Рости на спасіння (проповідь)

неділя, 10 листопада 2013 р.

Проповідь на 20-у неділю П'ятидесятниці

                                 
                                  НОВА ЛЮДИНА
                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Щоб відкинути, за першим поступованням, старого чоловіка, який зотліває в оманливих пожадливостях, та відновлятися духом вашого розуму, і зодягнутися в нового чоловіка, створеного за Богом у праведності й святості правди. Тому-то, неправду відкинувши, говоріть кожен правду до свого ближнього, бо ми члени один для одного. Гнівайтеся, та не грішіть, сонце нехай не заходить у вашому гніві, і місця дияволові не давайте! Хто крав, нехай більше не краде, а краще нехай працює та чинить руками своїми добро, щоб мати подати нужденному (Ефесян 4:22-28).

Нехай буде вам благодать та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Еф. 4:22-28) Амінь.

Дорогі брати і сестри, хтось був сказав, що гріх - дуже коротке слово, яке може привести до дуже довгого вироку. За звичай гріх має багато інструментів, але єдину ручку - обман. Обман - наче чудесно розмальовані двері, крізь які людина потрапляє у гріх. «Відчини і ти потрапиш у рай», - запрошують вони.  Обман наче солодкі вуста гріха, які промовляють: «Коли ти заздриш своєму  ближньому, що його життя краще від твого, то це – природно.  Ти ж не крадеш його майна або грошей».  «Пересуди – лише невинне обговорення поточних справ твого ближнього і нічого поганого в цьому немає!» «Брудний анекдот або брудний жарт – насправді не перелюб, адже нічого поганого ти особисто не зробив і не робиш!» - підлещується гріх до нас, намагаючись звабити нас  спочатку до того, аби ми не помічали грішного мислення.

Це вже потім він непомітно переходить до дій: до крадіжки, до пересудів та обману, до перелюбу та блуду, до вбивства та ідолопоклонства. Сьогодні через Апостола Павла Господь Святий Дух нагадує нам про величезний, могутній потенціал старої людини, яка живе в нашій грішній плоті. Ця людина не здається  і не буде здаватися, допоки в нашій грішній плоті є хоча б
краплина життя. 

Ця стара людина має небезпечний потенціал. Вона живе в обмані.  Власне життя її – тління. Апостол каже, що стара людина «зотліває в оманливих пожадливостях».  Наш перекладач Біблії вживає слово «поступування», що власне означає «спосіб життя». Оманливі пожадливості – це спосіб життя старої людини.  І такий спосіб життя  неминуче закінчується смертю, спочатку тимчасовою, а потім вічною – вічними муками в аду.

Вічним огнем аду мало би закінчитися життя усіх людей на світі. Адже всі люди – нащадки нашого прабатька Адама, через якого у світ увійшов гріх, а з ним  і смерть. Власне через нашого прабатька, який не встояв перед обманом диявола ми й використовуємо термін «старий Адам» - старий чоловік. Кожен, хто живе в гріхові – хто безумовно кориться старій людині і, по суті, залишається старою людиною, продовжить своє існування у вічних муках аду. Іншого майбутнього для нерозкаяного грішника просто не існує. Живеш у гріхові – готуйся до вічних мук у аду.

Проте слава Богові, який не залишив нас наодинці перед таким жахливим майбутнім! У вірші просто перед нашим сьогоднішнім текстом, Апостол Павло пише: «Ви чули про Христа, і навчилися в Нім, бо правда – в Ісусі». Св. Павло каже, що тих, хто вірує в Бога-Христа, навчено чомусь іншому. Нас навчено відкидати старого чоловіка з його жахливим способом життя – життя в гріхові та з його оманливими пожадливостями.

Християни – інші, ніж інші люди. Вони не просто знають про існування гріха. Про існування гріха знають також інші люди, адже сумління має кожна людина. А сумління час від часу таки докоряє за гріх. Християни, каже Святий Дух сьогодні – не просто люди, які знають про гріх та жалкують за скоєні гріхи. Християни – нові люди.

Новими ми стали не через наші особливі таланти та вміння.  Якщо ми хвалимося, що ми – нові люди через наші власні зусилля та діла, то це лише яскраве підтвердження того, що над нами панує стара людина і оманливі пожадливості завели нас принаймні до гріха гордині – гріха, який приписують і ворогові людського роду – сатані.

Новими ми не стали самі по собі. Як і не стали ми новими через якусь нашу особливу співпрацю з Богом. Ми були мертві у гріхах. Апостол Павло каже в Посланні до римлян (5:12: «Як через одного чоловіка ввійшов до світу гріх, а гріхом смерть, так прийшла й смерть у всіх людей через те, що всі згрішили». Ми всі були мертві в гріхах. Ми всі мали лише стару людину, яка тліла у оманливих пожадливостях.

Адам молодий і досконалий через гріх став людиною старою – не старою літами, а грішною. Всі нащадки Адама відтоді народжуються у старості гріха і, щойно зачавшись, вже у грішній плоті матері, моментально потрапляють під претензії смерті, самі зодягаючись у плоть, вражену гріхом.

Аби наша доля була радикально іншою Бог Син Сам став плоттю, проте плоттю без гріха. Будучи вічним Богом Він зодягнувся у створіння, аби ви могли зодягнутися у Христа чути, як співається про вас особисто: «Ви всі, що в Христа охристилися, у Христа зодягнулися!» (Гал. 3:27). В Посланні до римлян (8:18) Павло далі пише: «Як через переступ одного на всіх людей прийшов осуд, так і через праведність Одного прийшло виправдання для життя на всіх людей».

Ви, що віруєте в Христа розпятого за ваші гріхи – прощені. Ви, що віруєте в Христа, воскреслого з гробу на третій день по Своїй святій смерті за вас – виправдані. Ви, що уповаєте на Христа і визнаєте, що лише заради Христа ви маєте Божу праведність і вічне життя; ви, що довіряєте Йому власне життя і смерть, надієтеся на Нього, власним життям сповідуєте разом із Павлом: «І живу вже не я, а Христос проживає в мені. А що я живу в тілі тепер, живу вірою в Божого Сина, що мене полюбив, і видав за мене Самого Себе» (Гал. 2:20).

Ви – тепер зодягнуті в Нього і ви – нові люди. Ви є такими, допоки зодягнуті в Христа, допоки належите Йому, тобто допоки віруєте в Нього і надієтеся на Нього, як на єдиного Спасителя від гріха, пекла та смерті. Ваша ідентичність, ваше справжнє «я» сформоване Христом і знаходить свою ідентичність, свою правдиву сутність лише в Божому Сині, Який Сам тепер і навіки є вже не лише Бог, але й людина. І Він Своїм Євангелієм творить у нас нову людину, таку людину, якою є Сам – створену за Богом у праведності й святості правди.

На місце гріха, успадкованого через наших батьків, від Адама, Христос дає нам праведність і святість. А на місце обману, тієї ручки до вправного інструменту, на місце обману – тих дверей, що ведуть до гріха та вічної погибелі; на місце солодких вуст, які обманюють, аби спокусити нас до вічності в аду, Христос дає нам правду, істину. «Твоє Слово – то правда» - молиться наш Господь до Отця небесного (Ів. 17:17).  Слово Христове творить у нас нову людину. Слово Христове несе праведність Спасителя. Слово Христове несе нам Христову святість.

Тепер ви – прощені.  Тепер ви – виправдані. Тепер ви – нова людина – людина, яка живе Христом і має Його розум. Ви – людина, яка вдячна Богові і любить Бога у відповідь на Його любов до вас.  І ця вдячність і любов спонукає вас тепер діяти по-іншому. Тепер нова людина, створена Богом через Євангеліє, контролює ваше життя і вашу поведінку, хоча й весь час наштовхується на спротив людини старої, яка намагається прорватися назовні і вчинити заколот проти Бога Спасителя.

Одним із таких проявів старої людини є велика неправда про Бога, з якої випливають і всі інші обмани. Господь Святий Дух через Євангеліє зодягнув нас у Христа, тож ми назавжди відкидаємо всяку неправду. Насамперед ми відкидаємо ту неправду про Бога, якою переповнений світ і якою переповнена нині й Україна: починаючи від оманливих вчень про еволюцію в майже всіх українських школах і закінчуючи оманливими вченнями про спасіння вірою і ділами в багатьох українських церквах. Апостол каже: «Тому-то, неправду відкинувши, говоріть кожен правду до свого ближнього».

Найголовніша правда, яку потребує почути кожна людина – правда про гріх та його наслідки та істина про Ісуса Христа, Який з любові до нас стався людиною, помер заради наших гріхів, воскрес і царює, аби «кожен, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне».  З цієї правди випливає і все інше правдолюбство та промовляння правди у любові.   Ми, що оживлені Христом, одягнуті у Христа – нові люди, покликані говорити правду один одному, «бо ми члени один для одного». Ми – члени Церкви, Христового тіла, об’єднані та живлені Його істинним тілом та напоювані Його істинною кров’ю у хлібі та вині Святої Вечері.

Апостол сьогодні також згадує про гнів. Типова картинка, яку малює нам уява про святого – повне смирення, без жодного натяку на якусь навіть образу, не те, що гнів. Проте Господь Святий Дух гнів не забороняє. Власне кажучи сьогоднішні слова звучать наче наказ. Проте тут Бог має на увазі праведний гнів – гнів на гріх, а не гнів, як підставу для гріха. Першого Господь від нас вимагає. Поганий той християнин, який байдужий до лицемірства, до несправедливості. Памятайте Господні слова: «Я знаю діла твої, що ти не холодний, ані гарячий. Якби то холодний чи гарячий ти був! А що ти літеплий, і ні гарячий, ані холодний, то виплюну тебе з Своїх уст...» (Об. 3:15, 16). 

Але так само Господь хоче, аби ми не використовували наш інший гнів, гнів неправедний, гнів, що виходить із нашої старої людини, як підставу для гріха, а тим більше, аби наш гнів тривав довго. Закінчується день, а з ним хай закінчується і гнів, бо диявол обов’язково скористається прочиненим віконцем, влізе в наш розум, займе там панівне місце і обов’язково скористається ним, аби ми скоїли свідомий гріх, відпади від Христа і знову стали в’язнем сатани та аду.

Красти можуть невіруючі. А віруючі цього не роблять. Віруючі не отримують чогось підступно, не обманюють інших задля збагачення, не підробляють товарів, бо ми – нові люди, люди не від світу крадіжок, а люди – від Бога.  Ви – люди, що «працюють та чинять руками своїми добро, щоб мати подати нужденному». Аби Останнього Дня, коли Господь повернеться у славі і воскресить кожного з вас у прославленому тілі, або якщо це станеться до вашої фізичної смерті, то перемінить вас, щоб і вас стосувалися Його слова про Останній День і нагороду для Його людей: «Прийдіть, благословенні Мого Отця, посядьте Царство, уготоване вам від закладин світу. Бо Я голодував був і ви нагодували Мене, прагнув і ви напоїли Мене, мандрівником Я був і Мене прийняли ви.  Був нагий і Мене зодягли ви, слабував і Мене ви відвідали, у в'язниці Я був і прийшли ви до Мене. Тоді відповідять Йому праведні й скажуть: «Господи, коли то Тебе ми голодного бачили і нагодували, або спрагненого і напоїли? Коли то Тебе мандрівником ми бачили і прийняли, чи нагим і зодягли? Коли то Тебе ми недужого бачили, чи в в'язниці і до Тебе прийшли?» Цар відповість і промовить до них: «Поправді кажу вам: що тільки вчинили ви одному з найменших братів Моїх цих, те Мені ви вчинили» (Мт.25:34-40).  Прийди, Господи Ісусе!  Амінь.


Благодать зо всіма, що незмінно люблять Господа нашого Ісуса Христа! Амінь (Еф. 6:24).

Немає коментарів: