"Те, про що я хочу говорити, - це, мабуть, класичний приклад радянського геноциду, його найдовший і найширший експеримент русифікації - винищення української нації.
Перший удар спрямований на інтелігенцію - мозок нації, - щоб паралізувати решту організму. У 1920-му, 1926-му і знову в 1930-1933 роках учителі, письменники, митці і політичні діячі були убиті, ув'язнені або депортовані.
Разом із цим ударом по інтелігенції ішов наступ на Церкви, священиків і вище духовенство - "душу" України.
Третє вістря радянської атаки було спрямоване на хліборобів - велику кількість селян-одноосібників, хранителів традицій, фольклору і музики, національної мови та літератури, національного духу України. Зброя, яку застосовували проти них є, мабуть, найстрашнішою - виморювання голодом. Протягом 1932 і 1933 років 5 мільйонів українців померли від голоду.
Четвертим кроком у тому процесі стала фрагментація українського народу шляхом поселення в Україні чужинців і... розпорошення українців... Таким чином була б знищена етнічна єдність та перемішані нації". (Рафаель Лемкін, Нью Йорк, 20.09. 1953. Soviet Genocide in Ukraine).
Світлина: доктор Рафаель Лемкін
Немає коментарів:
Дописати коментар