітьми якого, насправді, вони були.

Людське зло меж не знає. Не будучи спроможними вчинити гідний опір могутнім ворогам, кволі можновладці вирішили помститися на їхніх маленьких дітях. Як і нацисти, будучи заражені диявольською отрутою про еволюцію та світ без Бога, норвезькі урядовці вирішили самі визначати, що є добро і що є зло та як із ним боротися.  Те наскільки задавненою є ця хвороба людства, нагадує нам наш сьогоднішній Біблійний текст.  Адже слова, які ми чули, Бог дає Ізраїлеві через Мойсея після того, як Він вивів був Свій народ із єгипетської неволі.

Бог називає Єгипет домом рабства.  Саме в Єгипті, який перше став був притулком для приречених на голод, Ізраїль згодом зазнав був тяжких страждань.  Оскільки вони були чужинцями, мали інше походження, то були перетворені на рабів, до яких єгиптяни милосердя не виявляли, а намагалися знищити євреїв як народ, убиваючи їхніх новонароджених хлопчиків та вимагаючи від Ізраїля рабської, безкоштовної праці на єгипетських будовах. Бог ненавидить, коли одні люди знущаються над іншими з будь-яких причин. Бог суворо покарає таке зло.

Але як нам не стати частиною тих чинить зло?  Чого хоче від нас Бог? Сьогодні пророк Божий, Мойсей каже, що Бог жадає від вас «щоб боятися Господа, Бога твого, ходити всіма Його дорогами, і любити Його, і служити Господеві, Богу твоєму, усім серцем своїм і всією душею своєю,  виконувати заповіді Господа та постанови Його, що я наказую тобі сьогодні, щоб було тобі добре».  Бог жадає від вас страху, любові до Нього та служіння Йому.  Бога боятися легко.  Він – наш Суддя. Але любити Бога можна лише в одному випадку.  Любити Бога можна лише дізнавшись про Його любов до нас.  Св. Апостол Іван каже: «Не в тому любов, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас, і послав Свого Сина вблаганням за наші гріхи» (1 Ів. 4:10).

Бог перше полюбив нас, Свої створіння, покриті гріхами, наче проказою.  Його Син став вблаганням за наші гріхи. Ми мали би лише боятися Бога. І той, хто не знає Христа, має всі підстави для такого страху. Той хто не знає Христа, хто не вірує в Нього, хай краще боїться Бога, бо над таким перебуває Божий гнів і доля людини, яка не знає Христа і не вірує в Нього – у вічних муках пекла.

Але в нас є всі підстави любити Бога. У нас є величезна причина любити нашого Творця.  І ця причина – Божа любов до нас, до кожного присутнього тут, на цій службі Божій. Божа любов – не порожні слова.  Божа любов – це дія, спрямована на кожного з вас особисто.  Божа любов – це Ісус Христос, Єдинородний Божий Син, Якого посилає Бог у наш, сповнений нашими гріхами світ.  Божа любов – це Ісус Христос, Який стає під Закон і виконує Божий Закон досконало на нашому місці. Божа любов – це Ісус Христос, Який бере на себе усі наші гріхи і несе їх на Голгофу.  Божа любов – це Ісус розпятий за кожного з вас.  Божа любов – це Ісус воскреслий, аби сьогодні ви почули слова про прощення усіх ваших гріхів і вічне життя у Божому Царстві.  Божа любов – це Ісус Христос, Який залишається вблаганням за кожен наш гріх, благаючи Отця Свого Небесного Своїми Святими ранами та кровю, як написано: «Кров Ісуса Христа, Його (Божого) Сина, очищує нас від усякого гріха» (1 Ів. 1:7).

Св. Апостол Павло каже про нашого люблячого Бога: «Той же, Хто Сина Свого не пожалів, але видав Його за всіх нас, як же не дав би Він нам із Ним і всього?» (Рим. 8:32).  Бог настільки нас любить, що видав за нас Свого Сина. Він це зробив, аби ми стали Його улюбленими дітьми і замість вічних мук у пеклі, вспадкували вічне життя в Царстві Небеснім. І тепер ми «вже не чужі й не приходьки, а співгорожани святим, і домашні для Бога» (Еф. 2:19).  Ось яка велика Божа любов!  У Христі, Якого Бог видав за всіх нас, і Який носить на Собі Голгофські рани, є сьогодні з нами і піклується про нас, благає про нас Бога, ми маємо вічне життя у Божому Царстві, до якого Бог нас воскресить у час повернення Христа у славі.  

Божа любов справді невимовна. Через це ми любимо Бога, як діти люблять свого тата, що про них піклується і бажає їм усякого добра і весь час це добро їм чинить. Через це ми хочемо служити нашому благодатному Богові і через це ми хочемо ходити Його дорогами та виконувати всі Його заповіді.  Ми хочемо це робити через ці особливі взаємини, які установив Бог з нами через Ісуса Христа, всиновивши нас, назвавши нас Своїми любими дітьми і давши нам вічну спадщину небесних осель. Йому належить усе, що є на цій землі. Йому належать усі небеса.  Він є «Бог богів і Пан панів, Бог великий, сильний, та страшний, що не подивиться на обличчя, і підкупу не візьме. Він чинить суд сироті та вдові, і любить приходька, щоб дати йому хліба й одежу».

Люди, які не знають цієї Божої любові, люди які не знають Христа і не вірують в Нього, не можуть любити Бога.  Такі люди схильні до нечуваної жорстокості, до жахливих експериментів, які проводив був норвезький повоєнний уряд над дітьми від батьків-німців, запроторивши нещасних дітей до психлікарень і випробовуючи над ними всякі технології і ліки.

Але люди, які знають Христа та вірують в Нього мають інше серце. Серце людини невіруючої тверде і нечуйне.  Через пророка Єремію Господь Бог каже про обрізаних євреїв, що «ввесь дім Ізраїлів необрізаносердий!» (Євр. 9:26).  Зовнішнє мало Бога цікавить.  Його цікавить серце.  Бо, як каже наш Господь «З серця виходять лихі думки, душогубства, перелюби, розпуста, крадіж, неправдиві засвідчення, богозневаги» (Мт. 15:19).  Невіруюче, необрізане серце сповнене таким злом.  

А серце людини віруючої обрізане Святим Духом.  Господь Святий Дух обрізав ваші серця у водах Хрищення, у проповіді Євангелія.  Апостол Павло так описує це обрізання серця: «Бо не той юдей, що є ним назовні, і не то обрізання, що назовні на тілі, але той, що є юдей потаємно, духово, і обрізання серця Духом, а не за буквою; і йому похвала не від людей, а від Бога» (Рим. 2:28, 29). Таке серце обрізане, перетворене Євангелієм на серце віруюче, серце вдячне Богові. Таке віруюче серце прагне служити Богові і прагне служити ближнім. Не користуватися ними, не обманювати їх, не принижувати, а служити.  Бо таке серце сповнене любові до Бога, Який любить нас і таке серце відповідає на Божу любов любовю до Господа і до людей.

Сьогоднішній текст особливим чином ставить наголос на тому, як ставитися до тих, хто немає багато впливу в цьому в світі і зокрема до приходьків, або ж використовуючи сучасну термінологію, іммігрантів. В Європі останнім часом почали зростати настрої проти чужинців, які переселяються в їхні країни.  Часто це викликано тим, що чужинці не просто ігнорують місцеві традиції, але й починають виступати про давніх християнських звичаїв. Недавно ЗМІ сповістили, що в Данії мусульманська спільнота в одному місті недалеко від Копенгагена не дала поставити християнам Різдвяної ялинки.  Щось подібне відбувалося недавно і в Брюсселі.  Звісно ж такі вчиники викликають справедливе обурення християнської спільноти. Такі приходьки на любов відповідають ненавистю.  Втім, їм доведеться за це відповідати перед Богом. 

Наш сьогоднішній текст має на увазі щось інше.  Господь каже нам про те, як слід ставитися до тих, хто втікає від нещастя, від біди, від переслідування.  Ізраїль був сам іммігрантом у Єгипті, який втік від голоду і, фактично, від голодної смерті.  На власній шкірі Старозаповітна Церква пережила, що то таке бути в чужому краю, чужинцем і не мати справедливого ставлення.  Про це Церква, з Церквою Новозаповітною включно, має завжди памятати.

А ще памятаймо, що через наш гріх ми були чужинцями для Бога. Але Бог учинив нас домашніми для Царства Небесного, рідними для Себе, пославши для нас Свого Сина Єдинородного Ісуса Христа.  Він до нас виявив любов.  І Він хоче, аби нашу любов ми виявляли і до тих приходьків, іммігрантів, які опиняються в нашому рідному українському краї. Бо коли ми виявляємо таку любов до них, то ми виявляємо її до нашого Господа Бога, Який видав Свого Сина і за них, і за всіх інших людей. Бог хоче, аби ми виявляли до них любов, щоб і вони могли пізнати ту любов, яка рухає нами – любов Бога в Сині Його Ісусі Христі, аби й ті, до кого ми будемо виявляти гостинність у нашому краї, змогли стати теж домашніми для нашого Бога і горнутися до Нього і тішитися Його спільнотою у справжніх тілі та крові Божого Сина, якою тішимося сьогодні ми у хлібі та вині Святої Вечері.  Наш Бог, Отець, Син і Святий Дух є нашою хвалою, нашою втіхою, нашим теперішнім і нашим майбутнім. Хай Він через Євангеліє, яке будемо нести ми словами та вчинками нашими, буде хвалою усіх наших ближніх.  Заради Христа. Амінь.  

Благодать Господа Ісуса Христа зо всіма вами! Амінь (Фил. 4:23).

Немає коментарів: