Рости на спасіння (проповідь)

неділя, 16 лютого 2014 р.

Проповідь на 4-у неділю Богоявлення

               БОРГ ХРИСТИЯНИНА
                    (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Не будьте винні нікому нічого, крім того, щоб любити один одного. Бо хто іншого любить, той виконав Закона. Бо заповіді: «Не чини перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не свідкуй неправдиво, Не пожадай» й які інші, вони містяться всі в цьому слові: «Люби свого ближнього, як самого себе!»  Любов не чинить зла ближньому, тож любов виконання Закону (Римлян 13:8-10).

Усім… улюбленим Божим, вибраним святим, благодать вам та мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа! (Рим. 1:7) Амінь.

Дорогі брати і сестри, минулого тижня чимало інтернет-користувачів надсилали один одному і показували мені проповідь якогось священика. Той священик, вочевидь все життя молячись, церковно-слов’янською мовою, називав мову, якою виголошувались молитви на Майдані «полупонятним язиком», а потім закликав тих, хто слухає його мовознавчі відкриття, молитися, аби на протестувальників посилалися різні хвороби, прокляття і навіть висловив своє бажання, аби протестувальники пожерли один одного.

Можливо цей прибулець з чужого краю і якоїсь чужої релігії, не знає або знати не хоче про те, що в історії України був уже період, коли люди їли людей – під час Голодомору, організованою тодішньою диктатурою під орудою Сталіна.  Тоді теж багато-хто з різних політичних амвонів закликав до ненависті. Ненависті до людей з іншого класу: до селян, інтелігенції і, звісно, буржуазії – теперішніми словами, до підприємців. Ріки крові пролилися в Україні через ненависть тих, хто так ставився до нашого краю і до нашого народу.  І сьогодні ми чуємо ці жахливі заклики ненавидіти українців, зневажати нашу мову. Ми чуємо тих, хто ненавидить нашу культуру, нашу свободу, а хотів би тут насадити все своє – починаючи від мови і кінчаючи концтаборами.

Звертаючись до їхніх колег по цеху тиранії, наш Господь Ісус Христос, ще майже дві тисячі років тому, нагадав їм про їхнє походження: «Ваш батько – диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, бо він неправдомовець і батько неправді…  Ви робите діла батька свого» (Ів. 8:44, 41). Навіть якщо до ненависті і вбивств закликає священик, який носить на собі хрест, навіть якщо він проклинає інших християн і закликає до прокльонів з християнської кафедри – він не представляє Христа, а представляє сили темряви, гріха, диявола і його слуг.

До таких Господь каже: «Чому мови Моєї ви не розумієте? Бо не можете чути ви слова Мого. Ваш батько – диявол, і пожадливості батька свого ви виконувати хочете. Він був душогуб споконвіку, і в правді не встояв, бо правди нема в нім. Як говорить неправду, то говорить зо свого, бо він неправдомовець і батько неправді. А Мені ви не вірите, бо Я правду кажу» (Ів. 8:43-45).  Грішній плоті справді добре зрозуміла одна мова – мова гріха і мова лукавого, мова ворога людського роду, мова погроз і мова проклять.

Втім, досить говорити про противників, а то й відвертих ворогів. Згадаймо про себе. Згадаймо про наші думки, про наші слова, про наші побажання для тих, що чинять нам зло.  Господь застерігає нас: «Кажу ж вам, що за кожне слово пусте, яке скажуть люди, дадуть вони відповідь судного дня!» (Мт. 12:36). Не просто прокляття і побажання, аби протестувальники пожирали один одного, яке так багато людей чули минулого тижня від чоловіка в рясі. Не просто обман, яким пересичені сьогодні українці. Але кожне пусте слово, каже Господь, тяжіє над нами як гріх.

Сьогодні Господь Святий Дух через Апостола Павла каже нам: «Не будьте винні нікому нічого, крім того, щоб любити один одного». Любов – наш єдиний регулятор життя у суспільстві. Різні люди відповідають на подразники по-різному.  А від християн Бог очікує однієї реакції – любові. Апостол Іван пише в 1 Соборному посланні: «Коли хто визнає, що Ісус то Син Божий, то в нім Бог пробуває, а він – у Бозі. Ми пізнали й увірували в ту любов, що Бог її має до нас. Бог є любов, і хто пробуває в любові, пробуває той в Бозі, і в нім Бог пробуває!» (4:15, 16).

«Бог є любов», – каже нам Писання. Бог створив наших прабатьків у любові.  У любові Бог створив весь світ. Бог далі у любов продовжує творити людей. «Ти вчинив нирки мої, Ти виткав мене в утробі матері моєї, Прославляю Тебе, що я дивно утворений! Дивні діла Твої, і душа моя відає вельми про це! І кості мої не сховались від Тебе, бо я вчинений був в укритті, я витканий був у глибинах землі! Мого зародка бачили очі Твої, і до книги Твоєї записані всі мої члени та дні, що в них були вчинені, коли жодного з них не було...» –  співає Псалмоспівець (139:13-16).

Бог в любові піклується про всіх людей і про все живе на землі. Про його любов читаємо в Писанні: «Господь підпирає всіх падаючих, усіх зігнутих Він випростовує! Очі всіх уповають на Тебе, і Ти їм поживу даєш своєчасно, Ти руку Свою відкриваєш, і все, що живе, Ти зичливо годуєш! Господь справедливий на кожній дорозі Своїй, і милостивий у всіх Своїх учинках, Господь близький всім, хто взиває до Нього, хто правдою кличе Його!» (Пс. 145:14-18).

Господь настільки любить людей, що «наказує сходити сонцю Своєму над злими й над добрими, і дощ посилає на праведних і на неправедних» (Мт. 5:45).  Сонце, дощ, родючі землі, сприятливий клімат, багаті природні ресурси, наша сім’я, батьки та діти, друзі, одновірці, талановиті та добрі люди довкола нас – все це вияви Божої любові. «Бог є любов», ці слова – істина.  

Але на цьому Божа любов не закінчується. Євангеліє від Івана (3:16) засвідчує нам про найвищий вияв Божої любові: «Так-бо Бог полюбив світ, що дав Сина Свого Однородженого, щоб кожен, хто вірує в Нього, не згинув, але мав життя вічне».  Бог настільки любить вас, що заради віддає найдорожче, найближче, найрідніше – Свого Єдинородного Сина. Він не відправляє Його на якусь приємну прогулянку цим світом. Ні.  Бог настільки любить світ, що хоче кожному з нас лише добра.

Бог хоче, аби ми не помирали в гріхах і були навіки приречені до вічних мук у аду.  Бог любить нас і хоче, щоб ми були спасенні – саме для цього Його вічний Син стається людиною і будучи Богочоловіком, Ісус Христос, виявляє пік любові Бога до людей, до кожного з вас, любі брати і сестри.

Під час Останньої Вечері, Ісус Христос промовляє ці слова: «Оце Моя заповідь, щоб любили один одного ви, як Я вас полюбив! Ніхто більшої любови не має над ту, як хто свою душу поклав би за друзів своїх. Ви друзі Мої, якщо чините все, що Я вам заповідую» (Ів. 15:12-14). Ісус Христос, правдивий Бог і правдива людина, виявляє найбільшу любов – Він кладе Свою душу за друзів Своїх – Він приносить Себе в жертву за ваші гріхи – Він іде на Голгофський хрест, аби там принести повну заплату за всі ваші гріхи і провини і оголосити ваше повне прощення словами: «Звершилось!»

Ісусова любов виявляється до вас і Його перемогою над смертю.  Ви виправдані. Ви – Божі діти. І все це через Божу до вас любов. Ми стільки всього заборгували Богові. Ми заборгували Ісусові Своїм життям і цілою вічністю.  А що ж Він нам дає?  Свою любов!

Свою любов Він виявляє до нас сьогодні, вголос, перед всіма людьми і світом проголошуючи вам,що каєтеся і віруєте в Христа, прощення усіх ваших гріхів і провин.  Свою любов Христос виявляє вам, причащаючи вас Своїми святими тілом і кров’ю у зліші та вині Святої Вечері, підтверджуючи реальним Своїм доторком ваше прощення і вашу спадщину в Царстві Небесному.  Ісус дарує вам любов сьогодні і щодня.

Так само і ми винні любов.  Це – наш борг. Не ненависть до ворогів і приязнь до друзів.  Не прокльони тим, хто нам не подобається і лестощі тим, хто нам допомагає. А любов – борг християнина перед усіма без винятку людьми. Любов – борг кожного християнина. Цей борг має особливу природу. Він обновлюється щомиті так само як і любов Божа до вас, любі християни, не перестає, а триває весь час, безперервно.

Так само і з нашою любовю – вона виливається безперервно. Християнство – релігія парадоксів. Сьогодні наш любий Апостол говорить нам про один з таких парадоксів: хоча наш борг не повертається постійною любовю, все-таки нашою любовю цей борг вже сплачений. Але даремно шукати причину покриття цього боргу в нас!  Причина знову – лежить в Богові, як про це знову нам звіщає Апостол Іван: «Любов Божа до нас з'явилася тим, що Бог Сина Свого Однородженого послав у світ, щоб ми через Нього жили. Не в тому любов, що ми полюбили Бога, а що Він полюбив нас, і послав Свого Сина вблаганням за наші гріхи. Улюблені, коли Бог полюбив нас отак, то повинні любити і ми один одного! Бога не бачив ніколи ніхто. Коли один одного любимо, то Бог в нас пробуває, а любов Його в нас удосконалилась» (1 Ів. 4:9-12).

Ми любимо, бо в нас живе Бог. Ви любите, бо у вас живе Господь.  Хто ж не любить, той перебуває без Христа і поза Христом, поза Його Царством і поза вічним життям. Про таких Христів Апостол каже нам: «Вони від світу, тому то говорять від світу, а світ слухає їх. Ми від Бога, хто знає Бога, той слухає нас, хто не від Бога, той не слухає нас. Цим пізнаємо Духа правди та духа обмани. Улюблені, любім один одного, бо від Бога любов, і кожен, хто любить, родився від Бога та відає Бога!» (1 Ів. 4:5-7).

«Бо хто іншого любить, той виконав Закона», – каже нам сьогодні Господь Святий Дух. Можна з усіх сил намагатися виконати ту або іншу заповідь і все буде марно. Можна поститися і втікати у віддалені монастирі, і ходити на прощі і робити масу всяких інших діл. Але все це не виконає закону і не дасть спасіння, не дасть вічного життя, не дасть Царства Небесного.

І водночас, кожен, хто вірує в Христа – просто вірує, надіється на Нього, любить Його, той має і Христову любов, той любить свого ближнього і виконує закон. «Бо заповіді: «Не чини перелюбу, Не вбивай, Не кради, Не свідкуй неправдиво, Не пожадай» й які інші, вони містяться всі в цьому слові: «Люби свого ближнього, як самого себе!»  Любов завжди ставить іншу людину на перше місце перед собою.

«Любов», – каже Апостол, «не чинить зла ближньому, тож любов виконання Закону». Ви – християни, любі брати і сестри.  Ви – віруючі.  А це означає, що ви – від Бога, а не від диявола. Отже ви не проклинаєте, а благословляєте. Не бажаєте зла і всяких бід вашим співвітчизникам і всім іншим людям, а любите їх, бажаючи їм добра. Бо Ісус вас любить невпинно і наближається час, коли Він повернеться і всім, хто вірує в Нього, а отже любить ближніх, Він дасть вічне життя у Його Царстві.  Прийди, Господи Ісусе!  Амінь.


Благодать Господа нашого Ісуса Христа нехай буде зо всіма вами! Амінь (Рим. 16:24).

Немає коментарів: