Рости на спасіння (проповідь)

неділя, 17 листопада 2013 р.

Проповідь на 21-у неділю П'ятидесятниці

        БЛУДНИЦЯ І НАРЕЧЕНА
                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Початок того, що Господь говорив через Осію. І сказав Господь до Осії: «Іди, візьми собі жінку блудливу, і вона породить дітей блуду, бо сильно блудодіє цей Край, відступивши від Господа». І він пішов, і взяв Ґомер, дочку Дівлаїма, і вона зачала, і породила йому сина. І сказав Господь до нього: «Назви ім'я йому Їзреел, бо ще трохи, і покараю кров Їзреелу на домі Єгу, і вчиню кінець царству Ізраїлевого дому. І станеться того дня, і Я зламаю Ізраїлевого лука в долині Їзреел».  І зачала вона ще, і породила дочку. І сказав Він йому: «Назви ім'я їй Ло-Рухама, бо більше Я вже не змилуюся над Ізраїлевим домом, бо вже більше не прощу Я їм. А над Юдиним домом Я змилуюся, і допоможу їм через Господа, їхнього Бога, але не допоможу їм ані луком, ані мечем, ані війною, кіньми чи верхівцями». І відлучила вона Ло-Рухаму, і зачала знову, і породила сина. А Він сказав: «Назви ім'я йому Ло-Аммі, бо ви не народ Мій, і Я не буду ваш! І буде число Ізраїлевих синів, як морський пісок, що його не можна ані зміряти, ані злічити. І станеться, замість того, що говориться їм: «Ви – не народ Мій», буде їм сказано: «Ви – сини Бога Живого». І будуть зібрані разом сини Юдині та сини Ізраїлеві, і настановлять собі одного голову, і повиходять з землі, бо великий день Їзреелу» (Осії 1:2-2:2).

Нехай буде вам благодать та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Еф. 4:22-28) Амінь.

Дорогі брати і сестри, за даними державної служби статистки в Україні з 10 зареєстрованих шлюбів розпадається 6. Тут наша країна попереду всієї Європи. Щоправда ситуація ще гірша в Білорусі та Росії. Понад 10 відсотків українських розірваних шлюбів розпалися через зраду однієї зі сторін або ж через причину, яку ще Писання називає перелюбом або блудом. В книзі пророка Малахії (2:16) Господь каже: «Ненавиджу розвід». А в Євангелії від Св. Матвія (19:9) Господь пояснює: «Хто дружину відпустить свою не з причини перелюбу, і одружиться з іншою, той чинить перелюб. І хто одружиться з розведеною, той чинить перелюб». Перелюб, подружня зрада – єдина причина, з якої дозволяється розлучення.  Жінки, звісно, мусять часом рятувати власне життя від потенційного убивці в обличчі рідного чоловіка. Як і не залишається іншого виходу в однієї половини подружжя окрім як констатувати розпад подружжя через злісне покидання сім’ї одним із членів подружжя.

Господь робить наголос на перелюбі, як на найбільш огидному гріхові, який може статися в сімейному житті і після якого сім’я розпадається і руйнуються взаємини між чоловіком і жінкою як двома половинками одного тіла – руйнуються зазвичай назавжди. Страждає не лише чоловік або дружина – страждають діти, страждає ціла сімя.

 Сьогоднішній текст із Святого Писання може шокувати будь-якого читача, який звик до панування логіки у взаєминах чоловіка, жінки та всієї сім’ї. Господь Бог дає дуже дивний наказ Своєму вірному пророкові Осії: «Іди, візьми собі жінку блудливу, і вона породить дітей блуду». Аби зрозуміти, чому Господь дає такий наказ Своєму вірному пророкові і чому дружина славного пророка повинна буде називатися блудницею, а діти пророка повинні будуть називатися дітьми блуду, Господь каже далі: «бо сильно блудодіє цей Край, відступивши від Господа».

Господь дає ці назви членам сім’ї пророка, аби показати ті взаємини, які вже існують між Богом і Його народом: народ зрадив Бога, як блудлива жінка зраджує свого чоловіка, заводячи собі коханця або коханців.  Якщо навіть звичайні людські сім’ї розпадаються через зраду, через перелюб, блуд одного з членів подружжя, то наскільки більше мають зруйнуватися взаємини між блудливим народом і святим Богом, Який наказує: «Будьте для мене святі, бо святий Я, Господь. І Я відділю вас від тих народів, щоб ви були Мої» (3 М. 20:26).

Взаємини між Богом і народом – наче взаємини у сім’ї. Народ – наче дружина, яка має бути вірною своєму чоловікові, а Бог, наче чоловік, Який піклується про Свою дружину, захищає її і наділяє її всякими благами. Невипадково Псалмоспівець (33:12) радіє, співаючи у часи вірності народові: «Блаженний той люд, що Богом у нього Господь, блаженний народ, що Він вибрав його на спадок Собі!»

Але щойно народ починає покладати надію на когось іншого; щойно починає відбуватися поклоніння комусь іншому, а не Богові; щойно істина про спасіння вишукується десь-інде, а не в Писанні, як починається зрада – духовний перелюб, духовний блуд. Осія пророкує до Ізраїлю – Північного Царства. Коли воно відкололося від Юдеї через гординю і безглузду економічну політику сина мудрого Соломона, то першим ділом створило собі кумири – телята на обох кордонах Ізраїлю, аби віруючі більше не ходили до Єрусалиму, а вклонялися Богові просто у сепаратистському царстві.

Далі – гірше, адже де диявол просуває бодай ногу у прочинені двері, незабаром там він буде всією своєю нечистою персоною – де лишень відбувається невелике відступництво від Слова Божого, там буде і велике відступництво від Бога. Як і зрада чоловікові починається з флірту з іншим чоловіком, так і зрада Бога починається нібито з недуже важливих речей – читання гороскопів, поклоніння мощам тощо.  Насправді це вже палкі обійми та поцілунки з ідолами, з чужими богами, із дияволом та його нечистими духами.

Перша дитина пророка називається на честь такого блуду «Їзреел», розпорошених, як називалося місто, в якому планується і коїться несправедливість, і в якому вбивають царів Ізраїлю. Дитина називається таким іменем бо як каже Господь: «ще трохи, і покараю кров Їзреелу на домі Єгу, і вчиню кінець царству Ізраїлевого дому. І станеться того дня, і Я зламаю Ізраїлевого лука в долині Їзреел».  Члени сім’ї Осії символізують Ізраїль і його взаємини з Богом.

Новонароджена донька отримує теж відповідне імя. Господь каже: «Назви ім'я їй Ло-Рухама, бо більше Я вже не змилуюся над Ізраїлевим домом, бо вже більше не прощу Я їм». Ло-Рухама означає «нелюба». Блудливу жінку не люблять.  Ізраїль більше не любий в очах Божих. Народ поклоняється комусь іншому, а не істинному Богові, Який обіцяв був Месію, отже такий народ чинить духовний перелюб – він Ло-Рухама, «нелюбий» Богові. Такий народ, така країна мусить загинути. Юда, з якої має вийти Спаситель світу ще трохи буде існувати – в Юді ще трапляються богобоязливі царі і час від часу відновлюється проповідь чистого Божого Слова.

Про третю дитину Господь каже: «Назви ім'я йому Ло-Аммі, бо ви не народ Мій, і Я не буду ваш!» Колись біля гори Сінай Бог був промовив до цього народу: «Ви бачили, що Я зробив був Єгиптові, і носив вас на крилах орлиних, і привів вас до Себе. А тепер, коли справді послухаєте Мого голосу, і будете дотримувати заповіту Мого, то станете Мені власністю більше всіх народів, бо вся земля то Моя! А ви станете Мені царством священиків та народом святим» (2 М. 19:4-6).  

Відповідь народу була одностайна: «Усе, що Господь говорив, зробимо!» (в. 8).  Господь, як добрий, вірний чоловік, виконав Свою обітницю. Ізраїль, як зрадлива жінка, пішов за іншими богами, покладав надію на щось інше або на когось іншого, а не на Спасителя. Замість того, аби слухатися Слова Божого, Писання, яке звіщає про грядущого Христа, вони влещували власні вуха різними вигадками і спасіння та втіхи в Христові більше не шукали. Бог через Свого пророка демонструє цю невірність, називаючи сім’ю пророка блудливою, а його третю дитину, другого сина Ло-Аммі, «Не народ Мій». Він вже не їхній Бог і Ізраїль незабаром припиняє існувати, як народ і як країна.  Це пророцтво вже виконалося. Доля всіх невіруючих мешканців – ще гірша від долі країни, бо їхня вічність тепер пов’язана з пеклом.

Проте Господь не збирається залишатися без Нареченої, без дітей, без Свого народу. На місці блудниці-Ізраїлю, який надіється на що завгодно окрім Христа, постане правдива Наречена, вірна Наречена, істинний Ізраїль. Господь каже: «І буде число Ізраїлевих синів, як морський пісок, що його не можна ані зміряти, ані злічити». Це – дуже різкий контраст із тим, що відбувається в часи пророка Осії – більшість народу скоїла духовний перелюб і більше не є народом Божим. Але Бог – милостивий і вірний, вірний Своїм обітницям. 

Уважні слухачі та читачі Осії чують повторення тієї обітниці, яку Господь давав був ще Авраамові: «Я поблагословлю тебе, і розмножуючи, розмножу потомство твоє, немов зорі на небі, і немов той пісок, що на березі моря. І потомство твоє внаслідує брами твоїх ворогів. І всі народи землі будуть потомством твоїм благословляти себе через те, що послухався ти Мого голосу» (1 М. 22:17, 18). Дітей правдивого Ізраїлю буде стільки, що порахувати їх буде настільки можливо, наскільки можливо порахувати піщинки на березі моря.

І цей правдивий Ізраїль буде мати виняткову назву. Господь каже: «І станеться, замість того, що говориться їм: «Ви – не народ Мій», буде їм сказано: «Ви – сини Бога Живого». Це пророцтво, любі брати і сестри вже теж виконалося. Аби ви могли належати до правдивого народу Божого, до істинного Ізраїлю – аби ви, що каєтеся за власний духовний блуд, могли називатися синами та доньками Бога Живого, Син Божий стався істинною людиною.

Ісус Христос – вічний Бог та істинна людина в одній святій Особі, завжди виявляв і виявляє вірність Богові.  Там де ми, бувало, чинили духовний блуд і через це потрапляли під справедливий і вічний суд Божий, Він виявляв лише вірність. Але аби не було засуджено нас, Ісус на Себе забрав усю провину за наш блуд. Аби нас не було названо «Їзреелем» - розсіяним – Його було відірвано з краю живих.  Аби нас не було названо «Ло-Рухама» - «нелюба», Ісус вирішив стати «Ло-Рухамою» - «нелюбим» на нашому місці, забравши на Себе, Святого, весь наш блуд і понісши покарання блудника замість нас. Він пішов на хрест Голгофи, аби вас, що віруєте в Христа Бог повіки називав «любі Мої діти».

Аби нас не було названо «Ло-Аммі» - «Не мій народ», Ісус Христос обмив весь наш блуд Своєю святою кровю і помер за нього на Голгофі, аби воскреснувши з мертвих проголосити вас народом Божим і через Апостола Павла провіщати: «Бо ви всі сини Божі через віру в Христа Ісуса! Бо ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися! Нема юдея, ні грека, нема раба, ані вільного, нема чоловічої статі, ані жіночої, бо всі ви один у Христі Ісусі! А коли ви Христові, то ви Авраамове насіння й за обітницею спадкоємці» (Гал. 3:26-29).

Ви були «Їзреел», «Ло-Рухама», «Ло-Аммі», а нині, вірою в Христа, ви любі Божі сини та доньки, охрещені у Христа та у Христа зодягнуті. Ви – християни, а це означає, що ви істинний народ Божий і що вам тепер належить Царство Боже і ціла вічність.  У вас є один Голова, і то – не пастир, не єпископ, а Сам Христос, для Якого Церква є Його чистою, любою Нареченою, яка слухає голосу Свого Нареченого – Його Закон і Євангеліє і горнеться лише до Нього, бо окрім Христа Церкві ніхто інший не потрібний, бо вона – не блудниця, а вірна Обручниця Спасителя, Якій Він доручив Свої Ключі до Царства Небесного і яку Він утішає Своїм Словом, годує Своїм істинним тілом у хлібі Святої Вечері та поїть власною, святою кров’ю у вині Євхаристії.

Звісно ж блудниця до цього часу теж вдає із себе Христову Наречену, але її легко впізнати: Христового Слова вона не слухає і обнімається з ким сама собі вирішує: то з вдаваними святими, то з власними ділами, а то й з чужими богами.  Ця блудниця може називати себе церквою, але для Бога вона «Ло-Рухама» та «Ло-Аммі», нелюба і не Його, бо блудниця Богові не потрібна.

 А Богові потрібна чиста і свята Наречена, яку Він створив Сам Своїм Євангелієм, яку Він зодягнув у власну праведність і яка горнеться винятково до Христа. Цю Наречену Він забере у Своє Царство щойно повернеться до неї у той день, який для світу буде називатися Останнім Днем блуду, а для Церкви – Останнім Днем очікування видимого воз’єднання зі Спасителем Христом – воскресіння тіла і життя у воскреслому та обновленому тілі вже повіки віків, без кінця і краю, у святості та радості небес. Тоді буде великий день Їзреелу, засіяних Божим Словом, розкаяних і прощених грішників, колись не народу Божого, а тепер народу, таких як ви і я, усіх, хто надіється на Самого Христа і хоче повіки бути з Ним.  Прийди, Господи Ісусе! Амінь.

Благодать зо всіма, що незмінно люблять Господа нашого Ісуса Христа! Амінь (Еф. 6:24).

Немає коментарів: