Рости на спасіння (проповідь)

неділя, 17 квітня 2011 р.

Проповідь на Вербну неділю

                                            ДУМКИ, ЯК У ХРИСТА
                   (Нарис проповіді пастиря В’ячеслава Горпинчука)

Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі! Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним, але Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина, Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної... Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я, що вище над кожне ім'я,  щоб перед Ісусовим Ім'ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних, і щоб кожен язик визнавав: «Ісус Христос то Господь, на славу Бога Отця!»   (Филипян 2:5-11).

Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа!  (Фил. 1:2) Амінь.

Дорогі брати і сестри, тиждень тому в новинах на одному з українських телеканалів була передача про життя мешканців одного з психоневрологічних диспансерів на Одещині. Туди потрапляють підлітки-сироти, яких психіатри визнають за «недієздатних».  Висновок про те, як вони живуть і за кого їх вважають, як до них ставляться керівники того диспансеру можна зробити із кладовища, де ховають таких «недієздатних», що померли в молодому віці. Уявіть собі ряд могил, на яких стоять стовпчики з іменами і дата «помер в такому-то році», ні дня, ні року народження, ні дня смерті.  Таке враження наче похована там не людина, а якась домашня тварина, яка не памятає свого дня народження, а так просто живе своїми інстинктами, а потім закінчує своє коротке життя, яке не представляє практично ніякої цінності для інших людей.  Коли я дивився ту передачу, я думав, які думки крутяться в головах тих батьків, що так кидають своїх дітей?  А які думки крутяться в голові тих керівників, які за покликанням і за посадами замінили біологічних батьків і стали державними батьками для тих нещасних інвалідів?  Яка байдужість і якась демонічна жорстокість, з якою вони ставляться до цих «недієздатних» людських істот!

Втім сьогодні нам час звернутися до наших особистих думок. Христів апостол сьогодні звертається до нас: «Нехай у вас будуть ті самі думки, що й у Христі Ісусі!» мати ті самі думки, що й у Христі Ісусі – не обов’язок лише апостола. Ні, цей заклик звернений до всіх християн, до всіх без винятку людей, які носять християнське імя. Апостол тут не звертається до дій, до вчинків, до діл, а до ваших думок. Дещо пізніше в Посланні до филип’ян (4:8), Господь Святий Дух наказує всім християнам: «Браття, що тільки правдиве, що тільки чесне, що тільки праведне, що тільки чисте, що тільки любе, що тільки гідне хвали, коли яка чеснота, коли яка похвала, думайте про це!»

Чи думали ви весь час так, як хоче від вас Господь Бог? Зробити це легко. Порівняйте свої думки з виразним наказом Святого Духа і ви побачите дуже красномовну картину про свій духовний стан.  У цьому ж таки Посланні до филипян (2:3, 4) посланець Христів каже: «Не робіть нічого підступом або з чванливости, але в покорі майте один одного за більшого від себе. Нехай кожен дбає не про своє, але кожен і про інших». Егоїзм, корисливість неприпустимі для мислення християнина. Зверхність у ставленні до будь-якої людини – Богом засуджується.

Що ж нам робити? Каятися!  Просити в Бога прощення за кожну неправильну думку і кожне гниле слово, тим більше за кожен неправильний вчинок. Цієї святої неділі просімо в Бога прощення за гріх егоїзму та корисливості, адже цей гріх – повний антипод думкам Христовим.

Послухайте, що каже нам наш сьогоднішній текст зі Священного Писання про Христа та про Його думки. «Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним». Апостол чітко говорить про те, що Ісус – Бог споконвічний. В Євангелії від Івана (1:1-3) так сказано про те, що Ісус – вічний Божий Син і разом із Отцем і Святим Духом є Творець усього видимого та невидимого: «Споконвіку було Слово, а Слово в Бога було, і Бог було Слово. Воно в Бога було споконвіку. Усе через Нього постало, і ніщо, що постало, не повстало без Нього».

І цей вічний Бог стається людиною.  Він має всі частини людського тіла, плоть і кров – все так як у нас, за одним єдиним, але вкрай важливим винятком – Ісус Христос – без гріха.  Він – святий Бог.  Він – досконала людина. Як Бог – Він всемогутній, всюдисущий і всезнаючий.  Як людина – Він дихає, їсть і п’є, спить, сміється і плаче.

Людська культура створила чимало книг і фільмів про те, коли люди уподібнюються до Бога за владою або силою. Людська історія змусила людей зробити висновок, який часто проголошується політиками: «Абсолютна влада –розкладає, псує, корумпує абсолютно».  Чому так відбувається? Бо людська природа – гріховна.

Ісус же не такий.  Він правдива людина і святий Бог в одній Особі. «Він, бувши в Божій подобі, не вважав за захват бути Богові рівним». Він не каже до людей, які слухають Його проповідь у віддаленій місцині: «Ну, послухали Мене, а тепер принесіть мені якоїсь гарної їжі та не забудьтеся про прикраси, які носять царі – церква ж не повинна відставати за розкішшю від світу!»  Зовсім ні, будучи правдивою людиною і правдивим Богом, Він промовляє: «Жаль мені тих людей, що вже три дні зо Мною знаходяться, та їсти не мають чого. А коли відпущу їх голодних до їхніх домівок, то ослабнуть у дорозі, бо деякі з них поприходили здалека» (Мр. 8:2, 3).  Ось які думки має Ісус – жалість до людей, співчуття і любов.  Ви – люди. Ці думки Ісус має до вас.  Ісус діє Він створює для них їжу. Він їх насичує. Він їх зміцнює.

Ісус не каже до учнів, коли вони починають вести мову про те, хто буде більшим у Царстві Небесному: «Хто виголосить мені найбільше лестощів або зробить якусь велику послугу чи принесе грошей, той отримає велику посаду в Божому Царстві». Зовсім ні.  Ісус каже до них: «Ви знаєте, що князі народів панують над ними, а вельможі їх тиснуть. Не так буде між вами, але хто великим із вас хоче бути, хай буде слугою він вам. А хто з вас бути першим бажає, нехай буде він вам за раба. Так само й Син Людський прийшов не на те, щоб служили Йому, а щоб послужити, і душу Свою дати на викуп за багатьох!» (Мт. 20:25-28).  Ісус думає про те, як вам послужити.

Ісус не каже до учнів: «Ах, я – ваш Учитель. Ось уже понад три роки я те тільки й роблю, що навчаю вас.  Вимийте-но мені врешті-решт, ноги». Зовсім ні.  Господь, як читаємо в Євангелії від Св. Івана (13:4, 5), «устає від вечері, і здіймає одежу, бере рушника й підперізується. Потому налив Він води до вмивальниці, та й зачав обмивати ноги учням, і витирати рушником, що ним був підперезаний». Потім Він пояснює Своїм учням хід Своїх думок, Свій спосіб мислення: «Чи знаєте ви, що Я зробив вам? Ви Мене називаєте: Учитель і Господь, і добре ви кажете, бо Я є. А коли обмив ноги вам Я, Господь і Вчитель, то повинні й ви один одному ноги вмивати. Бо то Я вам приклада дав, щоб і ви те чинили, як Я вам учинив» (Ів. 13:12-15).
Святе Писання далі каже, що хоча Ісус – правдивий Бог, проте «Він умалив Самого Себе, прийнявши вигляд раба, ставши подібним до людини; і подобою ставши, як людина, Він упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної...»

Ісус – Бог і водночас слуга. Він – не слуга гріха, якими були всі ми, а слуга праведності, святості, добра, милосердя та любові. Бо Він Сам є праведність, святість, добро, милосердя та любов.  Наш Біблійний текст каже, що Він був слухняний Богові. Коли хочете знати, що хоче Бог – подивіться на Ісуса.  Ісус перетворює воду на вино в Кані Галілейській – цього хоче Бог.  Ісус проповідує Євангеліє – цього хоче Бог.  Ісус зцілює хворих – цього хоче Бог. Ісус насичує голодних – цього хоче Бог. Ісус воскрешає померлих – цього хоче Бог. Хочете пізнати Бога – пізнайте Ісуса.  І коли ви бачите люблячого Ісуса, знайте – такий наш Бог. Такого Ісуса вітає Єрусалим тієї першої Вербної неділі.

Але Ісусів послух не обмежується ученням, чудами, піклуванням про наші земні тимчасові потреби.  Господь Святий Дух каже, що Ісус «упокорив Себе, бувши слухняний аж до смерти, і то смерти хресної...»  Син слухається Отця.  Коли Ісус ходить цим світом Він думає, як Отець. Він думає, як Святий Дух.  Його думки – чисті і святі. Він слухається Бога.  А в Бога воля одна – Він хоче, аби ви спаслися і жили вічно.  Для того має бути принесена жертва свята і досконала – Його Єдинородний Син, наш Господь, Ісус Христос.

Саме на хресті настає кульмінація упокорення Божого Сина. Саме на хресті Голгофи настає кульмінація земного служіння нашого Господа Христа. Він помирає як раб і через Його смерть ви звільнені з рабства гріха, диявола та смерті. Він помирає як людина, аби ви через Його смерть отримали прощення усіх ваших гріхів і могли називатися дітьми Божими. Така Божа воля, бо Бог вас любить і доказ цієї любові – Його розпятий Єдинородний Син, Ісус Христос, наш Спаситель.  Життя Його – життя сповнене служінням.  Смерть Його – служіння для всіх нас і заради кожного з нас.

На смерті наш текст не спиняється.  Якби було тільки пониження, тільки упокорення Ісуса, то все було би марним.  Але на третій день після смерті на хресті, після гробу настало повищення.  Як написано в Писанні на сьогоднішню неділю: «Тому й Бог повищив Його, та дав Йому Ім'я, що вище над кожне ім'я».  Христос воскрес. Він і далі Бог. Він далі людина. Але Він вже не у формі раба,  а у формі Царя та Господа.  Він над усіма. Але Він далі вас любить.  Він далі вам служить.  Бо в Церкві Ісус править Своєю благодаттю  - невимовною любовю Божою до кожного з вас.

Сьогодні ми вітаємо Його серед нас вербовими гілочками та виспівуємо «Благословен, Хто йде в Імя Господнє! Спасіння на висоті!» А наш люблячий Цар відповідає нам через Своє Євангеліє, прощає наші гріхи та провини і пригортає нас близько до Себе Своїми правдивими тілом і кров’ю, які дає нам у хлібі та вині Святої Вечері.   Він – над усіма, але Він – з нами, посеред нас та всередині нас. Через те ми й можемо мати думки ті самі, що й у Христі Ісусі.  Через це наші думки жахаються діл безбожних і жорстких людей, а у відповідь на заклик Святого Духа:  «Браття, що тільки правдиве, що тільки чесне, що тільки праведне, що тільки чисте, що тільки любе, що тільки гідне хвали, коли яка чеснота, коли яка похвала, думайте про це!», ми відповідаємо: «Амінь!  Ісусе, в цьому нам допоможи!»

Господь Святий Дух сьогодні нам каже, що Ісус воскрес, вознісся і царює, «щоб перед Ісусовим Ім'ям вклонялося кожне коліно небесних, і земних, і підземних, і щоб кожен язик визнавав: «Ісус Христос то Господь, на славу Бога Отця!»  Ісус хоче, аби це зробили всі люди.  Бо всі люди будуть змушені стати перед Ним на коліна, коли Він повернеться Останнього Дня, аби судити живих і мертвих. Але хай буде більше таких, які захочуть радісно стати перед нашим розпятим і воскреслим Господом, як не перед Суддею, а перед Спасителем. Це будуть ті люди, які сьогодні прагнуть думати як Христос – у любові до ближніх. Це будуть ті, хто сьогодні сповідує: «Ісус Христос то Господь, на славу Бога Отця!» Прийди, Господи Ісусе. Амінь.

Благодать Господа Ісуса Христа зо всіма вами! Амінь (Фил. 4:23).

Немає коментарів: